Данило Протас,

 zakon999@ukr.net, 067-47-08-392

Заради справедливості слід сказати, що боротьбу з наркоманією активно ведуть не тільки працівники вищезгаданого підрозділу і карного розшуку, а й дільничні інспектори міліції, інспектори ДАІ...

Місцеві правоохоронці стверджують: нелегальна торгівля наркотиками ведеться у кожному третьому нічному клубі Черкащини. Найбільш популярні наркотики серед наших наркоманів – екстезі, героїн та кокаїн.

Один був із Польщі. Основним товаром, що йшов звідти, був наркотик екстезі (амфетамін), який пригнічує апетит, збільшує частоту серцевих скорочень, підвищує кров'яний тиск і у великих дозах викликає відчуття ейфорії. Вживання амфетамінів спочатку викликає відчуття фізичного задоволення, людина почувається у формі. Внутрішньовенна ін'єкція амфетаміну у великій дозі відразу ж викликає спалах гострої насолоди, що можна порівняти із сильним оргазмом.

Чого раніше і уявити не можна було, так це торгівлі наркотиками через Інтернет. Саме через всесвітню мережу одна з фірм додумалася торгувати так званою «афганкою» (гашиш чи анаша, привезені з наркоманської «Мекки» – Афганістану). І дана історія ілюструє перекриття другого наркоканалу на Черкащину. Його організатори мали офіс у Києві. Їх підприємство було зареєстроване у столиці. Офіційно воно займалося цілком легальним бізнесом, пов'язаним із торгівлею медикаментами, і мало навіть свій сайт. Як згодом установили оперативники, цей бізнес був для наркоділків хорошим прикриттям для підпільної торгівлі дурманом. У Черкасах працював лише один представник киян.

Задумана черкаською міліцією операція не мала аналогії по всій Україні. Отримавши через свої канали інформацію про торгівлю «афганкою», оперативники вирішили розпочати заходи зі знешкодження наркоканалу. Знаючи, що замовлення відразу великої партії наркотику може насторожити столичних дилерів, було вирішено замовити спочатку невелику кількість дурману.

Наркодилери дурнями не були. І почали вимагати переказати гроші за товар на відповідний банківський рахунок. Однак наші правоохоронці, які грали роль замовників партії наркотиків, розуміли, що такий крок може поламати їм усю операцію: без безпосереднього контакту спіймати «фірмачів», м'яко кажучи, проблемно. Тому оперативники на запропоновані умови не погогодилися. І наполягли, щоб угода реалізувалася лише при контакті віч-на-віч. Це і був початок кінця діяльності торговців наркотиками через Інтернет.

Нині черкаські оперативники встановлюють інші факти наркоторгівлі. А працівники столичної державної служби боротьби з економічними злочинами працюють над загальною картиною легальних і нелегальних доходів знешкоджених торговців «медикаментами».

Однак не слід думати, що тільки київські наркодилери намагаються заполонити своїм товаром Черкащину. У свою чергу, місцеві наркобізнесмени також зробили спробу завоювати певну нішу підпільного осередка столиці. Але невдало: нещодавно наша міліція їх знешкодила. Група складалася з чотирьох черкащан. Розуміючи, що найшвидший заробіток зараз можливий лише на нелегальній ниві, вони винай-няли квартиру і зробили з неї таку собі нарколабораторію. Уже готову продукцію група вивозила для реалізації в Київ. Проте довго пробути на волі із подібним заробітком не вдалося – весь кримінальний квартет очікує суду за гратами.

 ПЛЮС ДО ТЕМИ

Наркоманські

Наркобізнес Черкащини постійно вдосконалюється. Наприклад, нещодавно було затримано партію наркотиків, які перевозили в пакетиках із чаєм. Також, аби уникнути розпізнання зілля собаками, зафіксовані непоодинокі випадки, коли наркотик ховали у меленій каві. Якщо ще рік тому представники місцевого наркобізнесу перевозили відразу всю партію, то на сьогодні перед основною масою отрути спочатку везуть невелику її частину. Тим самим перевіряється, чи не «засвічена» перед міліцією вся операція.

Дилерська мережа наркобізнесу також удосконалюється за рахунок досить парадоксальних дій: до справи залучаються неповнолітні та психічно хворі. Розрахунок кримінальних структур базується на тому, що дані категорії населення практично непідсудні.

Самим же наркодилерам нерідко вдається уникнути відповідальності, граючи на тому, що мають на утриманні батьків-інвалідів та багато дітей. Бувають і історії, після знайомства з якими виникає думка, що право-охоронні органи далеко не завжди борються з наркобізнесом.

