Тетяна РОГОВСЬКА

Усіх, хто на травневі свята смітитиме або бешкетуватиме у дахнівському лісі чи на узбережжі Дніпра, каратимуть примусовим відбуванням трудової повинності на будівництві Дахнівської Січі.

– Наші дружинники охоронятимуть ліс та узбережжя, їх патрулі буде посилено волонтерами та екологами, – розповів депутат черкаської міської ради, голова комітету самоорганізації населення мікрорайону Дахнівський Микола Мирза. – Досі нашому ДНД успішно вдавалося запобігати крадіжкам та спробам засмічення мікрорайону. Ми розкрили і минулорічний злочин – крадіжку святкових прапорів, якими Дахнівку прикрасили до Дня Перемоги. Крадіїв знайшли, і сьогодні вони працюють на відбудові нашої Дахнівської Січі.
Відпрацювати з користю 40 годин на розвиток Дахнівки – таке покарання чекатиме всіх, кого спіймають на гарячому – під час крадіжки чи засмічення мікрорайону.
До свят дахнівчани проведуть масштабну акцію із прибирання – у найбільш засмічених місцях – території біля комплексу п'ятиповерхівок та поряд у лісі, на узбіччі дороги вздовж руху 14-го маршруту. Це буде уже п'ятий суботник, проведений у Дахнівці з початку року. На останньому суботнику було висаджено рекордну для міста кількість дерев. А на наступний суботник – із розчищення доріжки від Дахнівської Січі до Дніпра – депутат міської ради збирається запросити своїх колег.

Тетяна РОГОВСЬКА

Ситуацію з витоком минулого тижня 200 кг аміаку з автомобільної цистерни на виїзді з Черкас з'ясовувала комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій при виконавчому комітеті Черкаської міської ради. Приводом для обговорення стало й те, що для власника автоцистерни ПНВП «Віктор Сервіс» це вже другий за десять днів подібний випадок витоку аміаку в межах міста. Нині розглядають можливість вилучення у цієї фірми ліцензії на здійснення діяльності.

Голова комісії – заступник міського голови Олексій Леонов розповів, що матеріали справи будуть подані до прокуратури задля притягнення винних до відповідальності, оскільки було зафіксовано грубі порушення правил безпеки. А саме: суттєве відхилення від маршруту та перебування небезпечного вантажу впродовж тривалого часу в межах міста.
У подальшому ґрунтовно перевірятимуть справність автотранспорту та цистерн фірм (а це десятки лише черкаських приватних підприємств), які перевозять небезпечний вантаж, і контролюватимуть чітке дотримання об'їзного маршруту без курсування містом.
Як повідомив начальник управління цивільної обо-рони департаменту житлово-комунального комплексу Юрій Кривошея, 23 квітня о 14.50 на виїзді з м. Черкаси по вул. Смілянській, 163, внаслідок залягання клапана запірної арматури сталось випаровування аміаку з автомобільної цистерни, яка належить ПНВП «Віктор Сервіс». У цистерні було 10 тонн аміаку, який ще 21 квітня фірма придбала в ПАТ «Азот», аби доставити у смт Драбів, де його мали використати як добриво.
Усупереч вимогам безпеки директор прийняв рішення про паркування небезпечного вантажу у межах Черкас, де автоцистерна перебувала до 23 квітня.
Того дня директор фірми звернувся на «101», розповівши про аварійну ситуацію. У супроводі автомобілів ДАІ небезпечний автомобіль було транспортовано за місто (у поле біля с. Руська Поляна). Там за допомогою фахівців МНС перекрили клапан та перекачали аміак в іншу цистерну.
Фахівцями міської СЕС у пробах, відібраних на місці витоку, виявлено перевищення гранично допустимої концентрації аміаку в 6,5 разу.
Нагадаємо, подібний випадок витоку аміаку було зафіксовано 13 квітня цього року близько 00.30 у районі метео-станції Черкаського аеропорту по вул. Смілянській, 152. В автомобілі «MAN» із напівпричепом (що також належать ПНВП «Віктор Сервіс»), який перевозив 10 тонн аміаку, було виявлено негерметичність зливного крана. Внаслідок цього сталось випаровування аміаку в атмосферу.
За кожним фактом ДАІ оформила протоколи щодо стягнення з порушника штрафу.
Також нині триває ретельна перевірка територіальним управлінням Держгірпромнагляду автотранспорту, який перевозить небезпечні вантажі. За її результатами прийматиметься рішення про анулювання ліцензій невідповідальним фірмам.

Юлія ФОМІЧОВА

Черкащина стала дев'ятнадцятим регіоном України, в якому влаштовано змагання кращих дільничних. Усеукраїнська акція «Наш Аніскін» триває із березня 2011 року та вже заручилася активною підтримкою Міністерства внутрішніх справ України.

