– Олегу Васильовичу, який зараз стан захворюваності на рак молочної залози на Черкащині?
– За останні роки захворюваність на рак молочної залози стабілізувалася і, за даними на 2011 рік, склала 68,4 випадка на 100 тисяч жіночого населення. Більша кількість захворюваності у міського населення, аніж у сільського. Захворюваність жительок міста минулого року складає 77,3 на 100 тисяч населення, а жительок сіл – 63,4 на 100 тисяч населення. Уперше захворілих у 2011 році виявлено 477. На 1 січня 2012 року в Черкаській області на обліку вже стояло 4 538 жінок із раком молочної залози. По Україні виявляється хворих 16 тисяч щороку, 8 тисяч жінок щорічно помирає від раку молочної залози. Щогодини від раку молочної залози помирає одна жінка і раз на 30 хвилин реєструється новий випадок злоякісної пухлини.
– А в яких районах Черкаської області захворюваність найбільша і найменша?
– За 2011 рік найвища захворюваність у Чорнобаївському, Кам’ян-ському районах, де захворюваність була вдвічі більшою, ніж, наприклад, у Чигиринському районі, де захворюваність найнижча. Але щорічно дані зміню-ється. Місце проживання не має значення для захворюваності.
– Але ж можна зробити похибку на те, що жителі віддалених районів менше звертаються по допомогу, а тому й статистика неправильна?
– Це абсолютно неправильний факт. Якщо взяти цифри запущеності, тобто кількість жінок, які звернулись із поширеними формами раку молочної залози, то найбільше таких саме в Черкасах. Маючи доступ до всієї необхідної апаратури, необхідну відстань до медичного закладу, необхідну кількість лікарів, які займаються виявленням патологій молочної залози, жительки Черкас цим не користуються. Якраз у сільській місцевості показник запущеності значно нижчий, ніж у місті.
– Якщо територія проживання і радіоактивність цієї території не впливають на захворюваність на рак молочної залози, то які тоді фактори ризику?
– Є група медичних та соціальних факторів ризику. Є фактори, які межують між ними. Немедичні фактори – вживання алкоголю, тривале перебування під впливом отруйних газів, радіація, не-адекватний статевий потяг, незадоволення статевим життям, часте переривання статевого життя більше ніж на 1 місяць. Медичні фактори – перші пологи у віці 28-30 років, народження дитини вагою 4 кг і більше, годування дитини менше 5 місяців, тривалість менструації більше 5 днів, ранній клімакс, пізній клімакс, наявність маткових кровотеч, захворювання молочної залози, гінекологічної сфери, загальне захворювання – факультативні облігатні передраки, фіброміома матки, порушення менструального циклу, доброякісні утворення жіночих статевих органів, гіпертонічна хвороба, ожиріння, порушення ендокринної системи, розлад патологій щитоподібної залози, порушення функцій печінки. Велике значення мають за-хворювання молочної залози: факультутивні та облігатні передраки молочної залози. Є також генетична схильність до раку молочної залози.
– Тобто якщо із кровних родичів ніхто ніколи не хворів на рак, можна почуватися безпечно?
– Ні. Є передумовні фактори, але це не означає, що вони є обов'язковим приводом до раку молочної залози й інших захворювань. Ці жінки просто в зоні ризику.
– Часто люди, коли дізнаються про своє захворювання, відмовляються від лікування і сподіваються на диво, мовляв, саме розсмокчеться....
– Із десяти утворень молочної залози дев'ять – доброякісні утворення і тільки одне – злоякісне. Завдання і лікарів, і жінок – правильно оцінити це утворення, а потім вирішити питання, що з ним робити. По-перше, треба дізнатись, що це за утворення та чому воно виникло. Для того, щоб адекватно відповісти жінкам на запитання «Що робити?», потрібно провести діагностику. І тільки після того, як дана відповідь, що це, дається відповідь, чи можна з ним щось зробити, чи треба з ним щось робити і до чого може призвести відмова від лікування.
– Із якого віку треба звертатися до мамолога?
– Ми розглядали вікові категорії, в яких можливий ризик виникнення пухлин молочних залоз і передпухлинних станів. Але, з міркувань профілактики, спостерігати за молочними залозами потрібно з моменту їх формування.

ПЛЮС ДО ТЕМИ

Не запізніться до мамолога
Пік раку молочної залози насамперед припадає на вік 45-50 років, а також 55 років і старше. Але за час моєї роботи в онкологічному закладі з 1987 року поодинокі випадки раку раніше були в групі 45-50 років. За останні роки категорія хворих молодшає, і цього року був випадок лікування у 22-річної дівчини. Молодшого раку молочної залози ми в Черкаській області не бачили, але це не означає, що його не може бути в більш ранньому віці. Тому рак за віком не обирає.
Кількість хворих, виявлених із розповсюдженими злоякісними новоутвореннями, складає 25 відсотків. У Черкасах, Смілі, Умані показник запущених випадків вище середньостатистичного. Кожна третя жінка в Черкасах має пухлину, більшу 5 см у діаметрі. Для жінки діагноз справді страшний. Адже, якщо говорити мовою статистики, в Україні на першому місці судинні, на другому – онкологічні захворювання. У Черкаській області за останні п'ять років кількість жінок, які проліковані і живуть, уже досягла 4,5 тисячі. Наше відділення створене в 1993 році, тоді помирало 50% жінок із цим діагнозом. У минулому році показник виліковуваності від раку склав 62%, такі жінки живуть 5 років і більше. Тобто за 18 років онкологія зробила прогрес і дала змогу збільшити шанси вилікуватися ще 10% жінкам. У жінок діагноз асоціюється із видаленням залози. Зараз ніхто у світі молочні залози не видаляє. І ми теж готові їх не видаляти, і в нас таких жінок 46%, а для цього треба мати не 5-сантиметрову пухлину, а маленьку. Органозберігальна операція має на увазі видалення часточки грудей, і все залежить від вчасної діагностики. Це жінка, не звертаючи на себе уваги, підводить до необхідності видалення молочної залози, ігноруючи виявлення хвороби.
Якщо в жінки захворювання, яке належить до передраку, і їй кажуть, що в неї стовідсотково виникне рак молочної залози, пропонуючи тільки видалення пухлини, а вона звертається до народної медицини, це неправильно. Лікування раку молочної залози нині може відбуватись тільки згідно з протоколом. У жодному стандарті в Європі, Америці і в Україні немає лікування народними засобами.

Тетяна РОГОВСЬКА

У зв'язку з початком сезону масового продажу ранніх овочів Черкаська обласна санепідемстанція вжила додаткові заходи щодо недопущення реалізації недоброякісної продукції.

Зокрема, лабораторіями санепідзакладів області цього року проведено 330 досліджень ранніх овочів (огірки, редиска, томати, капуста, петрушка тощо) на вміст нітратів. У п'яти пробах були виявлені перевищення допустимих рівнів умісту нітратів, із них три проби – у Чорнобаївському районі (редиска, що реалізувалася у магазині «ОСП» та на ринку смт Чорнобай) і дві проби (редиска, капуста білокачанна – на міському ринку міста Канева).
Поза цим 75 проб досліджено на вміст пестицидів. Відхилень від гігієнічних нормативів не встановлено. Перевірку проводили по активних пестицидах, які застосовують при вирощуванні ранніх овочів.
Недоброякісна продукція (20 кг редиски та 20 кг капусти) вилучена з реалізації. Її власники притягнуті до адміністративної відповідальності.
Санепідслужба продовжує перевірки.

«Зайві» нітрати
Нітрати – важливе джерело азоту для рослин і природний компонент. Ще років десять тому основною причиною високого рівня нітратів називали безконтрольне використання мінеральних добрив. Але зараз через їхню дорожнечу не кожен городник може дозволити собі цю розкіш.
Навіть на власному городі досить непросто виростити урожай без «зайвих» нітратів. До надмірного накопичення нітратів у сільгосппродукції призводять дефіцит світла, температурні зміни в процесі вегетації рослин, посуха або надмірне зволоження, кислотність ґрунтів, уплив хвороб або шкідників, велика кількість бур'янів, механічні пошкодження і т. ін.
Окрім того, різні овочі по-різному накопичують нітрати. Найбільше їх скупчується в салаті і листковій капусті, буряках, кропі, шпинаті, редисці і зеленій цибулі. На другому місці редиска, білокачанна капуста, морква та огірки. І зовсім мало нітратів у брюссельській капусті, горосі, солодкому перці, картоплі, томатах і ріпчастій цибулі.

Чим вони небезпечні
Установлено, що саме зі свіжими овочами в організм людини потрапляє найбільша кількість нітратів – від 40 до 80% добової дози. Вони добре всмоктуються у шлунково-кишковий тракт, швидко потрапляють у кров і таким чином моментально розносяться по організму.

Небезпечні перш за все не нітрати, а їхні метаболіти – нітрити, які утворюються при зберіганні, кулінарній обробці і власне в травному тракті людини під дією різних мікроорганізмів.

– Унаслідок потрапляння нітратів до організму червоні кро-в'яні тільця втрачають здатність до перенесення кисню, – говорить лікар загальної гігієни токсикологічної лабораторії обласної СЕС Віталій Самотуга.
Найбільш чутливі до надлишку нітратів – новонароджені і діти молодшого віку, адже, на відміну від дорослих, їхня травна система ще не навчилась боротися з багатьма шкідливими речовинами. Також у групі ризику пе-ребувають люди похилого віку, які страждають від анемії, захворювань дихальної і серцево-судинної систем. Особливо небезпечні нітрати для майбутніх мам.

Довіряй,  але перевіряй
Віталій Самотуга радить ні в якому разі не купувати овочі на стихійних ринках або «з рук». А якщо вам і довелося купити овочі на базарі чи в павільйоні, не соромтеся вимагати документи, що підтверджують безпечність продукції.

Пам'ятайте, що кожен продавець на ринку зобов'язаний мати експертний висновок лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи, в якому вказана вся необхідна інформація: рівень нітратів у перевірених овочах, прізвище продавця і дата перевірки. У магазинах на кожну партію овочів повинні бути сертифікати якості.

– Перевірки на вміст нітратів здійснюються в державних лабораторіях ветеринарно-санітарної експертизи на ринках приладами, які зареєстровані ветеринарними службами України. Кожен із приладів проходить повірку ДП «Черкасистандартметрологія», – зазначив начальник відділу державної ветеринарної інспекції та ветеринарно-санітарної експертизи ГУ в Черкаській області Анатолій Побережник.

До речі
Огірки краще очистити від шкірки і зрізати частину біля основи плоду.
У жодному разі не їжте в капусті качан і верхні листки.
У редисці найбільша кількість нітратів міститься в шкірці.
– Якщо сумніваєтеся в якості придбаних овочів, якщо овоч має підозрілий смак, викиньте його, – радить Віталій Самотуга.
Якщо ви хочете самостійно перевірити, чи не перевищує вміст нітратів у куплених вами овочах норму, то можете звернутися до міської або районної СЕС, де за 59 грн. за одну пробу вам визначать, «чистий» ваш продукт чи ні.

Як знизити рівень нітратів
Ретельно промивай й очищай. У листі петрушки і кропу нітратів удвічі менше, ніж у стеблах. У білокачанній капусті найбільше нітратів у верхніх листках, качані та прожилках листя. На поверхні моркви шкідливих речовин на 80% менше, ніж усередині, а в огірках і редисці навпаки: верхній шар містить шкідливих речовин більше, ніж внутрішній. Тому в цих овочах обов'язково зрізайте частину біля хвостика і шкірку.
Прагніть нарізати зелень прямо перед вживанням, оскільки вже через 10 хвилин після шинкування під впливом кисню і мікроорганізмів у зелені нітрати починають перетворюватися на нітрити (тобто в токсини).

Тетяна РОГОВСЬКА

Із потеплінням більшість черкащан вирушає до парків та лісів на відпочинок. Разом із позитивом додому вони можуть принести й не зовсім приємну несподіванку – кліща. Черкаські епідеміологи очікують сезонного підйому захворювання з травня.