– Серед кримінального оточення цей чоловік відігравав не останню роль, – розповідає начальник відділу зі зв'язків із громадськістю та ЗМІ ГУ МВС Наталя Таран. – За декілька років наркобізнесу підприємливий зловмисник створив досить розгалуджену мережу постачання наркосировини, виготовлення наркотику та його реалізації. За останній час попит на наркотик підвищився, з’явились і клієнти, які проживали в різних містах України, в тому числі в Черкасах та Києві. Оперативники знали, що цей нарко-збувач має кримінальне прізвисько Шиз, сам теж уживає наркотики, має серйозну наркотичну залежність і діє дуже обережно. Місце виготовлення наркотику постійно змінювалось – це були підвали, лісосмуги, ліс. Закуповуючи наркосировину, він був також украй обережним. Та оперативники все ж таки вистежили наркоторгівця.

Того дня зловмисник вирішив зробити чергову закупівлю макової соломки для виготовлення ширки. Незважаючи на те, що сам мав власну машину, Шиз викликав таксі на іншу адресу і поїхав у бік Черкас. Там він здійснив кримінальну оборудку і, повертаючись назад, був затриманий оперативниками, які весь цей час непомітно «вели» свого клієнта. На задньому сидінні авто міліціонери виявили 6 кг сухої макової соломки, що дає 300 склянок зілля загальною вартістю більш ніж 40 тисяч гривень. У кримінальному минулому даний дилер неодноразово був засуджений за виготовлення, вживання та збут наркотиків. Але, незважаючи на це, він не припинив свого кримінального заняття, залучаючи до вживання наркотиків інших людей.

Порушено кримінальну справу, слідчий та представник прокуратури винесли до суду вимогу про тримання наркоторгівця під вартою. Та суддя Канівського міжрайонного суду вирішила, що розповсюджувач ширки серед населення не має суспільної загрози, і відпустила зловмисника на підписку про невиїзд...

Данило Протас,

zakon999@ukr.net, 067-47-08-392 

Наприклад, у селі Новомиколаївка Драбівського району двоє «гастролерів» (один із Луцька, інший – із Києва) вночі «зайшли» до місцевого Будинку культури і винесли звідти дві картини. Попередня оцінка полотен дорівнює сумі приблизно 400 гривень. Однак колекціонери могли б їх купити за значно вищою ціною. Могли б, якби «гастролери» не опинилися у руках працівників відділу державтоінспекції району...

Історія, подібна до попередньої, мала місце й у Городищенському районі. Там у міліцію написав заяву директор Мліївського сільського будинку культури, звідки напередодні вночі вкрали п'ять картин розміром 1,2×2 метри вартістю 521 гривня кожна, що у сумі вилилося у 2605 гривень. Міліцейські експерти змогли знайти на місці пригоди лише сліди рукавички. Це свідчить, що на картини зазіхнули профі.

А зі Свято-Преображенського храму села Лебедин Шполянського району хтось викрав цілу галерею ікон і дещо з церковного приладдя. Зірвавши замок на вхідних дверях церкви, блюзніри забрали звідти ікони кінця ХІХ – початку ХХ століть, виконаних на дереві. Ось їхній перелік: «Триєдиний Бог Саваоф» вартістю близько 200 гривень, «Казанська Божа Матір» (оцінюється близько 300 гривень), «Біблійний сюжет» (70 гривень); холст із зображенням чотирьох печерських святих (попереднє оцінювання – 160 грн). Також із церкви зникли 15 срібних ланцюжків загальною вартістю 2593 гривень, 10 срібних обручок (загальною ціною у 120 гривень), 20 срібних хрестиків (це 220 гривень). Не побоялися крадії (чи крадій?) покласти собі до кишені і гроші з церковної каси – нещасні 60 «українських доларів». Усього храм зазнав збитків на загальну суму 3663 гривень. На жаль, коли матеріал готувався до друку, тих, хто пішов на блюзнірство святого місця, правоохоронні органи знайти не змогли.

Лише сліди пальців рук залишилися після злодіїв, які спокусилися на українську православну церкву у селі Лип'янка Шполянського району. У результаті із приміщення храму зникли три ікони, які за мистецтвознавськими канонами історичної цінності не мають. Це наводить на висновки, що крадії або не розбираються у мистецтві, або взяли ікони тому, що більше брати було нічого. Так це чи ні – встановить слідство, коли церковних злодюжок спіймають.