Переможець черкаського регіону, майор Малий, обслуговує одне з найбільших сіл Черкащини – Мошни. Дільницю він обслуговує з 2007 року, охороняючи 5 тисяч осіб, 3 тисячі будинків. Проживає у тому ж селі. Свою службу у міліції розпочав 15 років тому з посади міліціонера-водія патрульно-постової служби, тоді працював оперуповноваженим, а вже згодом – дільничним.

Михайло МАЛІНІН

На перший погляд, у Золотоноші зразковий міськ-відділ, привітні, демонстративно ввічливі міліціонери, красиві стенди, навіть Конституція лежить на столі у кімнаті для прийому громадян. Проте ви можете і не здогадуватись, що насправді ховається за цим гарним міліцейським фасадом…

Пішла і не повернулась
Золотоноша. 2 квітня цього року, близько 21 години. Дзвінок до чергового місцевого міськвідділу міліції.
– Добрий вечір. Допоможіть мені дізнатися, чи перебуває у вас Яременко Зінаїда Дмитрівна 1960 року народження. Її дільничний близько 17 години до вас забрав, – запитує голова правозахисної громадської організації «Аме рома» («Вперед, цигани») Олена Фюдр.
Черговий відповідає, що такої жінки у райвідділі немає.
– А ви б могли перевірити по журналу обліку доставлених, відвідувачів і запрошених? – знову запитує Олена.
– Мені ось махає постовий, що у журналі нікого не записано, – каже черговий.
А відповідно до чинного законодавства, у цьому журналі повинні реєструватися всі особи, які переступають поріг райвідділу.
Олена не могла додзвонитися до дільничного. І тільки близько 22 години жінці вдається зв'язатися із відповідальним по Золотоніському міськвідділу міліції, який пояснив, що дільничний зараз на нараді, а про Зінаїду Яременко він нічого не знає.
Час спливає, родичі циганки розгублені, не знають, що робити… За допомогою Олени донька Зінаїди пише до міськвідділу міліції заяву про зникнення її матері. У ній зазначають, що близько 17 години невідома особа у формі працівника міліції забрала Зінаїду Яременко для перевірки документів. Також пишуть, що черговий райвідділу повідомив, що така жінка до міліції не доставлялась і у журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених не зареєстрована. «Ми не можемо повірити, що працівники міліції порушують інструкцію стосовно затримання, отже, вона пропала».
Родичі хвилювались за Зінаїду, оскільки вона за останні роки перенесла кілька операцій і погано почувається. Рідня з'ясувала, що у лікарні її немає.
Після цього Олена Фюдр знову телефонує до чергового, аби повідомити, що зникла людина. Відповідь чергового просто спантеличила Олену…
– Так це ви мені голову морочите! – відповідає він. – Так ви б сказали, що циганку шукаєте, а то кажете, що людина зникла. Тю, так така є. Вона у слідчого Чухна.

Міліцейські дива
Коли Олена з донькою Зінаїди приїхали до міськвідділу, аби все-таки зареєструвати заяву про зникнення (раптом міліціонери говорять неправду і Зінаїди Яременко немає у відділі!), то золотоніські правоохоронці, сміючись, повідомили, що Зінаїда перебуває у міськвідділі і вже зареєстрована у журналі доставлених, запрошених та затриманих.
– Відпустити її додому, аби вже завтра з'ясувати всі обставини, слідчий відмовився. Коли ми попросили викликати Зінаїді лікаря, він відповів, що робочий день у нього закінчився. «Той, хто на тумбочці, хай і викликає», – сказав слідчий, маючи на увазі постового міліціонера, – згадує Олена.
Але лікаря так і не викликали… За словами Зінаїди, близько двох діб її протримали у Золотоніському міськвідділі. Хоча на другий день її так ніхто не допитував. Дали тільки воду, яку принесла донька, а суп викинули. Спала Зінаїда на якійсь лавці.
Без грошей не має права
Зінаїду Яременко звинувачують у тому, що вона нібито рік тому, 7 квітня 2011 року, побила жінку. У зв'язку з цим за нанесення тілесних ушкоджень середнього тяжкості проти неї порушили кримінальну справу згідно зі ст. 122 Кримінального кодексу України. Хоча циганка стверджує, що в цей час була за сотні кілометрів від Золотоноші – у Харцизьку, де поховала доньку і доглядала її дітей.
– Слідчий у мене питає: «У вас є гроші на адвоката?» Та звідки у мене ці гроші? Відпустіть мене, я нічого не зробила. «Ну, якщо не хочете адвоката, то підпишіть, що ви від нього відмовляєтесь». Я і підписала, – згадує розмову зі слідчим Зінаїда Яременко.
Згідно із законодавством, по кримінальних справах, якщо людина не має коштів, аби винайняти собі адвоката, держава повинна надати його безкоштовно.
Цю ситуацію золотоніські міліціонери пояснюють неохоче.
– У нашому провадженні справді порушена кримінальна справа за фактом нанесення тілесних ушкоджень громадянці у місті Золотоноша. Решта інформації: кого затримали, кого і куди доставляли – розголошенню не підлягає – це питання досудового слідства. Зараз Зінаїда Яременко перебуває на підписці про невиїзд, – зазначає слідчий Володимир Чухно.
Небагатослівний і перший заступник начальника Золотоніського міськвідділу міліції підполковник Юрій Лугін.
– Якщо у діях співробітників міліції є порушення, у нас є Інспекція з особового складу, яка проводить службове розслідування і винних притягує до дисциплінарної відповідальності. Це не впливає на хід розслідування злочину. Якщо в цієї жінки є претензії до міліціонерів, хай звертається у прокуратуру, – радить Юрій Лугін.
Зінаїду Яременко з міськвідділу випустили лише на третій день після її затримання, вже після втручання працівників прокуратури, куди звернулись донька затриманої та правозахисниця Олена Фюдр.

