Тетяна РОГОВСЬКА

Таке доручення на зустрічі голови Черкаської обласної державної адміністрації Сергія Тулуба з представниками ветеранських організацій області довірили виконувати депутату обласної ради, голові постійної комісії праці та соціального захисту населення Наталії Горбенко.

– На мій погляд, ініціатива Сергія Тулуба та організована депутатська активність дозволять краще зберегти пам'ятки, присвячені подіям 1941—1945 років, – вважає голова Черкаської обласної організації ветеранів Володимир Веретільник. – Ми готові всіма можливими силами підтримувати запропонований проект.
За кожним об'єктом буде закріплено депутатів обласної ради, міської або районної ради, сільського або селищного голову. Так, за меморіальним комплексом с. Валява, що на Городищині, відповідають 25 депутатів. В ідеалі хочуть, аби об'єкти були закріплені за депутатами до кінця їхньої каденції. Провести депутатський суботник з упорядкування пам'яток планують 21 квітня.
Так, до 1 травня порайонні списки відповідальних можна буде переглянути на офіційних сайтах Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаської обласної ради та депутата обласної ради Наталії Горбенко. Окрім прізвищ, імені, по батькові депутатів та голів, списки міститимуть контактні телефони. Черкащани зможуть зателефонувати і нагадати депутатові про стан тієї чи іншої братської могили, пам'ятника або пам'ятного знака. Якщо врахувати, що депутатів обласної ради 104 особи, депутатів міської або районної ради в середньому 35-37 осіб, то за кожний об'єкт відповідатиме не менше трьох депутатів.
– Можливо, доведеться просто вирвати бур'яни, посипати територію піском, і це й буде весь благоустрій. Хоча деякі об'єкти потребують капітального ремонту, – зазначила депутат обласної ради, голова постійної комісії з питань праці та соціального захисту Наталія Горбенко.

ЦИФРА

За даними служби охорони культурної спадщини обласної державної адміністрації, всього на Черкащині нараховується 1398 пам'яток, присвячених подіям Великої Вітчизняної війни.

У цьому затишному будинку – 13 дітей, із них: 4 – власних, 2 – усиновлених, 7 – дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Влада району завітала до родини не з порожніми руками. Із пральною машиною-автоматом на прання речей у такій великій родині тепер витрачатимуть менше часу. А малеча раділа подарованим м’яким іграшкам від директора ВАТ «Маньківська іграшка» Володимира Сірмана.

Із 20 березня уманчани платять за проїзд у міському транспорті 2,25 грн., а з 1 травня він подорожчає ще на 25 копійок – до 2,50 грн.

За інформацією прес-служби Уманської міської організації ВО «Свобода», 16 березня відбулася позачергова сесія Уманської міськради. Натомість депутатів про її скликання та порядок денний заздалегідь не було попереджено.
Крім того, для них навіть не було підготовлено проекту рішення, за яке пропонували голосувати. Раптовість сесії стала зрозумілою під час її проведення – питанням порядку денного було підвищення тарифів на проїзд у міському транспорті. Депутати, ухвалюючи рішення, не взяли до уваги настанов уманської громади під час громадських слухань. Жителі Умані погодилися із перевізником, розуміючи, що підвищення цін на паливно-мастильні матеріали та запасні частини впливає на собівартість перевезення пасажирів.
Громада дала свою згоду на тариф у міському громадському транспорті в розмірі 2 гривень із обов'язковими кондукторами та квитками для пасажирів. Проте депутати провладної більшості, спільно з фракцією «Батьківщини» та «Фронту змін» проголосували за ухвалення тарифів на проїзд у розмірі 2,25 гривні з 20 березня та подальшим підвищенням до 2,50 гривні із 1 травня 2011 року.
Таким чином, провладні фракції Партії регіонів, Комуністичної партії, Народної партії, «Нашої України» та «Батьківщина» й «Фронт змін» накинули уманчанам нове цінове ярмо. Депутати Уманської міської ради зрівняли ціну на проїзд із ціною у Черкасах – обласному центрі. Однак маршрути в Умані значно коротші за черкаські, автобуси не мають кондукторів, пасажирам не видають квитків, а автобусний парк, незважаючи на постійні підвищення цін на проїзд протягом попередніх років, не оновлюється.
Депутат міської ради від Всеукраїнського об'єднання «Свобода» Богдан Чорномаз проголосував проти такого рішення міської ради, розірвавши одностайність ухваленого рішення. Він виступив із заявою, у якій засудив підвищення тарифів, та вимагав дослухатися до рекомендацій уманської громади, висунутих на громадських слуханнях.