Валерій Іванов
zakon999@ukr.net
067-47-08-392

Так уже сталося, що на сьогодні старість та безсилля одних людей викликають в інших не співчуття чи бажання допомогти, а бажання нажитися за їх рахунок. Причому чим цинічніше та безжалісніше, тим краще. І до нещодавнього часу ми обурено, але дещо відсторонено хитали головами, коли по телебаченню транслю-вали кримінальну хроніку про те, як у старих людей з інших областей нахабно забирали квартири, а самих господарів у кращому разі відвозили кудись подалі і кидали напризволяще, думаючи при цьому, що на черкаській землі такого, дякувати Богу, ніколи не було. Ми помилялися... Подібні випадки у нас не тільки траплялись, а й регулярно відбувались протягом двох років.

Нещодавно оперативники управління боротьби з
організованою злочинністю (УБОЗ) Черкащини затримали групу «чорних ріелторів». Як нам розповів заступник начальника вищеназваного спецпідрозділу Ігор Корнєєв, як такої зареєстрованої фірми затримані не мали. Це їм було просто не потрібно.
– Вони, – продовжує Ігор Юлійович, – входили в довіру до престарілих черкащан (чоловіків та жінок, вік яких коливався у межах 50-60 років) і хитрістю або й силою відбирали в них житло. До речі, немало серед потерпілих було таких, які за загальноприйнятими соціальними нормами дещо опустилися і були небайдужі до чарки. «Чорним ріелторам» це тільки полегшувало виконання поставленого завдання. Вони навіть час від часу допомагали майбутнім жертвам – давали по 20-30 гривень, приносили з собою горілку і закуску. Все робилося для того, щоб нетверезий або заляканий господар квартири підписав договір купівлі-продажу житла або генеральне доручення на ім'я когось зі «співчутливих» візитерів. Коли ж усі документи були готові, з колишнім власником житлової площі не церемонилися.
До речі, не до церемоній із потерпілими було й тоді, коли вони рішуче відмовлялися переписувати квартиру. Тоді до нещасних задіювали більш жор-стких, точніше, жорстоких заходів. У групи були свої автівки, в які вони садили впертих клієнтів та везли на потаємні квартири для акцій залякування. У нападі на одну престарілу людину зазвичай брало участь кілька молодих та сильних чоловіків.
– Мені розповів один із потерпілих, – згадує подробиці цієї історії начальник відділу зі зв'язків із громадськістю та ЗМІ підполковник міліції Наталя Таран, – що якось увечері до нього в квартиру навідалася молода жінка. Уже потім господар зрозумів, що вона або була навідницею для своїх подільників, або просто перевіряла, чи немає ще когось, крім престарілого господаря, вдома. Подібний висновок чоловік зробив після того, як через кілька хвилин до нього у двері знову подзвонили. На запитання: «Хто там?» – відповіли: «Міліція». Не відчуваючи ніякої небезпеки, пенсіонер відчинив двері. І тут же на нього навалилося кілька молодиків. Стару людину стали жорстоко бити. Били так, що в дідуся не залишилось жодного з передніх зубів.
Побачивши, що жертва залякана та безсила, хазяїна змусили дістати документи на житло і повезли геть. Квартиру швидко продали. А самого потерпілого відвезли у глухе село Чорнобаївського району. Там пенсіонера тримали під невпинним наглядом кілька тижнів. Однак дідусь не збирався здаватись. Дочекавшись, поки нагляд за ним стане слабкішим, він утік. З одягу на ньому була тільки спідня білизна.
Добігши до траси, чоловік став молити Бога, аби якась автівка його підібрала. На щастя, світ не без добрих людей. І нещодавній в'язень уже скоро писав заяву в міліцію. До речі, цей чоловік не був одиноким. У нього є досить велика рідня і навіть родич у правоохоронній системі. «Чорні ріелтори» знали про це, але втілити свої задуми в життя не побоялися.
Інший потерпілий, якого бандити тримали в полоні, незважаючи на похилий вік, утік від своїх катів по водостічній трубі.
Не цуралися зловмисники використовувати своїх жертв і як дармову силу, і нещасні потерпілі вимушені були на певний час перетворюватись на безправних рабів. Дехто жив у такому кримінальному полоні до півроку, весь час потерпа-ючи від погроз та побоїв. Коли ж документи все-таки переписувалися на ім'я бандитів, потерпілих відпускали. І ті були раді, що залишилися живі...

Данило Протас
zakon999@ukr.net,
067-47-08-392

Черкащина багата на всілякі корисні копалини. Якщо бути точними, то на території області розташовано близько 250 розвіданих родовищ бурого вугілля, цегельно-черепичної сировини, будівельного каменю, торфу, будівельного піску, мінеральної води... Із них місцевого значення – 234, загальнодержавного – 8. Тому не дивно, що на ці своєрідні скарби знайшлися мисливці.