Ваші права  у райвідділі
Доти, поки на вас не склали протокол про затримання, ваші права не обмежені: у користуванні мобільним телефоном, вільному виході з райвідділу, ви маєте право припинити розмову з міліціонером за власним бажанням. Усе це ви можете робити незалежно від того, чи запросили вас до райвідділу у якості свідка злочину або очевидця правопорушення, чи ви прийшли з власної ініціативи, чи перебуваєте у райвідділі як причетний до правопорушення.
Окрім того, будь-яке перебування людини у міліції повинне бути зафіксоване у відповідному журналі та жорстко регламентоване у часі. До початку спілкування з міліціонером затриманий, і навіть свідок, має право на юридичну допомогу від фахівця в галузі права.

Цитата
Член правління ВГО «Асоціація українських моніторів дотримання прав людини» Володимир Батчаєв:
Згідно із законодавством, затримані у вчиненні злочину повинні перебувати в ізоляторі тимчасового тримання (ІТТ), оскільки там для цього створені відповідні умови. А у Золотоніському міськвідділі ізолятор тимчасового тримання відсутній. У таких випадках за міліцейськими інструкціями Зінаїду мали відвести до найближчого райвідділу, де такий ізолятор є, тобто до Чорнобаю або до Черкас. Окрім того, викликає сумнів сама доцільність затримання, адже жінка стверджує: що на другий день узагалі не спілкувалась із міліціонерами, а весь цей час перебувала у камері. То навіщо тоді тримати її під вартою?»

Тетяна РОГОВСЬКА
Канівською міжрайонною прокуратурою порушено кримінальну справу стосовно службовців одного з канівських ЗАТ за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 275 КК України, що карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п'яти років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
За інформацією начальника відділу прокуратури області Валерія Барабаша, службові особи вказаного товариства протягом року, виконуючи гідроізоляційні роботи в будівлі музею імені Т.Г. Шевченка у місті Каневі, фінансування яких здійснювалось за рахунок державного бюджету, порушили вимоги проектно-кошторисної документації.
Службовці допустили використання не передбачених проектом матеріалів та неналежно виконали визначені у проектній документації роботи, що призвело до тяжких наслідків у вигляді пошкодження приміщень будівлі музею, а також матеріальних збитків у розмірі 1 млн. 964 тис. грн.
По кримінальній справі триває досудове слідство.

Тетяна РОГОВСЬКА
Від рук вартових порядку жашківчанин отримав легкі тілесні ушкодження. Правоохоронці все запе-речують.
Прокуратурою Жашківського району порушено кримінальну справу за фактом перевищення повноважень службовими особами Жашківського райвідділу УМВС України в Черкаській області за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
Установлено, що співробітники вищевказаного районного відділення, отримавши заяву про те, що чоловік дебоширить, прийшли до будинку порушника, аби перевірити цей факт. А згодом, виходячи за межі наданих їм службових повноважень, застосували до нього фізичне насильство.
Унаслідок цього останній отримав тілесні ушкодження – синці правого стегна, забійні рани на обличчі, садна лівої кисті. Правоохоронці заперечують свою причетність до побиття.
За інформацією начальника відділу прокуратури області Валерія Барабаша, щодо кримінальної справи триває досудове слідство.

за законом
За перевищення влади міліціонерів можуть покарати позбавленням волі на строк від трьох до восьми років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тетяна РОГОВСЬКА

До чергової частини Смілянського міськ-відділу міліції звернулась стурбована жінка та повідомила, що не може зайти до будинку своєї колишньої свекрухи. Жінка розповіла, що вона разом із сином приїхала з Росії провідати стареньку, раніше вона була одружена з сином цієї жінки, однак, не витримавши його пияцтва, розлучилася з ним.