Тетяна РОГОВСЬКА

Сальмонельоз. Саме такий діагноз поставили 23 канівчанам, які поїли у передсвяткові дні 5, 6 та 7 березня в місцевому кафе-барі «На околиці».
До iнфекцiйного вiддiлення Канiвської райлікарні з дiагнозом «гостра кишкова iнфекцiя» потрапили місцеві жителі віком 16-55 років. Двох останніх хворих прийняли 11 березня. Заступник головного лікаря з медичної частини Канівської райлікарні Сергій Назаренко пояснює це тим, що частина хворих вдалася до самолікування.
– Хлопець, побоюючись утратити роботу і взяти лікарняний, знепритомнів на робочому місці і зі зневодненням організму потрапив до нас, – повідомив Сергій Назаренко.
Чоловік зазначає, що вони вже навчені такими масовими епідеміями, адже влітку 2007 року до їхнього відділення, отруївшись яйцями, потрапило 100 осіб.
Серед потерпілих – одинадцятикласниця, студенти, пенсіонерка. За попередніми даними, всього за цей час кафе відвідало 53 особи.
– Однозначно, за прогнозами фахівців, не всі вони захворіють, – коментує ситуацію головний державний санітарний лікар області Віталій Самотуга. – Максимальний інкубаційний період – 2-3 дні, тому схильний думати, що кількість хворих збільшуватись не буде.
Він також додав, що до лікарні не потрапив жоден канівчанин, який відвідував кафе 8 березня.
За словами Сергія Назаренка, хворих лікують безкоштовно, розкрито всі резерви, необхідні препарати докуповують за бюджетні кошти.
Фахівці СЕС зараз установлюють, який саме продукт призвів до отруєння такої кількості людей. Кафе-бар закрито, важких хворих на сьогодні немає. Частину людей уже почали виписувати.

Юлія ФОМІЧОВА

Депутати Канівської міської ради від Всеукраїнського об'єднання «Свобода» звернулись до Черкаської обласної прокуратури з приводу рішення міської ради, яке затвердило регламент, що, на думку депутатів, суперечить нормам українського законодавства та нівелює поняття місцевого самоврядування.

«Цікаве» рішення було прийнято 23 січня – можливим стало спочатку голосування за питання порядку денного, а потім його обговорення.
– Такий абсурдний регламент Партії регіонів та «Сильній Україні» допомагали прийняти фракції опозиційних «Батьківщини» та «Фронту змін». Рішення стало абсолютно новим у світовій практиці парламентаризму, а відтак абсолютно антидемократичним. Ніде в світі у радах немає принципу, за яким спочатку йде голосування і лише потім обговорення, запитання, відповіді, співдоповідь, – вважає прес-секретар Канівської міської організації Всеукраїнського об'єднання «Свобода» Юрій Ботнар.
Канівський міжрайонний прокурор Олександр Кожушко все ж виніс протест, який, однак, стосувався лише протиріч у самому регламенті.
– Я пояснюю такі дії міськрайонної прокуратури тим, що принцип антинародного режиму Януковича «Для нас, що потрібно, для решти – закон» за допомогою місцевої бутафорної влади та не менш бутафорних органів правосуддя втілюється у життя і в духовній столиці України – Каневі, – переконаний депутат Канівської міської ради Юрій Гамалій. – Сподіваюсь, що вища за ієрархією прокуратура має більше самостійності у рішеннях та більше бажання захищати порядок та законність.
Керівництво міської ради у регламенті ніяких порушень не вбачає.
– Ну, не буває такого, що правими виявились ті троє, які були проти на противагу 43, які проголосували «за», – обурюється секретар Канівської міської ради Олег Калниболоцький. – У нас ВО «Свобода» – особливий народ, вони завжди за будь-яких обставин і стосовно будь-якого рішення голосують «проти». Те, що в нас незаконно приймаються рішення, – неправда. Над кожним із них спочатку працює комісія, рішення якої голосуванням береться за основу. Тоді відбувається обговорення, після чого рішення приймається в цілому. Буває й таке, що в цьому випадку не приймається рішення. Регламент – це внутрішні правила гри депутатів окремої міської ради. У нас – такий регламент. Він не суперечить чинному законодавству.

Софія Кримовська

Розбивши малюком вікно, Тетяна зі словами «не вам і нікому» викинула свого півторарічного сина Семенка з вікна другого поверху на асфальт. Порізану об скло й оглушену від удару дитину першим ухопив на руки уролог лікарні. Відразу викликали бригаду з нейрохірургом та дитячим хірургом з Умані. Добу лікарі реанімації боролись за життя малюка.