Прокуратура проти мисливців за земельними багатствами
– Нами проведено перевірки додержання законів під час надання прав на користування надрами та при видобуванні корисних копалин, – зазначає заступник прокурора області Віктор Миколенко. – І виявилося, що всупереч вимог Кодексу України про надра та іншого природоохоронного законодавства в області мають місце випадки користування земельними багатствами певними суб'єктами підприємництва при добуванні корисних копалин. Усе б нічого, однак ця діяльність проводилась без відповідних дозволів та інших документів, передбачених чинним законодавством.
У поле зору розслідування потрапило одне з товариств Драбівського району. Воно відповідно до дозвільних документів на користування надрами здійснювало добування корисних копалин – глини на земельній ділянці площею 5,1 га.
– Проте, – уточнює прокурор відділу прокуратури області Петро Паламар, – товариство без оформлення правовстановлювальних документів (а значить – самовільно) використовувало зазначену земельну ділянку в межах району. Унаслідок цього державі завдано збитків на суму 6111 грн. Указане правопорушення підпадає під ст.ст. 125,126 Земельного кодексу України.
За постановою прокурора Драбівського району директора підприємства притягли до адміністративної відповідальності. Також було внесено припис про усунення виявлених порушень. До речі, завдані матеріальні збитки порушники теж відшкодовуватимуть із власної кишені.

Воду добувати теж не можна: без дозволу
Почнемо з довідки: тимчасове користування надрами при видобуванні води здійснює у нашій області 991 підприємство. Із них 39 добувають підземну воду для подальшої її реалізації населенню (35 – прісні підземні води, 4 – мінеральні підземні води). Нерідко це здійснюється без ліцензії.
– Наприклад, – зазначає прес-секретар прокурора області Ольга Лактіонова, – це стосується Смілянського районного споживчого товариства, яке добуту воду постачає жителям села Констянтинівка Смілянського району. Прокуратура постаралася, аби винні у порушенні вимог ст.19 Кодексу України про надра, ст. 16 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» про це пожалкували.

Хотіли нажитися на піску
Ще один факт незаконних операцій із корисними копалинами стосується звичайного річкового піску. Так, Черкаською міжрайонною природоохоронною прокуратурою висунуто позов до господарського суду Черкаської області в інтересах держави до акціонерного сільськогосподарського риболовецько-промислового товариства закритого типу «Канівриба» про відшкодування збитків унаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду при видобуванні корисних копалин (піску) в сумі 55790 грн. Рішенням господарського суду Черкаської області від 30.03.210 року цей позов задоволено в повному обсязі.
Як бачимо, нагляд за додержанням вимог природоохоронного законодавства при наданні надр у користування та при добуванні корисних копалин перебуває на постійному контролі прокуратури області.

Олег ЛИТВИНЕНКО
zakon999@ukr.net
067-47-08-392

Останнім часом кримінальні зведення перена-повнені такими злочинами про цинізм та жорстокість, на яких можна захистити не одну дисертацію з кримінальної психології. Хоча, судіть самі...

Побив співмешканку і вбив бабусю та її онука
Ця жахлива історія сталася в Сунках Смілянського району. Звідти о 10 годині до чергової частини міліції зателефонували люди і сказали, що в будинку №13 по вул. Молодіжній лежать дві вбиті людини – бабуся та її онук. Міліція швидко приїхала на місце і виявила ще одну страшну знахідку: матір мертвого юнака. Ця жінка була ще жива, однак дуже побита і зв'язана клейкою стрічкою. Основним підозрюваним у даному злочині став співмешканець зв'язаної потерпілої. Йому 38 років, 12 із яких він відсидів за вбивство. Оперативники чоловіка затримали біля автошляху. Допит підозрюваного підтвердив версію, висунуту слідством.
Як нам повідомили в центрі зі зв'язків із громадськістю та ЗМІ ГУ МВС Черкащини, затриманий зайшов у помешкання потерпілих близько сьомої ранку. Далі він напав на співмешканку, зв'язав за допомогою липкої стрічки їй руки і так побив, що нещасна знепритомніла. Припустивши, що жінка мертва, нелюд убив її сина та престарілу матір. Усе це було зроблено за допомогою ножа, молотка та сокири. Далі злодій знайшов у помешканні 300 гривень та мобільний телефон. Із цією здобиччю він кинувся навтьоки.
Як повідомив начальник ГУ МВС України в Черкаській області Валерій Дерновий, оперативники затримали вбивцю на трасі, де той намагався зупинити попутний автомобіль і зникнути, та це йому не вдалося.
Після останнього строку покарання вбивця звільнився в 2009 році. Тепер же йому “світить” довічне ув’язнення.