Хоча з колишнім чоловіком жінка і перестала спілкуватися, з його ж матір'ю вона і надалі продовжувала підтримувати дружні стосунки, і її син любив бабусю та частенько їздив до неї в гості. Приїхавши цього разу до Сміли, щоб привітати бабусю зі святом 8 Березня, вдома вони нікого не застали. Двері до будинку були зачинені на замок, а телефон бабусі на дзвінки не відповідав. Сусіди старенької теж не знали, де вона поділася, адже вже декілька днів її не бачили. Це занепокоїло колишню невістку, і вона звернулася до міліції.
Коли відчинили двері будинку, міліціонери жахнулися побаченому. Прямо біля вхідних дверей лежало тіло бабусі. У сусідній кімнаті на ліжку знаходився її мертвий син. Поблизу нього, на подушці, лежав закривавлений кухонний ніж. Оперативників відразу насторожив той факт, що двері до будинку були зачинені зсередини. При розмові з сусідами працівники міліції довідались, що декілька днів тому чули в будинку сварку, але не звернули на це уваги, адже чоловік полюбляв випити і часто сварився з матір'ю. Стало зрозуміло: до вбивства причетний син.
За інформацією ЦЗГ УМВС області, чоловік у стані сильного алкогольного сп'яніння наніс кілька ударів кухонним ножем своїй матері в серце, після чого та майже миттєво померла. Зрозумівши, що скоїв невідворотне, чоловік звів рахунки з життям за допомогою того ж самого ножа.

Тетяна РОГОВСЬКА

Судовий експерт Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судової експертизи, 53-річна жителька міста Черкаси, тривалий час вимагала від юридичних і фізичних осіб гроші за сприяння у прискоренні та належному проведенні судових експертиз, призначених судовими інстанціями. Натомість у подальшому обіцяла видати позитивний експертний висновок. Ті, хто погоджувався на вимогу експерта та давав хабарі, отримували переваги під час судового розгляду справ на свою користь.
Підозрювана вимагала та отримала від місцевого мешканця 500 доларів в якості винагороди за повернення матеріалів експертизи до суду без розгляду. Через деякий час, використовуючи надані їй повноваження та з метою одержання неправомірної вигоди, експерт вимагала 1000 доларів від мешканця Черкаської області за прискорення виготовлення судової експертизи, яка перебувала на розгляді в одному з судів м. Черкаси.
Працівники Управління ДСБЕЗ УМВС України в Черкаській області затримали останню «на гарячому» в одному з кафе міста Черкаси. Саме в цей момент експерт перераховувала чергову суму хабара, який щойно отримала.
Спритниці доведеться заплатити штраф від дванадцяти до вісімнадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Тетяна РОГОВСЬКА

До працівників відділу з боротьби з незаконним обігом наркотичних речовин та прекурсорів надійшла оперативна інформація про те, що в місті Корсуні-Шевченківському невідомі особи налагодили збут ацетильованого опію та кокаїну.

З'ясувалося, що злочинна група збуває наркотики місцевим «клієнтам». При проведенні чергової закупівлі оперативники разом із працівниками спецпідрозділу «Сокіл» затримали торговців наркозілля на «гарячому».
Після розмови з працівниками міліції зловмисники зрозуміли, що ввести в оману правоохоронців не вийде, тому у всьому зізналися. Як з'ясувалося, до організації злочину була причетна сімейна пара: 38-річний чоловік та його 25-річна дружина. У родині ніхто не працював, тому на життя подружжя вирішило заробляти розповсюдженням наркотиків. Голова сімейства самостійно із «клієнтами» не спілкувався, адже був підсудним у схожій справі. Він не хотів, щоб правоохоронці дізналися, що задіяний ще в одній «брудній» справі. Саме тому запропонував співпрацю непрацюючому, раніше судимому чоловікові, який і сам вживав наркотики.
При проведенні санкціонованого обшуку домоволодіння організатора було виявлено та вилучено гроші в сумі 12600 гривень, які він отримав від збуту наркотиків.

Тетяна РОГОВСЬКА
Як стало відомо, житель Вірменії силою викрав молоду жительку Миколаївщини, теж вірменку, щоб із нею одружитися. 21 лютого в міліцію звернулася жителька Казанківського району Миколаївської області, яка повідомила, що четверо чоловіків проникли в її будинок і силоміць забрали її 19-річну племінницю, після чого зникли на автомобілі «Daewoo Lanos».
Житель Республіки Вірменія хотів одружитися з миколаївською дівчиною, але батьки нареченої були проти. Дочку відправили до тітки в місто Казанка. Але наполегливий наречений вирішив дотриматися національної традиції, разом із двома друзями вибив двері і забрав дівчину.
Через кілька годин авто з підозрюваними та дівчиною вдалося блокувати на трасі біля міста Біла Церква Київської області.
Тепер про весілля доведеться забути років на чотири, оскільки за скоєне усім чотирьом загрожує обмеження волі строком на чотири роки або позбавлення волі на той самий термін.

Тетяна РОГОВСЬКА

Останнє побачення із коханкою закінчилося трагедією: 53-річний чоловік з обріза мисливської рушниці вбив молодшу на п’ять років жінку. Він запевняє, що сталося це випадково.