За місяць до цього 35-річна Тетяна Шевчук уже намагалась убити сина кухонним ножем. Півторарічного Семенка сховали від матері в дитячому відділенні Христинівської ЦРЛ до рішення суду про позбавлення її батьківських прав. Чому матір була в лікарні з сином, ніхто чітко не пояснює. На хлопчика чекає тривале лікування, а на його матір – грати в’язниці чи психіатричної лікарні…
Семен – третя дитина Тетяни. Є ще 14-річний Іван від першого шлюбу та 8-річна Софійка від другого. Іван та Софія мешкають із Тетяниними колишніми чоловіками. Із матір’ю залишився тільки Семенко.
Жителі Верхнячки, у якій мешкає жінка, розповідають, що проблеми з психікою жінка мала ще з юних літ. Переломним став 1995 рік, коли вона спробувала покінчити з собою та наковталась таблеток. У комі лежала 12 годин, після чого її поведінка стала вкрай дивною. Відтоді жінка двічі виходила заміж, двічі народжувала.
Свекруха Валентина Шанд-ровська подала документи на присудження опіки над Софією батьку. Суди були дуже важкі. За словами місцевого журналіста Олександра Неситова, на одному із засідань зі словами: «Забрали Софійку – беріть і Семенка!» – Тетяна роздягла і кинула сина в одному памперсі на стіл чоловікові, збивши дитиною мікрофон. Але після засідання забрала малюка назад.
У січні 2011 року за Тетяну взялась Христинівська прокуратура. Одного вечора жінка намагалась убити Семенка кухонним ножем. Дитину боронила бабуся Ніна Сергіївна та брат Тетяни Сашко. За рішенням органу опіки та піклування Верхняцької селищної ради, Семена знов забрали в лікарню, аби захистити від посягань на його життя.
– Офіційно Тетяна Шевчук батьківських прав не позбавлена. Тому заборонити їй бути з дитиною ми не могли, – пояснює в.о. головного лікаря Христинівської райлікарні Володимир Губський.
Забрати дитину після місячного перебування на обстеженні в лікарні повинні були 22 лютого. Проте Тетяна Шевчук, порадившись із кимось по телефону, відмовилась віддавати сина. Працівники виконавчої служби розвернулись і пішли. Тетяна розказувала медперсоналу, що її консультує юрист одного зі ЗМІ. На думку лікаря, саме непрофесійні поради жінці заради можливої сенсації могли стати причиною того, що психічно неврівноважена матір викинула дитя з вікна.
Працівники виконавчої служби та два міліціонери повернулись вранці 23 лютого. Один із міліціонерів став біля дверей, другий – біля вікна. Тетяна зателефонувала комусь, сказала приїхати і почала одягати Семенка. Але раптово кинулась із ним до вікна. Вигукнувши «не вам і нікому», Тетяна кинула власного сина у вікно палати.
За словами начальника кримінальної міліції Христинівського райвідділу УМВС області Романа Рижука, зараз жінка перебуває у слідчому ізоляторі в Умані. На неї чекає психіатрична експертиза, за результатами якої – позбавлення волі від 7 до 15 років або закритий лікувальний заклад. Під час першого допиту Тетяна Шевчук говорила, що зробила це заради того, щоб її сина не віддали на органи, – коментує заступник начальника кримінальної міліції зі слідства Христинівського райвідділу УМВС області Павло Чекаленко. – Зараз вона навіть не цікавиться станом дитини, поводиться холоднокровно.
Півторарічний Семенко вже при свідомості, самостійно їсть. Четверо жителів району заявили, що готові усиновити хлопчика…

Юлія ФОМІЧОВА

Вдячні учні та односельчани провели в останню путь заслуженого працівника освіти, директора Вікторівської середньої школи Маньківського району Марка Ромащука. Попри нервову роботу з учнями, прожив він 94 роки.

– Мене постійно вражало те, що своїм Учителем його майже без винятку назвали не тільки «відмінники» й «хорошисти», а й ті, хто був посереднім учнем, – згадує учень Микола Костецький. – Пояснення цього в тому, що він не «втокмачував» у нас знання шкільної програми, а спонукав здобувати їх самим, учив нас науці життя.
Марко Ромащук розробив власну систему шкільного самоврядування. Її суть полягала в тому, що діти робили все самостійно – контролювали свій зовнішній вигляд, чистоту в школі, працювали з тими, хто отримав незадовільні оцінки, влаштовували вечори відпочинку, спортивні змагання, екскурсії, проводили виховні години, пробували себе в ролі лекторів. Саме він першим запровадив на Черкащині «кабінетну» систему навчання у школах. Окрім того, він чи не єдиний в області, хто збудував дві школи в одному селі. Односельчани вдячні йому й за те, що спромігся заасфальтувати кожну вулицю села, підвести до кожної хати газ, збудувати нову вулицю.
Згадують його як добру, чуйну людину – навіть після 90 років він сідав за кермо власної автівки і підвозив людей до станції Поташ, до лікарні, млина. Ховали Марка Ромащука всім селом, адже за 94 роки свого життя він став історичною постаттю для кількох поколінь одного на-селеного пункту.

Володимир Гамалиця

Негр – ведучий, реп – від уманської копії Майка Тайсона, вбрання нареченої – зі Шрі-Ланки, а все на столі – без м'яса та риби. Побралися вони, як наказали зірки і астролог, 13 лютого у неділю. Юрій Дробілко та Любов Заболотня колись зустрілись у нічному клубі. А весілля відсвяткували так, що не завдали шкоди здоров’ю жодному з гостей. Єдина згадка про сало була в пісні, яку співала теща брата нареченого. Тепер молодята готуються відкрити в Умані перший в історії міста йога-центр та поділитись умінням бути веселими, здоровими і тверезими.