Напав той, від кого не чекала підлості
Безпрецедентний випадок нещодавно трапився у Червоній Слободі Черкаського району. Ще не було сьомої ранку, як літня місцева жінка їхала на своєму велосипеді в бік ринку, де торгувала різним дріб’язком зі свого городу. Краєм ока вона побачила двох молодиків, які стояли на узбіччі. Ще через кілька секунд жінка почула, як хтось її наздоганяє. Відчувши лихе, вона намагалась відірватися від переслідувачів. Однак усе було безрезультатно: сильний удар у спину обрушив велосипедистку на землю. Та ще й так невдало, що транспортний засіб придавив її зверху. Нападники не подивились на те, що престаріла жінка потерпає від сильного болю. Вони зірвали з її вух сережки, а з шиї – золотий ланцюжок і кинулися навтьоки. Потерпіла ж із серйозними переломами навіть не могла сама підвестися. На щастя, мимо проїжджали знайомі. Ці люди і викликали “швидку” та міліцію.
Як повідомив заступник начальника ГУ МВС України в Черкаській області полковник міліції Леонід Бойко, працівники карного розшуку Черкаського райвідділу міліції затримали зловмисників за добу. За фактом розбою проти них порушено кримінальну справу за статтею 187 Кримінального кодексу України.
Виявилося, що потерпіла добре знала одного з нападників. «Він виріс на моїх очах», – зазначає нещасна. Розбійник нерідко заходив до своєї майбутньої жертви в гості, дещо допомагав. Вона довго не могла повірити, що зазнала страждань саме від цього юнака.
До речі, нападники пішли на злочин не навмання. Вони не один день слідкували за жінкою. Після затримання сказали, що всьому виною нестача грошей...

Данило Протас
zakon999@ukr.net
067-47-08-392

Якщо раніше більшість черкаських повій ловили клієнтів у районі садів та на кільці біля літака, то на сьогодні ситуація кардинально змінилася: путани залишили узбіччя автошляхів і перемістилися у віртуальний світ. І тепер через Інтернет будь-хто може замовляти собі не лише ковбасу, книги чи авіаквитки на Гаваї, а й жрицю платного кохання. Ціна поки що залишається «трасовою» – 300 гривень за годину.

Сутенер більше не потрібен
Як зауважила старший оперуповноважений ВБЗПТЛ ГУ МВС України в Черкаській області Оксана Заєць, більшість черкаських повій іде на панель свідомо й іншого заробітку собі не уявляє. І якщо в класичному варіанті повії без сутенера важко обійтися (він підшуковує своїй підопічній клієнтів і домовляється з ними про оплату), то на сьогодні цей спосіб функціонально застарів, а сам сутенер у Інтернеті виявився зайвою фігурою. Повії невигідно віддавати сутенеру навіть 50 гривень зі свого заробітку (звичайна такса за звідництво). Тепер головним звідником для нічних метеликів є його величність Інтернет. І платню він бере зі своїх шанувальниць продажної любові як зі звичайних користувачів, не більше...

«Шукаю спонсора»
Коли починаєш блукати сайтами знайомств із координатами «Черкаська область», то все частіше поряд зі звичайними клієнтками рубрики «Вона шукає його» стикаєшся з жіночими анкетами класу «інтим-послуги». Фактично всі ці інтернет-сторінки створені місцевими путанами. Щоб якомога швидше привернути увагу більшої кількості чоловіків, анкети ілюстровані яскравими еротичними фотографіями. Іноді їх доповнюють відеоролики, в яких путана демонструє свої «таланти» у дії. Графа «Знайомства» фіксує вік того, кого повія запрошує «в гості». Зазвичай він коливається у межах 18-60 років (щоправда, можна знайти і більш граничний вік – 80 років).
Прикольно читати колонку «про себе», де путана описує себе такими епітетами, що мимоволі віриш: ця справді зробить у ліжку таке, що ніколи не забудеться, наприклад: «Сексуальна левиця по-царському втішить благородного лева». Іноді мо-жна знайти і дещо збочену пропозицію: «Апетитна курочка ляже під забезпеченого жеребця». Далі читаємо: «Дивись не на мене, а на мій витончений бюст» (на фото він трохи поступається розміром коров'ячому вимені з очевидними ознаками багаторазового застосування). Авторка ще однієї анкети, мабуть, зачитувалась у дитинстві розповідями Шахерезади: «Якщо бажаєш поринути в казку, зателефонуй» (казка триває недовго: до миті, коли отримаєш аналізи зі шкірвендиспансеру).
Іноді бувають і завуальовані пропозиції типу:,,Я не повія, але шукаю нових відчуттів". При цьому в графі «Матеріальна підтримка» стоїть незмінне «шукаю спонсора», а в графі «Мета знайомства» чорним по білому значиться: «Секс на один-два рази, груповий секс, інтим за гроші».
Аби чоловіки краще купували запропоноване кохання, повії в анкетах особливо ретельно заповнюють графу «У сексі я люблю». Почитаєш – і виникає думка: «Щоб робити ТАКЕ, партнера дійсно потрібно ЛЮБИТИ. І не лише в інтимних стосунках».

