Черкаський «Азот» нарешті повернувся на докризовий ритм роботи. Із середини жовтня підприємство запрацювало за 5-денним робочим графіком. Принаймні до кінця поточного року. Виробничі потужності «Азоту» поки що не завантажені на 100%, проте підприємство пережило «дно» кризи й буде надалі забезпечувати черкащан роботою і зарплатою, а покупців – продукцією.

Уряд виконав свою обіцянку опустити ціну на газ для хіміків і привести її до рівня поточних закупівельних цін НАКу. Це знизило ціну 1 тис. кубометрів газу на 60 доларів. Хоча цього недостатньо, щоб «Азот» був конкурентоспроможним на зовнішньому ринку, але це вже знижує витрати на сировину і дає певну економію обігових коштів. Підприємство протягом січня-вересня 2009 року зменшило обсяг виробництва на 17%. По інших регіонах та інших заводах азотної групи ситуація набагато гірша.

Як «Азот» пережив кризовий рік
Проблеми «Азоту» почалися з жовтня 2008 року. Підприємство відчуло подих світової кризи з різким падінням попиту та закупівельних цін на свою продукцію. За жовтень-грудень 2008 року ціни впали в 3-3,5 разу. А з січня 2009 року “Азот” отримав нову ціну на газ – у 1,5 разу більшу за ціну 2008 року. Протягом 3,5 місяця цього року «Азот» працював на 4-денці, виробничі потужності були завантажені на 30-40%.
– Ситуація в майбутньому буде покращуватися. Передові господарства вкладають у агрохімію дуже серйозні кошти. Внутрішній ринок мінеральних добрив має серйозну перспективу. Україна поки що збирає 30-40 млн. тонн, а цілком спроможна зібрати і 100 млн. тонн зерна. Але для цього треба підживлювати грунти добривами, – зазначає заступник голови Черкаської обл-держадміністрації Володимир Бєлий (у 2002—2007 р.р. директор ВАТ «Азот»).

Рецепт виживання
Справжня криза – це коли немає покупців. «Азот» вижив, тому що знайшов, кому продавати продукцію. Замість експорту, який став економічно невигідним, черкащани швидко переорієнтувалися на місцевий ринок мінеральних добрив. Відтак підприємство не зазнало сумної долі «Рівнеазоту», який влітку взагалі зупинився. Черкаський «Азот» утримує і збільшує обсяги продажу. У тому числі і за рахунок зупинки інших українських хімпідприємств.
«Азот» урятувала наявність широкого спектра видів продукції (це і аміак, і аміачна вода, і карбамід, і селітра, і карбамідо-аміачна суміш, і рідкий комплекс добрив, сульфат амонію). Широкий асортимент дає змогу вибудовувати найоптимальніші і найвигідніші схеми виробництва залежно від кон’юнктури ринку.
Проте дорогий газ – не єдина проблема «Азоту»: в ринкову нішу підприємства вклиню-ються дешеві міндобрива з Росії. Зокрема, тонна російської селітри з ПДВ і розмитненням коштує 1,5 тис. гривень. А одна лише собівартість тонни української селітри – 1,7 тис. гривень (без ПДВ).
– Будь-яка держава захищає свій внутрішній ринок. При такому співвідношенні цін на газ, мито на російську продукцію має бути не меншим, ніж 100-150%, щоб прирівняти російських та українських виробників до умов ринку, – вважає директор «Азоту» Андрій Коваль.

Почім купують газ
українські та закордонні хіміки
Україна – 290 доларів.
Норвегія – 280 доларів.
Німеччина – 260 доларів.
Румунія – 150 доларів.
Сполучені штати Америки – 138 доларів.
Канада – 110 доларів.
Росія – 55 доларів.

Чому «Азот» важливий для Черкас і області
На «Азоті» працює 4,5 тисячі черкащан. Ці люди отримують зарплату і не лише утримують свої родини, а й інвестують ці кошти в економіку та сферу послуг міста й області. Фактично кожен працівник на заводі «Азот» ще дає роботу 3-4 жителям регіону. З їхніх зарплат відраховується прибутковий податок до міського бюджету. Виробництво «Азоту» становить 1/5 всієї економіки Черкаської області.

ФАКТИ ПРО «АЗОТ»

«Азот» виробляє 22% всіх азотних та мінеральних добрив, що загалом виготовляються в Україні.
У структуру ВАТ «Азот» входять 18 цехів основного виробництва, в т.ч. виробництво капролактаму, іонообмінних смол, аміаку, карбаміду, аміачної селітри, азотної кислоти, карбамідо-аміачної суміші.

Тетяна ЄЩЕНКО