Більше двохсот гостей, серед яких відомі боксери, правоохоронці, працівники прокуратури та різноманітні представники творчості різних напрямків, залюбки наминали вегетаріанські страви, запиваючи компотами, безалкогольними коктейлями з м'ятою та німецьким шампанським без вмісту спирту. Навіть пізно увечері, коли на звичайних весіллях танцюють в'яло, а деякі гості вже дрімають у салаті, тут веселощі тільки починались. Закінчилось свято далеко за північ, коли у ведучого, ді-джея Джексона, скічились сили та конкурси, а в караоке не залишилось жодної невиспіваної пісні.
Юрій Дробілко, бізнесмен і співвласник найбільш престижного в Умані нічного клубу «Іксія», до цього літа жив звичайним життям – час від часу хворів, час від часу, як і будь-який нормальний чоловік, їв м'ясо та споживав алкоголь. Але крапку в цьому поставив тренінг для керівників.
– На двотижневому тренінгу я познайомився із Валерієм Синельниковим, – згадує Юрій. – До цього я цікавився його книгами. Але особиста зустріч змінила все. Два тижні вегетаріанської дієти, сніданок о 7, обід о 12, позитивний настрій – і, як результат, коли повернувся, кохана Люба сказала: “Ти так посвіжів, аж посвітлішав”.
Друзі і рідні спокійно сприйняли звістку від Юрія про перехід на безалкогольно-вегетаріанське життя. На підтримку Люба теж перейшла на фрукти-овочі. Уже за кілька місяців йоги і такої дієти сталися зміни – Юрій перетворився із «сови» на «жайворонка» й позбувся хронічної хвороби – двічі на рік було запалення середнього вуха й боліла голова. Раніше зранку йому було важко прокинутись, а тепер він піднімається о 5 годині.
Коли ж молодята вирішили побратись, то й зустріти це свято вирішили незвичайно. Відпочиваючи на Шрі-Ланці, вони придбали весільне вбрання. І вирішили – весілля має принести гостям не тільки радість, а й здоров'я. Тим більше, що зараз вони переконані: алкоголь – це отрута. Щоб не труїти друзів та близьких, вони вирішили подарувати їм радість та тверезість. Парубочий вечір відсвяткували… у спортзалі. А наречену відправили вимкнути в квартирі кондиціонер, де на неї чекали подружки, влаштувавши дівич-вечір.
Тепер молодята облаштовують перший в Умані йога-центр, де всі охочі зможуть долучитись до іншого способу життя – безалкогольного, вегетаріанського і вільного від хвороб. Планують відсвяткувати річницю весілля теж у такому стилі– веселому і без важких наслідків на наступний ранок.

Тетяна РОГОВСЬКА, redaktor20051@yandex.ru, 096-339-99-42

Останнім часом на адресу єпархіального управління Черкаської єпархії Київського патріархату над-ходять тривожні повідомлення від громади та настоятеля парафії Святого Архістратига Михаїла с.Шукайвода Христинівського району Ігоря Гоцуляка про намагання Христинівського благочинного УПЦ Московського патріархату протоієрея Василія Миханчука захопити храм Архістратига Михаїла, що належить громаді УПЦ Київського патріархату та перевести парафію під юрисдикцію Московського патріархату.
– Я є благочинним Христинівського району від Московського патріархату, займаюся своїми безпосередніми справами, а не склоками. Людської непорядності я не розумію. А настоятель храму отець Ігор нехай не займається дурницями, – прокоментував цю ситуацію отець Василій Миханчук.
Вищезгаданий храм ще не добудований, і посприяти та долучитися до благої справи будівництва церкви взявся виходець із с.Шукайвода, а зараз житель Санкт-Петербурга, відомий російський академік, учений зі світовим ім'ям Борис Кваша.
– Цей благодійник допомагав доти, поки протоієрей Василій Миханчук не написав листа до нього, у якому відмовляв Бориса Пилиповича від його благих намірів під страхом Божих кар, – розповів архієпископ Черкаський і Чигиринський Іоанн.
Як повідомила громада Шукайводи, у листі протоієрея Василія до Бориса Кваші йдеться: «Здравствуйте, Борис Филиппович! Во время Вашего визита в родные для Вас места Вы изъявили желание помочь материально на строительство храма с.Шукайвода. Помогая раскольникам, Вы принимаете участие в грехе, которому „не будет прощения вовек, но подлежит он вечному осуждению“(Глава от Марка). Искренне желаю помочь Вам не впасть в тяжелый грех, мы просим Вас еще раз пересмотреть свое решение по данному вопросу».
За словами сільського голови с. Шукайвода Ігоря Бобошка, за ті п'ять років, що він головує у селі, таких конфліктів ніколи не було.
– Парафіяни церкви Київського патріархату дійсно збурені, скликали збори, і, якщо люди мають бажання, питань немає, виділятимемо землю і нехай будують церкву Московського патріархату. Але я не думаю, що наразі така потреба є, – зазначив Ігор Бобошко. – Нарікань на отця Ігоря від парафіян церкви немає.
Борис Пилипович припинив допомагати у будівництві храму. Громада села Шукайвода офіційно звернулася до голови Христинівської райдержадміністрації Володимира Сидорчука та до голови Христинівської райради Володимира Мастилка із проханням провести роз'яснювальну роботу з протоієреєм-благочинним УПЦ МП Христинівського району Василієм Миханчуком та не дати можливості виникнення міжконфесійного конфлікту шляхом силового захоплення храму Московським патріархатом. Громада сподівається і очікує, що офіційна відповідь влади про вжиті заходи та їх результати щодо цього питання надійде на адресу парафії в установлений законом термін.

