Вечірні Черкаси » Політика

«Партия сказала: «Надо!» Комсомол ответил: «Есть!»

ARIES — Tue, 27 Jul 2010 17:45:51 +0000

Підхопивши естафету обласної ради, райради Черкащини швидко змінюють політичний «дах», створюючи прогубернаторські коаліції

Тетяна ЄЩЕНКО

krylohlop@yandex.ua, 067-905-91-37

Нібито волелюбна і норовлива Черкащина швидко підхопила темп побудови комунізму, вибачте, вертикалі Президента Віктора Януковича в окремо взятому регіоні. Ще не стихли аплодисменти на адресу депутатів Черкаської обласної ради, що утворили провладну коаліцію «За майбутнє Черкащини», як прикладу обласної ради послідували депутати в районних радах Драбова, Корсуня-Шевченківського, Сміли, Лисянки, Умані, Катеринополя, Чорнобая, Монастирища і Канева. Майже за помахом чарівної палички там створилися провладні коаліції, більшість із назв яких починається практично як тост: «За майбутнє», а в кінці – назва відповідної території.

Що є характерним, складовою частиною всіх провладних коаліцій стають фракції «Нашої України». Голова обласної «Нашої України», екс-губернатор Олександр Черевко, стримано коментує процеси, в яких беруть участь представники політичної сили Віктора Ющенка. Мовляв, час припинити балаканину, вкрай важлива системна робота інститутів влади, черкащани чекають від нас результату, а не утвердження партійних кольорів. Показово, що нашоукраїнці та екс-підлеглі Ющенка не випали з політичних процесів сьогодення, а беруть у них активну участь. Знаковою обставиною стало те, що нову коаліцію «За майбутнє Лисянщини», куди увійшли частина нашоукраїнців, регіонали та двоє б’ютівців, очолив екс-голова Лисянської райдержадміністрації В’ячеслав Бабенко. У коаліції, що створена в Драбівській райраді, також узяли участь 5 нашоукраїнців. Аналогічно – в Смілянській, Золотоніській та Чорнобаївській райрадах.

Натомість головний б’ютівець Черкащини Анатолій Бондаренко вбачає в цьому процесі логічне продовження тих стосунків, що були в середині так званого демократичного табору:

– Своїми діями Президент Ющенко робив усе, щоб новим Президентом став Віктор Янукович. А «Наша Україна» тепер допомагає Януковичу встановлювати свою владу на Черкащині. Вважаю, що це безславний кінець тих сподівань, які черкащани колись так покладали і на Ющенка, і на «Нашу Україну». Вони не витримали випробування владою, а тепер не витримали випробування опозицією, – зазначив Анатолій Бондаренко.

Утім, останнє має стосунок і до однопартійців самого Анатолія Бондаренка. У Золотоніській райраді до коаліції «За майбутнє Золотоніщини» увійшли всі присутні на той час на сесії представники Блоку Юлії Тимошенко. Так само двоє б’ютівців скріпили своєю присутністю коаліцію «За стабільність та економічний розвиток Катеринопільського району».

Черговою солодкою пігулкою для 100-денного звіту губернатора стала телефоно-грама про створення нової коаліції в Канівській районній раді. Нове політичне утворення, що складається з 36-и депутатів практично всіх фракцій, має свою «унікальну» назву: «За майбутнє Канівщини». Проте справді унікальна ситуація склалася в Чорнобаївській райраді, де до коаліції «За економічний розвиток Чорнобаївщини» увійшло 15 б’ютівців і – жодного представника регіонів. Воістину, партійні конфігурації в провінції інколи схожі на справжні чудеса, міркуючи над якими, можуть зламати собі мізки маститі київські політологи.

Як коментує ситуацію Анатолій Бондаренко, основною причиною участі б’ютівських депутатів у провладних коаліціях, як правило, є їхня робота в бюджетних установах чи на значущих посадах у райдержадміністраціях. Враховуючи ступінь залежності цих людей від думок начальства вищого рангу про їхню роботу, коаліційний процес зупинити практично неможливо. Бо політики приходять і йдуть, а робота потрібна всім.

«Придумуванням» нових коаліцій справа не обмежується. Хмари нависли над б’ютівськими головами райрад і головою облради Володимиром Гресем. Кажуть, що тільки фізична відсутність самого Володимира Греся на позачерговій сесії врятувала його від відставки з посади голови облради. Те ж саме стосується і друга Греся – голови Звенигородської райради Сергія Пащенка. Хмари нібито розступилися, але чи надовго? Зовні теперішні події мають логічний вигляд. Прийшла нова влада, тож треба визначатися – чи ви з владою, чи ви проти неї. І нелогічно бути і в опозиції до влади, і водночас отримувати зарплату з кишені платників податків.

Новий губернатор, схоже, і справді вірить у щирість депутатських сердець та міцність рукостискань нових коаліціянтів. На цій самій «міні» підірвалася і Юлія Тимошенко, коли вважала, що за один повітряний поцілунок її місцеві «воїни світла» кинуться в бій і почнуть голосувати так, як вона їм скаже. Але місцеві ради Черкащини не захотіли влазити в політичний конфлікт Ющенка і Тимошенко.

Це був гіркий урок для центральних вождів – кількість нібито підконтрольних депутатів місцевих рад не обов'язково переходить у якість їхньої слухняності, і це стає явним при першому ж серйозному випробуванні. Бо для місцевих депутатів партійні значки скоріше є кольоровими додатками до депутатських посвідчень, ніж символом їхнього відданого служіння світлим ідеалам партійних вождів. Більшість місцевих депутатів – не наївні новобранці, а бувалі та досить цинічні воїни, які в різні часи носили і комсомольські значки, і соціал-демократичні троянди, і нашоукраїнські підкови з б’ютівськими сердечками. А в «загашнику» обов’язково тримають про всяк випадок і кашкет воїна УПА, і червоноармійську будьонівку, аби залишатися при ділах при першому ж сигналі про те, що «власть меняется».

Кістлява рука держави тягнеться до свіжих колосків...

ARIES — Tue, 27 Jul 2010 17:43:40 +0000

От за що, всупереч логіці обивателя, бізнес нормально ставився до Віктора Ющенка, так це за те, що він не заважав жити. Мовляв, робіть, що хочете, виробляйте, що хочете, ставте ціни, які хочете, але не заважайте лідеру нації думати про вічне. Ющенка-цінителя старовини часто критикували за те, що подекуди його більше цікавила вартість трипільських черепків на базарі, ніж середньоринкова ціна зерна на внутрішньому українському ринку.

У країнах із розвиненою демократією вже дійшли висновку, що найкраща влада – це не та, яка стукає кулаком, а та, якої не видно. Проте за роки 5-річного розгулу демократії українці скучили за сильною рукою, а за 20 років суверенітету багато хто ще дужче почав сумувати за роками радянської стабільності.

Водночас за ці роки значною мірою змінилася структура власності, з'явилася своя буржуазія, з труднощами спинається на ноги середній клас. Тобто постала маса самодостатніх людей, які не залежать і не хочуть у майбутньому залежати від держави. Прагнучи реставрувати в очах громадян атмосферу радянського стилю керівництва, можновладці нерідко долучаються до тих процесів, до яких влада насправді не має жодного стосунку. Промислові та сільські підприємства давно в приватній власності, проте держава досі вираховує стовпчиком, «скільки тонн люцерни від кожної курки-несучки буде засипатися в інкубатори після обмолоту зябу». А чиновники виїжджають на лани, труть колоски і виголошують економічні прогнози на кшталт «після такого дощу чекай на хороший приплід».

Радянські методи керівництва були дієвими в тій країні і в тих економічних умовах. А зараз гібрид радянських очікувань і сучасних економічних умов може мати потворну форму. Численні приклади останніх років свідчать, що втручання держави в економіку породжувало лише невиправдані надії та гіркі розчарування. Бо варто було владі пообіцяти народові дешевий хліб, як він зникав із полиць узагалі. Звичайно, влада хоче як краще. Проте щойно держава тягне свою кістляву руку до колосків, прилавків чи заводських конвеєрів, то чомусь усе виходить, як завжди: або зерно гниє, або метал іржавіє, або град городину б'є…

Тетяна ЄЩЕНКО

Молодість і досвід – єдність та боротьба протилежностей

ARIES — Thu, 22 Jul 2010 19:09:32 +0000

Кажуть, що ідеальною секретаркою вважається симпатична довгонога дівчина віком до 20-ти років, яка має досвід роботи не менше 10-ти років. Смішно, але інколи наші запити до інших людей мають такий самий абсурдний вигляд, як і характеристика ідеальної секретарки. Свої вимоги до життя ми рідко коли співставляємо зі своїми реальними можливостями.

Тетяна ЄЩЕНКО

Питання не в тому, що треба менше хотіти. Просто якщо теперішнє становище не дає змогу реалізувати свої справжні мрії та бажання – це сигнал, що треба щось міняти в своєму житті. Бо безглуздо очікувати на щось нове, якщо ти продовжуєш жити по-старому. Ці базові речі можна віднести як до пересічної людини, так і до державної машини. Кадри – проблема №1 у державі. Однак звідки в державному апараті візьмуться ініціативні та креативні кадри, коли теперішня система сприяє виживанню у чиновницькому середовищі осіб з абсолютно протилежними якостями?

Президент Янукович і його губернатори вибудовували дисципліновану владну вертикаль, яка б бездоганно забезпечувала виконання рішень Президента в найвіддаленішому селі. Тому найціннішою рисою, яка забезпечує виживання чиновника в нових реаліях, є дисциплінованість, уміння акуратно виконувати поставлене завдання, слухняність і старанність. Проте, спираючись на слухняних та безвідмовних виконавців, можновладці продовжують мріяти про залучення до роботи в органах влади амбітних і цілеспрямованих особистостей. Це точно як у звичайному житті, коли люблять одних, а одружуються з іншими…

Із тих амбітних бізнесменів, що підтримували «помаранчеву революцію», так і не вийшло хороших чиновників. Бо кожен хотів бути і прапороносцем, і головнокомандувачем, однак мало хто бачив себе у ролі піхотинця, який має будь-що виконувати бойове завдання і ніколи не сперечатися з командиром. Проте якби ці люди були піддатливими та слухняними, то так би досі і сиділи за чужими конторськими столами, боялися начальства і не ризикнули б почати свою справу. Тож владі варто співставляти мрії зі своїми можливостями...