Дзвінок із повідомленням про вбивство дільничний інспектор міліції села Мошни отримав на свій телефон. Дзвонив сам винуватець, який і назвав місце, де це сталося. На місце події виїхала слідчо-оперативна група.
Дійсно, в засніженому лісі в крові лежало тіло жінки з вогнепальними пораненнями у грудну клітку. Як стало відомо правоохоронцям, до злочину міг бути причетний 53-річний місцевий житель, який тривалий час мав інтимні стосунки з жертвою. Почалися пошуки чоловіка, адже стало відомо, що він у шоковому стані блукає селом із обрізом мисливської рушниці.
Міліція вирушила до будинку, у якому мешкав чоловік. Того вдома не було. Але дружина підозрюваного розповіла, що чоловік нещодавно приходив додому знервований, попросив у неї вибачення за всі образи та негаразди, а потім пішов у невідомому напрямку. Жінка припустила, що він міг піти у старий дачний будинок, який вони нещодавно придбали. Правоохоронці разом зі співробітниками спецпідрозділу «Беркут» вирушили на пошуки озброєного чоловіка. Прибувши на вказане місце, в одній із кімнат будинку оперативники знайшли чоловіка, який тримав обріз мисливської рушниці в руках. При затриманні він не пручався, а лише повторював, що не хотів нікого вбивати.
Слідчим затриманий розповів, що тривалий час зустрічався з потерпілою. Проте постійні сльози дружини й докори сумління не давали йому спокою. Чоловік вирішив, що в цих стосунках потрібно ставити крапку. Для чергової зустрічі обрав місцевий ліс. Приїхавши на «Ниві» в призначене місце, чоловік сказав, що їм варто припинити стосунки. Проте жінка почала просити не лишати її одну. Благання переросли в сварку. В істериці жінка почала викидати з машини речі. До її рук потрапив обріз мисливської рушниці. Чоловік почав відбирати у неї зброю, але остання пручалася, не випускаючи з рук рушницю. Пролунав постріл, жінка впала. Чоловік зателефонував до міліції та повідомив про вбивство.
Підозрюваний кається, запевняє, що не хотів нікому завдавати шкоди. Але лише слідство розставить усі крапки над «і», перевірить достовірність слів затриманого та з'ясує всі обставини справи. За умисне вбивство чоловікові доведеться відсидіти за гратами від семи до п'ятнадцяти років.

Тетяна РОГОВСЬКА

Вирок міськрайонного суду м. Черкас за кримінальними справами, які за матеріалами СБУ порушив Придніпровський районний відділ Управління МВС України в Черкаській області стосовно керівника місцевої Християнської релігійної громади повного Євангеліє «Служіння Святого Духу» набув чинності.

Шляхом обману та зловживання довірою адептів 31-річна пастирка схиляла їх до взяття у банківських установах грошових кредитів.
Установлено, що жінка з підсобником тривалий період, а нашуміла історія бере свій початок від 2006 року, під приводом неминучості в найближчому майбутньому краху світової фінансової системи, змушували членів громади оформлювати грошові кредити у значних розмірах із наступною передачею отриманих коштів керівникам релігійної організації. Проповідувала Олена Хамула з основним мотивом: «Не бандити повинні жити багато, а ми, діти Божі. Ми маємо знищити сатанинську економіку». У цій справі постраждало близько 70 парафіян, окремі оформляли по 70 кредитів.

Михайло МАЛІНІН

Колишнього заступника начальника Головного управління УМВС України в Черкаській області Миколу Сіманчука та колишнього керівника ДАІ Черкащини Віталія Кармазіна звинувачують у махінаціях із проведенням державного техогляду. У результаті чого вони нібито заволоділи державними коштами на загальну суму більше 326 тис. грн. Торік у листопаді Апеляційний суд Черкаської області у зв'язку з істотними порушеннями вимог законодавства направив справу на новий судовий розгляд у Соснівський районний суд Черкас.

Нещодавно «Вечірка» відвідала одне з судових засідань по цій справі. 10 година ранку, у коридорах Соснівського суду вже повно черкащан. У судовій залі, де проходить розгляд справи, досить прохолодно, більшість присутніх не знімає верхній одяг. Після того, як заходять суддя Алла Чечот, представник прокуратури та адвокати, у спеціальну загратовану клітку троє конвоїрів заводять і підсудних Миколу Сіманчука та Віталія Кармазіна. Поголені, причесані та трохи почервонілі від морозу. Відразу видно, що перебування за гратами не пройшло для підсудних непомітно – Микола Сіманчук суттєво схуд.

