Минулого тижня комунальне підприємство «Черкасиелектротранс» уклало договір із «Приватбанком» на отримання кредиту в 2 млн. грн. Проте навіть після цього тролейбуси не вийшли з депо. Причина традиційна – грошей не вистачило, аби закрити всю заборгованість із зарплати.

Як пояснив директор комунального підприємства «Черкасиелектротранс» Олександр Іщук, позичених двох мільйонів гривень не вистачило, аби виплатити працівникам усю заборгованість із зарплати.
– Готівкою ми отримали лише 1 млн. 250 тис. грн., решта коштів пішла на сплату податків, – пояснює Олександр Іщук. – Нам не вистачає близько 300 тис. грн. готівки, аби повністю закрити заборгованість із зарплати.
Склавши нові вимоги до керівництва міста, страйковий комітет підприємства пішов на переговори до міської влади.
– Ми виконали їхні вимоги – допомогли отримати кредит на виплату зарплат, проте вони виставляють нам нові умови, згодитися на які ми не можемо, – коментує заступник міського голови Андрій Дзюба.
Нагадаємо, що в Черкасах тролейбуси зупинилися з 25-го березня. Практично місяць черкащани обходяться без соціального транспорту. Можливо, він не такий уже й необхідний для черкаських пасажирів?

– Що вас спонукало стати хірургом?
– Років у п'ять у Золотоноші, граючись на подвір'ї дідуся й бабусі, я знайшов у сараї набір трофейних хірургічних інструментів. То мій далекий родич, який усю війну відстояв за операційним столом у медсанбаті, проходивши з частиною містом, лишив його. Тоді я навряд чи замислювався про порятунок життя та інший альтруїзм, і стати хірургом захотів тому, що мене просто зачарували гарні, блискучі інструменти.
– Як ваша сім'я ставилась до вашої роботи?
– Родина завжди з розумінням ставилася до того, що моя робота займає все життя. Я оперував у вихідні, ночами, у свята та вдячний їм, що мене розуміють і сім'я є для мене надійним тилом.
– Чи згодні ви, що наші хірурги – кращі за закордонних, просто в нас умови гірші?
– Якщо західного хірурга поставити в наші умови праці, то цілком можливо, що якість його роботи погіршиться. Проте добре працює той, хто справді працює. Я вчився в таких. Першим моїм учителем в інституті був чудовий хірург Сергій Молоков. У геніального хірурга Олексія Глассона, що тоді очолював відділення легеневої хірургії і одним із перших у Союзі провів операцію на легенях, я вчився тонкощам справи. Коли в Черкасах відкрилась лікарня швидкої допомоги, там моїм керівником був Валентин Янюк, що приїхав із Волині. Я й донині щодня згадую його, бо то мій учитель, відтоді я не зустрічав кращого колеги, хірурга. Ми успішно оперували без апаратури, яку маємо нині, старим інструментарієм, але мали чудові результати роботи. Тож головна проблема сучасної хірургії – не тільки у відсутностності грошей чи техніки, а насамперед у відсутності кадрів.
– Чому молодь зараз не бажає йти в хірургію?
– Це висока відповідальність при низькій оплаті. В області зараз 20% хірургів пенсійного віку, а молодої зміни немає. Чимало тих, хто нині вчиться на хірургів, не йде ними працювати. Престиж спеціальності “хірургія” падає. Буває, когось із моїх колег звинувачують у тому, нібито він «зарізав» пацієнта, зробив щось не так. Людині властиво шукати крайнього. А хто крайній? Той, хто оперував! У нас із тисячі прооперованих за рік помирають одиниці, але люди пам'ятають саме такі випадки і лишають поза увагою життя тисяч хворих, які були врятовані. Так влаштована людина: погане помічає, а хороше сприймає як належне.
– Які проблеми найактуальніші для хірургії Черкащини ?
– Це переважно стани, об'єднані терміном «гострий живіт», –серйозні запальні процеси органів черевної порожнини. Люди помирають від гострого апендициту, якщо невчасно звернуться до лікаря. Зволікання – це смерть і при перитоніті, ущемленні грижі, непрохідності кишок.
Нагально стоїть проблема гострих панкреатитів – хвороби підшлункової залози вийшли в українській хірургії на друге місце після гострого апендициту. Багатьох пацієнтів обласного центру з лікування хвороб підшлункової, який існує на базі хірургічного відділення обласної лікарні, хвороба спіткала через зловживання алкоголем та жирною їжею. Камені в жовчному міхурі також призводять до гострого панкреатиту. А це хвороба вкрай важка, і смертність від неї, за даними світової статистики, сягає 50%.