Парламент визначив правила місцевого відбору-2010

ARIES — Thu, 15 Jul 2010 17:32:30 +0000

Новий закон про місцеві вибори – партійні віжки для політично активних черкащан чи запобіжник проти появи «свіжої крові» в політиці?

Тетяна ЄЩЕНКО

krylohlop@yandex.ua

067-905-91-37

10 липня Верховна Рада остаточно затвердила правила, за якими пройдуть призначені на 31 жовтня цього року місцеві вибори. Новий закон викликав неоднозначні оцінки з боку черкаського політикуму. «Вечірка» аналізує, в чому є позитиви та ризики нових правил вибору для політиків і для самих виборців.

Головна особливість місцевих виборів 31 жовтня – у тому, що вони пройдуть за змішаною системою. Тобто 50% депутатів обласної, районних та міських рад ми будемо обирати за партійними списками, а ще 50% – по мажоритарних округах. Для сіл і селищ узагалі запроваджується 100-відсоткова «мажоритарка». Разом із цим, закон забороняє брати участь у місцевих виборах партійним та іменним блокам. Тож ми не побачимо в цьогорічних списках деяких упливових учасників попередніх місцевих виборів-2006: партійний блок ПРП-"Пора", іменні блоки – блок Юлії Тимошенко, блок Булатецького. Так і не судилося з'явитися на світ блоку Сергія Одарича. А це дещо псує попередні прогнози. Бо одна справа – йти під яскравою вивіскою відомого прізвища, а геть інша – під вицвілим партійним прапором. Партій багато, а яскравих особистостей – обмаль.

Схвалений 10 липня закон не дозволяє брати участь у виборах у конкретному регіоні тій партії, що створила свій осередок на цій територіальній одиниці пізніше ніж рік тому. Це означає, що в бюлетенях ми не побачимо багатьох симпатичних черкащанам нових політичних сил. Найбільше постраждали внаслідок прийняття нового закону «Фронт змін» Арсенія Яценюка, «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка й «Український демократичний альянс за реформи» (УДАР) Віталія Кличка. Зокрема, на Черкащині зареєстровано декілька місцевих осередків партії «Громадянська позиція». Але більше року зареєстрована тільки Черкаська обласна організація партії. Тому очолювана Анатолієм Гриценком політична сила не зможе брати участь у виборчому процесі на рівні районних, міських, селищних та сільських рад. Тож 20 267 черкащан, які голосували за Гриценка в першому турі президентських виборів, не зможуть проголосувати за членів його команди на місцевих виборах.

– Про участь партії у виборчому процесі на рівні області ми будемо вирішувати колегіально. Цей закон спеціально виписаний старими партіями для того, щоб не допустити до влади нові політичні сили. Обмеження права вибору – це шлях у нікуди, бо новообрані органи місцевої влади лише частково відображатимуть думку громадян, – прокоментував ситуацію голова Черкаської обласної організації партії «Громадянська позиція» Сергій Савісько.В аналогічній ситуації опинилися і черкаські прихильники Арсенія Яценюка, які віддали йому понад 47 тисяч голосів на президентських виборах. Бо очолюваний Яценюком «Фронт змін» трансформувався в партію тільки минулої осені, якраз в унісон із початком президентських виборів. Тому законодавчі зміни фактично вибили «ФЗ» із кампанії місцевих виборів. Голова Черкаської обласної організації «Фронту змін» Юлія Воєвода оголосила про початок «фронтовиками» безстрокової акції протесту і закликає черкащан не бути байдужими до того, що їх позбавляють можливості вибирати представників молодих і демократичних політичних сил на місцевих виборах. Тим часом Яценюк готується опротестовувати законодавчі зміни в Конституційному Суді.

Із-поміж нових політичних сил, у найбільш виграшній ситуації опинилася очолювана Сергієм Тігіпком партія «Сильна Україна», яка торік устигла зареєструвати місцеві осередки раніше за конкурентів. Відтак із виборчого процесу у «Сильної України» випадуть лише кілька районів Черкащини. На решті територій політична сила Сергія Тігіпка зможе взяти повноцінну участь. Потенційні можливості – більш ніж сприятливі, адже за Тігіпка в першому турі проголосувало майже 88 тис. черкащан. Тож можна зрозуміти, чому голова Черкаського обласного осередку «Сильної України» Андрій Лебединський більш толерантний в оцінках щойно ухваленого закону про місцеві вибори.

– Сама формула виборів є демократичною. Дуже позитивною є наявність і пропорційної, і мажоритарної системи. Якби законом була запроваджена обов'язковість відкритих списків – було б ще краще. Але наша партія компенсує це абсолютно прозорою схемою висунення кандидатів у депутати, – зазначив Андрій Лебединський.

ДО ТЕМИ

Примус

до партійності

Закон зіпсував настрій кандидатів у мери міст, яким уже не можна самостійно висуватися на виборах. Бути самовисуванцем дозволили тільки кандидатам на сільського чи селищного голову. Утім, відомий громадський діяч Володимир Мамалига не вбачає в новому законі серйозних перешкод для себе як кандидата в мери Черкас.

– У державі зареєстровано понад 200 партій, і з-поміж них обов'язково знайдеться та політична сила, яка захоче бачити такого кандидата, як я, – заявив Володимир Мамалига.

Натомість голова Черкаської обласної ради Володимир Гресь негативно оцінює наслідки обов'язкової «партизації» кандидатів у мери.

– Вважаю, це погано, що тих самих мерів і сільських голів заганяють у політичні партії, щоб вони балотувалися тільки від них. Тому що мери знову будуть вимушені ставати політиками для партій, а не господарниками для своїх громад, – зазначив Володимир Гресь.

Серед чинних мерів Черкащини, найбільш невимушено почувається мер Черкас Сергій Одарич. На червневих виборах-2006 він балотувався спочатку як кандидат від БЮТу, на листопадових виборах-2006 переміг уже як самовисуванець. А в лютому цього року перед другим туром виборів Президента уклав угоду з Партією регіонів про співпрацю «з метою сталого економічного розвитку Черкас». Що, втім, не врятувало муніципалітет від теперішньої навали різноманітних перевірок контролюючих структур і правоохоронних органів. Грізно дивиться в бік мерії і губернатор Сергій Тулуб, який очолює обласний осередок Партії регіонів. Але Сергій Одарич може не турбуватися з приводу проблеми пошуку «партійного даху», адже він є почесним головою Партії вільних демократів (колишня партія «Яблуко»). Тож від неї і має намір балотуватися в мери на другий термін.

Закон передбачає винятково партійне висунення всіх кандидатів до місцевих рад, навіть «мажоритарників». І якщо вас не висуне та або інша партія – ви не зможете поборотися навіть за мажоритарний мандат у своїй райраді. І жодні «збори громадян» або громадських організацій та рухів вам не допоможуть. Громадським діячам і авторитетам доведеться йти кланятися в ноги до партійних вождів. Природно, що це сподобається не всім амбітним та гоноровитим отаманам місцевої політики.

– Ходити по партійних приймальнях та проситися, мовляв, «візьміть мене» – це взагалі за визначенням принизливо для тих активних та небайдужих людей, які хочуть реалізувати себе в якості депутата місцевої ради, але не мають партійного квитка, – вважає мер Черкас Сергій Одарич.

Мер заявив про наміри позбавити принижень гоноровитих лідерів громадської думки Черкас – очолювана ним Партія вільних демократів розчинить двері перед усіма активними та небайдужими і видаватиме “партійні перепустки” на вибори авторитетним та амбітним черкащанам.

Дворових «горлодерів» примушують до партійності

ARIES — Thu, 15 Jul 2010 17:29:09 +0000

Місцеві вибори призначили на 31 жовтня, і відбудуться вони за новими правилами. Не всім ці правила сподобаються, бо законодавці встановили додатковий шлагбаум на непростому шляху кандидатів. І цей «шлагбаум» – офіс політичної партії, бо без її благословіння не зможеш балотуватися ні в мери, ні в депутати.

Тетяна ЄЩЕНКОЗнаєте, а ситуація дуже нагадує 1990-й рік, коли заради приборкання шаленого споживчого попиту влада запровадила паперові купони. Це не ті купоно-карбованці, що з’явилися на світ із січня 1992 року, а такі собі листи формату А-4, від яких у магазинах відрізали по клаптику – залежно від витраченої суми. Сенс цієї ідеї був ось у чому. Грошової маси на руках у населення було багато, а товару мало, і з цим треба було щось робити. Багато продукції вивозилося на перепродаж до сусідніх областей і країн (тієї ж Польщі), і влада не могла нічого з цим удіяти. Тож для приборкання попиту й запровадили оці купони. Тобто навіть якщо маєш у кишені тисячу радянських рублів, але не маєш заповітних сторінок із купонами – можеш вештатися по магазину наче музейними коридорами, бо все одно нічого не купиш. Так само і зараз у політиці з новим законом про місцеві вибори. Навіть якщо ти є найкозирнішим авторитетом на своїх «П'ятихатках», але не маєш мандату від партійної організації – виступатимеш лише на дворових зібраннях, а міські сесії бачитимеш лише по телевізору. І то, якщо дозволять...

20 років тому держава показала, хто в домі господар – не громадяни з грішми, а влада, яка видає паперові купони та надає вам право здійснювати покупки в межах певної суми. Тепер Верховна Рада, яка обрана за схемою партійних списків, вирішила підтримати інститут первинних партійних організацій. І водночас – збити ще над аеродромом нові позапартійні проекти, які почали було злітати в деяких містах. Ті, хто мріяв і щось робив для створення суто черкаської партії, можуть гратися далі в своїй пісочниці. Все одно безпартійних та гоноровитих провінціалів ніхто не допустить на більш-менш серйозні вибори. Водночас новий закон вдихає нове життя в партійні структури, які в багатьох випадках нормально існували лише під час виборчих кампаній. Що ж, позитив є хіба що в одному – тепер партійне життя в нашій країні буде постійним та регулярним (а не таким, як у середньостатистичної подружньої пари після 20-ти років шлюбу)...