Тетяна РОГОВСЬКА, redaktor20051@yandex.ru, 096-339-99-42

Військова прокуратура Черкаського гарнізону завершила досудове слідство у кримінальній справі за обвинуваченням двох солдатів однієї з військових частин Державної спеціальної служби транспорту. Їм висунуто звинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 345, ч.1 ст. 186, ч.1 ст. 357 Кримінального кодексу України (погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо працівника правоохоронного органу, грабіж та пошкодження документів). Про це інформує прес-центр військової прокуратури Центрального регіону України.
У листопаді 2010 року в селищі Цвіткове Городищенського району Черкаської області звинувачені солдати, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, побили оперативника карного розшуку лінійного відділу УМВС України на Одеській залізниці.
Крім цього, зловмисники пограбували цього міліціонера, відібравши в нього мобільні телефони та особисті речі, у тому числі службове посвідчення. Щоб приховати скоєний злочин, грабіжники спалили посвідчення офіцера міліції.
3 лютого 2011 року у Городищенському райсуді Черкаської області розпочався розгляд цієї кримінальної справи по суті. Хлопцям «світить» по п'ять років тюрми.

Тетяна РОГОВСЬКА, redaktor20051@yandex.ru, 096-339-99-42

За ініціативи голови Чорнобаївської районної державної адміністрації Олексія Головка, за підтримки Національного олімпійського комітету України та газети «Сільські вісті» у Чорнобаї відбувся Олімпійський день із плавання.

Захід почався Олімпійським уроком у Чорнобаївській школі №1. Учні всіх загальноосвітніх закладів району змогли поспілкуватися з відомими спортсменами – Олімпійським чемпіоном, триразовим чемпіоном Європи, семиразовим чемпіоном СРСР, 15-разовим чемпіоном України, заслуженим майстром спорту, заслуженим тренером України Андрієм Хімічем та срібним призером Олімпійських ігор у Сеулі у 1988 році, чемпіоном світу з греблі на байдарці 1987 року Олександром Мотузенком. Після цього в районному спорткомплексі урочисто відкрився турнір із плавання на призи А.І.Хіміча.
У турнірі з плавання змагалися чотири команди з Чорнобаївського, Оржицького та Драбівського районів. Перше місце посіла команда “Чорнобай-1”, друге – з Оржиці, третіми теж були господарі – команда “Чорнобай-2”. У особистій першості перемогу здобули господарі спортивного свята. Серед дівчат переможницею стала Тамара Телюк, серед юнаків – Ігор Білан.
За період зимового плавального сезону 2010—2011 років у басейні оздоровилося дві з половиною тисячі дітей з усіх навчальних закладів району.

Уманчанин Володимир Кочубей став учасником всеукраїнської акції «Три в одному». Із 66 тисяч її учасників з інших міст України саме нашому землякові посміхнулася удача. Ключі від автомобіля щасливий переможець акції отримав із рук голови правління АТ "Страхова група «ТАС» (приватне) Дмитра Грицути. У листопаді 2010 року в Уманському регіональному центрі Страхової групи «ТАС» він ушосте придбав річний страховий поліс автоцивілки і заповнив анкету учасника всеукраїнської акції «3 в 1». Володимир Кочубей зізнався, що геть забув про те, що погодився взяти участь в акції.

– Навіть думки, що маю шанс виграти, не було. Швидко забув і про те, що заповнював анкету, бо не довіряв конкурсам. За 51 рік свого життя ніколи нічого не вигравав.
Коли уманчанину зателефонувала представник Страхової групи «ТАС» і повідомила, що він став власником автомобіля, чоловік не повірив і кілька разів перепитував, чи це не жарт. Коли ключі від авто вже опинилися в руках чоловіка, Володимир Кочубей вирішив провести тест-драйв центральними вулицями рідної Умані. Його першими пасажирами стали родичі та куми.
До 31 березня будь-який покупець річного поліса автоцивілки може приєднатися до акції і взяти участь у третьому розіграші автомобіля «Skoda Roomster», який відбудеться 19 квітня 2011 року.

Тетяна РОГОВСЬКА, redaktor20051@yandex.ru, 096-339-99-42

Районна Спілка підприємців Тальнівського району виступила з ідеєю встановити пам'ятник провіднику ОУН Степанові Бандері. Така інформація поширилася у ЗМІ і швидко знайшла як при-хильників, так і противників. Спочатку ніби підприємці хочуть запропонувати міській раді провести громадські слухання і познайомити депутатів з історичними документами про Бандеру.
– Не було ніяких зборів і жод-ного рішення ніхто не приймав. Я просто вражений, що така інформація поширюється в ЗМІ, – обурюється мер Тального Олександр Біленко. Він же додав, що це роздута з нічого історія.
Крім пам'ятника, підприємці хотіли ще й перейменувати вулицю Петровського на вулицю Бандери.
– Маю багато проблем із цього приводу. Заплатив уже 10 тисяч гривень штрафів. Скоро піду в старці, – прокоментував ситуацію з установленням пам'ятника телефоном Михайло Гусєв.
У Тальному не лишилося па-м'ятників історичним діячам. Є лише два бюсти – Тарасу Шевченку й Герою Соціалістичної праці Федору Дубковецькому. Три пам’ятники Леніну в місті демонтували більше року тому.