– Часто «витягаєте» безнадійних?
– За всіх беремося, бо медичні прогнози – це лише припущення. Був пацієнт після ДТП: тяжка черепно-мозкова травма, багато переломів з ушкодженнями внутрішніх органів, велика крововтрата. Все одно «витягли», вижив. Для лікаря боротьба за життя пацієнта є запорукою успіху навіть тоді, коли, здається, боротися немає сенсу. Так, кілька років тому до нас привезли молоду смілянку, у якої майже повністю розплавилася, змертвіла підшлункова залоза. Їй зробили чотири операції, жінка одужала, і щороку ми отримуємо від неї листівки на свята...
– Що нового впроваджено в обласній хірургії за останні роки?
– Суттєвий крок уперед – лапороскопічна техніка: операції з невеличким розрізом, після яких пацієнт за тиждень виходить на роботу. Раніше лише на десятий день знімали шви і ще місяць люди були на лікарняному. Так видаляють жовчний міхур, оперують гінекологічні хвороби. Лапороскопи є в міських лікарнях Черкас, Умані, Золотоноші. У нас в обласній лікарні є відділення ангіоренгенхірургії, співробітники якого надають нам велику допомогу в лікуванні кіст та гнійних процесів печінки й підшлункової. Рентгеном «бачать» нагноєння, а голкою видаляють уміст і вводять ліки. Останні півроку широко впроваджуємо ендоскопічні методи видалення каменів, що перекрили жовчний проток. Черевну порожнину не розрізають, а дають хворому ковтнути зонд із міні-камерою, через ту камеру бачать, де застряг камінець, і дістають його через кількаміліметровий надріз.

ДЕ ЗНАЙТИ ДОПОМОГУ

– Хочу скористатися нагодою, – каже Олександр Маркович, – і як завідувач хірургічного відділення обласної лікарні звернутись до черкащан. Якщо ви потребуєте хірургічної допомоги і чомусь не можете отримати кваліфіковану консультацію чи оперативне лікування за місцем проживання, я запрошую вас до консультативної поліклініки обласної лікарні чи до нашого відділення. Відповідь на ваші запитання можете отримати безпосередньо у головного хірурга за телефоном 45-43-81 або у відділенні хірургії обласної лікарні за телефоном 45-43-64.

Ксенія ШАПОШНИК

Диво-ікона з'явилася на Черкащині. У селі Нечаївка Черкаського району на зрізі яблуні проявився образ Спасителя. Раніше на іншій сухій гілці, але з цього ж дерева проявлявся образ Богородиці. Перед цим місцевому жителю Дмитрові Ткаченку, на подвір'ї якого і росте яблуня, було видіння Божої Матері у місцевому храмі Різдва Пресвятої Богородиці.
Богородиця двічі являлася чоловікові. Дмитро переконаний: вона звернулася через нього до всіх із порадою створити її ікону та провести Україною молитвенно-покаянний хресний хід від Нечаївського храму до Києво-Печерської лаври. Спочатку Дмитро побоювався навіть розповідати односельцям та священнослужителеві про свої видіння. Думав, що глузуватимуть. У видінні Богородиця сказала Дмитрові Дмитровичу зрубати гілку, що чоловік і зробив. Це виявилося не-легкою справою. Суху гілляку він пиляв хвилин сорок. Чоловік зізнається: працювати було настільки важко, неначе він різав не по дереву, а по металу. Після такої процедури на зрізі і з'явилася червона пляма, що зовні дуже нагадувала кров, потім хрест і образ Богородиці… Далі було створено ікону, про яку у явленні і прохала Божа Матір. Нині залишається дати їй ім'я. Поки іконостас планують назвати «Покаянна».
Цього літа Дмитрові явився вже сам Спаситель. Так на новому зрізі проявився його образ. У це диво чоловік теж спочатку не повірив. Житель села Нечаївка розповідає: «Як тільки побачив – упав на коліна і молився. Скільки – не пам'ятаю… Годину, а може, і дві…» Чоловік згадує, що Спаситель звернувся із проханням нарешті дати іконі Божої Матері ім'я, а також організувати новий хресний хід.
Отець Олександр (Українська православна церква) згадує: «Цю ікону у дереві вже побачив і сам митрополит Черкаський і Канівський Софроній. Він її визнав і благословив…»
Дмитро Ткаченко впевнений: ця ікона допоможе не лише вилікувати душі та тіла людей, а й повернути віру у Всевишнього. Нині до двору Дмитра Дмитровича приходять помолитися та набрати свяченої води чимало парафіян із різних куточків України. Вони теж вірять у чудодійну силу диво-ікони і вже готові йти у новий хресний похід за велінням Всевишнього.
Аліса Черкаська

У травні з промислової карти Черкас зникає підприємство, що з’явилося на ній одним із найперших – місцева тютюнова фабрика. Це – наслідок рішення теперішнього власника фабрики компанії JTI (Japan Tobacco Interna-tional), що входить до складу Japan Tobacco Inc., однієї з найбільш старих і потужних світових тютюнових компаній. Тютюнова компанія «JTI-Україна» (Київ) вирішила консолідувати всі свої виробничі потужності на Кременчуцькій тютюновій фабриці (Полтавська область), закривши тютюнову фабрику в Черкасах.