БЮТ призначає нових «чемпіонів»

ARIES — Tue, 06 Jul 2010 17:04:46 +0000

Найпопулярніша політична сила області змінює обличчя

Тетяна ЄЩЕНКО

krylohlop@yandex.ua

067-905-91-37

Депутати від БЮТу в обласній та місцевих радах Черкащини – це ті люди, за яких голосувала більшість черкащан у 2006 році на виборах місцевих рад. Нові місцеві вибори відбудуться 31 жовтня, саме тоді буде можливість оцінити діяльність отих, що були при владі, та дати шанс пройти у владу тим, хто ще не був.

Політика кадрів

Кожен новий етап розвитку політичної сили породжує своїх героїв та негідників. Партія «Батьківщина» – не виняток. Коли партійним «вождям» потрібна була лояльність, героями вважалися всі ті, хто слухняно тягнув руку «за», а негідниками – ті, хто наважувався «бузити». Коли партії потрібні були гроші, справді відданими партійцями вважалися всі ті, хто жив не на зарплату працівника партійного офісу, а міг хоча б накрити партійний фуршет. Тепер же, коли партія опинилася в опозиції і втратила на всеукраїнському рівні доступ до влади та грошей, героями вважитимуться ті, хто допоможе хоча б не втратити нинішнього впливу на місцях після цьогорічних місцевих виборів.

Кадри – справді болюче місце для БЮТу. Але тільки міграція до провладної коаліції двох третин керівництва виборчого штабу Юлії Тимошенко стала справді серйозним приводом переглянути кадрову політику і розпочати очищення рядів. На 12-ій звітно-виборній конференції партії головою обласної організації призначено 35-річного депутата обласної ради Анатолія Бондаренка. Його кандидатуру підтримали 86 делегатів. Коментуючи це призначення, голова Черкаської обласної організації Комітету виборців України Максим Михлик зазначив, що це кадрове рішення могло б послугувати значно кращому результату президентської кампанії, якби його ухвалили рік тому. Фактично перемогу у внутрішньопартійній битві «кураторів над Черкасами» нині одержав Микола Томенко; Богдан Губський і Павло Костенко відійшли на другий план.

Сталися зміни і в міській організації «Батьківщина» – 36-ма голосами делегати конференції обрали її головою 40-річну Наталію Коваленко, депутата Черкаської міськради. «Перетрахивание» кадрів відбувається і по районах. Зокрема, головою Черкаської районної організації «Батьківщина» днями обрано 31-річного Максима Колісника. Звичайно, кадрові рішення матимуть позитивний вплив і підбадьорять тих фанатів Юлії Тимошенко, які ще в неї залишилися на Черкащині. Проте головна суть партії вождистського типу залишилася незмінною – кращих формує не внутрішньопартійна селекція, а воля партійних «вождів».

Наскільки доцільною і виправданою стала зміна керівництва обласної та місцевих організацій ВО «Батьківщина», чи не запізніле це рішення? Місцеві вибори 31 жовтня покажуть... Очевидними є всі ті серйозні виклики, які стоять перед тими черкаськими соратниками Юлії Тимошенко, які ще залишилися. Новий закон ставить хрест на іменних блоках. Тепер не можна балотуватися під вивіскою Блоку Тимошенко чи Блоку Булатецького – тільки під вивіскою партії. Чимало черкащан фізично не відрізнять ВО «Батьківщина» від інших партій у бюлетені, адже серед людей більш відомою є назва БЮТ – Блок Юлії Тимошенко. Тож чи вдасться за браком часу вжити заходів щодо кращого впізнавання партії, а не обличчя її «вождя»?

Штучні квіти не в'януть, але і не ростуть

Штучність і несправжність та невідповідність результатів витраченим зусиллям – ось ті речі, що в підсумку підірвали довіру громадян до «помаранчевих». Розчарування почало накочуватися ще в 2005-му, коли посади в новій владі посіли не ті люди, чиї зусилля забезпечували перемогу Ющенка.

Якщо дивитися на ситуацію під призмою спортивних змагань – то це все одно, коли на марафонському забігу перемагають одні, а на п'єдестал для вручення нагород запрошують інших. Хоча оті інші могли під час забігу сидіти по кущах, а бігати в кращому випадку до магазину по пиво. Це несправедливо, коли прямі переможці відсуваються від результату. Інші – хай би вони були стовідсотковими професіоналами, але не вони творили нову політичну реальність.

Традиція наповнювати переможні партії кар'єристами та перебіжчиками боляче вдарила «помаранчевих» граблями по лобі на останніх виборах. І це тільки початок. Але вони досі поводяться, як оті Бурбони, які нічого не зрозуміли і нічому не навчилися. Партії вождистського типу призначають нових «вождів». Але оці вожді не проходили справжньої селекції вулицею та виборами.

Під призмою суспільних переконань

ARIES — Tue, 06 Jul 2010 17:03:29 +0000

Про що тільки й говорять останній тиждень – так це про стрілянину в кафе села Бобриця, що на Канівщині. Київський суддя Євген Вовк тяжко поранив із пістолета місцевого жителя Олександра Кучу. Ті, хто активно обговорює цей випадок, самі там не були і не бачили, що там сталося насправді між цим трактористом і суддею та що спонукало останнього дістати пістолета й вистрілити. Ми не є правоохоронним органом, щоб визначати винних та міру їхньої відповідальності. Але самим суддям є над чим замислитися. Коли окремий випадок накладається на суспільні переконання про «вседозволеність суддів» – тоді зрозуміло, чому більшість громадян уже заздалегідь визначила для себе, що винуватцем конфлікту став саме заїжджий суддя, а не компанія місцевих жителів, що сиділи та випивали.

Навіть скептики були вражені швидкістю реакції обласної влади на проблеми з черкаським аеропортом. Губернатор приїхав, подивився, оцінив ситуацію – і вже за тиждень аеропорт передали з міської до обласної комунальної власності. Злі язики плещуть, що регіонали всерйоз узялися «пресувати» черкаського мера, і тому шукають будь-який привід, аби «вщипнути» міську владу за недовиконані обіцянки. З іншого боку, в лютому Партія регіонів уклала з містом угоду, де передбачалося сприяння відновленню роботи аеропорту. І, звернувши увагу на аеропорт, влада просто виконує обіцяне. Зрештою, громадянам немає великої різниці, в чиїй комунальній власності перебуватиме черкаське летовище. Головне, аби аеропорт знову запрацював і забезпечував клієнтів послугами, а черкащан – роботою. Партія регіонів намагається діяти в унісон із тими суспільними переконаннями, що склалися щодо цієї політичної сили. Якщо тебе вважають професіоналом та господарником – це треба підтверджувати хоча б на рівні намірів і зовнішніх ознак. Через що почав танути 5 років тому рейтинг Ющенка? Зовнішні дії «нашоукраїнців» при владі були такими, що зайвий раз підтверджували негативні стереотипи щодо цієї політичної сили. Люди сподівалися на того Ющенка, якого самі для себе і придумали – незламного жорсткого лідера, який шляхом системних реформ приведе Україну до Євросоюзу. Віктор Андрійович, зрештою, і не винен, що став заручником чиїхось мрій. Він робив на посаді Президента усе, на що був здатен, залишаючись при цьому самим собою – з усіма чеснотами і недоліками. Просто хто тут винен більше – посадовець зі своїми людськими слабкостями чи ми самі зі своєю зашореністю та стереотипами, які заважають бачити справжню суть речей?

Тетяна ЄЩЕНКО

«Переворот» у обласній раді

ARIES — Tue, 29 Jun 2010 18:54:00 +0000

48 депутатів облради створили нову коаліцію «За майбутнє Черкащини»,

куди увійшли «Наша Україна», Партія регіонів, Блок Литвина, комуністи і Соцпартія

Тетяна ЄЩЕНКО

krylohlop@yandex.ua

067-905-91-37

Кращі люди Черкащини, обрані до обласної ради, тепер уже документально присягнули на вірність губернатору Тулубу, пре-м'єр-міністру Азарову і Президенту Януковичу. Попередня коаліція в складі БЮТу, Соцпартії та «Нашої України» припинила своє існування. Блок Юлії Тимошенко опинився поза новою більшістю.

Велике питання, чи вдасться зберегти політичний статус-кво теперішньому голові облради Володимиру Гресю. Знаковою стала поява на пленарному засіданні 34-ї сесії облради колишнього заступника голови Юрія Вязмітінова. Тепер він вимагає скасувати рішення облради, яким було ліквідовано його посаду. Хоч сама облрада 23 червня не підтримала задоволення намірів пана Вязмітінова...

Гіркою пігулкою для обласних б’ютівців став перехід п'ятьох колег до провладної коаліції в облраді. Це депутати Анатолій Бардан, Іван Кривов'яз, Вадим Павленко, Віктор Парамонов, Юрій Пономаренко і Володимир Ткаченко. Від факту підписання заяви відразу відмежувався Володимир Ткаченко. На що екс-губернатор відреагував спокійно – мовляв, значить, у коаліції не 49, а 48 депутатів. Лідер фракції БЮТ Анатолій Бондаренко заперечив входження до коаліції депутата-киянина Вадима Павленка і звинуватив організаторів збирання коаліції в порушенні регламенту і тиску на депутатів.

– Створення цієї коаліції, по-перше, порушило регламент роботи обласної ради. По-друге, наш колега Вадим Павленко не підписував цієї заяви. По-третє, я розумію своїх колег, які пішли в коаліцію, – емоційно прокоментував Анатолій Бондаренко створення коаліції.

Політична сила, яка славилася жорсткою дисціпліною та монолітністю думок, втрачає вплив на розподіл посад і грошей в області. Паралельно БЮТ втрачає і соратників на демократичному полі. Щоб не допустити потрапляння в полон бойового прапора б’ютівської фракції міськради Черкас, партійцям довелося взагалі «ліквідувати» саму фракцію. Тож навіть якщо хтось з обраних за міськрадівським списком БЮТу захоче вступити до коаліції, ці дії трактуватимуться як окрема думка депутата, а не як вчинок представника політичної сили.