Тетяна РОГОВСЬКА, redaktor20051@yandex.ru, 096-339-99-42

За усі 13 крадіжок, які вони скоїли, їх ніхто не бачив. Працювали хлопці із 12 до 3-ї години ночі. Один із них уже мав судимість за крадіжку. Щодня та щоночі оперативники відпрацьовували район. І під час однієї з нічних операцій міліціянтам пощастило. Проїжджаючи повз гаражний кооператив, вони помітили, що на одному з гаражів зірваний замок, двері відчинені навстіж, а всередині хтось нишпорить із ліхтариком. Міліціонери під'їхали ближче, один із злодюжок кинувся навтьоки, а інший почав чинити опір.
Пізніше спритники розповіли, що напередодні свят грошей на гулянки не вистачало. Тож вони вирішили підзаробити, особливо не обтяжуючись, тобто обкрадати гаражі. Обрали один із місцевих кооперативів, який ніким не охоронявся і розташовувався в темному провулку. У середньому за одну крадіжку вони мали 600-800 грн. Гроші витрачали на розваги, швидко залишаючись без коштів, хлопці на крадіжки почали ходити, як на роботу. Тепер найближчі шість років чоловіки проведуть в одній із тюрем України.

Тетяна РОГОВСЬКА, redaktor20051@yandex.ru, 096-339-99-42

Проблему він озвучив під час підсумкової наради рятувальних служб в обл-держадміністрації. Так, під двома приватними будинками по вулиці Суворова, 17 і 19, ціла шахта, і, коли кидаєш річ, вона летить довго. Люди нині не мешкають у цих будинках і гостюють у родичів.

– Є у міста питання, яке ми без керівництва області не зможемо вирішити. Так, у місті є два аварійні житлові будинки, збудовані у 60-ті роки. Поблизу цих будинків розташовувалася шахта «Октябрина», – розповів Василь Гончаренко. – Земля, на якій стояли будинки, дала просадку, розкрилися тріщини фундаменту в стінах. Із 2006 року будинки обстежували комісії міста. Висновок був один: проживання і подальша експлуатація будинків неможлива.
Перший заступник міського голови Олександр Заборовець наголошує на тому, що ці два номери фактично треба зняти з обліку, а на цьому місці розбити сквер або парк, але не для прогулянок людей. За його словами, шахти існували в місті з часів війни, і те, що люди селилися та будувалися на виділених небезпечних ділянках – це упущення минулих років. За радянських часів можна було безпроблемно виділити людям інше житло, але люди не знали, яка небезпека під ними. Нині ж власним бюджетом міська влада не може вирішити цю проблему.

Те­тя­на РО­ГОВСЬ­КА

14 січ­ня Вік­тор Яну­ко­вич під­пи­сав роз­по­ряд­жен­ня про приз­на­чен­ня но­вих го­лів рай­дер­жад­мі­ніс­тра­цій у вось­ми ра­йо­нах Чер­ка­щи­ни. На офі­цій­но­му  сай­ті гла­ви дер­жа­ви роз­по­ряд­жен­ня опуб­лі­ко­ва­но 15 січ­ня.

Так, го­ло­вою Чер­кась­кої ра­йон­ної дер­жав­ної ад­мі­ніс­тра­ції приз­на­че­но Скля­ро­ва Ми­хай­ла Ми­ко­ла­йо­ви­ча (до приз­на­чен­ня – го­ло­ва Чер­кась­кої рай­ра­ди).  Си­дор­чук Во­ло­ди­мир Іва­но­вич (до цьо­го – пра­ва ру­ка го­ло­ви РДА) від­те­пер обій­має по­са­ду го­ло­ви Хрис­ти­нівсь­кої РДА. Ар­хип­'юк Ві­та­лій Ва­си­льо­вич, який обій­мав по­са­ду зас­туп­ни­ка го­ло­ви Кам­'янсь­кої РДА, від­те­пер у ній го­ло­вує. Ма­буть, та­ки за «по­ра­дою» гу­бер­на­то­ра Ту­лу­ба  він по­га­сив за­бор­го­ва­ність із зар­пла­ти до но­во­го ро­ку. Єго­ров Ле­о­нід Ва­си­льо­вич, до цьо­го зас­туп­ник го­ло­ви, від­те­пер є очіль­ни­ком Таль­нівсь­кої РДА. Они­кі­єн­ко  Во­ло­ди­мир Вік­то­ро­вич, екс-на­чаль­ник го­лов­но­го уп­рав­лін­ня аг­роп­ро­мис­ло­во­го роз­вит­ку, го­ло­вує  в Ли­сянсь­кій РДА,  Ли­сюк Олек­сандр Бо­ри­со­вич (зас­туп­ник місь­ко­го го­ло­ви Ва­ту­ті­но­го) – у Зве­ни­го­родсь­кій РДА, Пав­лов Олек­сандр Ва­си­льо­вич (го­ло­ва Ли­сянсь­кої РДА) – у Жаш­ківсь­кій РДА, Го­рідь­ко  Ві­та­лій Во­ло­ди­ми­ро­вич (зас­туп­ник го­ло­ви Го­ро­ди­щенсь­кої РДА) – у Го­ро­ди­щенсь­кій РДА.