Що до держави не потрапило – недержавне
Судовий розгляд починають із запитань до представника цивільного обвинувачення Віталія Бутила. Це сивий, у літах чоловік, говорить тихо і подекуди нерозбірливо. Миколі Сіманчуку, аби розчути, що він говорить, подекуди доводиться просовувати вухо поміж грат. Адвокати підсудних по черзі ставлять запитання. Долучається до них і Микола Сіманчук, розклавши поміж грат стоси різноманітних документів.
– Скажіть суду, чи зникли якісь кошти з рахунків УМВС України у Черкаській області, завдячуючи моїй діяльності чи Віталія Кармазіна? – запитує Микола Сіманчук.
– Із рахунків УМВС вони не могли зникнути, бо туди не надходили, – відповідає Віталій Бутило.
– Чи зникали кошти з рахунків ДАІ у Черкаській області? – знову запитує підсудний.
– Я вам ще раз відповідаю, вони не зникли, бо туди не надходили, хоча мали надійти, – парирує Віталій Тимофійович.
– А на підставі якого документа, а не вашої думки чи умовиводів, ви вважаєте, що ці гроші мали надійти на рахунки органів УМВС?
– …Це запитання ще жодного разу не ставилося, тому я відразу не можу на нього відповісти.
– Якщо ви не готові, то я готовий, – беручи в руки документ, каже Микола Сіманчук. – Згідно із витягом списків зареєстрованих суб'єктів господарювання, які мають право проводити контроль колісних транспортних засобів у 2009 р., такого суб'єкта господарювання, як УМВС у Черкаській області, не зареєстровано…
Логіка у захисту така – якщо кошти на рахунки державних установ не надходили, то держава не отримала на ці гроші права власності. Тому звинувачувати Миколу Сіманчука і Віталія Кармазіна у «заволодінні державними коштами» безпідставно.
Оскільки представник цивільного обвинувачення не може відповісти і на ряд інших запитань, суддя дає час підготуватися Віталію Тимофійовичу до 15.00.

Працював у ДАІ  на добровільних засадах!
І починають допитувати свідків, викликають по одному. Суд намагається з'ясувати, яким чином проводилася діагностика автомобілів, на підставі якої видавався талон техогляду, та як і на які рахунки здійснювалась за неї оплата. За версією обвинувачення, за проведену діагностику гроші перераховували на рахунки вінницького підприємця Федяєва.
Першим заходить молодий хлопчина, на ім'я Олександр. У ході допиту Олександр розповідає, що переписував протоколи перевірки колісних транспортних засобів (тобто діагностики автомобілів) і вів журнал реєстрації. При цьому з'ясовується, що Олександр працював у ДАІ на добровільних засадах… Бо його попросив родич. Виявляється, що до документів суворої звітності мала доступ зовсім стороння людина.
Далі ще веселіше. Почали допитувати співробітника страхової компанії, який біля центру діагностики автомобілів при УДАІ ГУМВС України у Черкаській області видавав страховки. З'ясувалося, що він користувався даішною базою авто-власників Черкаської області! Коли суддя запитала, чи мав він повноваження на доступ до цієї бази, представник страхової компанії, не розуміючи, що ця база винятково для службового використання, щиро здивувався: «Ну я ж мав перевірити, чи правильно вписані номера автомобілів та інші дані у страховці…»
Згодом почали викликати механіків, які працювали у даішному центрі діагностики, техніків та інших свідків. До судової зали заходить підприємець Вадим, який на той час проходив техогляд. Суддя у нього запитує, на чиї він рахунки оплачував проведення діагностики.
– Цього не пам'ятаю, проте для себе відмітив, що гроші пішли чи то у Кіровоград, чи то у Вінницю… – відповідає підприємець.

Кому насолили?
По завершенні судового засідання суддя дозволяє поспілкуватись підсудним із рідними. Нам удалося кілька хвилин переговорити з Миколою Сіманчуком.
– Ми з Кармазіном зараз перебуваємо у ситуації, коли не можемо назвати прізвища тих людей, яким перейшли дорогу і кому тут насолили у Черкасах. Чим більше ми будемо говорити, тим більше нас будуть тут тримати, – говорить Микола Сіманчук.

Коментар прес-секретаря прокурора Черкаської області Ольги Лактіонової:
Вина підсудних Миколи Сіманчука та Віталія Кармазіна у заволодінні державними коштами в особливо великих розмірах та одержанні незаконної матеріальної вигоди шляхом зловживання службовим становищем і службового підроблення та інших злочинів повністю підтверджується матеріалами кримінальної справи. Вони будуть досліджені в ході судового розгляду. Кваліфікувальною ознакою дій підсудних є вчинення злочину у складі організованої групи. Тривалий розгляд кримінальної справи обумовлений значним обсягом матеріалів, що необхідно дослідити суду, та значною (понад 50 осіб) кількістю свідків, які підлягають допиту в суді.

Коментар адвоката Миколи Сіманчука  Василя Демчика:
Мого підзахисного звинувачують у заволодінні державними коштами згідно зі ст. 191, ч. 5 КК України. Це звинувачення безпідставне. По-перше, держава не отримала коштів, у заволодінні яких звинувачує, тобто ці гроші не були державними. По-друге, як підтверджують механіки державного центру діагностики, автомобілі за протоколами ФОП Федяєва діагностику не проходили. Тобто по паперах діагностика проводилась, а фактично ні. Тому державні ресурси не використовувались. Хай обвинувачення визначає, кому було завдано збитків. Я виступатиму, щоб цю справу взагалі направили на додаткове розслідування. Якби був чинним новий Кримінально-процесуальний кодекс України, який уже підготовлений, то, без сумніву, Миколу Сіманчука та Віталія Кармазіна виправдали б.