Хто увійшов до нової коаліції «За Майбутнє Черкащини»:

Фракція Партії регіонів:

s

Микола Кулінський

s

Євген Муляров

s

Юрій Нечипоренко

s

Віктор Столяр

s

Павло Почапський

s

Володимир Мельник

s

Володимир НевесенкоФракція «Наша Україна»:

s

Володимир Попко

s

Наталія Атамась

s

Володимир Бєлий

s

Микола Васильченко

s

Віктор Головатенко

s

Олег Гросман

s

Володимир Загородній

s

Анатолій Карпук

s

Володимир Кулеша

s

Людмила Русаліна

s

Юрій Ткаченко

s

Олександр Черевко

s

Віктор ПавліченкоФракція Блоку Литвина:

s

Володимир Лук'янець

s

Петро Душейко

s

Галина Кучер

s

Юрій Лега

s

Павло Єлізаров

s

Валерій ЧернякФракція Соціалістичної партії:

s

Сергій Гура

s

Володимир Веретільник

s

Сергій Айсінов

s

Юрій Вязмітінов

s

Анатолій Градовський

s

Віктор Єрмолов

s

Наталія Задорожна

s

Анатолій Ліпкан

s

Олександр Рибченко

s

Іван Шиятий

s

Андрій КовальчукФракція КПУ:

s

Віктор Роєнко

s

Ольга Берестянко

s

Ігор Демянчук

s

Анатолій ПобігайлоПозафракційні:

s

Олександр Вєтров

s

Анатолій Побігайло

«Первая причина – это я, а вторая –

все твои друзья…»

Напевно, що в кожного з нашоукраїнців були власні причини вступу до коаліції. Але всі вони перегукувалися із загальним висновком – влада змінюється. Не секрет, що більша частина фракції «НУ»– представники потужного аграрного бізнесу. Горілчану компанію представляє комерційний директор компанії «Петрус» Людмила Русаліна, виробництво молокопродуктів – директор ТОВ «Агрополіс» Олег Гросман, виробництво продуктів тваринництва – директор агрофірми «Маяк» у с.Піщаному Микола Васильченко. Одним словом, якщо назвався посадовцем, маєш іти до прогубернаторської коаліції.

Ресторан «Боттічеллі» як дзеркало

черкаської демократії

Іще одна група депутатів «Нашої України» – ті, хто втратив посади. Це екс-губернатор Олександр Черевко, екс-очільник обласних податківців Юрій Ткаченко, екс-заступник губернатора Володимир Бєлий. Багатьох вразила та блискавична швидкість слова і дії обласної влади щодо вирішення ситуації з рестораном «Боттічеллі», чий виносний майданчик загородив меморіальну дошку Василя Симоненка. Тут і проявилася вся різниця між підходами БЮТу і ПР до вирішення конфліктних ситуацій. Варто було завітати на об’єкт губернатору Тулубу, і розправа не забарилась – вивіски вже немає та й електроенергію відключили... Перевірками «обкладені» всі будівельні організації, що працювали з бюджетними грошима. Правоохоронці моніторять усе, що рухається в чиновницьких кабінетах. Тож цілком закономірним є переформатування обласної ради і визнання кращими людьми Черкащини верховенства влади Януковича і Тулуба...

Гірший – бо інший…

ARIES — Tue, 29 Jun 2010 18:10:31 +0000

Нові порядки подобаються не всім. Зміни – це така річ, що мало кому може сподобатися. Навіть якщо ці зміни мають на меті досягнення позитивного результату. Якщо не вірите, спробуйте змусити чоловіка кинути курити. Або поставте дружину перед фактом, що з наступного тижня родина припиняє дивитися ввечері телевізор і починає регулярно займатися спортом…

Зміни наших щоденних звичок даються найважче і є найболючішими. Малеча не відразу адаптується до середовища дитсадка, першокласники важко звикають до ритму шкільних уроків, першокурсники-студенти лише з часом пристосовуються до умов гуртожитків. Що ж тут казати про дорослих людей, кожен із яких на своєму етапі знайшов власну зону комфорту і не планує з неї виходити? Можна роками жити в одному й тому самому середовищі, нарікати на погане життя, нічого в собі не змінювати та призначати чергових винуватців такого стану речей – то Кучму, то Ющенка, то Черевка з Одаричем. Але чи варто так чинити всій країні?

За успіх завжди треба платити. Кожна успішна країна Центральної і Східної Європи на початку 90-х сповна заплатила за можливість мати сьогоднішній високий рівень життя. Наша нова влада замахнулася на святе – на право українців жити по-старому і при цьому мрійливо сподіватися на щось нове. Тож немає нічого дивного, що один тільки проект Податкового кодексу викликав шквал негативу і заперечень. І справді, там є багато моментів, що за визначенням не можуть сподобатися. Микола Азаров і його «азаровщина» давно стали символами зростання впливу держави на фінансові потоки. Але хай би навіть Податковий кодекс і був іншим, його б усе одно проклинали. Що викликає негатив – це те, що внаслідок ухвалення документа практично в усіх виникне необхідність якось перелаштовуватися і щось змінювати в своєму бізнесі і в своєму житті. А ті зміни, де треба щось робити самим, ніколи не будуть подобатися.

Тетяна ЄЩЕНКО

Як і з чого партію не будуй, усе одно вийде КПРС?

ARIES — Wed, 23 Jun 2010 05:37:06 +0000

Регіонали розбудовують партію і ще вірять у можливість не повторити помилок НДП, СДПУ(о) і «Нашої України», які до них безуспішно намагалися розвинути на Черкащині авторитетну «партію влади»

Тетяна ЄЩЕНКО

krylohlop@yandex.ua 067-905-91-37

Динамічне формування управлінської вертикалі новою владою мимоволі наштовхує на думку про те, що команда Януковича справді прийшла всерйоз і надовго. Проте для остаточного закріплення президентської перемоги надзвичайно важливою є перемога регіоналів на місцевих виборах, які мають шанси відбутися 31 жовтня. Бо формування лояльних місцевих рад – це і тактична, і психологічна перемога ПР, якої регіонали ще не досягали в жодному районі області.

Але для перемоги потрібні час, потужна команда і серйозні ресурси. Час поки що не грає на користь опозиції, а влада – теж непоганий ресурс. Тож ключова проблема – формування команди. «Розсипання» БЮТу, «танення» лав «Нашої України», певна розгубленість литвинівців – усе це грає на руку розбудові потужної партійної організації Партії регіонів на Черкащині. Проте ще жодному політику часів незалежності так і не вдалося повторити успіх комуністів та збудувати таку партію, в якій були б усі більш-менш упізнавані авторитети і куди мріяв би потрапити кожен, хто прагне зробити в житті хоч якусь кар'єру.

Так історично склалося, що близькість до влади є невід'ємною складовою зростання бізнесу і росту чиновницької кар'єри.

Партія регіонів, яка представляє владу на Черкащині, відчинила двері для всіх, хто може своєю присутністю підсилити авторитет Тулуба і Януковича в області. І охочих це робити виявилося багато.

Губернатор Черкащини Сергій Тулуб розвіяв чутки щодо свого можливого повернення до Києва – місцеві регіонали обрали його головою обласного осередка Партії регіонів. Поява в партосередку ПР на ключових ролях екс-голови Чорнобаївської РДА Петра Душейка і ректора ЧДТУ Юрія Леги навіть стала приводом для звинувачень із боку спікера Верховної Ради Володимира Литвина. Перебуваючи в Черкасах, Володимир Михайлович поскаржився, що регіонали «переманюють кадри». Що ж, нові часи – нові авторитети.

Зрізані квіти довго не живуть

Сергій Тулуб дав недвозначний сигнал про початок нової історії обласного осередка Партії регіонів, оскільки не вся донедавня історія обласної парторганізації регіоналів є прикладом, гідним наслідування. Втім, Сергію Борисовичу можна тільки поспівчувати, зважаючи на обсяг покладених на нього завдань і відповідальності. Уже чути поголос по Черкащині, нібито всіх більш-менш цінних кадрів прямо таки змушують писати заяви до Партії регіонів. Коментуючи заяви щодо тиску на литвинівців, екс-губернатор Черкащини Володимир Лук'янець зазначив, що, можливо, тут справа не так у зовнішньому тиску, як у внутрішньому бажанні декого встигнути вскочити до вагона «партії влади». Але ми ж всі прекрасно знаємо, як можна спаскудити навіть прекрасну ідею бездарним її виконанням. Губернатор рішуче відмежовується від таких методів «партбудівництва» і підкреслює, що під час розгляду заяв звертатимуть увагу не на кількість, а на якість кадрів.

Якою буде нова версія обласного осередка Партії регіонів? За яким критерієм туди потрапляють люди? Чи не такими ж методами, як у всіх попередніх «партіях влади» (себто любі друзі, куми-свати, бізнес-партнери, колишні співробітники тощо)? Якщо збережеться стара система формування партійних осередків, то зміниться лише вивіска. А на наступних виборах нам просто запропонують голосувати вже за інших кумів, сватів, бізнес-партнерів, водіїв, секретарок та охоронців. Хоча Сергій Тулуб рішуче прагне змінити цю ганебну систему комплектування партійних лав. Бо недієздатні кадри помножать на нуль авторитет будь-якого керівника і зведуть нанівець будь-яку ідею.

Утім, є і зворотний зв'язок: утративши владу, партія поступово починає втрачати і підтримку серед своїх донедавна вірних соратників. Це доводять численні приклади партійного будівництва на Черкащині. У 2004 році СДПУ (о) була «сильною як ніколи», а партії блоку «Наша Україна» наповнювалися лише відчайдухами, яким було нічого втрачати. Роком пізніше від СДПУ (о) залишилася лише вивіска, а в «Нашу Україну» йшли записуватися колективами. Трохи згодом переможну естафету розбудови «партії влади» намагалися було з різним успіхом підхоплювати на Черкащині то Соцпартія, то БЮТ, то «Єдиний центр». Змагаючись за право бути повноцінною «партією влади», вони і незчулися, як утратили цю владу.