Перший контакт – не статевий
Як скаржаться черкаські повії, більшість візитерів на їхні інтернет-сторінки – не потенційні клієнти, а «козли», які невідомо чому пишуть їм химерні листи з дурнуватими запитаннями і тим самим лише відволікають від більш серйозних справ. За словами повій, дійсно конкретне замовлення надходить лише від одного з двадцяти чоловіків, що переглядали анкети.
– Конкретні клієнти відразу чітко пишуть про пропозицію, – ділиться своїми спостереженнями путана Єльвіра (у житті – Марія). – Я вже замахалася відписуватися від усіляких бовдурів, яких не те що до жінки, навіть до перегляду реального порнофільму допускати не слід. Зазвичай у графі «вік» вони ставлять років 20-25, хоча насправді є школярами старших класів.
Найулюбленішими клієнтами для черкаських жриць продажного кохання є одружені чоловіки та сімейні пари: вони, як правило, «чисті», тобто без венеричних хвороб, і ніколи не обманюють із грошима.
– Таким клієнтам я навіть можу зробити знижку, – зізнається путана Іванна. – Ви навіть уявити не можете, скільки зовні «хороших» сімейних чоловіків у нашому місті є постійними відвідувачами у мене та моїх подруг...
Про зустріч із серйозним клієнтом путана домовляється мало не з другого інтернет-листа. Зазвичай жінка пише свій номер, на який їй телефонує замовник. Оскільки більшість клієнтів повій нашої області одружена або має серйозні стосунки, зустріч відбувається десь подалі від центру. Нерідко клієнт забирає путану на авто-мобілі. «Прийом громадян» відбувається або на житловій площі жриці кохання, або десь на природі. Хоча дуже часто клієнт «обслуговується» прямо в його ж автомобілі.

zakon999@ukr.net,  067-47-08-392

Психоатака по-колекторськи

– Правда, іноді для створення певного емоційного настрою дехто з нас бере з собою біту, – говорить колектор Андрій. – Просто тримає її у руках при зустрічі з боржником. І той починає «пливти». Ми мовчимо, не застосовуємо ніяких погроз. А людина Богу молиться, аби повернутись додому здоровою... Цього буває достатньо, щоб наступного дня борги були погашені. Нюанс тут у тому, що наш працівник займається бейсболом професійно. І як спортсмен має право носити з собою біту (про що є відповідна офіційна довідка спортивної секції). А якби цих документів при ньому не було, правоохоронні органи мали б підстави для порушення проти власника біти кримінальної справи: цей спортивний інвентар може бути кваліфікований експертами як холодна зброя...

Узагалі, звичайна тактика колекторів щодо роботи з боржниками базується на трьох етапах. Перший задіює роботу так званих колцентрів. Іншими словами, боржникові вдень і вночі телефонують, у ввічливій формі повідомляючи про те, що борги необхідно віддавати. Своєрідною погрозою є необхідне у подібних ситуаціях нагадування про те, що за відмову або уникнення погашення боргів може отримати кримінальну відповідальність.

– За статистикою, – коментує психолог черкаського приватного кабінету «Юнекс» Олексій Бобченко, – близько 60% боржників не витримує такої психологічної атаки. І гроші віддає. Причина проста – за одну добу боржник може отримати близько десятка таких дзвінків. Причому не тільки вдень, а й серед ночі. Це викликає у людини хронічний стрес. Протистояти йому може небагато «клієнтів колекторів». Це люди з сильною психікою від природи.

Інші або взагалі вимикають телефони, або «дають драла». Тобто роблять усе, щоб колектори їх не знайшли. Однак «утікачів» усе одно знаходять. І тут починається другий етап обробки клієнта: з ним розмовляють віч-на-віч. Саме для удосконалення нюансів цього протистояння і був організований тренінг.