Законотворча діяльність парламенту в площині зростання акцизного збору на цигарки принесла моральне задоволення борцям проти куріння, але водночас фактично підписала вирок Черкаській тютюновій фабриці. Компанія-власник фабрики зважила на значне збільшення виробничих і оперативних витрат, переважно через ріст цін на тютюнову сировину, скорочення виробництва на Черкаській тютюновій фабриці та на значні зміни в ставках акцизного збору на тютюнові вироби в Україні. Рік тому акцизна законотворчість парламентарів, зрештою, угробила місцевий пивзавод «Черкаське пиво»...

Керманичів міста й області хвилює, куди працевлаштовувати звільнених працівників та звідки тепер брати кошти на перекриття значної дірки в річному плані надходжень до держбюджету.

– Акцизний збір – це тільки виробництво або горілки, або тютюну, інших варіантів немає. Ми незатишно почуваємося, коли якісь показники не виконуються і щось не збігається з планами, – констатує губернатор Олександр Черевко.

Список «полеглих динозаврів» промисловості.

Чи буває життя після закриття?

Великі корпуси радянських промислових монстрів пробуджували почуття величі хіба що в давні часи розквіту їхніх потужностей. Для нових власників ці корпуси – енергозатратне задоволення. Тож там, де колись гуркотіли верстати, нині хіба що продають їжу, промтовари, автівки та меблі.

Завод «Імпульс» – у 2003 році порожні корпуси підприємства викупили власники мережі супермаркетів «Фуршет». Тепер у колишніх цехах «Імпульсу» жваво торгують продуктами, меблями та побутовою технікою.

Черкаський завод телеграфної апаратури – в 2003 році було подано справу на банкрутство підприємства. Там, де в радянські часи виробляли прилади для зв’язку, нині розташовані автосалони, магазини та потужне швейне виробництво.

«Черкаське хімволокно» – в грудні 2005 року підприємство остаточно зупинило виробництво, роботу втратили 6 тисяч черкащан. Хімічні нитки «Хімволокна» не витримали конкуренції з аналогічною китайською продукцією: їх собівартість становила 3,8 долара/кг, у той час як китайські хімічні нитки продавалися по 2,5 долара/кг. На його місці тепер торговельно-розжавальний центр «Екватор», гіпермаркет «Велика кишеня» та логістичний центр автомобільної корпорації «Богдан».

Смілянський завод «Оризон» став відомим на всю країну наприкінці горбачовської перебудови завдяки телевізорам «Оризон». У кінці 90-их там планували виробляти побутову техніку і прилади для медицини. Відродити «Оризон» обіцяли політики всіх кольорів та орієнтацій, які проїжджали Смілу в процесі роздавання виборчих обіцянок. Прихід інвестора, зрештою, вилився в розслідування компетентних органів на предмет зникнення з підприємства тонн металу та обладнання.

Науково-виробниче підприємство «Ротор» остаточно припинило виробництво в 1998 році. Його приміщення з 2003 року почала освоювати корпорація «Богдан». Завдяки інвестиціям найбільш стійкі працівники «Ротора» навіть дочекалися виплати боргів із зарплати. Проте виробничий гуркіт у колишніх корпусах «Ротора» протривав лише до початку фінансово-економічної кризи 2008 року.

Завод «Черкаське пиво» закрився в 2008 році, роботу втратили 160 осіб.

Раніше так само позакривалися малі пивзаводи по райцентрах Черкащини та черкаський пивзавод «Богдан», який належав облспоживспілці.

Святе місце порожнім не буває: якщо не автопром, то хто?

Більшість великих радянських заводів уже не надає роботу черкащанам. Хімічна галузь відчуває стагнацію внаслідок світової кризи. Автомобільна промисловість узагалі «лягла» через фінансово-банківську кризу в Україні. Іноземні інвестори скорочують або взагалі згортають свої виробництва в Україні (яскравий приклад – закриття тютюнової фабрики). Тож куди залишається піти-податися працівникам-черкащанам?

Як би там не було, але їсти-пити люди не припиняють навіть і в найгірші фінансово-економічні періоди, відтак виробництво харчових продуктів та товарів щоденного попиту залишається чи не єдиною стабільно функціонуючою галуззю нашої промисловості. Харчовики не лише залишилися на плаву: деякі з них навіть у кризу досягають амбітних цілей та будують нові плани. Зокрема, один із найбільших виробників м'яса птиці, компанія «Миронівський хлібопродукт» (ТМ"Наша Ряба"), в квітні закінчила будівництво другої черги птахофабрики в Каневі, що дозволить збільшити обсяги виробництва м’яса птиці на 69%, до 220 тис. тонн на рік. Голова правління компанії Юрій Косюк зазначає, що нинішньої осені має запрацювати маслоестракційний завод у Катеринополі з двох комплексів: із переробки соняшнику, а також сої. Переробні потужності кожного з комплексів маслоекстракційного заводу становитимуть по 600 тонн сировини на добу. Ще один потужний виробник – компанія «Бельведер Україна» – планує цьогоріч запустити дві нові виробничі лінії з розливу горілки під торговельною маркою Sobieski на Черкаському лікеро-горілчаному заводі.

Тетяна ЄЩЕНКО