Хвороба Лайма, або Лайм-бореліоз, іксодовий кліщовий бореліоз – інфекційне трансмісивне захворювання, що супроводжується ураженням різних органів та систем у людини. Збудником цієї хвороби є бактерії спірохети Borrelia burg-dorferi, а переносником – іксодові кліщі.
Хвороба є новою для нашої держави. В Україні про перший випадок хвороби Лайма стало відомо в 1994 році, а по м. Черкаси офіційна реєстрація ведеться з 2004 року. Із покращенням діагностики зростає й кількість випадків захворювання. Так, у 2004 році зареєстровано 1 випадок, а вже в 2011-му – 49 випадків хвороби Лайма. Більшість хворих принесла цю хворобу після прогулянок парками та лісами.
На людей нападають кліщі всіх фаз свого розвитку та можуть переслідувати здобич 3-4 м. Прикріплюються кліщі на тілі людини там, де одяг менш щільно прилягає до тіла. Для хвороби Лайма найбільш характерним є ураження шкіри, нервової системи, опорно-рухового апарату, серцево-судинної системи. Найбільшу загрозу становить високий відсоток пізніх уражень різних систем і органів через те, що інколи хвороба Лайма роками може перебувати у латентній формі – коли відсутні всі симптоми, або через пізнє звернення хворих по меддопомогу і як наслідок, невчасну діагностику. Збудник хвороби Лайма є причиною виникнення 16,7% неврологічних та 20,7% ревматологічних випадків захворювань.

Симптоми
Перша стадія починається гостро з появи еритеми, тобто почервоніння шкіри в місці укусу кліща, яке являє собою кільце гіперемованої шкіри (переповнені кров'ю судини) з більш блідим центром та чітким контуром від 2 до 10 см. У місці укусу виникає свербіння, набряк, гіперемія. Почервоніння шкіри поступово збільшується і може досягти розміру 50-60 см. Також хворий може скаржитися на головний біль, іноді підвищується температура, виникає слабкість, біль у м'язах та суглобах, нудота, можуть збільшитися печінка і селезінка.
– Захворювання закінчується сприятливо, якщо хворий отримав лікування в І стадії. Але з перебігом хвороби в 2-3 стадію уражається нервова система (менінгіти, енцефаліти, поліневрити, розлади пам'яті); опорно-рухова система (артрит, поліартрит); серцево-судинна система (міокардит); шкіра (атрофічний акродерматит, вогнищева склеродермія), – зазначає лікар-епідеміолог Черкаської міської СЕС Наталія Муха.
На всіх стадіях хвороби проводять антибактеріальну та симптоматичну терапію, установлює діагноз та призначає лікування лише лікар.

Для встановлення діагнозу проводяться лабораторні дослідження у приватних лабораторіях міста за власний кошт постраждалого. Одне дослідження коштує 60-70 грн.
Сприйнятливість людини до збудника досить висока і не залежить від статі і віку, перенесене захворювання не дає пожиттєвого імунітету, можливе повторне зараження через 5-7 років.

Профілактика
Виходячи з дому на прогулянку до лісопаркових зон, виїжджаючи з сім'єю на пікніки до парку або лісу, не залишайте відкритими частини тіла; обробіть одяг засобами, які відлякують кліщів. Якщо ви берете з собою домашніх улюбленців, обробіть і їх. Повернувшись, ретельно огляньте свій одяг та шкіру, домашніх тварин і все, що ви принесли з лісу чи парку. Якщо знайшли кліща, видаліть його за допомогою тупого пінцета, місце укусу обробіть антисептичними засобами або зверніться до лікаря.

Тетяна РОГОВСЬКА

Головний лікар Черкаського обласного кардіологічного центру, заслужений лікар України Світлана Журба розкрила «Вечірці» серцеві секрети, зокрема про те, що знижений тиск – це не хвороба, що потрібно для того, аби серце жило довше, і чому смертність від серцево-судинних хвороб складає майже 70% від усіх причин смертності.

– Чи впливає початок весняних робіт, коли люди розпочинають городні роботи, на збільшення кількості звернень до вас?
– Усе з точністю до навпаки. У час, коли люди виїжджають на свої дачні ділянки, коли в селах більше починають займатися своїми городами, присадибними ділянками, до нас звертається менше хворих. Тому що люди відчувають відповідальність, що в цей період треба копати, садити, полоти, аби в майбутньому мати врожай, а не ходити по лікарях. Але зараз у нас на стаціонарно-му лікуванні на 40% більше хворих, які намагаються оздоровитися перед початком городніх робіт. А в нашій консультаційній поліклініці у цей період на 50% більше пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (ССЗ). У період весняно-польових робіт до нас звертаються менше, але контингент хворих, які поступають у кардіоцентр, значно важчий.
Тяжкі навантаження, робота на городі – все-таки для здорових людей. А ті, хто має ССЗ і їм нема кому допомогти, повинні розуміти, що краще роботу зробити за десять днів, ніж за п'ять.
– Наскільки небезпечним є підвищення артеріального тиску в молодому віці?
– Частіше це симптоматична артеріальна гіпертензія, яка супрово-джує іншу патологію – ниркову або ендокринну, наприклад. Артеріальна гіпертензія проявляється у людей середнього віку. Але в юності, в молодому віці підвищений тиск частіше кваліфікують як нейроциркуляторну діастонію, коли тиск підвищується при емоційному та фізичному навантаженні й обумовлений ней-рогуморальними змінами, тобто ще немає органічних уражень із боку серцево-судинної системи. У цей період тиск незначно і нестійко підвищується до позначки 140/90, 150/90, і це не відчувається. Із віком тиск може нормалізуватися або перейти в гіпертонічну хворобу.
– Який відсоток від загальних причин смертності складає смертність від серцево-судинних хвороб?
– 69%. Минулого року в області померла 21 тисяча людей. Із них 16 тисяч – саме від хвороб системи кровообігу.
– Гіпертонія і гіпотонія є спадковими хворобами?
– Такого захворювання, як гіпотонія, немає. Якщо у молодої людини тиск 90/60, це нормальний тиск. Гіпотонія – не захворювання, це стан. Іноді періодичному зниженню тиску сприяють шлунково-кишкові захворювання. А от гіпертонія – це захворювання. І ми повинні усвідомити, що ми зроблені з двох половинок – маминої й батькової. І нічого нізвідки до нас не прийде, лише від цих двох людей. І схильність до того чи іншого захворювання, морфологічна структура наших органів теж від батьків. Тому якщо це артеріальна гіпертензія, що пов'язана зі змінами в нирках, і це є у когось із батьків, то обов'язково спадково передасться комусь із дітей. Інфаркт спадково не передається.
– Ваш наймолодший пацієнт…
– Торік був хлопець, який у 24 роки переніс інфаркт. Я дуже добре його пам'ятаю, він рано одружився, має дитину і дуже тяжко працював для того, щоб забезпечити свою сі-м'ю матеріально. За рахунок надмірного фізичного перенавантаження трапився спазм серцевих артерій, що призвело до інфаркту міокарда. Найстаршою прооперованою пацієнткою у нас минулого року була 86-річна бабуся. Їй робили аортокоронарне шунтування. І вона побігла своїми ногами далі поратися по господарству. Вона ввійшла в десятку найстарших прооперованих по Україні.
– Чи помолодшав інфаркт?
– Помолодшав, але вже давно. Я пам'ятаю, був паці-єнт, який у 21 рік повернувся з армії, а за два місяці у нього стався інфаркт. Як правило, у віці від 20-30 років інфаркт провокують фізичні навантаження, вживання токсинів і наркотиків, зловживання алкоголем, тютюнопалінням. У нас був тільки один такий випадок, коли ми зробили пацієнту у 26 років коронарограму, а там виявилося атеросклеротичне ураження. З історії хвороби ми дізналися, що у хворого рано помер батько і за ним опікувався його рідний брат, а за кілька років поступив брат, якому теж було до 30-ти років і в якого теж був атеросклероз. Це спадкова гіперхолестеринемія. Але це буває рідко. Тому до 30-ти років треба шукати причину, яка викликає спазм коронарних артерій.
– Що реально може допомогти серцю жити довше?
– Менше лежати й більше рухатися. Збалансовано харчуватися. Ми повинні на день вживати п'ять видів овочів і фруктів. Відмовитися від шкідливих звичок – куріння, навіть пасивного, зловживання алкоголем, вживання великої кількості кухонної солі. Згадувати частіше фен-шуй, тобто жити в гармонії й менше піддаватися стресам. Контролювати вагу. Зменшити в меню тваринні жири і збільшити рослинні, ввести в меню більше овочів, фруктів, каш, риби. Корисна середземноморська дієта, багата на зелені продукти, салати, рослинні жири, маслини і червоне вино, що містить вітаміни, які мають антиатеросклеротичну дію. Регулярні фізичні навантаження.
– Що варто мати в сумочці, аби зняти раптовий серцевий напад?
– Може допомогти нітрогліцерин. А от валідол – це не серцевий препарат, він упливає на неврогенний стан, але не зніме справжній серцевий напад. Зняти тахікардію, допомогти, якщо давить серце, зможуть валідол, таблетований корвалмент має дуже хороші відгуки.
– Про що сигналізує неперіодичний, хапаючий біль у серці?
– Якщо у вас болить серце, не намагайтесь самі собі поставити діагноз. Тому що ви обов'язково помилитеся. Сходіть до лікаря, який проведе диференціальну діагностику. Якщо це м'язовий біль, то серце поболить і перестане. А якщо це стенокардія і ви її пропустите, це може закінчитися не зовсім добре.
– Чи можуть інші хвороби «маскуватися» під серцеві?
– Причини болю у серці можуть бути кардіальні, тобто пов'язані з серцевими захворюваннями – міокардити, перекардити, кардіосклерози, ішемічна хвороба серця і екстракардіальні, тобто інші захворювання можуть спровокувати біль у грудній клітці і біль у ділянці серця. Це шлунково-кишкові захворювання, при виразковій хворобі може боліти шлунок, а біль може відлунювати в ділянку серця і людина буде думати, що в неї хворе серце. І в нас були такі хворі, які поступали з підозрою на інфаркт міокарда. А коли зробили фіброгастроскопію, то виходила величезна виразка шлунка й 12-палої кишки. Жовчнокам'яна хвороба, панкреатити, тобто захворювання підшлункової залози, межистіння грудної клітки, плеврити, остеохондрози, ниркова колька, біль у кишечнику можуть імітувати біль у ділянці серця.
– Буває, що при підвищеному тиску вип'єш трішки алкоголю й легшає, судини розширюються…
– Ніхто не заперечує, що малі дози алкоголю нешкідливі для здорового організму. Іноді нас хворі з артеріальною гіпертензією запитують: «А мо-жна випити?» – «Можна, 30 мл горілки або келих червоного вина, не більше на день».
– Скільки кави можна пити на день, аби не зашкодити серцю?
– Кава й міцний чай призводять до серцебиття, до невеликого збільшення артеріального тиску, а це навантаження на серце, шлунково-кишковий тракт, печінку, підшлункову залозу. Дотримуйтесь у кількості кави золотої середини.

ДОСЬЄ
Народилася: 14.04.1953 року.
Хобі: улітку – риболовля, взимку – лижі, будь-якої пори року – читання, подорожі.
Улюблені співаки: В'ячеслав Вакарчук, Валерій Меладзе, Валерія.
Улюблений фільм: «Собаче серце», «Службовий роман».
Улюблена передача: «Голос країни».
Улюблена страва: смачно приготовлена риба.
Остання книга, яку перечитала: А. Пушкин «Евгений Онегин».

Кілька цифр
2009 року 25 хворим із гострим інфарктом міокарда провели стентування коронарних артерій (коронарне втручання через шкіру), 2010 – 40 хворим, 2011 – 119. Зі 119 хворих одна людина померла.
Летальність при гострому інфаркті в області склала 11%. А в Україні – 18%.