Якщо Партія регіонів розраховує на довгострокову стратегію, то напевно буде доцільним інакше формувати команду, ніж це робили попередники. Бо потреба в швидкому політичному результаті породжує потребу в формуванні партійного осередка винятково з багатих та впливових особистостей, які володіють коштами та ресурсами. Тоді як виконання стратегічних завдань породжує необхідність у тривалому вирощуванні та селекціонуванні найкращих кадрів.

Ще не вмерла Конституція?

ARIES — Wed, 23 Jun 2010 05:32:53 +0000

Є у нас така національна приповідка, що закон – як дишло. Утім, це ще не найгірший варіант, оскільки кращого за демократію устрою в світі поки що не придумали. Бо в тих країнах, де ходять тільки строєм, а стають тільки до стінки, закон може бути не лише як дишло, а і як дуло. Хоча й прибічників такого застосування законів у нашій країні теж достатньо. Напевно, дається взнаки моральна втома великої частини суспільства від попередньої п'ятирічки «розгулу демократії». Але, підтримуючи сьогоднішнє «закручування гайок», ким ми себе уявляємо? Напевно, що в ролі гай-кового ключа, а не в ролі болта чи затиснутої шайби...

Варто аналізувати те, що було хоча б рік тому. Чиновники вітали одне одного листівочками з душевними словами про «верховенство права», а країною тим часом «гуляли» два проекти Конституції: ющенківський (про двопалатний парламент) та тимошенківський (про збільшення влади уряду та парламенту). Що вийшло в результаті, ми вже бачимо. І де, шановні, той ющенківський проект «народної Конституції», на який пішло стільки тонн фарби та вагонів паперу? Цей штучно запліднений і мертвонароджений продукт – хороший урок теперішнім політикам. Бо якщо ідея, закладена в проект Конституції, «здулася» разом із рівнем довіри до ініціатора – її не врятує навіть хороше поліграфічне виконання та постійний медіасупровід.

Утім, написання різних проектів Конституції – не така серйозна проблема, як різне читання положень, написаних і затверджених у 1996 році. Саме вибіркове читання положень Конституції спричиняє нерівність громадян, коли одним можна все, а іншим – лише закон. Конституція – основний закон, у якому прописані наші права й обов'язки. І якщо нам нецікава тема прав і свобод, то виходить, що так нам і треба.

Чи маємо ми привід вітати одне одного зі святом Конституції 28 червня – питання швидше риторичне. Можновладці справді мають серйозну причину, щоб радісно вітати одне одного з цим святом, і їм є що святкувати – можливість справді користуватися всіма тими благами, які дає їм оця Конституція. А ми з вами – добре, що матимемо влітку ще одну святкову триденку вихідних. Але нікуди не зникне привід замислитися над тим, що в нас самих заважає нам зажити саме за тими стандартами, що прописані в нашій прекрасній Конституції...

Тетяна ЄЩЕНКО

Впливових людей області ставлять у загальну чергу

ARIES — Wed, 16 Jun 2010 16:48:11 +0000

Нова влада прозоро дає зрозуміти, що час заціловування інвесторів закінчився разом з епохою Ющенка і Черевка

Тетяна ЄЩЕНКО

krylohlop@yandex.ua

067-905-91-37

Якщо стара влада тільки обіцяла здійснити «відо-кремлення влади від бізнесу», то нова влада це справді почала робити. Нова влада взялася за перегляд усіх рішень попередників щодо відведення землі та надання гірничих відводів. За інформацією «Вечірки», під приціл скасування потрапили понад 50 подібних рішень, що мають причетність до Черкаської області. Важко стає потужним інвесторам, що заручалися підтримкою попередньої влади, «проштовхували» землевідводи, будували заводи, заводили «пароходи» та, зрештою, створювали робочі місця в регіоні.

Президент Віктор Янукович під час проголошення послання до народу заявив, що не допускатиме жодного стороннього впливу на державні рішення. Президент прозоро «послав» усіх олігархів, лобістів та інші групи впливу ставати до «загальної черги». Губернатор Черкащини Сергій Тулуб чітко дав зрозуміти інвесторам, що їм час переходити на іншу мову спілкування з владою, ніж це було за часів Олександра Черевка. А для тих, хто не може змінити звичку шепотітися з бізнесменами по кабінетах тет-а-тет, губернатор повідомив про створення в обл-держадміністрації антикорупційного підрозділу.

– Система, за якою «не віддячиш – не пролізеш», зупиняє розвиток Черкащини! – прокоментував нововведення Тулуб.

Першими відчули зміну політично-економічної погоди керівники сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН». Для гендиректора «НІБУЛОНУ» Героя України Олексія Вадатурського стало неприємним сюрпризом те, що він не зміг експромтом потрапити на прийом до Сергія Тулуба. В облдержадміністрації зніченому інвесторові повідомили, що про свої візити слід попереджати заздалегідь.

А поговорити було про що, оскільки Сергій Тулуб скасував розпорядження минулої влади про виділення землі під будівництво Канівського елеватора «НІБУЛОНу». Губернатор мотивував скасування тим, що це рішення суперечить закону. Велика кількість законів та підзаконних актів і створює таке середовище, де важко щось реально зробити, при цьому не порушивши закон.

Хоча можна зрозуміти і губернатора Тулуба, який замість системних “одноразових” балаканин хоче налагодити системну роботу. Сергій Тулуб декларує: величезне значення особистих контактів із чиновниками має піти в минуле.

Цікаве питання, які реалії очікують нині звенигородське село Водяники, що пережило свій зоряний час завдяки губернаторству свого уродженця – Олександра Черевка. І як ставитиметься влада до відомого підприємця Миколи Щербини, чиїм зусиллям власне і завдячує село появі низки привабливих об'єктів: із «нуля» побудовано завод із заморожування фруктів, створено гірськолижний курорт.

Нова влада діє з нібито благими намірами – зосередити важелі управління у своїх руках. Проте є ризик разом із ющенківською розбовтаністю задушити і те єдине хороше, що було впродовж правління «помаранчевих» – конкуренцію. Судячи з останніх рейтингів, реальних конкурентів у нової влади практично не залишається. І в такій ситуації дуже важко втриматися від спокуси керувати на свій розсуд процесами економічної конкуренції. З одного боку, це декларували й «помаранчеві» – наміри здійснити інвентаризацію стану речей із власністю та з землею. Підіймався ж колись «помаранчевий» прапор над гаслами "забрати вкрадену у народу «Криворіжсталь»? Проте цей же прапор і упав, коли Юлія Тимошенко принесла список із понад 3 тисяч «украдених у народу підприємств», аби здійснити їх реприватизацію. Біло-блакитні просто втілюють ті речі, про які лише говорили попередники. Але в підсумку все свідчить про централізацію процесів та зосередження влади лише в одних руках.

Знецінюється значення місцевих мандатів. У тому числі і як «універсальних платіжних одиниць» у стосунках між партією та її грошовими мішками в провінції. Обрані у 2006 році місцеві депутати мали надію, що обласним та районним радам дозволять створити виконкоми та покерувати розподілом реальної влади і реальних грошей. Однак у Києві так і не ухвалили всіх обіцяних змін до законодавства, залишивши владу під контролем президентської вертикалі адміністрацій. Сільським, селищним та міським радам було чим зайнятися та було що розділити. Але тепер і це «реальне самоврядування» переходить під жорсткий адміністративний контроль. Тепер без губернаторського відома жоден гектар землі не розсмокчеться по депутатських комісіях. У передчутті нових місцевих виборів багатьом діячам час перейнятися резонним питанням – чи варто вкладати інвестиції в тему, яку вже зараз прикривають? У місцевих рад забирають, мабуть, останній бастіон упливу на електорат своїх територій – право затверджувати комунальні тарифи. Бо Кабінет Міністрів планує перебрати на себе ці функції. Місцеві діячі втрачають можливість витрушувати сльозу у бабусь розповідями про те, як вони своєю працею домагалися зниження тарифів...

Так історично склалося, що в часи Кучми безперешкодно могли розвиватися бізнеси тих людей, що були лояльними до влади. А бізнесменам-опозиціонерам чомусь не щастило. Той же «Черкаський автобус» «нашоукраїнця» Петра Порошенка регулярно зіштовхувався з різного роду перепонами.

У часи Ющенка все змінилося, бо настала конкуренція. Керована б’ю-тівцями обласна рада не дозволяла будувати на Черкащині завод промисловцям, що фінансували «Нашу Україну». Близькі до «регіоналів» виробники алкоголю воювали з конкурувальною продукцією, що вироблялася на заводах, близьких до БЮТу і «Нашої України». І все це можна було вважати гібридом політичної та економічної конкуренції. Зараз усі впливи знову концентруються в одних руках, і це нібито й краще, ніж постійний різнобій ворогуючих груп впливу. Але тут підстерігає небезпека. Бо надто великою є спокуса скористатися нагодою й підірвати економічну базу політичних опонентів, діючи за принципом «для друзів – усе, для ворогів – закон»...

«Икра-икра, чёрная икра, любовь-любовь, опасная игра…»

ARIES — Wed, 16 Jun 2010 16:37:41 +0000

Прем'єр-міністр Микола Азаров своєрідно прокоментував останні дослідження громадської думки з приводу довіри народу до Кабінету Міністрів. Хоча владу й підтримує 50% населення, глава уряду вважає це не так своїм досягненням, як недо-працюванням. Мовляв, уряду мають довіряти всі 100% громадян; якщо ж цього немає, значить влада неправильно пояснює свої дії народу. Утім, Микола Янович дарма так переймається, що 50% громадян його не любить. Насправді шалена любов народу до політиків у підсумку все одно обертається грандіозним розчаруванням. І якщо новим можновладцям не вдалося, попри їхні зусилля, стати народними кумирами, це радше для них позитив, аніж негатив.