Ка­те­ри­на Ле­бє­дє­ва

galka1977@ukr.net, 097-293-65-54

Як по­яс­нив Пав­ло По­чапсь­кий, ди­рек­тор Чер­кась­ко­го об­лас­но­го до­чі­рньо­го під­при­ємс­тва ДАК «Хліб Ук­ра­ї­ни», нас­прав­ді під­при­ємс­тва увій­дуть до но­вої струк­ту­ри. Ще у сер­пні Каб­мін прий­няв рі­шен­ня про ство­рен­ня «Дер­жав­ної про­до­воль­чо-зер­но­вої кор­по­ра­ції Ук­ра­ї­ни», до якої ма­ють увій­ти 36 най­по­туж­ні­ших під­при­ємств із 86, які ста­нов­лять струк­ту­ру «Хлі­ба Ук­ра­ї­ни». Се­ред цих під­при­ємств – і два най­більш єм­кі еле­ва­то­ри на Чер­ка­щи­ні – Умансь­кий та Шпо­лянсь­кий. Зок­ре­ма, ДП «Умансь­кий еле­ва­тор», роз­ра­хо­ва­ний на 90 тис. тонн, прий­має до 120 тис. тонн зер­на на збе­рі­ган­ня, а ДП «Шпо­лянсь­кий еле­ва­тор», єм­кіс­тю 70 тис. тонн, мо­же прий­ня­ти до 76 тис. тонн.

Тоб­то, на­по­ля­гає По­чапсь­кий, під­при­ємс­тва не роз­фор­мо­ву­ють­ся і не ще­за­ють, лю­ди за­ли­ша­ють­ся при ро­бо­ті, а са­мі під­при­ємс­тва пе­ре­хо­дять до ін­шої ком­па­нії, якій від­ве­де­на роль по­туж­но­го грав­ця на рин­ку зер­на.

– Про­тя­гом трьох мі­ся­ців ма­ють за­вер­ши­ти­ся не­об­хід­ні про­це­ду­ри з лік­ві­да­ції та по­даль­шої пе­ре­да­чі під­при­ємс­тва до но­вої ком­па­нії, від­по­від­но до за­ко­но­давс­тва. Пра­ців­ни­ки на­пи­са­ли за­я­ви й от­ри­ма­ли ком­пен­са­цію, про­те без ро­бо­ти во­ни не за­ли­шать­ся, ос­кіль­ки пра­цю­ва­ти­муть уже у но­вій струк­ту­рі, – го­во­рить Пав­ло По­чапсь­кий.

Юлія ФО­МІ­ЧО­ВА

Yulcha3193@rambler.ru

097-647-93-27

– У нас та­ка бі­да ста­ла­ся, – скар­жить­ся меш­кан­ка Кор­суня-Шев­чен­ківсь­ко­го Люд­ми­ла Ми­хай­люк. – У річ­ці Рось во­да чор­но­го ко­льо­ру. Пос­та­чан­ня пит­ної во­ди у міс­ті від­сут­нє, ді­тей у шко­лах не хар­чу­ють. Та­ке вже в нас не пер­ший раз: ні­як не мо­же­мо знай­ти уп­ра­ви на те під­при­ємс­тво, що в Ки­ївсь­кій об­лас­ті, яке ски­дає вся­ку ги­до­ту в річ­ку.

– Важ­ка за­раз си­ту­а­ція із річ­кою Рось. Рі­вень шкід­ли­вих ре­чо­вин у во­ді в кіль­ка ра­зів пе­ре­ви­щує нор­му, – під­твер­джує скар­ги кор­сун­чан міс­це­вий пред­став­ник Уп­рав­лін­ня охо­ро­ни при­род­но­го нав­ко­ли­шньо­го се­ре­до­ви­ща  в Чер­кась­кій об­лас­ті Ва­силь Скрин­ник.

Йо­го ко­ле­га – пред­став­ник еко­ло­гіч­ної ін­спек­ції – проб­ле­ми не ба­чить.

– Во­да в річ­ці нор­маль­на. За те, яка во­да у во­до­го­ні, я від­по­ві­да­ти не бу­ду. По хі­мії бу­ли пе­ре­ви­щен­ня нор­ми 4 та 20 лис­то­па­да. Але за­раз, на сьогодні, пе­ре­ви­щень не­має. Мо­же, ко­мусь во­да у річ­ці і бруд­на, але, на мій пог­ляд, во­на ціл­ком чис­та, – го­во­рить міс­це­вий пред­став­ник Дер­жав­ної еко­ло­гіч­ної ін­спек­ції в Чер­кась­кій об­лас­ті Пет­ро Пус­тіль­ник.

По­ки еко­ло­ги виз­на­ча­ють­ся із офі­цій­ною по­зи­ці­єю, мер міс­та шу­кає ви­хід із си­ту­а­ції, яка вже заг­ро­жує ста­ти ці­лою еко­ло­гіч­ною ка­тас­тро­фою для го­ро­дян.