Михайло МАЛІНІН

Третій тиждень поспіль у нас зростає кількість хворих на ГРВІ. Якщо на початок минулого тижня від епідпорогу нас відділяло 14%, то зараз – 9,9%. Минулого тижня на гостру респіраторну вірусну інфекцію у Черкасах захворіло 2016 осіб, у тому числі 13 – на грип.

– Зараз на ГРВІ та грип хворіють по всій Україні. Оскільки люди подорожують, то захворюваність, як «снігова грудка», перекочується з одного міста в інше. Черкаси – не виняток. Можливо, найближчим часом ситуація у нас трохи погіршиться, адже школярі вийшли з канікул на навчання, – зазначає головний державний санітарний лікар Черкас Василь Загородній.
За цей епідсезон, починаючи з жовтня минулого року, на ГРВІ та грип у Черкасах перехворіло 47075 черкащан, із них 32068 дітей.
Окрім обласного центру, найбільше хворих на ГРВІ та грип у Смілі, Умані та Золотоніському районі. У цілому по області кількість хворих нижча епідпорогу майже в половину. За цей рік смертельних випадків від грипу в області не зафіксовано.

ФАКТ

Станом на 30 березня в області щеплено проти грипу 12522 особи.

Тетяна РОГОВСЬКА

У Жашківському, Городищенському, Смілянському, Золотоніському, Катеринопільському, у місті Ватутіному показник захворюваності на туберкульоз вищий, ніж у середньому по області. Тривожно, що показник захворюваності надто високий і серед дітей.
– Мене турбує те, що минулого року все-таки зросла смертність від туберкульозу на 6,7%, – зазначила заступник голови Черкаської ОДА, голова Черкаської обласної координаційної ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу Тетяна Прітченко.
– У 1,8 разу збільшилася кількість хворих із занедбаними, розповсюдженими формами туберкульозу серед уперше діагностованих хворих. Тобто страждає профілактика туберкульозу. У 1,8 разу збільшилася кількість людей, які померли від туберкульозу до року спостереження, тобто діагноз був установлений протягом року і ці люди померли, – зазначила заступник головного лікаря з організаційно-методичної роботи КЗ «Черкаський обласний протитуберкульозний диспансер» Дар'я Левандовська.
В області є хворі, у яких туберкульозна паличка стійка майже до всіх протитуберкульозних препаратів. Ці хворі приречені.
– Препарати, які використовуються для лікування туберкульозу, не такі дороговартісні, але їх, на жаль, недостатньо. Ми мали проблему останні півроку із препаратами першої лінії, які використовуються для профілактики. Препарати другої лінії, більш вартісні, використовують для лікування хіміорезистентного туберкульозу, а він може розвинутися, якщо людина перервала лікування, не хоче приймати ці ліки, – зазначила керівник Черкаського обласного відділення Всеукраїнської мережі людей, які живуть із ВІЛ/СНІД, Олена Стрижак. – Поки не буде державного фінансування туберкулінової діагностики, препаратів і так далі, фінансова підтримка окремих фондів зійде нанівець і ми не зможемо подолати цю хворобу. Туберкульоз – виліковна хвороба, але не в нашій області.
80% віл-інфікованих людей помирає від туберкульозу, і це нонсенс для світу. І досі у Черкасах немає протитуберкулінової діагностики, і досі батьки для своїх дітей купують цю діагностику за свої кошти. Одна сім'я купить, а інша просто не матиме грошей.
Вакцинні препарати БЦЖ є в кожному пологовому будинку області. Для закупівлі протитуберкулінових препаратів Черкаська міська рада виділила 400 тис. грн.

Не спізнись!
Кашель, який триває більше трьох тижнів, нічна пітливість, субфібрильна температура (постійне або періодичне підвищення температури до 37-38°), невмотивоване зниження ваги, слабкість, кровохаркання – ці симптоми повинні насторожити. Вчасне звернення до лікаря, проведення обстеження на туберкульоз (для дорослих – це рентген легень і здача мокроти на наявність мікобактерій туберкульозу) допоможуть уникнути захворювання.

Цифра
Черкаська область у 2011 році посіла 17 рейтингове місце по Україні за рівнем захворюваності на туберкульоз.
У 2011 році економічні збитки, спричинені туберкульозом, а це тимчасова втрата працездатності, настання інвалідності, втрата працездатних осіб унаслідок смертності хворих, становили більше 1 млрд. гривень.
Затрати на профілактику туберкульозу, флюорографію, туберкулінодіагностику, мікробіологічну діагностику, щеплення, ревакцинацію становили 468 млн. грн.

Тетяна РОГОВСЬКА

Сьогодні красива усмішка є одним із елементів успішності. Така склалася ситуація в Україні, що майже 80% і дорослого, і дитячого населення мають аномалії зубощелепної системи. І лікар-ортодонт – це той лікар-стоматолог, який займається виправленням цих аномалій.

– Чи може людина неозброєним оком визначити, що вона є пацієнтом ортодонта?
– До патологій належить тісне розташування зубів, коли вони наче наїжджають один на одного. Нижня щелепа – рухома структура, тому вона може розташовуватися в передньому і задньому положенні щодо верхньої щелепи. До патологій належить і глибокий прикус. Якщо цим не займатися, це вплине на процеси, які мають патологію у щелепному суглобі. Унаслідок порушення кальцієво-фосфорного обміну порушується рух у хребцях, виникають скелетні проблеми – розвивається сколіоз. І як наслідок – неправильний прикус.
– Як батьки можуть визначити самостійно, що в дитини розвивається патологія?
– Багато мам бачить, що в дитини щось не так – нижня щелепа заходить назад, а верхня виступає уперед, дитя не змикає ротик, зубки, змінюється профіль обличчя, нижня щелепа западає назад, а верхня випирає. Як тільки дитинка починає розмовляти, вона неправильно вимовляє звуки. Варто звернути увагу на те, як наші діти сидять, ходять і переглядають телевізор. Часто буває, що дитина сидить, робить уроки і рукою підпирає підборіддя. Або тіло розслабили, плечі посунулися вперед, згорбилися, зігнулися. Хребет не може витримувати на собі положення м'язів, голова йде вниз, нижня щелепа висувається назад і формується неправильний прикус.
– Як недопустити цього?
– По-перше, це якомога довше грудне вигодовування. Адже, переводячи дитину на штучне вигодовування і використовуючи соски, розвиваються патології. У перший рік життя при акті смоктання проходить активний ріст нижньої щелепи. При штучному вигодовуванні мами дають дитині соску з великим отвором, щоб легше було смоктати, а за рахунок цього м'язи, які повинні розвиватися, не беруть участі в акті смоктання, тому виникає недорозвинення нижньої щелепи. Той самий ефект має смоктання соски тривалий час. Соска лягає на піднебіння, і верхня щелепа неправильно розвивається. Також треба звертати увагу на те, як дитинка спить. Якщо дитинка звикає спати тільки на животику, уночі, коли м'язи розслабляються, ротик відкривається, нижня щелепа висувається наперед, і у результаті формується неправильний прикус. Якщо дитинка спить на спинці, із закинутою назад головою, ротик відкритий, то знову ж це формує неправильний прикус.
– А з якого віку можна починати виправляти прикус, зуби?
– Сьогодні з'явилися сучасні апарати, які дитина може носити, починаючи з двох рочків. Ці знімні силіконові апарати прості у використанні й абсолютно нешкідливі. До того ж вони виконують функцію тренажера м'язів. Діти в ігровій формі звикають до них і сприймають їх як соску. Брекети мають механічну дію, а ці апарати – функційні. Ми ростемо, скелет розвивається, і пластинка стимулює наш ріст. Починаючи з двох рочків, треба показувати дитину ортодонту.
– А як щодо алергії на метал і пластмасу, з яких виготовляють ці апарати?
– Так, нині багато алергенних дітей. Тому мама повинна поцікавитися, що це за апарат, якої фірми, який його складник, чи сертифікований він.
– Із якого віку дитині починати чистити зубки?
– Тільки у дитини з'явилися молочні зуби, ви починаєте за ними доглядати. Перші рухи повинні бути без зубної пасти, адже маленькі діти одразу хочуть спробувати зубну пасту на смак, посмоктати й проковтнути її. Щетина має бути м'якою. Коли дитина почне сприймати чищення як гігієнічну процедуру, варто використовувати пасту.
– Під впливом яких негативних наслідків виникають зубощелепні аномалії?
– Це порушення носового дихання. У дітей можуть бути часті риніти або аденоїдні розростання в носику. Дитина ходить із відкритим ротом, а це нестача кисню для всього організму, від цього страждає і головний мозок. Треба звертати увагу на часті ангіни, інші застудні захворюваннями. Зверніться до лора. Великі мигдалини заважають правильному розташуванню язика в порожнині рота, й через це язичок трішки виходить наперед і формується не-правильний прикус. Язик давить на зуби зсередини, зуби починають розвертатись, міняється нахил зубів. Дитинка може неправильно вимовляти звуки. Для того, аби ми артикулювали звук, у нас язик повинен упиратися в певне місце, або на піднебінні, або на зубах. Якщо ми неправильно вимовляємо ці звуки, язичок упирається в інше місце і формується неправильна форма самої зубної дуги.
– А якщо патологію не лікувати?
– Ортодонтична патологія, якщо її не лікувати, може призвести до інших проблем – карієсу, парадонтозу, випадіння зубів. А буває так, що після давньої втрати зубів ортопедам важко запротезувати пацієнта, бо в нього з’являється патологія. Наприклад, глибокий прикус або неправильно розташовані і розвернуті зуби. Зуб стоїть криво, а основна функція зуба – відкушувати, жувати й перетирати їжу. Для того, щоб перетерти їжу боковим зубом, зуби повинні сходитися, як шестерінки. Якщо він в іншому положенні, для того, щоб пристосуватися до функції пережовування, перетирання, зміщається нижня щелепа, стирається зубна емаль, ого-ляється дентин – реакція на холодне, кисле, гаряче, а там і нерв поруч. Зуб уражається. Якщо один зуб стоїть неправильно, то на сусідні зуби йде більше навантаження, а це, як наслідок, атрофічний гінгівіт, починають осідати ясна, а з ними і кістка, в якій знаходиться корінь. Це парадонтоз.
– Одна з причин неправильного положення зубів, неправильного прикусу – це вуздечка. Розкажіть про це.
– Коротка вуздечка під язиком може стати причиною неправильної вимови звуків у дітей. Язику ніде розвернутися в роті для видачі правильного звуку. Це спричиняє недорозвинення нижньої щелепи.
– Чи може патологія передаватися спадково?
– Буває так, що в мами чудовий прикус, красиві зуби, у тата те ж саме. А в дитини проблеми, бо в одного з батьків вона успадкувала будову обличчя, а в іншого – форму зуба. Личко в дитини вузеньке, а зуб – широкий. Це призводить до викривлення зубів, неправильного прикусу.
– Брекет-системи – єдиний варіант виправлення зубів?
– Ні (сміється). Ми наскільки звикли до цих брекетів, нам убили в голову, що ми хочемо всі зубо-щелепні патології лікувати брекетами. Адже раніше виправляти прикус можна було тільки до 14 років, а далі все – ідіть до протезиста. Ортодонтів у місті чимало, і я як голова Черкаського осередку Асоціації ортодонтів дивлюся, чим займаються мої колеги. І що ж вони роблять? Майже всі клеять брекети. А зараз стоїть питання про те, аби не всім ортодонтам, а лише тим, які мають досвід роботи і кваліфі-каційну категорію, дозволяти фіксацію брекетів. Це ж не гвіздки забивати в паркан. Ми забули про профілактику. Якщо раніше ортодонт раз на рік приходив до дитсадка і проводив профогляди дітей, то зараз цього не роблять. Тому молодим батькам треба перші порушення в зубощелепній системі вчитися виявляти самостійно та знати, на що звернути увагу.
– Брекети часто не хочуть носити через косметичний момент…
– Ортодонтія зробила величезний крок уперед, і нині, якщо людина бажає зафіксувати брекети, а це, не забувайте, лікувальний апарат, їй запропонують, окрім металевих, сапфірові, керамічні, позолочені, лінгвальні системи. Існує навіть система «диско». Це різнокольорові брекети, які світяться у темряві. Окрім брекетів, існує купа інших апаратів, знімних і незнімних.