Прості люди часто не знають правди про те, за що їх люблять чи не люблять. Що ж тут казати про політиків, які позбавлені відчуття реальності, й більшу частину свого політичного життя проводять у світі ілюзорних (або вигаданих їхніми прес-службами) уявлень про себе та свою роль у світовій історії. Так само й ми, обираючи політиків, часто потім наївно сподіваємося й довго чекаємо на те, що обрані нами кумири суспільної думки будуть і в нашій хаті прибирати, і на роботі нам зарплату підвищувати. Скинувши Леніна з п'єдесталу, відвернувшись від Ющенка-"месії" та розчарувавшись у «залізній Юлії», ми, виборці, не помічаємо власних помилок. А знову шукаємо черговий об'єкт любові, якому можна вручити свої надії та нереалізовані прагнення й бажання. Тому це й добре, що поява такого об'єкта всезагальної сліпої любові поки що не проглядається на політичному горизонті. Це означає, що в нас є час, аби розібратися у своїх цілях, бажаннях і можливостях.

Інша справа, як дивиться на цю ситуацію «недолюбові» теперішня влада. Добре, якщо вистачить мудрості не робити дурниць і не повторювати помилок давніх попередників та близьких сусідів на кшталт «примушування до всенародної любові». Не варто також і йти шляхом Юлії Тимошенко, яка будь-що прагнула сподобатися своїм виборцям та будь-чим підсолодити смак реальної економічної ситуації. Любов, якщо це любов у політиці, – це дуже небезпечна гра. Буде значно спокійніше та корисніше для всіх, якщо у стосунках між владою та народом буде проста звичайна взаємна повага, а не сліпа і бездумна любов зі своїм зворотним боком – ненавистю і розчаруванням...

Тетяна ЄЩЕНКО

Над олімпом згущуються хмари...

ARIES — Mon, 14 Jun 2010 08:00:50 +0000

Із кримінальних справ щодо мерії і перевірок комунальних підприємств насправді розпочинається артпідготовка до нових виборів мера?

Тетяна ЄЩЕНКО
krylohlop@yandex.ua
067-905-91-37

Є така народна черкаська прикмета: якщо поблизу мерії починають «копати» правоохоронні органи, значить, попереду – чергові місцеві вибори. Кампанія місцевих виборів цього року починається, майже як завжди: з перевірок, скандалів та звинувачень. Але всі розуміють, що справжня «спека» ще попереду. Найцікавішим видовищем традиційно обіцяє бути битва за крісло черкаського мера. Наївним буде вважати, що вона пройде без участі Володимира Миколайовича Олійника, який уже понад 15 років продовжує справляти потужний вплив на життя в Черкасах і явно розраховує зберегти та примножити свій вплив у місті на найближчі 5 років. Тож є підстави розглядати цьогорічні вибори як вирішальний матч-реванш екс-мера Володимира Олійника та теперішнього мера Сергія Одарича.

Із поразкою Юлії Тимошенко в черкаської влади все склалося, майже як за п'єсою «Вбити дракона»: три голови зрубали, а виросла – тисяча. У тому розумінні, що з перемогою Віктора Януковича недовго тривало радісне передчуття полегшень у економіці, натомість з'явилися перші тривожні дзвіночки погіршень у політичній ко-н'юнктурі. Неважко здогадатися, що більшість прогнозів щодо погіршення політичної погоди для мерії віщувало набуття депутатських повноважень екс-мером Черкас Володимиром Олійником. І, крім цього, призначення віце-прем'єром із силових питань Володимира Сівковича, особистого друга Олійника. Це вже давало підстави всерйоз замислитися над тим, що може чекати на мерію та особисто на Сергія Одарича до початку виборчої кампанії. І наслідки не забарилися: мерію Черкас і комунальні підприємства «обклали» перевірками правоохоронних органів та контролюючих інстанцій. У чому ж сенс перевірок та кримінальних справ? За законом, міський голова втрачає посаду після набуття сили обвинувального вироку і більше не має права балотуватися на наступних виборах.
– Вони зрозуміли, що єдиний шлях прибрати Одарича – це просто не допустити його до участі в виборах мера. Бо моя участь не залишить іншим кандидатам жодних шансів, – заявив Сергій Одарич.
Губернатор Сергій Тулуб демонструє непідроблене здивування у відповідь на чутки про нібито його вказівки когось там «порвати». Очільник області заявив, що жодних вказівок нікому і ні про що не давав, а якщо в мерії немає проблем із законом, значить, нема про що хвилюватися. Утім, губернатору не обо-в'язково особисто ініціювати дії правоохоронців. Завжди знайдуться ті, хто буде прикриватися іменем високопосадовця. По-друге, в каламутній водичці кадрових пертурбацій можливо робити все, чого поки що не помічають нагорі. Бо поки призначалися голови райдержадміністрацій, розгорілася війна за дочірню структуру ДАК «Хліб України». Замість регіонала Павла Почапського вже було призначено іншу людину, але втручання губернатора зупинило кадрові перестановки.

Етапи великого шляху
Олійнику не вперше керувати протестними настроями. На рубежі буремних 1993—1994 років проти обласної влади збунтувалися три підприємства Черкас: автопарк, молокозавод і м'ясокомбінат. Їхні колективи забажали вийти з-під обласного підпорядкування, чим наразилися на спротив тодішнього представника Президента Костянтина Ястреба. Велелюдні мітинги розгніваного робочого люду очолив Володимир Олійник, який тоді обіймав посаду заступника голови Черкаського міськвиконкому. Закінчилося все це тим, що наприкінці січня 1994-го Президент Леонід Кравчук зняв Ястреба з посади. А Олійник у липні 1994-го переміг на перших усенародних виборах міського голови Черкас, а чотири роки потому знову виграв міські вибори. У народі недарма кажуть, що язик до Києва доведе. Так вийшло і з Олійником, який наважився в 1999 році балотуватися в Президенти. Вміння розмовляти з натовпом мовою простих людей, зрештою, і допомагало Олійнику триматися на плаву до 2002 року.
На відміну від політика-Олійника зразка 2002—2006 років, теперішній нардеп Олійник вибудовує свої дії стратегічно, із прорахуванням що-найменше на кілька кроків наперед. Із плином часу мудрий Володимир Миколайович збагнув, що для досягнення мети не обов'язково керувати масами з матюгальником у руках на чолі збудженого натовпу; головне – протоптати стежку до вух і сердець тих людей, які самі керують великими натовпами. А особливо – організованими натовпами працівників державної влади та правоохоронних органів. Не секрет, що практично ідеальним об'єктом для докладання зусиль у формуванні потрібної точки зору є новий губернатор Черкащини Сергій Тулуб. Він – людина тут нова, ще не знає всієї глибини місцевих зв'язків і взаємостосунків. Як не крути, але нова людина є особливо уразливою перед інформаційними впливами і не відразу може розгледіти меркантильних цілей тих, хто охоче пропонує свою допомогу в швидшій адаптації до нового середовища.
Сергієві Одаричу саме час згадувати куплети відомої пісні зі словами «обложили меня, обложили». Втім, так само доводилося робити свого часу і Володимиру Олійнику, якого за вказівками Кучми з 1999 року теж обклали перевірками та завалили кримінальними справами. Схоже, що це вже стає загальноукраїнською традицією: долю нібито обраних громадянами міських голів намагаються вирішувати ті, кого виборці про це не просили і не уповноважували...

Час збирати каміння

ARIES — Mon, 14 Jun 2010 07:24:35 +0000

Проминули перші сто днів Президента Януковича і перші 60 днів губернатора Черкащини Сергія Тулуба. Усе пізнається в порівнянні. І якщо опозиція волає про «демонтаж демократії», то це лише говорить про те, що, отже, не такими й безповоротними були завоювання попередніх п'ятьох років із Ющенком, якщо їх вдалося звести нанівець лише за якісь 100 днів із Януковичем. Можна сказати, що для «Нашої України» та Блоку Юлії Тимошенко настав час збирати каміння. Так само, як і воякам Наполеона колись довелося залишити Москву та повертатися додому смоленським шляхом, який вони самі ж і розграбували якісь кілька місяців тому. Недарма сказано – горе переможеним...

Нині одна з тем критичного обговорення дій нової влади – це загадкова смерть студента Ігоря Індила в Шевченківському райвідділі міліції м.Києва. Студента після святкування дня народження забрали до міліції, звідки він живим уже не повернувся. За офіційною версією – захлинувся, впав, забився. Тут справді є багато запитань до міліції. Так само, як рік тому виникали схожі запитання у зв'язку із загадковою смертю в квітні 2009-го уманського підприємця Олега Приходька. За лайку на подвір’ї райвідділу міліції йому «вкатали» 10 діб арешту , а тижнем потому його синє від побоїв тіло «випадково» знайшли на трасі. А походження синців мотивували тим, нібито міліціонери робили йому штучне дихання. Проте щось не чутно було тоді мітингового галасу демократів проти «звірів у погонах». Можна здогадуватися чому, адже тоді міліцію очолював «польовий командир Майдану» Юрій Луценко. І міліціонери, можливо, десь і «звірі», але тоді ж це були «наші звірі»...
Усе гучніше чути невдоволене гомоніння середнього та великого бізнесу. У буржуазній демократії бізнес, а не влада, «рулить» процесами. Так і було за часів Ющенка. Проте нова влада, як норовлива невістка після весілля, швидко перестала називати бізнес «мамою» і стала руки в боки, що в перекладі нормальною мовою означає нам усе одно, з якого боку і з якими руками ви заходили до кабінетів «помаранчевої» влади. Мовляв, «сядем усе». В області вже скасовано низку земельних рішень. Але ж Янукович та Тулуб просто роблять те, що обіцяли та не зробили Ющенко і Черевко, – повну інвентаризацію рішень попередньої влади. А для інших політиків дуже гарний урок: усе, що ти недоробиш, потім боляче вдарить тобі граблями по лобі. Вдарить, але чи навчить?