«Я викинуся з п'ятого поверху»

Класичним вирішенням такої ситуації є її профілактика. Колекторам рекомендується насамперед «відрізати» боржника від об’єктів, які несуть потенційну проблему: вікон, колючо-ріжучих предметів. Тому боржника з початком бесіди ніби оточують у коло. Тільки цей трюк уже створює у людини відчуття безсилля, загнаності. Подібний стан робить так, що боржник більше підпадає під вплив колекторів. До того ж під час розмови «клієнт» змушений постійно крутити головою, озираючись на візитерів. А це, у свою чергу, подібне до того, як пацієнт гіпнолога за вимогою останнього слідкує за рухом маятника і входить у трансовий стан. Тому клієнт, який постійно бігає очима від одного «гостя» до іншого, автоматично своєю психікою налаштовується виконати все, що від нього забажають. Правда, є і протидія вищеописаному навіюванню: боржник може не озирнутися на всіх візитерів, а обрати одного з них і при розмові фіксувати поглядом лише його. Такий прийом старання колекторів зведе нанівець і викликає у них відчуття, що клієнт – міцний горішок.

На колекторів із сокирою

– Пару тижнів тому на мене з товаришами взагалі один психований накинувся із сокирою, – згадує колектор Дмитро. – Добре, що я – колишній боксер, вивернувся із-під удару та зміг відправити психопата у легкий нокдаун...

У подібних випадках спеціалісти з еріксонівського гіпнозу рекомендують застосовувати техніку "кількох «так». Вона полягає у тому, що маніпулятор будує своє звернення таким чином, що співбесідник мимоволі вимушений кілька разів поспіль погоджуватись. І лише після цього колектор промовляє речення-наказ. Наприклад: «Ви ж хочете жити спокійно? Вам же не потрібні неприємності із законом? Ви проти того, аби потрапити за грати? Тому вам необхідно терміново погасити борг!»

Коли ж конфлікт перейшов у свою гостру форму, таку техніку можна застосувати, аби “охолодити” клієнта. Приміром: «Ти ж не хочеш сісти за вбивство? Ти не бажаєш років сім харчуватися баландою? Тобі потрібне нормальне життя? То опусти сокиру і знайди гроші!»

ПЛЮС ДО ТЕМИ

Навчання прикладом

або замаскована

метафорою погроза

Коли я готувався до тренінгу, то переглянув деякі матеріали з досвіду роботи американських колекторів. І у черговій статті прочитав, що один колектор став мало не легендою серед своїх колег, бо міг змусити погасити заборгованість близько 90% боржників. Коли журналісти запитали його, у чому секрет такого успіху, чоловік відповів, що проходив курси нейролігвістичного програмування (НЛП) і там йому сподобався прийом застосування метафор. «Різновидом його є так зване „навчання прикладом“, – пояснював американець. – Ця стратегія базується на тому, що ти не просиш клієнта віддати гроші прямо. А розповідаєш, як це зробив хтось інший або які наслідки мав, не погасивши борг».

Коли я це розказав учасникам тренінгу, слухач, на ім'я Василь, згадав, що також іноді застосовує «навчання прикладом». «Цей прийом чудово діє на будь-які заперечення клієнта», – ділився своїм досвідом чоловік.

Справді, порівняння спрямоване не на свідомість того, кого треба переконати, а на його глибинні психічні структури. Наприклад, що діє дужче: беззаперечливе «Якщо не віддаси гроші, то розіб'ю тобі череп» чи «У мене був знайомий. Він узяв кредит, довго його не віддавав. І, уявляєте, якось упав та проламав собі голову. На рівному місці. Наче як кара Божа... Борги треба віддавати». Нейтралізувати цей прийом можна, лише чітко усвідомлюючи зміст того, що тобі говорять (метафора – засіб відволікання свідомості), і не переводити сказане на себе.

Узагалі, щоб протидіяти

хитрощам колекторів,

слід знати ряд нюансів:

Ш

Легальний колектор не піде на силові акції. В іншому разі ви можете написати відповідну заяву до правоохоронних органів. І колекторську службу, яка вас “розробляє”, чекають значні неприємності із кримінальним законодавством. Щоправда, це не стосується так званих «чорних колекторів», які спеціалізуються саме на силових вилученнях боргів із клієнтів. Однак це вже відвертий кримінал.

Ш

Головне, що змушує людей віддавати гроші, коли за них беруться колекторські служби, – це недостатня психологічна витривалість боржників. Дехто ламається, коли колектори розповідають про фінансову неблагонадійність клієнта всім його родичам, друзям та діловим партнерам. Практика доводить, що від «міцних (у психологічному плані) горішків» колектори рано чи пізно відступають.

Ш

Коли ви потрапили “в розробку” до чорних колекторів – краще звертайтеся до правоохоронних органів. Або поспішіть повернути борг. Із відсотками. 

Пам'ятайте: якщо ви змогли протидіяти колекторам, однак борг не повернули, то автоматично підпадаєте під статтю Карного кодексу. А це викликає ймовірність, що ви опинитеся на лаві підсудних на цілком законних підставах.