Пацієнти чудять
Пацієнти завжди отримують пам'ятку, в якій зазначається, що на час носіння брекетів або інших систем не можна їсти сухарики, чипси, жувати гумку. І якось приходить пацієнт. Я запитую: «Усе добре?». «Так» – відповідає. Ми зняли брекети, а медсестра й каже: «Скільки разів я бачила, як Ваня качан кукурудзи з таким апетитом уплітає». А я ж йому кожного разу розказую, що тверду їжу вживати не можна, бо зірвеш брекети. А була ще історія. Не стало в мене пацієнта із брекетами – і все. А на прийом та огляд слід приходити щомісяця. За півтора року він записався на прийом. Ну, думаю, все, зараз прийде, зуби розхиталися. Приходить пацієнт, два брекети всього зірвані, зубки рівні. Моєму здивуванню не було меж.

Ксенія ШАПОШНИК
Людей-інвалідів часто «списують за борт», мовляв, безпомічні, тягар для родичів. Та приклад багатьох сімей доводить протилежне: не лише дитину, а й дорослого з ДЦП можна «витягнути», якщо наполегливо займатися. Крім того, ці люди підтверджують тезу: якщо Бог у людини щось відбирає, натомість він дає їй інше вміння. І дуже важливо його не згубити, а розвинути.

«Нові» ноги
Станіслав Лошак у дитинстві пересувався на руках – ноги були зовсім атрофовані. Лікарі казали, що надію може дати лише операція.
– Ми й зважились, – каже тато Володимир. – Із 3 до 15 років син переніс 7 операцій, після кожної по 3-6 місяців був у гіпсі. Відтак колись скрючені ноги випрямились, а надалі нам порадили заняття на тренажерах.
Уже два роки Станіслав по 12 годин на тиждень займається в тренажерній залі, й результат очевидний: підліток, що раніше не міг навіть сам шкарпетки вдягти, уже ходить за допомогою ходунців. Удома хлопець теж займається фізкультурою – у його кімнаті батьки почепили «шведську стінку». Він налаштований ходити без допоміжних засобів, а серед його найбільших інтересів – спорт. Стас хотів би бути коментатором спортивних ігор, зокрема баскетболу, яким захоплюється, але сам не має можливості грати. Для цього потрібен дуже дорогий візок.

Дівчинка з сопілкою
Ще кілька років тому Аня Деркач не знала, що має хист до музики. До того ж погано слухалися руки та мовний апарат. Але мама та соціальні педагоги не здалися, й сьогодні 15-річній Ані доступне досить копітке мистецтво – дівчинка добре відчуває кольори та гармонію, тому виготовляє чудові аплікації з пластилінових шматочків, картини в техніці торцювання з гофрованого паперу, та ще й грає на сопілці. Вона погано бачить, тому грає без нот, на слух, але слух у неї добрий, тож педагоги запропонували дитині заспівати, й у результаті відкрили в ній ще один талант.
– Я зараз граю близько 20 творів, – каже Аня. – Більше подобаються українські мелодії, скоро буду опановувати класичні твори. Співати люблю також українські пісні. У майбутньому хочу займатися саме музикою, а щодо повсякденних занять, то останнім часом я полюбила кулінарію.
Якщо в дитини з'явився інтерес до якоїсь справи, то його треба заохотити, подумала мама, й тепер до Ані ходить керівник дитячого кулінарного гуртка з Центру дитячої та юнацької творчості, яка вчить її готувати.

Театрали на візках
Іра Таранова та Стас Кураса буквально «ожили» відтоді, як почали брати участь в аматорських театральних постановках клубу «Натхнення». Окрім того, що заняття розвивають мовлення й рухи, оточення помітило, що молоді люди стали відкритіші, контактніші, активніші.
– Я з дитинства хотіла бути акторкою, як і багато дівчаток, – каже Іра. – Розумію, що це все аматорство, забавка, та все ж є мрія займатися цим серйозно. Сама я люблю ходити до театру, та, на жаль, не завжди випадає така можливість.
– Я спершу боявся, що в мене не вийде, – згадує Стас, – та потім поставив собі мету і зміг. Сцена лікує, це релакс, це спілкування з людьми, з друзями, яких давно не бачив, це допомагає почуватися повноцінною людиною, налагоджувати контакти. Я ще до спорту небайдужий, але найближча тренажерка надто далеко від моєї оселі. Тому театр – це віддушина й спосіб «вирватися в люди».
Іра й Стас нині репетирують сценку з «Наймички», яку мають показати у дитячій міській бібліотеці до дня народження Шевченка. На Дні інваліда зал гучно аплодував діалогу Проні Прокопівни та Голохвастова у їхньому виконанні, а нещодавно до Дня Валентина вони грали сценку з «12 стільців» в образах Остапа Бендера та Еллочки.

«Якщо не можете допомогти, то хоча б не заважайте»

На наших вулицях людина на візку – рідкісне видовище. Спробуйте-но самі дістатися на ньому, скажімо, з Південно-Західного району до центру, про-їхати маршруткою, тротуарами, сходити в магазин та бодай піднятися у стандартну багатоповерхівку! Саме тут напрочуд яскраво видно прірву між нашим світом і цивілізованим.
У «Спілці батьків дітей-інвалідів оновленій» знають: держава та суспільство від їхніх проблем далекі. Тож розраховують переважно на власні сили, благаючи інших хоча б не заважати їхнім дітям інтегруватися в суспільство: не таврувати їх, не уникати, не чинити перепон у кабінетах та на вулицях, давати їм можливість почуватись нарівні з рештою. Вони самі знаходять дітям педагогів, тренерів, масажистів, місця для занять. Є навіть секція лікування верховою їздою.
На жаль, немає приміщення для занять та тренувань. У будинку, спеціально спроектованому для сімей із дітьми-інвалідами, планували таке приміщення на першому поверсі, та хтось захотів там собі квартиру... Звісно, батькам таких дітей катастрофічно бракує фінансів.
Тож будуть вдячні тим, хто має можливість допомогти. Цим людям потрібні матеріали для творчості та рукоділля – папір, фарби, пластилін, картон, тканина, мольберти, музичні інструменти, спортивне знаряддя, матеріали для сценічних костюмів.

Адреса спілки: вул. Конєва, 15/1, к. 25, голова – Гаврілов Валерій Володимирович, тел. 56-94-95.
Вступити до спілки може будь-хто з батьків дітей та молоді з особливими потребами.

Ксенія Шапошник

За підсумками минулого року, в області зафіксовано 72 випадки сказу в тварин. Це стільки ж, як і торік, проте якщо колись головну небезпеку зі сказу становили лисиці, то останнім часом лідерами стали коти. Так, за рік було виявлено 23 скажені коти, 17 лисиць, 17 собак, 8 голів ВРХ, 2 куниці, 2 єнотовидні собаки, 1 коза, 1 корейська свиня й 1 борсук. Найбільше випадків сказу зафіксовано в Черкаському районі – 15, на другому місці Звениродщина – 9, на третьому Корсунщина – 6. Жодного випадку сказу не було в Монастирищенському й Катеринопільському районах та містах Черкаси, Сміла, Умань.

Пріоритет ветеринарів на цей рік – планові щеплення усіх домашніх тварин у районах, що почнуться уже наприкінці березня – на початку квітня. Будуть визначені місця, куди люди зможуть привести тварин на щеплення (воно безкоштовне, людина витрачає тільки 1-2 грн. на шприц), будуть вивішені відповідні оголошення, також можна буде запросити дільничних ветеринарів на обійстя. Термін дії щеплення – рік. На цей рік запланували щепити 152 тис. собак та 47 котів – за орієнтовними підрахунками ветеринарів, це третина тих, що живуть у людей по дворах. Наполегливо радять приносити на щеплення котів.
– Узимку в Тубільцях був випадок сказу, – розповідає заступник начальника управління ветмедицини в Черкаській області Віктор Маламуж. – У господарів були собака й кіт, то собаку вони щепили, а кота не захотіли, і от саме той кіт і сказився. Пес прив'язаний, тож він ризикує тоді, коли скажена тварина сама забігає на подвір'я. Кіт же бігає вільно й має більше шансів зустріти на своєму шляху небезпеку.
Лисиць, що є головним джерелом сказу, в області трохи відстріляли, а от на те, щоб їх щепити, коштів цього року може й не вистачити, бо це затратно – вакцину, змішану зі смачною для лисиць приманкою, треба розкидати в лісі з повітря.
Хоч у Черкасах зі сказом спокійно, розслаблятись не варто, адже навколо обласного центру – «сказонебезпечний» район.

Щоб щепити тварину або викликати ветеринара до худоби в Черкасах, слід звернутись до міської державної лікарні ветмедицини по вулиці Леніна, 133, телефон 63-49-92 з 8.00 до 17.00 у будні та з 8.00 до 13.00 у суботу.

Ксенія Шапошник

Породілля з інсультом
Ці пологи в молодої черкащанки були не перші, ускладнень чи проблем у неї не було ні тоді, ні зараз, тому для лікарів стало несподіванкою те, що, успішно народивши здорове дитя, мама відчула себе зле і знепритомніла. Жінку терміново привезли в Третю міськлікарню, де діагностували інсульт і почали рятувати.
Оскільки пацієнтка від початку була в полі зору медиків й допомогу їй надали практично відразу, то небезпеку швидко усунули. Проте консиліум вирішив направити її на дообстеження у Київ, до інституту нейрохірургії. Адже, по-перше, інсульти у віці ледь за 30 трапляються рідко, а по-друге, лікарі не пам'ятають, щоб таке ставалося з породіллею.
Київські медики, обстеживши судини черкащанки на потужній апаратурі, з'ясували причину. У жінки була специфічна будова судини головного мозку, про яку ніхто не здогадувався, бо вона не давала про себе знати, а діагностувати її без спеціальної апаратури неможливо. І, врешті-решт, ця проблемна судина лопнула – швидше за все, останньою краплею стало перенапруження під час чергових пологів. Поки що пацієнтка перебуває у Третій міськлікарні, а немовлям опікується дитяча лікарня, але невдовзі сім'я з'єднається.

Смертоносна кіста
Життя черкаської студентки, яку «швидка» привезла з розривом кісти яєчника і сильною кровотечею до Третьої міськлікарні, висіло на волосині: юна дівчина була біла, як папір, і втрачала свідомість. Кров треба було переливати терміново, шукати донорів не було часу.
– Уявіть: тендітна дівчина кілограмів 45 вагою втратила 3 літри крові, – розповідає завідувач гінекологічного відділення Третьої міськлікарні Олександр Дядюшенко. – Ми зробили реінфузію – забрали кров, яка витекла в черевну порожнину, обробили її і влили пацієнтці назад. Реінфузію можна зробити не завжди, а лише тоді, коли кров щойно витекла й не встигла загуснути, і, на щастя, це був саме той випадок.
Після того дівчині влили кровозамінник, вона «ожила», й аж тоді залучили донорів, яких знадобилося 10 осіб. Прооперували її вдало, «жіночим» функціям ніщо не загрожує, й по одужанні її випишуть.

Екстремальні пологи
На базі №2 міського Центру матері й дитини 26-річна мешканка Золотоніщини народила дитину аж за три доби після того, як у неї відійшли води. Перше її дитя народилося через кесаревий розтин, тож у неї був ще й рубець на матці, а ці пологи розпочалися передчасно – на 32-му тижні.
Медики за місцем проживання побоялися братись за ці пологи, а відділення екстрагенітальної патології обласної лікарні, яке зазвичай ними займається, саме зачинене на профілактику. Тож повезли до міського закладу, де жінка успішно народила природним шляхом, проте дитині знадобилася реанімація, бо без води їй бракувало кисню. Утім, лікарі вважають, що врешті-решт із півторакілограмовою дівчинкою усе буде гаразд.