Тетяна ЄЩЕНКО

«Свобода слави» замість свободи слова

ARIES — Tue, 08 Jun 2010 10:27:33 +0000

В усі часи можновладці розуміли поняття «свободи слова» однаково – винятково як свободу журналістів прославляти їхні чесноти…

Тетяна ЄЩЕНКО
krylohlop@yandex.ua,
067-905-91-37

Уміння адекватно реагувати на гострі шпильки журналістських запитань і публікацій – для кожної влади це практично те ж саме, що для сапера – вміння користуватися металошукачем. Єдина відмінність від саперів – у тому, що «підрив» на мінах публічної критики не призводить до негайного вильоту можновладця з керівного крісла. Проте саме страх перед відкритим діалогом зрештою і стає причиною втрати влади, посад чи впливу для політиків та адміністраторів. Так було з режимом Леоніда Кучми в 2004-му, те ж саме сталося і з режимом «помаранчевих» у 2010-му. Тож у нової влади є шанс врахувати помилки попередників із користю і для суспільства, і для самих себе...

Леонід Кучма після втрати влади визнав – однією з причин його програшу як політика стало його невміння та небажання роз'яснювати свою позицію громадськості. А ось Володимир Олійник увійшов до великої політики саме завдяки своїй балакучості та відкритості для спілкування. Політик добре пристосовується до можливостей природи і бере від неї тільки найкраще. У перші місяці свого керування Олександр Черевко щось там і мав проти гендиректора Черкаської ОДТРК Михайла Калініченка та пригадував політику державної телерадіокомпанії під час «помаранчевої революції». Проте досить швидко мудрий Михайло Михайлович знайшов ключик і до серця Олександра Володимировича. «Помаранчеві» не створили поле для зародження справді сильних і незалежних суспільних медіа. А навпаки, всіляко користувалися залежним становищем наявних медіа. Нині вони пожинають плоди своєї недалекоглядності.
Так історично склалося, що різні влади чинили щодо журналістів та простих громадян практично однаково. Зокрема, однаково в тому, що не зважали на громадську думку та не вважали за потрібне пояснювати мотиви своїх рішень. За великим рахунком, стосовно цього немає кардинальної різниці між газовою угодою Юлії Тимошенко та «чорноморською» угодою Віктора Януковича – і вона, і він уже ставили громадян перед фактом ухваленого рішення, і не запитували попередньої згоди суспільства на ці дії. Власне кажучи, звичка «фільтрувати базар» працівників засобів масової інформації на спілкуваннях із лідером – вона була однаково притаманна і «помаранчевим», і «біло-сердечним», і «біло-синім». Щоправда, на відміну від опонентів, «біло-сині» при цьому не били себе в груди з криками про те, що вони – найморальніші, найвідкритіші та найдемократичніші...

Як не годи, все одно милим не будеш
Досі не вщухають дискусії навколо питання, чи коректно органам влади мати та фінансувати свої засоби масової інформації і яким чином преса має за це віддячувати. Кожному правителю, звичайно, зручніше розкриватися перед залежними медіа, ніж намагатися заслужити повагу незалежних. Під себе створювали нові ЗМІ і міськрада за часів Олійника, й обласна влада за часів Даниленка. Після програшу Олійника його наступник Анатолій Волошин практично відразу поставив питання про відповідність займаній посаді редактора комунальної газети «Місто» Володимира Ушанова. Не можна так сказати, що Володимир Павлович дуже там гнувся перед Олійником. Але Волошину навіть і той кут ушанівського прогину здався небезпечним із погляду «об'єктивного висвітлення діяльності нової міської влади». Тож новим редактором призначили Ігоря Чекаленка. Утім, коли замість Волошина до влади прийшов новий мер Сергій Одарич, то Ігор Чекаленко далекоглядно розсудив – як не годи, все одно милим не будеш. Тож писав про міську владу усе, що можна і що не можна. У підсумку теж поплатився за це втратою редакторської посади. Але пішов заслужено і з гордо піднятою головою... Не всім подобається, що влада спрямовує гроші платників податків на висвітлення своєї діяльності. І цю позицію є підстави розділяти. Скажімо, ви даєте гроші будівельникам на те, щоб вони закупили будматеріали та зробили ремонт у вашій оселі. А ті витрачають частину цих грошей на друкування листівок про свої «недоспані ночі» та «мозолясті руки». Хоча ж ви насправді давали їм свої гроші просто для того, щоб вони робили свою справу, а не розповідали про це! Бо реальний результат – він говорить про владу набагато голосніше, ніж найкращий телесюжет чи найтиражніша газета. Схоже, що влада Януковича це прекрасно розуміє. Але – по-своєму… На останній сесії обласної ради губернатор Сергій Тулуб прозоро натякнув на невідворотну корекцію обласного бюджету. Зокрема, приберуть таку статтю видатків, як «засоби масової інформації», тобто дотації комунальним газетам. Що в перекладі простою мовою означає – любіть владу безкоштовно. Доба «женихань» та загравань політиків із пресою закінчилася разом із періодом правління Ющенка та Черевка. Напевно, так відбувається в житті кожної пари після одруження, коли на зміну квітково-цукерковому періоду побачень настають будні, і новоспеченій дружині доводиться і готувати, і прибирати, а після цього ще й любити чоловіка (причому без прелюдій, квітів та ресторанних вечер при свічках). Але тут усе залежить від самих ЗМІ. Хороший чоловік відрізняється від поганого тим, що поганий може собі дозволити пити, гуляти та грубіянити дружині, а хороший – ні. І якщо вже третій чоловік б'є по пиці, то значить справа не в підлій чоловічій природі, а у жіночій самооцінці. Найкращий спосіб підвищення самооцінки – це дії. Тож чим дужче любитимуть видання безпосередньо його читачі – тим меншою буде потреба в любові з боку влади.

Нове – добре забуте старе?

ARIES — Tue, 08 Jun 2010 10:23:33 +0000

Регіонали реанімували ідею проведення місцевих виборів за мажоритарною схемою. Це означає, що 31 жовтня є велика ймовірність того, що нас із вами попросять прийти на дільниці та вибрати собі нових депутатів. Причому на вибір пропонуватимуть не «комплексний обід» готових виборчих списків, а «шведський стіл» із купою окремих прізвищ кандидатів. Як кажуть, вибирай, що хочеш, і хай буде те, що буде. Спробуємо розібратися – добре це чи погано?

Фактично, мова йде про демонтаж одного з основних завоювань політичної реформи 2004-го року – пропорційної системи виборів. Багато хто пам'ятає, що ідея виборів за партійними списками була свого роду романтичною зіркою, що осяювала трива-лий шлях до України без Кучми. Згідно із задумом, пропорційна система мала зламати створену в роки Кучми схему місцевих виборів за принципом «ми вам – горілки й ковбаси, ви нам – ваші голоси». Не секрет, що на багатьох виборчих округах запорукою перемоги були регулярні фуршети-пайки-обіди для свідомих виборців. Тож вибори за партійними списками були реальною надією потрапити в депутати для ідейних громадських діячів. Хоч злі язики і плескали, нібито ідейні діячі насправді є невдахами, що просто не змогли заробити грошей на нормальну «поляну» для виборців…
Але ж що ми отримали в результаті запровадження пропорційних виборів? Порядні борці за справедливість (себто амбітні невдахи, що не спроможні нормально заробити) опинилися за бортом цинічного бенкету, під назвою «вибори за партійними списками». Оскільки навіть при всій своїй відвертій «ковбасності» та «горілчаності», мажоритарна система все-таки давала шанс проскочити в депутати порядним людям (себто голим, босим і без грошей). Якщо пролізеш між щедро накритими столами зі своїм подряпаним термосом, де бовтається сирітський чайок – а раптом пощастить? Колись може статися і так, що в конкурентів або горілка виявиться теплою, або ковбаса – з душком.
З іншого боку, вибори за партійними списками значною мірою обділили головного учасника цього дійства – самого виборця. Бо кандидати швидко зметикували – навіщо ходити-задобрювати цілий округ, якщо можна обійтися меншими втратами і накрити один щедрий стіл для функціонера, що малює виборчі списки? Тож не такою поганою насправді є ідея повернути мажоритарні вибори. Скажемо навіть більше: мажоритарка нині уособлює всі кращі сподіван-ня прогресивного людства (себто надії незаможних політиків на виграш у лотереї виборів та надії незаможних виборців на додатковий бутерброд)...

Тетяна ЄЩЕНКО

Нове – добре забуте старе?

ARIES — Wed, 02 Jun 2010 18:24:02 +0000

Фактично, мова йде про демонтаж одного з основних завоювань політичної реформи 2004-го року – пропорційної системи виборів. Багато хто пам'ятає, що ідея виборів за партійними списками була свого роду романтичною зіркою, що осяювала трива-лий шлях до України без Кучми. Згідно із задумом, пропорційна система мала зламати створену в роки Кучми схему місцевих виборів за принципом «ми вам – горілки й ковбаси, ви нам – ваші голоси». Не секрет, що на багатьох виборчих округах запорукою перемоги були регулярні фуршети-пайки-обіди для свідомих виборців. Тож вибори за партійними списками були реальною надією потрапити в депутати для ідейних громадських діячів. Хоч злі язики і плескали, нібито ідейні діячі насправді є невдахами, що просто не змогли заробити грошей на нормальну «поляну» для виборців…

Але ж що ми отримали в результаті запровадження пропорційних виборів? Порядні борці за справедливість (себто амбітні невдахи, що не спроможні нормально заробити) опинилися за бортом цинічного бенкету, під назвою «вибори за партійними списками». Оскільки навіть при всій своїй відвертій «ковбасності» та «горілчаності», мажоритарна система все-таки давала шанс проскочити в депутати порядним людям (себто голим, босим і без грошей). Якщо пролізеш між щедро накритими столами зі своїм подряпаним термосом, де бовтається сирітський чайок – а раптом пощастить? Колись може статися і так, що в конкурентів або горілка виявиться теплою, або ковбаса – з душком.