Тому висновки робіть самі.

Майже півроку він обводив довкола пальця адміністраторів закладу, використовуючи індивідуальний електронний ключ доступу останніх до системи знижок. За допомогою цього ключа пройдисвіт здійснював несанкціонований доступ до програмного забезпечення «Iryx Tech Rest@rt ресторан» і міг нараховувати фіктивні знижки на рахунки клієнтів закладу, де працював. Отримані в результаті подібного трюку гроші аферист-касир використовував на власні потреби. А сума “накапала” чимала – майже 20 тисяч гривень.
Непогано за кілька місяців, чи не так? Хоча правда й те, що тепер пройдисвіт дуже жалкує через те, що його «біс поплутав». Адже найближча перспектива в нечесного на руку працівника кафе – судове засідання.

Олег ЛИТВИНЕНКО
zakon999@ukr.net,
067-47-08-392

Тіло маленької дитини лежало просто неба на груді піску будівельного майданчика, розташованого біля Центрального ринку, що в Смілі. Восьмимісячне немовля було одягнуте в комбінезон. Його знайшов один із робітників, який 24 березня прийшов о дев'ятій ранку на роботу. Судово-медичні експерти провели необхідні у подібних випадках дії і встановили, що хлопчик помер від механічної асфіксії, тобто удушення.

Страшне місце було багатолюдним
– Оперативники взялися за роботу, – розповідає начальник Смілянського міськрайвідділу Сергій Брайченко. – До групи залучили кінолога. Однак ситуація значно ускладнювалася тим, що місце, де було знайдено мертву дитину, було багатолюдним і таким, де часто їздить автотранспорт.
Тому пошуки за допомогою собаки якщо й давали результат, то це було, швидше, удачею, ніж закономірністю. І основний акцент пошуковці зробили на встановлення свідків.
Як зауважив заступник начальника ГУМВС області Леонід Бойко, оперативники розпочали обхід квартир прилеглих будинків та близько розташованої до місця страшної знахідки території. Така тактика дала результат. Чоловік, який живе неподалік від місця події, досить чітко пригадав, що бачив жінку східної національності, яка тримала на руках немовля.
Далі свідок розповів, що трохи пізніше бачив ту ж саму жінку, однак дитини вже з нею не було. Пошуковці зрозуміли, що перебувають на правильному шляху, тому що опис одягу малюка один в один збігався з тим, який був на мертвому малюку...
Характерна зовнішність жінки давала точніший маршрут пошуку. Оскільки людей східної національності у Смілі не так-то й багато, вирахувати серед них імовірну матір нещасної дитини було справою оперативної техніки.

Малюк вдавився
сам чи його задавила мати?
І вже через декілька годин, як прокоментував розвиток подальших подій начальник Головного управління МВС України в Черкаській області полковник міліції Валерій Дерновий, жінку було знайдено й доставлено до Смілянського міськвідділу. Жінка була явно нетверезою. З її розповіді стало відомо, що напередодні ввечері вона разом зі співмешканцем, раніше судимим за вбивство, була в гостях. А які гості без пляшки оковитої, та й не одної?
Далі отримана нами інформація дещо різниться. Згідно з першою версією, від випитого спиртного мати не дуже розуміла, що робить. Аби втамувати голод восьмимісячного малюка, стала годувати його не молоком, а… ковбасою. Можливо, сам процес годівлі був грубий, а можливо, малюк сам не зміг проковтнути грубий і завеликий шматок їжі. Дитя вдавилося, і це призвело до фатальних наслідків.
За іншою отриманою версією, мати випадково задушила сина уві сні, підім'явши малюка під собою. Прокинувшись уночі, щоб погодувати хлопчика ще раз, жінка побачила, що він мертвий. А далі логіка, яка має бути притаманна справжній матері, відступає. Жінка не викликає «швидку», аби реаніму-вати дитину або зробити хоч якісь медичні процедури, щоб повернути їй життя, а несе тіло на будівельний майданчик і кидає його там. Уже перед працівниками міліції жінка намагалася виправдатися, що залишила його на будівництві лише тому, що хотіла розповісти своїм близьким про цю подію, а потім забрати його та похоронити. Чи можна вірити цій жінці? Хай кожен вирішує сам... А поки їй – раніше не судимій – світить провести у місцях позбавлення волі від трьох до п'яти років за ненавмисне вбивство.
До речі, кілька років тому в одному з районів області трапилася подібна історія. Тоді жінка, також після пиятики, випадково задушила дитину уві сні. Коли компанія прийшла до тями, було вирішено таємно поховати малюка, що й було зроблено прямо в саду під яблунею...