Урятована завдяки УЗД
Молоде черкаське подружжя планувало сім'ю, й коли дружина завагітніла, то у 12 тижнів пішла ставати на облік у жіночу консультацію. Проте УЗД-спеціаліст не знайшов у матці плідного яйця і запідозрив позаматкову вагітність. Ні в трубах, ні в яєчниках теж нічого не було. Лікар почав прискіпливо оглядати сусідній простір і виявив вагітність... у черевній порожнині. Жінку негайно направили на операцію в Третю міськлікарню.

Завідувач гінекологічного відділення Олександр Дядюшенко, який оперував пацієнтку, відзначає, що це лише другий такий випадок у його багаторічній практиці:
– Позаматкова вагітність у 98% виникає у трубах, у 1,5% – у яєчниках, а щоб деінде – то така ймовірність становить соті частки відсотка. На щастя, тут вчасно помітили проблему й обійшлося без крововтрат і ускладнень, а от у іншому випадку жінку ледве врятували. Проблема тут у тому, що «дитяче місце» проростає в тіло, в кишеч-ник, приростає до сальника. Плід за таких умов не може вижити, тож видаляти вагітність усе одно доводиться, проте що пізніший термін – то складніша операція й більша ймовірність кровотеч.
Оговтавшись після операції, черкащанка планує вагітніти знову, й перепон для нормальної вагітності медики не бачать.

Ксенія Шапошник

Приклад черкащанки Ніни Брижко, яка поставила на ноги нібито безнадійно хворого на ДЦП хлопчика з дитбудинку, спонукав київських громадських діячів та черкаських політиків серйозно узятися за проблему ДЦП й таким чином дати шанс іншим дітям, на яких суспільство вже поставило хрест.

Коли Ніна Брижко вперше побачила 4-річного Стасика, відразу зрозуміла, що дитина не-здорова. Це було видно навіть по обличчю, не кажучи вже про те, що ноги в малого не працювали й він пересувався на руках або лежав, згорнувшись клубочком. Очі косили, дитина відставала в розвитку. Того дня жінка завітала до дитбудинку з друзями по вірі з доброчинною метою, проте назавтра прийшла туди вже сама – до Стасика. Відтоді в малого з'явилася бабуся: 64-річна Ніна Архипівна, маючи власних дітей, онуків, правнука, почала опікуватися Стасиком, як власним, не шкодуючи сил, часу й пенсії.
– Мені сказали, що хлопчик безнадійно хворий, доля його – будинок інваліда, та й узагалі він навряд чи довго проживе, – згадує Ніна Архипівна. – І я сказала собі – ні, я допоможу йому, все в нас буде добре. І оформила над ним опікунство. Усі ці 4 роки щодня, щогодини я займалася з ним, бо в мене було дві опори: віра й мета. Я була упевнена, що все вийде. І ми перемогли діагнози та вироки.
Набравши у лікарів книжок із вправами для дітей із ДЦП, Ніна Архипівна почала займатися з хлоп'ям. Навіть уночі прокидалася, щоб покласти його у ліжечку правильно. Сама виготовила тренажери, твердий матрац, учила розмовляти, читати, рахувати. Куди й ділася та відсталість – Стасик на льоту схоплював знання, добре міркував, і, коли йому виповнилося 6 років, у сім'ї навіть не сумнівалися, що він «потягне» звичайну школу. Не помилились: хлопчик успішно опановує шкільну програму і зараз у другому класі, вже вивчає англійську. Єдине, що засмучувало сім'ю, – малий не міг нормально ходити. Допомогти могла операція, але де звичайна черкаська сім'я могла взяти 20 тис. грн.? Звернулися в газету «Факти», і, прочитавши про Стасика, українці почали надсилати, хто скільки міг. Хлопчика прооперували в Євпаторії, далі – три місяці реабілітації в санаторії, але це того вартувало: за кілька місяців малий уже зможе і нормально ходити, і бігати, як усі інші діти. А коли виросте, зможе нарівні з іншими вступити до обраного вузу й влаштуватися на роботу.
Зараз до Ніни Архипівни з усіх куточків України телефонують батьки дітей із ДЦП, аби порадила, як поставити дитя на ноги. Та радо допомагає. Але ж скільки ще їх лишається без допомоги й без поради, бо вони просто не знають, куди звернутися. Після оприлюднення історії Стасика на дітей із ДЦП звернули увагу громадські діячі та політики. Євгеній Корольов, що збирає ініціативну групу небайдужих, каже:
– Ми, звичайні громадяни, мусимо привернути до проблеми увагу людей. Бо з ініціативи влади буде мало користі, якщо до справи не залучиться громадськість. Батьки цих дітей мусять мати змогу обмінюватися досвідом, отримувати необхідну інформацію та допомогу.
Чигиринчанка Діна Глазунова, голова громадської організації «Перлина», відзначає:
– Зараз нам слід щонайперше розробити програму для таких дітей та їхніх батьків, залучивши спеціалістів, узявши на озброєння досвід Ніни Брижко й інших, бо ми працюємо з такими батьками в Чигирині. Програма ця буде складатися із занять, які включатимуть у себе фізичний розвиток дитини, духовний, артистичний, розумовий, розвиток талантів та здібностей. Батькам розказувати-муть, де і як отримати допомогу від держави, безкоштовні ліки, які права мають такі діти та їхні батьки й багато іншого.
Створенню «бази» у Черкасах пообіцяв посприяти депутат облради Павло Філіпенко:
– Ось ми бачимо, що 4-річного хлопчика суспільство відразу «списало», хоч йому можна було допомогти. І якщо такий шанс є, то ми мусимо дати його й іншим хворим дітям. Тому на 2 березня ми запланували «круглий стіл», куди запросимо всіх, на чию підтримку сподіваємось, та вирішимо, що і як зробити.

Куди звернутися батькам та небайдужим
Координатор ініціативної групи з допомоги батькам хворих на ДЦП дітей Корольов Євгеній Миколайович: (067) 587-37-17.
Голова громадської організації «Перлина» Діна Глазунова: м. Чигирин, вул. Миру, 12, кв.70, тел.: (093) 422-31-78, (099) 291-91-09.
Брижко Ніна Архипівна, тел. (093) 617-58-57.

Де в Черкасах реабілітують дітей із ДЦП
РОЦ «Астра», вул. Гоголя, 368, тел. реєстратури – 45-90-29.

Черкаські нейрохірурги розробили і запатентували власний винахід – удосконалений шприц для пункційної вертебропластики, який не поступається закордонним аналогам, а де в чому навіть кращий. Новинка удесятеро дешевша за подібні закордонні системи, тож витратні матеріали до операції, за нашими підрахунками, тепер цілком можуть укластися в тисячу гривень. До того ж черкаський пристрій значно зручніший у використанні, ніж ті, що були досі.

– Пункційну вертебропластику застосовують при неускладнених переломах хребта, – розповідає один із творців нового пристрою, нейрохірург Третьої міськлікарні Руслан Щербатюк. – Коли хребці пошко-джені, пацієнтові під місцевим знеболенням між хребців уводять спеціальний кістковий цемент. Раніше такому хворому доводилося три місяці лежати, а якщо треба було встати – він одягав спеціальний корсет, нині ж за допомогою цього цементу за півгодини відновлюють зруйнований хребець. Пацієнт після операції встає, а наступного дня йде додому. Але для введення цементу потрібен спеціальний шприц. Раніше використовували американський. Він – одноразовий, і це ціла система, громіздка й дуже дороговартісна. Тому ми розробили такий шприц, де одноразовою є лише частина, яка контактує з тілом хворого. Сам же механізм – багаторазового використання, його легко стерилізувати, він набагато легший і компактніший.
Досі вдосконалити такі шприци пробували в Київському інституті нейрохірургії, але під їхню систему підходила тільки змінна частина. У черкаській же системі змінною частиною є звичайний одноразовий аптечний шприц. Черкаський пристрій – удвічі менший і легший, тож лікарям стало зручніше й точніше працювати. Спеціально для операцій із вертебропластики адміністрація лікарні роздобула іоно-оптичний перетворювач. Це такий рентген-апарат, за допомогою якого нейрохірурги бачать, що вони роблять у середині людини.

Довідка. Під час клінічних випробувань винаходу черкаські лікарі провели 39 успішних операцій із пункційної вертебропластики. Виготовляти ці шприци планує черкаська науково-виробнича фірма «Ганімед», директор якої Олександр Матвєєв брав участь у їхній розробці разом із нейрохірургами Русланом Щербатюком, Станіславом Новіковим, Олександром Медюляновим та Романом Пятчаніном під керівництвом завідувача нейрохірургії Третьої міськ-лікарні Сергія Алексєєва.

Кому на «ремонт»?
Пацієнти, яким показана вертебропластика, можуть звернутися в нейрохірургію Третьої міськлікарні незалежно від місця проживання. Адреса: вул. Рози Люксембург, 210, 3-й поверх, тел. 64-21-72, 64-71-14.
Звертатися можна до будь-кого з лікарів-нейрохірургів, бажано до 16.00, у разі екстрених випадків у неробочий час – до чергового нейрохірурга. При собі бажано мати медичну документацію: результати обстежень, аналізів, свіжі знімки ушкодженого хребта. Якщо хворий не може ходити, документи можуть привезти родичі.

Ксенія Шапошник

У 74-річної Лідії Цуприк проблеми з серцем були не вперше – ще в липні вона перенесла інсульт. Їй слід би було за певний час по одужанні лягти на профілактику, та жінка цього не зробила.

– Я поралась по господарству, носила дрова, воду і почувалася, наче ніколи й не хворіла, вже думала й палицю кидати, – розповідає Лідія Герасимівна. – Гадала, що я зовсім одужала. Тому й не йшла підліковуватись. Аж тут стало погано – піднявся тиск, цукор, бо в мене ще й діабет. Викликала «швидку», вони мене обслужили, але в лікарню я їхати не схотіла, а наступного дня мене вже туди повезли. Я вже лягала спати і тільки руки здійняла, щоб одягти нічну сорочку, як запік лівий бік. Отямилася в реанімації. Лікарі розповіли, що спершу мене розбив інфаркт, а потім ще й інсульт, відняло ліві ногу й руку. Зараз мені краще, рука вже працює, а нога ще тільки ворушиться...
– Нам зателефонували з Третьої міськлікарні, куди спершу привезли хвору, – згадує головлікар обласного кардіоцентру Світлана Журба, – і ми відразу почали готувати операційну, адже саме в нас рятують тих, кого спіткав такий украй небезпечний інфаркт міокарда з поперековою блокадою серця. Під час розмови зі мною лікар постійно робила хворій непрямий масаж серця, бо при нормі 60-90 серцевих скорочень на хвилину в неї їх було 26.
До кардіоцентру Лідію Цуприк привезли у стані клінічної смерті, тож лікарям спершу довелося її «воскрешати», а потім оперувати.
– Пацієнтку раз реанімували в дорозі, 8 разів у Третій міськлікарні й тричі – на операційному столі, тож вона перенесла 12 клінічних смертей поспіль, – каже завідувач лабораторії електрофізіологічних досліджень обласного кардіоцентру Костянтин Саражин. – Ми поставили їй тимчасовий кардіостимулятор, а коли в неї відновився свій серцевий ритм, зняли його.
Якщо все буде добре, Лідію Цуприк невдовзі випишуть додому. Вона вдячна лікарям, а її родичі та друзі висувають ще одну версію щасливого порятунку: оскільки бабця народилася у День сорока святих, то вони теж її рятують.