З іншого боку, вибори за партійними списками значною мірою обділили головного учасника цього дійства – самого виборця. Бо кандидати швидко зметикували – навіщо ходити-задобрювати цілий округ, якщо можна обійтися меншими втратами і накрити один щедрий стіл для функціонера, що малює виборчі списки? Тож не такою поганою насправді є ідея повернути мажоритарні вибори. Скажемо навіть більше: мажоритарка нині уособлює всі кращі сподіван-ня прогресивного людства (себто надії незаможних політиків на виграш у лотереї виборів та надії незаможних виборців на додатковий бутерброд)...

Тетяна ЄЩЕНКО

Кожній новій владі не подобається той запах, що залишила стара

ARIES — Mon, 31 May 2010 06:50:49 +0000

Правоохоронці Януковича розбираються, як «наслідили» на Черкащині чиновники Ющенка. Так само 5 років тому правоохоронці Ющенка «моніторили» спадщину чиновників епохи Кучми/Януковича…

Тетяна ЄЩЕНКО
krylohlop@yandex.ua
067-905-91-37

Екс-чиновників епохи Ющенка і Черевка нині «трусять» за гроші «Золотої підкови». У 2005-у «трусили» екс-чиновників епохи Кучми і Януковича за звинуваченнями в фальсифікації виборів-2004 та в махінаціях із відшкодуванням ПДВ. Кожна зміна влади у нас традиційно означає радикальну зміну точки зору на ті речі і дії, що здавалися нормальними та потрібними під час правління попередників. А кожна наступна влада клянеться бути кращою та розумнішою за попередню. І фоном «разючих змін» традиційно стають звинувачення на адресу попередників. Причому далеко не всі з цих звинувачень потім підтверджуються доконаними справами та судовими вироками, хоча б на 90% співмірними з гучністю звинувачень. Є така прикмета: більшість гучних викриттів щодо попередників-можновладців з'являються на світ під час прес-конференцій і потім тихо конають у архівних нетрях…

Березневе звільнення з губернаторської посади Олександра Черевка стало дуже прозорим натяком на завершення цілої епохи в житті Черкащини та завісою для світлої смуги життя цілого ряду чиновників. Ця епоха ознаменувалася масштабними відбудовами історичних па-м'яток за бюджетні кошти, які були формалізовані затвердженою Віктором Ющенком державною програмою «Золота підкова Черкащини». Голова правління Черкаської обласної організації Комітету виборців України Максим Михлик відзначив, що можливі дії нової влади щодо екс-губернатора Олександра Черевка стануть тестом для Віктора Януковича на предмет того, наскільки далеко готовий зайти теперішній Президент стосовно змін черкаського політичного ландшафту. Подальші події показали, що і готовий, і навіть далі за попередників.
По «Золотій підкові» вже порушено кілька кримінальних справ. Правоохоронці і відповідні профільні відомства жорстко «шерстять» усі рішення, прийняті за останні 5 років у сфері землевідведення. Постраждала кар'єра Петра Гамана, чий підпис нібито виявили на паперах, які дали хід наданню в оренду канівських земель «для вивчення польотів комарів» за сміхотворною ціною. Землю віддавали за ціною 36 гривень на рік за гектар, тоді як у Черкасах оренда 1 квадратного метра під торгову точку коштує щонайменше 200 гривень на місяць.
Практично одночасно стало відомо про дві справи, порушені за фактами завищення вартості робіт по об'єктах реставрації Корсунь-Шевченківського заповідника. Закінчилася чиновницька кар'єра заступника Черевка Володимира Бєлого, який керував, крім інших, і питанням промисловості та будівництва. Кажуть, що нового губернатора Сергія Тулуба дуже обурило, коли Володимир Павлович без допомоги паперів не зміг експромтом назвати на присвяченій довгобудам виїзній нараді навіть порядок цифр обласного бюджету.
Дуже показово, що і звільнення затверджених Черевком чиновників, і гучні заяви Валерія Дернового та Сергія Тулуба мали місце саме того тижня, коли вся країна відзначала День пам'яті жертв політичних репресій. Що ж, яка епоха, такі й репресії.

«Жертви репресій»
Справді, за наслідками фінансування багатьох об'єктів «Золотої підкови» залишилося більше запитань, аніж відповідей. Утім, із дуже схожим завзяттям 5 років тому вже колишня влада боролася з примарами «допомаранчевого» минулого. А цими примарами були політичні та економічні «злочини кучмівського режиму».
Фігурантами найгучніших кримінальних справ були тодішній голова Уманської райдержадміністрації (тема – фальсифікація виборів) та заступник голови Державної податкової адміністрації (тема –безпідставне відшкодування ПДВ на суму 21 млн. гривень та подальше «відмивання»). Численні перевірки та справи зачепили багатьох тих, хто працював на відповідальних посадах у роки Кучми. Серед них і екс-губернатор Черкащини Володимир Лук'янець.
Утім, більшість гучних звинувачень-2005 благополучно «розсмокталися» разом із рейтингами тих політиків, що кричали «Бандитам – тюрми» і обіцяли покарати «фальсифікаторів волевиявлення»…
Прийшовши до влади в листопаді 2006 року, мер Черкас Сергій Одарич присвятив багато часу гучним викриттям «спадщини Олійника». Пресі було надано багато інформації про цілий ряд справді суперечливих рішень, що вінчалися підписом Володимира Миколайовича. Йшлось про дозволи на спорудження деяких об'єктів, про наміри щодо передачі паркових земель у оренду та створення госпрозрахункового підприємства.
Утім, критика рішень попередника – потенційно дуже гарний фон для замовчування тих сумнівних рішень, що приймаються тут і зараз. Протиставлення новачкам попередників – цілком нормальна реакція у нашій політичній культурі. Так само завжди можна піддати сумніву доцільність будь-яких змін: чи побудову нових споруд, чи різку зміну звичної картини ландшафту. Але ж усі напевно знають історію про 3 конверти, коли колишньому чиновнику радять валити всі гріхи на попередника. І приповідка про 3 конверти залишається актуальною на всі чиновницькі покоління…

Кадровий пасьянс

ARIES — Mon, 31 May 2010 06:49:31 +0000

Тулуб випробував нових заступників та голів РДА ходою на 7 кілометрів

Катерина Лебєдєва
galka1977@ukr.net
097-293-65-54

Першим випробуванням, яке довелося витримати новопризначеним заступникам губернатора та головам райдержадміністрацій, стала піша хода на 7 кілометрів під час урочистостей на честь 149-ї річниці перепоховання Тараса Шевченка в Каневі. 22 травня голову облдержадміністрації Сергія Тулуба супроводжували три новопризначені заступники і дванадцять свіжопризначених голів райдержадміністрацій. Тож перший спільний вихід у люди нової команди перетворився на справжній кадровий парад.

Як виявилося, нині, для того щоб претендувати на ключове вакантне місце в обласній державній адміністрації чи в одній із поважних обласних структур, необхідно або народитися в Донецькій області, або мати тривалий досвід роботи в національній компанії «Енергоатом». А краще поєднати ці два важливі пункти у своїй біографії. Принаймні нині на аграрній Черкащині зібралась мало не вся команда топ-менеджерів «Енергоатому» часів керівництва компанією Тулуба. Це два колишні віце-президенти компанії, а нині перший заступник губернатора Сергій Рябцев (екс-віце-президент із соціальних і загальних питань НАЕК «Енергоатом») і заступник губернатора з питань економіки та бюджету Михайло Пузяк (екс-перший віце-президент з економічної політики та корпоративного розвитку НАЕК «Енергоатом»). Розпорядження про призначення нових віце-губернаторів Тулуб підписав 20 травня, тоді ж і представив їх підлеглим під час координаційної наради. За тиждень перед цим губернатор представив ще одного члена своєї «енергоатомівської» команди – колишнього керівника клірингового центру компанії Євгена Влізла, якого Президент Янукович призначив головою Черкаської РДА.
Для тих, хто вміє чекати, все приходить вчасно. Колишній губернатор Вадим Льошенко, який ще влітку минулого року розповідав, що пише докторську дисертацію на тему кризових явищ у економіці і допомагає дружині у веденні бізнесу, на виборах настільки добре попрацював, що 20 травня повернувся у владу на посаді заступника губернатора – керівника апарату облдержадміністрації. Питання ж агропромислового комплексу та гуманітарної сфери, вочевидь, для нової команди не є настільки принциповими, щоб туди обов'язково ставити своїх людей. Тому Василь Корнієнко та Анатолій Чабан залишились на своїх посадах: відповідно, заступника з питань агро-промислового комплексу і заступника з гуманітарних питань. До речі, Анатолій Юзефович опікувався гуманітарними питаннями ще за часів губернаторства Вадима Льошенка і знову повернувся на свою ж посаду у 2008 році.
При призначенні голів районів спрацьовують дещо інші принципи – посади мають шанс отримати представники Партії регіонів та її партнерів по коаліції, переважно з Блоку Литвина, хоча губернатор і запевняє, що для нього при розгляді кандидатур та їх погодженні на першому місці стоять відповідальність, професійність та працездатність, а не партійність.
21 травня Президент Віктор Янукович призначив чотирьох нових голів районів. Головою Городищенської районної державної адміністрації замість звільненого Сергія Ковели працюватиме 48-річний Ігор Швець. Він – голова районної партійної організації Партії регіонів, депутат Городищенської міської ради, із липня 2009 року і до призначення працював начальником відділу у справах сім'ї, молоді та спорту Городищенської райдержадміністрації.
Головою Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації замість Івана Пустовіта призначено Анатолія Івашкевича. 48-річний Івашкевич уже очолював район у 2000—2001 роках, у 2002—2005 – був головою Городищенської райдержадміністрації. До Городищенської райради, де Івашкевич нині є заступником голови, він пройшов за списками Блоку Литвина.
Кам'янську районну державну адміністрацію замість Ростислава Ременюка очолюватиме Микола Солошенко. 59-річний Солошенко також головував у районі у 2002—2005 роках, а нині є заступником голови Кам'янської райради, куди був обраний за списком литвинівців.
Замість звільненого Петра Григоренка головою Уманської районної державної адміністрації призначено Анатолія Петренка. 52-річний Петренко добре знає життя району, оскільки 18 років поспіль працював заступником та першим заступником голови Уманської райдержадміністрації. А у 2002—2005 роках очолював Звенигородський район.