– Справ­ді був пе­рі­од, ко­ли во­да в Ро­сі бу­ла й чор­но­го, і ко­рич­не­во­го ко­льо­ру, – зіз­на­єть­ся кор­сунь-шев­чен­ківсь­кий місь­кий го­ло­ва Ми­хай­ло Са­мой­лен­ко. – Ми при­пи­ни­ли по­да­чу пит­ної во­ди і поп­ро­си­ли кор­сун­чан ко­рис­ту­ва­ти­ся тех­ніч­ною. Ці­єю во­дою заб­руд­ни­ли­ся во­до­го­ни й ре­зер­ву­а­ри. Ми діс­та­не­мо не­об­хід­ні ре­а­ген­ти й очис­ти­мо їх, щоб кор­сун­ча­ни зно­ву мог­ли ко­рис­ту­ва­ти­ся во­дою. У міс­ті ого­ло­ше­но над­зви­чай­ну си­ту­а­цію, при­їж­джа­ла ко­мі­сія з об­лас­но­го цен­тру, яка шу­ка­ла шля­хи ви­рі­шен­ня проб­ле­ми. Ми під­го­ту­ва­ли від­по­від­ні звер­нен­ня у різ­ні струк­ту­ри. Од­нак пи­тан­ня ду­же важ­ко ви­рі­ши­ти, ад­же чер­кась­кі струк­ту­ри не ма­ють впли­ву на ки­ївсь­кі, а за на­ши­ми пі­доз­ра­ми, са­ме звід­ти у Рось ви­ли­ва­ють бруд. Та ні­чо­го, у нас уже є нап­ра­цю­ван­ня, як за­по­біг­ти по­діб­ним си­ту­а­ці­ям. Во­да в річ­ці Рось уза­га­лі бруд­на, і з цим тре­ба бо­ро­ти­ся.

2007 ро­ку че­рез заб­руд­нен­ня річ­ки міс­то бу­ло «зне­вод­не­ним» два тиж­ні, а де­сять ро­ків то­му – два мі­ся­ці. Проб­ле­ми в Кор­су­ні пла­ну­ють най­ближ­чим ча­сом ви­рі­ши­ти раз і на­зав­жди. Так, уже бу­ло за­пу­ще­но пі­лот­ну ус­та­нов­ку, дер­жав­на прог­ра­ма про­фі­нан­сує ство­рен­ня но­вої су­час­ної стан­ції во­до­під­го­тов­ки.

Пе­рей­ма­ють­ся проб­ле­мою Ро­сі й в об­лас­но­му цен­трі.

– Не од­не з під­при­ємств Ки­їв­щи­ни, а май­же всі на­се­ле­ні пун­кти ці­єї об­лас­ті спус­ка­ють у Рось не­о­чи­ще­ні стіч­ні во­ди, ча­сом на­віть про­мис­ло­ві, – по­яс­нює на­чаль­ник уп­рав­лін­ня ре­гі­о­наль­ної по­лі­ти­ки у сфе­рі ци­віль­но­го за­хис­ту Го­лов­но­го уп­рав­лін­ня з пи­тань над­зви­чай­них си­ту­а­цій та у спра­вах за­хис­ту на­се­лен­ня від нас­лід­ків Чор­но­биль­ської ка­тас­тро­фи Ва­лен­тин Ков­ба­сюк. – Увесь цей бруд осі­дає в Стеб­лівсь­ко­му і Кор­сунь-Шев­чен­ківсь­ко­му во­дос­хо­ви­щах, що й приз­во­дить до та­ких нас­лід­ків.

Еко­ло­ги б'ють на спо­лох: у Кор­су­ні най­більш пла­чев­на си­ту­а­ція, од­нак із пит­ною во­дою проб­ле­ми в усіх жителів об­лас­ті.

– Пре­тен­ду­ва­ти на дов­го­літ­тя, вжи­ва­ю­чи всю ту ги­до­ту з питної во­ди, яка в ній меш­кає і пла­ває, ми не мо­же­мо. Це що­до три­ва­лос­ті жит­тя в Ук­ра­ї­ні. Те, що во­да в Дніп­рі не при­дат­на для пит­тя, як би її не очи­щува­ли, це зро­зу­мі­ло і без вся­кої ек­спер­ти­зи. Вар­то ли­ше пог­ля­ну­ти на її ко­лір. Поп­ри те, що вод­ні ар­те­рії ма­ють при­род­ну влас­ти­вість до са­мо­о­чи­щен­ня, приб­ра­ти те, що сьо­год­ні ту­ди пот­ра­пи­ло, прос­то не­ре­аль­но, – шко­дує член По­лі­тич­ної ра­ди Пар­тії зе­ле­них Ук­ра­ї­ни Люд­ми­ла Тка­чен­ко.

Планом забудови передбачено одно- , дво— та трикімнатні квартири. На 5 і 6 поверхах розташовані дворівневі чотири- , п’яти— та шестикімнатні квартири. Однокімнатна квартира має площу 54,8 кв. м, двокімнатна — 68,7 кв. м. У квартирах установлено вхідні броньовані двері, пластикові вікна. У кожній із квартир — індивідуальне опалення з газовим котлом та лічильником, система водопостачання та водовідведення, встановлено лічильник на воду та газ.
— Реанімувати будинок, будівництво якого було заморожене ще з 90-х років, виявив бажання немісцевий приватний підприємець, — зазначила юрист-консультант міської ради м. Монастирище Інна Лиса. — У будинку не було ні вікон, ні дверей, тільки стіни.
За її словами, сертифікат відповідності вже готовий, готується технічна документація. Заселитися у будинок нині виявляють бажання багато молодих сімей.

Серед них — підприємства Умані, Черкас, Сміли та Золотоноші. Так, перше місце посіло КП «Уманьводоканал» (26,1% від загальної кількості забруднених стічних вод). На другому місці — КП «Черкасиводоканал» (16,9%), наступні у списку — Черкаське КП «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» (12,6%), КП «Сміла ВодГео» (11,4%), Золотоніське ВАТ «Веста» (8,6%).