Довідка
Лідія Цуприк поставила своєрідний «рекорд» по області – ще нікого з пацієнтів кардіоцентру не спіткало стільки клінічних смертей за такий короткий час. Щоправда, в області живе 62-річний Олександр Пугач, на «рахунку» якого аж 14 клінічних смертей, проте вони відбулися в нього протягом аж 8 годин, і частина з них – уже в післяопераційному періоді.
За минулий рік черкащанам установили 150 постійних кардіостимуляторів і 50 – тимчасових. Окрім того, в кардіоцентрі тепер є спеціальна бригада лікарів, які виїздять у райони встановлювати хворим тимчасові кардіостимулятори для того, аби «швидка» могла живими довезти їх на операцію в обласний кардіоцентр.

Ксенія Шапошник
eddyvc@ukr.net

Із перетворенням двох пологових будинків Черкас на один комунальний заклад – Черкаський пологовий будинок «Центр матері й дитини», розташований на двох базах, у черкащанок виникло чима-ло запитань: як нині потрапити у бажані пологові будики, що тепер називаються «база №1» та «база №2», кого на яку базу везтимуть, коли яку базу закриватимуть на профілактику, на які новітні методики у пологах та сучасну апаратуру можуть розраховувати клієнтки тієї чи іншої бази? На ці та інші запитання відповів колишній головлікар пологового будинку №1, а тепер – головлікар «Центру матері й дитини» Володимир Зеленько.

Територіального принципу  більше не буде
База №1, що по вул. Чехова, віднині спеціалізується переважно на звичайних, неускладнених пологах, а база №2, що по вул. 30 років Перемоги, – на «проблемних». На базі №2 народжуватимуть жінки із загрозою викидня чи передчасних пологів, що лежали на збереженні; туди можуть направляти тих, у кого завідомо є ризик якихось проблем у пологах: вузький таз, великий плід (4 кг і важче), передлежання, резус-конфлікт, інші негаразди, непов'язані з вагітністю: проблеми із зором, серцем, хронічні хвороби, травми таза та ін.
Проте це ніяк не означає, що жінок суворо «сортуватимуть», навпаки, будь-яка черкащанка може народжувати там, де схоче, і неважливо, в якій частині міста вона живе чи стоїть на обліку. Ці її права зазначено в Основах законодавства України про охорону здоров'я, ст. 38 («Вибір лікаря і лікувального закладу»), це закріплено й Наказом Мін-охорони № 620 від 29 грудня 2003 року. Навіть якщо жінка має якусь патологію, проте хоче народжувати винятково на Чехова, то їй підуть назустріч.

«А я – з району!»
У Черкасах зараз 20% породіль – приїжджі з інших міст, районів, областей. Нерідко буває, що жінка прописана в районі, а живе в Черкасах або мешкає в ближньому селі чи районі. Вона має право заздалегідь до пологів приїхати в Черкаси, обрати собі базу та лікаря, в якого хоче народжувати. Але є один нюанс: вагітна має взяти направлення в Черкаси від свого лікаря в тому населеному пункті, де стоїть на обліку.
Мінохорони здоров'я вважає, що акушер-гінеколог, який приймає менше 300 пологів на рік, втрачає кваліфікацію. Звісно, він не зацікавлений відпускати своїх породіль де-інде. Але головним є бажання жінки: лікар не має права її «тримати», якщо вона не хоче в нього народжувати. Якщо приїжджа без попередження звернеться в обраний пологовий будинок уже з переймами – її приймуть, проте бажано, щоб при ній були обмінна картка й паспорт.

Умістяться всі
Раз на рік кожну базу, як і раніше, закриватимуть на профілактику, а інша база прийматиме і звичайних породіль, і «проблемних». Базу № 2 цього року закриватимуть із 28 травня по 25 червня, а базу №1 – із 26 червня по 24 липня.

Що з апаратурою?
База №1 так само, як база №2, може виходжувати недоношених немовлят із 22 тижня, бо лікарів-неонатологів, що мають право бути реаніматологами для немовлят, в екстрених випадках просто викликатимуть, куди треба. Необхідне обладнання є й там, і там, тільки на базу № 2 залишилось докупити дихальний апарат. У перспективі планують довчити ще кількох таких лікарів та створити окрему структуру, що включатиме неонатологів-реаніматологів, обладнання й окреме приміщення. Скрізь є проблема з апаратами УЗД: у бази №1 їх два, власний та орендований. У бази № 2, орієнтованої на проблемні пологи, – лише один. Чи придбає місто ще хоча б один – хтозна.

Йдемо в Європу
Усі передові методики застосовуватимуть на обох базах: цілодобове перебування дітей із мамами, грудне вигодовування з першого дня на вимогу дитини, партнерські пологи, за відсутності протипоказань – місцеве знеболення під час пологів та операції з кесаревого розтину, вертикальні пологи тощо. Жінці та дитині нічого не роблять без згоди матері: вона може відмовитись від щеплень дитині, від штучних молочних сумішей тощо. Вона може народжувати з чоловіком чи іншою близькою людиною, про що має надати письмову згоду, але та людина повинна принести флюорограму. Список медикаментів та витратних матеріалів на пологи може купити сама жінка чи її родичі, але якщо це неможливо, то волонтер центру може сходити в аптеку за вас.

ЦИФРА

46% пологів, які приймають у Черкасах, – проблемні.

Підозрюють, що домашня корова отримала сказ через хвору лисицю.
– Хотів би сподіватися, що навала лисиць на села найближчим часом піде на спад, –відзначає заступник начальника управління ветмедицини в Черкаській області Віктор Маламуж. – Адже зараз мисливці відстрілюють лисиць, і їхня кількість має зменшитись.
Пам'ятайте!
ь Якщо дика тварина удень відкрито бігає населеним пунк-том – найшвидше, вона хвора.
ь Про сказ у тварини свідчить відмова від корму, вживання неїстівного, піна з рота, агресивність, водобоязнь. Її слід зачинити й викликати ветлікаря, повідомити санстанцію. Якщо помре – руками не чіпати.

Куди звертатися
ь У районах – до місцевого ветлікаря, у Черкасах – до міської державної лікарні ветмедицини по вул. Леніна, 133, тел. 63-49-92 з 8.00 до 17.00 у будні та з 8.00 до 13.00 у суботу.
ь Міська санепідемстанція: тел. 37-25-20, б. Шевченка, 287.
ь Якщо тварина вкусила або обслинила: антирабічний кабінет Черкаського міського травмпункту, вул. Р. Люксембург, 210, 1-й поверх, тел. 64-74-80, цілодобово.

Усе почалося з того, що на підлітка впало дерево, розтрощивши йому частину черепа.
– Коли пиляли дерева, мене зачепила величезна гілка, – розповідає хлопець. – Я одужав, але мені було ніяково ходити між людьми з такою деформованою головою. Я завжди ходив у шапці, навіть у школі на уроках у ній сидів, а на канікулах майже не виходив із двору. Якщо виходив – то теж у шапці.
– Отвір у черепі хлопця сягав аж 10×15 см, – каже завідувач нейрохірургічного відділення обласної лікарні Денис Годлевський, що оперував Сашка. – З одного боку, була естетична проблема, адже такий жахливий дефект має досить моторошний вигляд і завдає молодій людині психологічного дискомфорту. З іншого боку, була медична проблема: якщо немає кістки, то порожнина черепа не закрита герметично і внутрішньочерепний тиск дорівнює атмосферному, а це може викликати напади судом, головного болю та ін.
Зазвичай, отвір у черепі закривають стандартною титановою пластиною-сіткою, але є випадки, коли стандартні не підходять: ушкоджена ділянка черепа має складну форму чи значні розміри. Так трапилось і з Сашком, тож потрібна була індивідуальна сітка. Роблять їх аж у Москві, вони досить дорогі, проте ТОВ «Верхнячка», де працює Сашків батько, допомогло грошима, і сім'я змогла замовити у росіян виріб. У Москву передали знімки комп'ютерної томографії Сашка, за якими там виконали високоточну копітку роботу: за віртуальною моделлю зробили пластиковий макет хлопцевого черепа, по якому виготовили сітку. Операція, що тривала менше години, повернула пацієнтові форму черепа, яка була в нього до трагедії. Коли відросте волосся, уже ніщо не нагадуватиме про травму.
Віднині подібні втручання стануть звичними для обласних нейрохірургів. Так, зараз чекає операції вже другий пацієнт, у якого дуже складний отвір у лобній ділянці черепа, через що він теж потребує індивідуальної сітки.

Марія Землянська,
бюро журналістських розслідувань «Свідомо» спеціально для газети «Вечірні Черкаси»

Олені 24. У неї вища юридична освіта, невеличка квартира на околиці міста, люблячий чоловік, чарівний малюк... і гепатит.
Три роки тому, одразу після пологів, Олена пережила операцію. Рятуючи породіллю від крововтрати, лікарі використали чужу кров. Два місяці тому Олена дізналась – хвора на гепатит С.

– Серед тих, кому переливають кров, якщо не всі, то майже всі інфіковані цим вірусом, – не дивується доцент кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету Богомольця Ольга Голубовська.
У 2008 році «Свідомо» пору-шувало цю проблему. Ми тоді з’ясували, що одна з причин тотального зараження крові – корумпована система перевірок. Виявилося, що найбільший постачальник тестів для виявлення вірусів у крові донорів – «своя» компанія. Називалася вона «Діапроф-Мед», а серед її засновників виявився син колишнього голови СБУ і керівники профільного інституту імені Громашевського, де й оцінюють тести. Йшлося про директора інституту Віктора Марієвського та завідувача лабораторії вірусних гепатитів Анатолія Гураля. Відгуки станцій переливання крові про якість тестів були швидше воланням про допомогу. На одній зі станцій частка помилкових результатів складала 82%. Тобто тести показували брехливий результат у восьми випадках із десяти!

Що змінилося за три роки
Як Ви знаєте, за цей час змінилися Президент, уряд та чотири міністри охорони здоров'я. Як тепер перевіряють кров?
За даними порталу тендерних закупівель, останній тендер МОЗу на тест-системи для крові на суму більше двох мільйонів гривень виграла компанія "НВП «ХіМеК». Вона стверджує, що займається продажем обладнання та матеріалів для лабораторій і служб крові з 1992 року. Зараз продає тест-системи від російських виробників: «Діагностичні системи», «Вектор-Бест», «АлкорБіо» та… вже відомого нам українського «Діапроф-Мед».
Для чого в схемі з'явився посередник, а точніше, чий це посередник? Відповідь на це запитання – у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій. Серед засновників «ХіМеК» у реєстрі зареєстрований Валерій Шеховцов. Він же ж – заступник директора «Діапроф-Мед».
Проблема не лише в корупції при закупівлі тестів. Сам метод тестування крові донорів є застарілим. «В усьому світі, крім цього методу тестування, обов'язково використовують генотестування, на рівні ДНК. У нас – ні», – нарікає Лариса Вахненко, яка завідує відділенням трансфузіології у Національному інституті хірургії та трансплантології імені Шалімова.
Вона роками намагається донести до міністрів, що змінюють один одного, одну й ту саму думку: треба і новий метод перевірки крові, і нові вимоги до донорів.