Валентина ВАСИЛЬЧЕНКО

Новина буквально вибухнула в місті. Трагедія трапилася в середу на світанку, коли в центрі Звенигородки почав клекотіти базар. На очах в ошелешених містян товариш убив товариша. І вже мертвому почав робити штучне дихання. Мати не може прийти до тями, поховавши молодого сина. Хрещена мати покійника прокляла сина-вбивцю і відмовилася нести передачу. А обивателі ніяк не можуть заспокоїтися, переживаючи трагедію, як власну. Люди запитують одне в одного, як таке могло трапитися?

4 січня на світанку в Звенигородці завирував базар. Торговці розкривали ятки, викладали крам. Молодий чоловік вивішував на вітрині окуляри. Бабусі мостили на асфальті квасольку, бурячки з хроном і сушенину на узвар. Якраз у п'ятницю господині готуватимуть кутю на Різдво, варитимуть узвар. Передсвятковий базар наповнювався гомоном, метушнею. Ось сивий чоловічок припрошував до ікон і ладанок та свічечок. Різдво поволі входило в життя людей.
Навпроти в парку привертали до себе увагу фігури трьох молодиків. Біля них бігав породистий пес. Хлопці були добряче напідпитку, обнімалися і щось палко між собою обговорювали. Мирна розмова переросла в суперечку. І несподівано високий молодик ударив нижчого, раз, другий. Третій співрозмовник кинувся розбороняти, але від удару відлетів та гепнувся на землю. А чоловік продовжував бити хлопця. Той закричав і впав.
Люди мовчки спостерігали за трагедією, яка розігрувалася на очах усього базару. Усі троє були відомі в місті. Звенигородка – невеличке містечко, де кожен знає одне одного. Біографії висвічуються, як на долоні. Володимир, який бив по голові співрозмовника, доводився йому й товаришем. Він навчався разом у школі № 1 із Василем, який намагався втихомирити забіяку. Проте кулак Володимира виявився досить крутим, уклав на землю відразу двох співрозмовників.
А бив Володя свого товариша дитинства Славика. Саме це вразило людей. Славик нерухомо лежав на землі. Володя й Василь підхопили нерухоме тіло та поволочили до першої лавочки в парку. Там вони почали робити штучне дихання. Та марно. Славик не дихав.
Першою схаменулася Людмила – власниця ятки з крамом біля парку.
– Вони вбили хлопця, викликай «швидку!» – закричала жінка продавчині нічного магазину.
Продавчиню звати Надія. Саме вона працювала в нічну зміну і викликала карету «невідкладної допомоги».
Станція «швидкої допомоги» розта-шована всього за квартал. І лікарі відразу приїхали. Вони констатували смерть хлопця та викликали правоохоронців.
Відразу ж прибули міліціонери. Вони метушилися біля нерухомого тіла. А базар жваво обговорював убивство.
Славику було лише 25 років. Його вбивці ледве виповнилося тридцять років. Він має дружину і дворічного малюка.
– Вова, мій Вовочка! – частенько можна було чути з вуст учительки Тетяни Мефодіївни в школі.
Жінка любила цього білоголового вихрастого хлопчика, який бігав у дворі. Вони жили в одному домі – сім'я вчительки на другому поверсі. А її подруга Марія з родиною мешкала на першому. І, коли народився довгожданий син, Тетяна взяла подругу за хрещену матір.
Хлопчики підросли і подружилися між собою. Різниця у віці була в 5 років. І Володя опікав молодшого Славика. Линув час, діти підростали. Марія з чоловіком купили власний будинок і переїхали в нове помешкання. Це було неподалік від старого житла. Отож дві родини дружніх стосунків не поривали.
…Слава вийшов із бару і зустрівся з Василем. До них підійшов Володя з собакою. Чоловіки знали один одного. Тому вирішили пройтися містом, у нічних магазинах купити пиво і поспілкуватися. Нібито суперечка спалахнула ще біля бару «Чернігівський», і першим ударив в обличчя Слава та розквасив Володі носа. Продавчиня кіоску відчинила двері та вискочила на поріг. Побачила, що Слава лежав на землі. Над ним стояли двоє чоловіків. Потім узяли за руки і поволочили до лавки, почали робити штучне дихання. Василь роздягнувся. У розпачі хапався за голову, нагинався, приводив до тями хлопця. Потім піднімався і знову хапався за голову. По парку метався пес. Продавчиня викликала «швидку».
Володимир пішов у райвідділ міліції здаватися. Мати Володі мало не збожеволіла від горя, прокляла сина і відмовилася провідувати його та приносити передачі.