Чому донорська кров настільки інфікована
– Дєвушка, ви туди? – виглядаючи з-за холодильника з написом «Плазма на видачу. Обследована. Карантинизирована», чолов'яга, схожий на Чахлика Невмирущого, тицяє пальцем у бік кімнатки, де забирають кров.
Із десятої ранку в тісному коридорі Центру переливання вже черга. Шестеро хочуть стати донорами.
– Ні.
– Толик, йди… заходь, першим будеш, – пропускає вперед товариша. – Сьогодні людно, а ми поспішаємо, – виправдовується вже до мене.
І, поки Толик готується здавати кров, його друг зізнається: для обох – це заробіток.
«От хто наші потенційні донори – так звані групи ризику. Ми на другому поверсі кров приймаємо, а на першому – вони сидять. Чекають, поки прийдуть родичі тих, кому кров потрібна. І прямо на місці торгуються», – пояснює Вахненко.
Офіційно півлітра крові коштує 80 гривень. Але коли кров потрібна терміново, родичі готові заплатити будь-яку ціну. Середня ціна – 300 гривень.
«У нас на кров дивляться як на товар, хоча розвинуті країни вже давно прийшли до того, що донорство має бути безкорисним», – зітхає трансфузіолог.
На цій позиції стоять Всесвітня організація з охорони здоров'я та Рада Європи. Вони проти платного донорства. Із прагматичних міркувань – через ризики. Усвідомлюючи, що лише за «здорову» кров можна отримати гроші, люди, які на цьому заробляють, схильні приховувати хвороби.
Наприклад, лише за офіційними даними Державної служби з протидії ВІЛ/СНІД та іншим соціально небезпечним хворобам, в Україні 33 з половиною тисячі хворих на туберкульоз. Велика частина з них – безпритульні. А кров на туберкульоз при цьому не тестується.
Вахненко стверджує: у 2009 році їм довелося відмовитися від 1 003 літрів крові, бо у ній знайшли ВІЛ. По дві тисячі літрів крові довелось забракувати через гепатит В та сифіліс. Уп'ятеро більше, ніж від ВІЛ, довелося вилити через гепатит С.
«Кров, яку використовують для лікування хворих, – небезпечна», – повторює маститий спеціаліст.
Як реагує МОЗ? Так, як і на наш запит, – розведенням рук. Коли ми попросили офіційні дані, скільки зареєстровано випадків інфікування під час переливання крові, у відомстві пояснили: такої статистики немає.
Тоді ми, як і три роки тому, звернулися до людей, які не збирають дані, але постійно потребують чужої крові. За останніми підрахунками Всеукраїнської організації гемофіліків, більше 90% людей із цією хворобою інфіковані гепатитом С та В. Саме гемофіліки постійно приймають препарати на основі чужої крові.

Остання ремарка. Заплю-щуючи очі на страждання людей і тих, хто збільшує їхні лави своїм мародерством, Служба безпеки цієї держави натомість засекретила всю інформацію про кров. Скільки донорів, скільки крові здається, скільки перевіряється – усі ці дані засекречені.
А Олені залишається радіти, що принаймні малюк у неї росте здоровий.

Тетяна Мартинова
vch14@yandex.ru

– Яка різниця між гепатитами А, В і С?
– Гепатит А належить до кишкових інфекцій. Цей вірус передається фекально-оральним шляхом, тобто через воду, брудні руки, термічно необроблені продукти харчування. Цей гепатит у народі ще називають хворобою Боткіна. Завдяки тому, що у нас стала значно вища побутова культура, використовується разовий посуд, тож і рівень цього захворювання із 2002 року по області суттєво знизився. Усього вірусних гепатитів дев'ять, сім із них передаються через інфіковану кров, однак у нашому регіоні найчастіше реєструються В і С. Ці віруси мають гостру та хронічні форми. Різниця між В і С у тому, що гепатит В частіше проявляється гострими формами та має яскраво виражені симптоми. У 80% випадків його виявляють на перших стадіях, це дозволяє вчасно розпочати лікування. Із гепатитом С усе складніше, адже 80% випадків цього захворювання має стерту клінічну картину. Найчастіше він виявляється при випадкових клінічних дослідженнях, наприклад, обстеженні донорів, під час вагітності або при підготовці людини до планової операції тощо. У 80% хворих на гепатит С цей вірус виявляється уже на хронічній стадії, у 15% із них може розвинутись цироз, а у 7-10% – рак печінки. Усе залежить від того, на якій стадії хронічного гепатиту виявлений вірус та наскільки виражені зміни в структурі печінки. Власне через пізнє діагностування вірус гепатиту С і називають ласкавим убивцею.
– Скільки черкащан хворіє на гепатит?
– Сьогодні важко сказати, скільки хворих на гепатит проживає у Черкасах, бо офіційно реєструвати їх почали лише два роки тому. А скільки людей, хворих на гепатит, не знають про це? Нині іде накопичування даних.
– Чи правда, що сьогодні мова йде про епідемію гепатиту?
– Люди не стали більше хворіти на гепатит, просто ми почали його краще виявляти та діагностувати.
– Чи правда, що серед донорів на Черкащині виявлено більше носіїв гепатиту В і С, ніж у інших областях?
– Так, у середньому цей показник по Україні становить 2%, тоді як на Черкащині 2,5%. Минулого року було виявлено 503 такі донори. Альтернативою є аутодонорство – заготовлення запасу крові для самого себе під час підготовки до планової операції.
– Чи можна вилікувати людину від гепатиту С?
– Так, завдяки противірусній терапії, яку призначають пацієнтам із хронічними формами вірусного гепатиту. Після проведення курсу лікування у 60-80% хворих вірус у подальшому не виділяється, отже, і не виявляє своєї шкідливої дії на організм. Лікування проводиться обов'язково під контролем лікаря- інфекціоніста. Однак хворі не знімаються з обліку і періодично продовжують проходити обстеження. По своїх пацієнтах можу сказати: ті з них, які 2004 року пройшли лікування, продовжують проходити обстеження досі, хоча вони вже не є носіями вірусу. Коли ж гепатит виявлений на стадії некомпенсованого цирозу або раку печінки, то врятувати такого пацієнта дуже складно, єдиним методом лікування є пересадка печінки.
– Якщо людину реально врятувати, то чому цей вірус ставлять на один рівень зі СНІДом?
– Думаю, що це пов'язано з фінансовим боком. Лікування коштує 20-40 тис. грн. на рік, і його можуть собі дозволити далеко не всі хворі. Вони продовжують стояти на обліку у лікаря, проходять симптоматичне лікування, але гепатит залишається у їхньому організмі, і ці люди становлять загрозу для оточення. До того ж ми сьогодні виявляємо багато хворих на цю інфекцію, і їхня кількість у рази перевищує кількість ВІЛ-інфікованих. Але статистику по цих захворюваннях не можна порівнювати, бо на СНІД вона більш достовірна, ніж на гепатит С.
– На основі яких симптомів підозрюють гепатит?
– Якщо у вас протягом життя були оперативні втручання, донорство, наявність тату та якісь стоматологічні маніпуляції і до цього приєднуються відчуття перевтоми, важкості у животі, кровоточивість ясен та кровотечі з носа – усе це має підштовхнути вас пройти перевірку на наявність антитіл до гепатиту С. Таке тестування можна пройти в обласних центрах, гастроентерологічних та інфекційних відділеннях або приватних лабораторіях. Якщо у вас виявили антитіла до вірусу гепатиту – це ще не значить, що ви хворі. Необхідно пройти трикратне обстеження на наявність антитіл. Якщо всі вони виявлять антитіла, слід пройти обстеження на наявність у крові самого вірусу.
– Говорять, що сьогодні дуже багато медпрацівників є носіями цієї інфекції. Хто ще в зоні ризику?
– Дійсно, так, адже лише протягом останніх десяти років ми інтенсивно користуємося разовими системами, крапельницями, шприцами. У нас з'являється все більше разового інструментарію. Раніше через багаторазове використання медпрацівники мали більший контакт із самим матеріалом: кров'ю, шприцами. Сьогодні ми виявляємо тих працівників, які були інфіковані раніше. Однак я переконана, зараз хвороба уражає менше медпрацівників. У зону ризику потрапляють практично всі люди, які контактують із кров'ю. До неї належать ін'єкційні наркомани, представники секс-бізнесу, люди, які роблять тату, відвідувачі манікюрних, педикюрних, стоматологічних кабінетів, а також ті, кому переливаються компоненти донорської крові. Незважаючи на те, що компоненти крові двічі тестуються, проводиться її карантинізація (зберігання плазми протягом певного часу із забороною її використання) протягом дев'яти місяців.
– Як ця кров тоді може містити вірус гепатиту?
– Є поняття серологічного вікна, коли в організмі людини або крові, яка відібрана, продовжують відбуватися процеси утворення антитіл. Тобто вірус у організмі є, а антитіла до нього ще не виявляються. Період серологічного вікна для гепатиту В і С – від одного до 6-9 місяців.
– Скільки у середньому коштує лікування проти гепатиту?
– Противірусна терапія будь-якого захворювання досить дорога. У випадку лікування гепатиту С важливе значення має ще й часовий фактор, адже терапія призначається терміном від шести до двадцяти місяців. Причому лікування безперервне. Нашими вітчизняними препаратами пролікувати гепатит С коштує 17-18 тис. грн. курсом шість місяців. Якщо лікування триває 12 місяців, то цю цифру слід помножити на два.
– Кого лікують безкоштовно?
– Узагалі, безкоштовного лікування не буває, за нього хтось платить. Сьогодні безкоштовно в Україні від гепатиту С мають можливість лікування лише хворі на СНІД. На державному рівні розроблена програма лікування хворих із хронічними гепатитами, в минулому році був складений реєстр дітей, які мають хронічний гепатит, маємо надію, що в наступному році програма буде профінансована в частині лікування дітей. На жаль, лікування дорослих пацієнтів можливе лише коштом самих хворих.

Цікавий факт
У середині сімейної пари ймовірність передачі гепатиту С статевим шляхом від одного партнера іншому становить 0,01%. Вірус передається лише через кров, а для цього необхідно, щоб при статевому контакті відбулося травмування слизової і одного, й іншого партнера.

Тетяна Мартинова
Vch14@yandex.ru

Вони ходять серед нас, сидять поруч у маршрутці, стоять у черзі чи на службі в церкві. Схвильовані, знервовані, налякані, вони – не господарі свого розуму й емоцій. За статистикою, практично кожен восьмий українець має психічні розлади, однак не кожен звертається до лікаря по допомогу. Багато хто навіть від себе приховує реальний свій стан.
Будь-якої миті будь-хто з нас може поповнити лави психічно хворих людей. Як стверджує головний лікар Черкаського обласного психоневрологічного диспансеру Костянтин Гаркавий, для цього достатньо стресу, трагічного збігу обставин чи прозаїчного грипу.

– Офіційна статистика стверджує, що кожен восьмий українець страждає від психічних розладів, скільки насправді хворих?
– Сьогодні в Україні під наглядом лікарів-психіатрів перебуває близько 1 млн. 200 тис. людей, у нашій області – 40 тис., а у Черкасах – 9 тис. Під наглядом перебувають люди, які звернулися по допомогу до лікарів-психіатрів, а скільки тих, хто до лікаря йти боїться?! Тож реальна кількість хворих, що потребують нашої допомоги, значно більша. В Європі за статисткою у психоневрологічних закладах лікується 25% населення, а в Україні – 2,5%.
– Це недбалість чи люди бояться до вас звертатися?
– Люди бояться, що хтось дізнається про їхні проблеми, чи того, що їх візьмуть на якийсь облік і перед ними закриються усі можливості. Наша людина готова визнати у себе будь-яку хворобу, деякими захворюваннями можуть навіть хизуватися, як-то: гіпертонія, виразка, гастрит, холецистит, але визнати у себе психічні розлади для багатьох неможливо.
– Що таке душевна хвороба, емоційні розлади, а що – проблеми з головою?
– Є розлади, які виникають через зовнішні чи внутрішні чинники: стрес, черепно-мозкові травми, інші захворювання. Наприклад, у пацієнта розвинулася депресія як реакція на якусь стресову ситуацію. Життя нормалізувалося, і депресія минулася. А є власне психічні вроджені чи спадкові хвороби. Вони виникають незалежно від самої людини й обставин. Нацисти винищили у Німеччині всіх психічно хворих. Через двадцять років після війни кількість хворих відновилася. У суспільстві має бути якийсь відсоток хворих на шизофренію. І їх буде стільки, що б ми не робили.
– Від яких психічних захворювань найбільше страждають черкащани?
– На першому місці депресії. Потім – розлади, які виникають через органічне ураження центральної нервової системи, що трапляється унаслідок судинних захворювань, черепно-мозкових травм, грипів. До цієї категорії належать і чорнобильці. Третє місце серед усіх розладів займає шизофренія. Наступне за кількістю хворих – недоумство, те, що раніше називалося олігофренія.
– Депресія – це хвороба чи вигадки ледачих узяти відповідальність за своє життя?
– Є депресія як реакція на стрес, а є вроджена або набута хвороба. Поганий настрій – це лише частина депресії. Інколи доходить до того, що у людини загальмовуються усі процеси в організмі і навіть температура тіла знижується. Є приховані депресії, коли у людини нормальний настрій, однак усі інші функції пригнічені.
– Як позначається на психічному стані людини соціальна, політична, економічна ситуація в країні?
– Виникнення багатьох психічних розладів пов'язане з умовами життя. І завжди, коли у суспільстві відбуваються хороші чи погані зміни (і те, й інше є для людини стресом), це призводить до психічних розладів. Статистика десяти останніх років показує, що кількість хворих змінюється хвилеподібно: два-три роки йде підйом і два-три роки спад. У 2004—2005 роках наше суспільство пережило стрес, для когось життя покращилося, а для когось погіршилося. Одні на підйомі, а інші в депресії. Якби це тривало півроку й усе заспокоїлося. Але ж ні, минає два-три роки, і наше суспільство переживає черговий стрес. Той, хто погано жив 2005 року, став жити краще, а той, хто добре, – погано.
– Невже політика на нас так дуже впливає?
– Сама політика ні. На нас впливає те, як через неї змінюється життя.
– Чи правда, що у періоди політичної напруги серед ваших пацієнтів з'являються ющенки, януковичі, тимошенки?
– Наші пацієнти вразливі і найбільше реагують на найактуальніші події, що викликають хвилювання. Зараз практично немає наполеонів, але нещодавно у мене була пацієнтка, переконана у тому, що вона спричинила аварію на Фокусімі. Коли там трапилася трагедія, ця жінка хворобливо проаналізувала свої вчинки і вирішила, що вона спричинила аварію у Японії.
– Чи є якийсь критичний вік, коли людина схильна до психічних розладів?
– Найчастіше вони трапляються у людей віком від 14 до 30 років. Молодий вік найактивніший. Люди шукають своє місце у житті, багато не знаходить, розчаровується. Окрім того, це вік, коли люди експериментують із психотропними речовинами, що також може спровокувати розлад психіки.
– Які життєві ситуації найчастіше спричиняють захворювання?
– У всіх підручниках та монографіях на перше місце ставиться самотність. Самотні люди живуть менше, вони більше схильні до стресу та розладів. До групи ризику потрапляють літні люди, яких після смерті чоловіка чи дружини діти забирають із села жити до себе. Часто, особливо у чоловіків, розлади провокує втрата роботи.
– Чому у церквах можна частіше, ніж у будь-якому іншому місці, побачити психічно хворих чи неадекватних людей?
– Це закономірно. Коли у людини складна життєва ситуація, вона йде до церкви, де хоче отримати допомогу, відповідь або якусь підказку. Проаналізуйте. Людина в тривозі, напрузі, їй страшно, і вона заходить до церкви. Сама обстановка, запах, тиша заспокоюють. Цю людину там вислухають, їй допоможуть, дадуть надію. Саме через це там часто можна побачити таких людей.
– Із кожним роком збільшується кількість дітей, які мають психічні розлади. Це через батьківське виховання?
– На жаль, часто так. Останнім часом до нас потрапляє багато дітей, яких довело розлучення батьків. Руйнується увесь світ дитини. Батько і мати, які донедавна були для неї найріднішими та найкращими у світі людьми, починають казати одне на одного погані речі. Діти не справляються з цим, вони не розуміють, що відбувається. Таких дітей із кожним роком усе більше серед наших пацієнтів. Але, з іншого боку, у нас є діти, які б'ють батьків і «травлять» учителів. Відповідальність за дії та стан дитини лежить на батьках. Я пригадую, як нас виховували – ми поважали і навіть побоювалися батьків.
– Кажуть, психологами стають люди, які насамперед хочуть навчитися вирішувати свої проблеми. Чому ви стали психіатром?
– (сміється.) Мій батько був психіатром. Певний час він працював у Смілі, а потім 26 років був головним лікарем Черкаського психоневрологічного диспансеру. Моя мама працювала лаборантом у психлікарні. З раннього дитинства я бачив, як працюють батьки, мені було це цікаво. Тому, коли виріс, також вирішив стати психіатром.
Цікаво
«Водолєчєбніца». Напевно, багато черкащан не раз цікавилося, чому Черкаський психоневрологічний диспансер у народі називають «водолєчєбніцею». Приміщенню, у якому розміщено психоневрологічний диспансер, понад сто років. Із самого початку у ньому знаходилася водолікарня. Зараз заклад має психіатричну спеціалізацію, а початково там лікували неврологічних хворих, які потребували таких процедур.

Як поводитися  із психічно хворими
Зберігайте спокій.
Ніколи не суперечте їм. Коли людина каже, що чує голоси, погоджуйтеся з нею.
Не погоджуючись із такою людиною, ви можете викликати у неї сплеск агресії, адже вона сприйматиме вас як ворога.
Не робіть різких рухів.

Тетяна РОГОВСЬКА

– Чи залежить сплеск і спад венеричних хвороб від сезонності?
– Років 10-15 тому – так. Нині – все вирівнялось. Існує 25 хвороб, які передаються статевим шляхом. До 1996 року було зростання кількості хворих на сифіліс, а потім пішов спад, який триває до сьогодні. За рейтингом ми на першому місці в Україні за найменшою кількістю захворюваності на сифіліс. Сьогодні ми маємо приблизно 140 випадків захворювання на сифіліс. У 1986 році було 49 випадків, у 1996 – 1860 випадків.
– Чи з'явилася нові методи виявлення і лікування венеричних хвороб?
– На імуно-ферментному аналізаторі залежно від того, який реактив ми купуємо, можна робити все. Нині ми користуємося італійською АФ-генітальною системою – це свого роду бактеріальний висів. Аналіз дає відповідь одразу на 11 хвороб. Це вигідно у випадках, коли виявлено запалення, а невідоме його джерело.
– Робота лікаря-венеролога регламентується кримінальним кодексом?
– Раніше 108 стаття передбачала покарання хворого за ухилення від лікування та обстеження. Зараз немає такої статті. Нині є 133 стаття. Там кримінальна відповідальність наступає за умисне зараження. Але довести це практично неможливо. Людина повинна знати, що вона хвора. А щоби вона це знала, вона повинна прийти до нас, обстежитися, почути діагноз і лише після цього вона нестиме відповідальність.
– Колись пройшла така інформація, що в Черкасах хтось зумисне колов зараженим шприцом пасажирів у транспорті і на зупинках.
– Заразитися таким чином неможливо. Єдиний шлях передачі інфекції через шприц – це якщо на голці залишається свіжа кров. Якщо кров висохла, спірохета гине і шприц незаразний.
– Чи правда, що аналіз може не показати хворобу?
– Лише у випадках, якщо не-правильно зроблений забір або така сумнівна лабораторія. Інша справа, що при хламідіозі людину нічого не турбує – немає виділень, свербежу, болю. Виявляють хламідії тільки під час обстеження. Допоки в нас не було апаратури, на якій роблять поліморфну ланцюгову реакцію, або імуно-ферментний аналіз, ця група хвороб практично не діагностувалася. І, коли говорять, що ця кількість хвороб збільшилася, це не завжди відповідає дійсності. Ми просто краще їх стали виявляти. У більшості країн світу хламідії, якщо їх просто знайшли, як такі не лікуються. Лікують тоді, коли є причина лікувати. У жінок це вторинне безпліддя, у чоловіків – простатит.
– Чи завжди обидва партнери є носіями інфекції?
– Не завжди. Бувають такі випадки, коли сифіліс є у одного партнера і його немає в іншого. Є прихована форма сифілісу, яка складає 67% загальної кількості.
– Часто люди самостійно намагаються пролікуватися. Наскільки це небезпечно?
– Різні хвороби потребують різних медикаментів. Якщо ти не знаєш, що лікувати, ти не можеш сам дібрати ліки. Єдине – можна зняти гостру симптоматику, хвороба перейде в хронічну форму, а це те саме, що ти взагалі не лікувався.
– Чи правда, що у чоловіка не може бути хронічного сифілісу і гонореї?
– Ні. Єдина хвороба, на яку чоловіки фактично не хворіють, це гарднерельоз.
– Наскільки дороговартісне лікування венеричних хвороб?
– Якщо говорити про трихомоніаз, хламідії, то тільки на ліки доведеться витратити до 1200 гривень на кожну. Сифіліс і гонорея потягнуть максимум на півтисячі. Трихомонаду можна лікувати і за 150 грн., але такою буде й ефективність цього лікування.
– Говорять, що після лікування “Трихополом” доведеться шукати другу печінку.
– Препарати групи метронідазолу, той же “Трихопол”, завжди застосовувалися для лікування виразки шлунка. Як він може уразити печінку? Всі препарати, які ми крапаємо внутрішньовенно, були розроблені для хірургів із міні-мальним негативним впливом на організм.
– Діагноз «простатит» помолодшав. У чому причина?
– Це пов'язано із раннім статевим життям. Часта зміна статевого партнера, різна мікрофлора провокують запалення. Чим більше статевих зв'язків, тим імовірнішою є інфекція. Організм чоловіка ще не повністю сформований, і те навантаження, яке дається на передміхурову залозу при початку статевого життя у 14-15 років, у 18-20 може призвести до простатиту. Крім того, акти неперіодичні, порушується ритміка. У передміхурової залози теж виробляється ритм, і вона працює згідно з ним. А якщо вона ще не зовсім готова до такого життя, то такі ривки для залози – стрес.
– Наймолодший і найстарший ваш пацієнт – це…
– Із сифілісом – 14-річний хлопчик, який поїхав у Київ до родичів, пішов у парк погуляти, і там його спокусила дівчина. А найстаршою була 78-річна бабця із первинним сифілісом. Уперше вона до нас потрапила у 75 років. Жінка мала п'ятеро партнерів.
– Венерологи говорять, що за час роботи навчилися двом речам – якісно лікувати і гарно брехати.
– Якщо вже по правді, то брехали ми завжди. Точніше, не брехали, а не казали всієї правди родичам і знайомим…
– Чи приходили на розбірки до вас дружини, які хотіли дізнатися діагноз чоловіків?
– Приходили, стукали кулаком по столу, кричали: «Він у вас був, і скажіть мені чого». «Шановна, всі питання до вашого чоловіка». Одразу грозяться піти в управління охорони здоров'я і прокуратуру. Є права пацієнта, є закон України про особисту таємницю, і ніякі дані ні аналізів, ні хвороби ми нікому зі сторонніх не маємо права надавати. Навіть дружина з паспортом для нас – стороння людина. Таку інформацію ми маємо право надавати тільки на мотивовані запити прокуратури, адвокатури, судовим і слідчим органам. Так, одного разу було порушено питання про позбавлення батьківських прав жінки з венеричною хворобою.
– Що може заважати встановити діагноз?
– Якщо є купа інфекцій, але жінка прийшла на прийом проспринцьована, я нічого не знайду. Я тебе на крісло поклав, дзеркало вставив: «Сонце моє, спринцювалась?» – «Да». – «Дорогенька, вставай і приходь завтра».
– Чи є універсальні засоби, застосувавши які, можна позбутися проблем після контакту із сумнівним партнером?
– Так, розчин хлоргексидину, застосований через 5, максимум 15 хвилин після статевого акту, є досить ефективним. Непогано діє і “Міромістин”. А взагалі є така балада про гонорею, яка колись ходила по руках підпільно, і хороші слова до цієї теми: «Вместо всяческих любвей лучше телом здоровей. Изучай родимый край или марки собирай. Коль силён любовный зуд, выйди с удочкой на пруд, и, чтоб выглядеть культурно, заведи себе одну – то ли бабу, то ль жену…»

Досьє
Народився: 18 травня 1956 року.
Сімейний стан: одружений, сину – 31 рік, доньці – 25 років.
Улюблена страва: вареники з картоплею.
Остання книга, яку прочитав: Сергій Лук'яненко «Нічний дозор».
Хобі: робота, футбол (уболіває за «Динамо» (Київ).