Старший слідчий Звенигородського райвідділу міліції Володимир Тюпа:
Сварка виникла через надмірне вживання алкоголю. Порушено кримінальну справу за ч. 2, ст. 121 КК України – нанесення тяжких побоїв, які призвели до смерті. Звинувачення висунуто Володимирові, який нині гірко кається. Слідство ж чекає на результати судово-медичної експертизи.

Михайло МАЛІНІН

Уявіть собі типову ситуацію. Ваші батьки чи інші родичі склали на вас заповіт, аби ви після їхньої смерті без проблем могли отримати квартиру та інше майно. І ви думаєте, що ви вже захищені від шахраїв? Зовсім ні. На практиці навіть заповіт не дає стовідсоткової гарантії… Спадкодавця вже після його смерті можуть визнати недієздатним і через суд скасувати заповіт. Потім з'явиться інший «спадкоємець», який шляхом певних маніпуляцій оформить квартиру на себе і швиденько її кілька разів продасть. А як не захочете з квартири виїжджати, нові власники відімкнуть вам світло та повибивають вам шибки. Не вірите? Тоді ця історія для вас.

Черкащанин Олександр Супрун два роки тому навіть уявити не міг, через що йому доведеться пройти, аби захистити квар-тиру, яку йому заповів дід… Олександр із сестрою Оксаною – сироти, батьки померли, тому їх виховував дід Василь Кваша. Коли у діда виявили пухлину головного мозку, вони разом із дідовою співмешканкою Галиною Іванівною доглядали його.
– Через півроку після смерті діда я на підставі заповіту оформив на себе у Черкасах однокімнатну квартиру поблизу перехрестя вулиць Шевченка та Сєдова та живу собі в ній. Минуло кілька місяців, і раптом я отримую повістку – з'явитися в суд про визнання заповіту недійсним. Я був у шоці, – розповідає Олександр.
З'ясувалось, що колишня співмешканка вирішила в суді оскаржити заповіт… І їй це вдалося. На підставі посмертної судово-психіатричної експертизи діда визнали недієздатним і заповіт скасували. Навіть за таких умов Олександр разом із сестрою залишаються першочерговими спадкоємцями – за правом представлення. Оскільки їхня мати є донькою діда, то вони мають першочергове право успадкувати спадщину замість неї.
Олександр Супрун знову звертається до нотаріуса та починає оформляти документи. Збирає різноманітні свідоцтва, довідки і так далі.
– Поки оформляються папери, час потроху спливає. На початку грудня – дзвінок у двері. Тоді якраз була вдома сестра, яка й відчинила. На порозі стоїть жінка і стверджує, що вона є власником квартири. Показує договір купівлі-продажу, рішення суду. Вже й нові двері привезла. Ми так і не пустили їх до хати, – розповідає Олександр.
Виявляється, що ще у вересні 2010 року Придніпровський районний суд м. Черкаси виніс рішення, за яким визнав право власності на квартиру за дідовою співмешканкою Галиною Іванівною. Суд зробив запит до Другої Черкаської державної нотаріальної контори, щоб з'ясувати, чи є ще спадкоємці на цю квартиру. І вона відповіла, що спадкова справа не відкривалась, тобто по прийняття спадщини ніхто не звертався... Але ж заповіт був зареєстрований у держреєстрі.
Зараз це рішення Олександр оскаржує в апеляції. Тим часом до нього приходять нові власники квартири, останній раз на квартиру претендував невідомий чоловік. Поки судова тяганина триває, Олександра з сестрою намагаються виселити з квартири будь-якими засобами. Нещодавно за заявою нового власника їм від’єднали світло, а наступного дня невідомі розбили каменюками вікна.
Ми по телефону зв'язались із Галиною Іванівною, щоб з'ясувати, кому зараз належить квартира. Коли ми спитали, кому квартира продана, жінка відповіла: «Нікому вона не продана. Хто це вам таке сказав?» – «Олександр Супрун». – «Він може набрехати. Він хоче все присвоїти. Самостійно прописався. …Там ще йде суд. Ще не все вирішено», – говорить жінка.
Нині Олександр Супрун по захист своїх прав звернувся до УБОЗу, прокуратури та СБУ. Він сподівається, що представники правоохоронних структур з'ясують, як так сталося, що Друга Черкаська державна нотаріальна контора у своїй відповіді суду не зазначила інших спадкоємців, адже заповіт на Олександра був нотаріально засвідчений. Крім того, він сподівається, що вдасться знайти того, хто за всім цим стоїть. Олександр сумнівається, що жінка, якій уже за шістдесят, могла самостійно це все прокрутити.

Думка із приводу
– Часто буває, що квартиру чи будинок навмисне кілька разів продають, аби у неї з'явився так званий добросовісний набувач, який придбав житло нібито законно. У цій ситуації насамперед треба захищати свої права у судовому порядку – тут можна оскаржувати рішення суду, скасовувати державну реєстрацію права власності на квартиру, вимагати витребувати її з чужого володіння і т.д. Крім того, поки триває судова тяганина, ні в якому разі не дати вселитись до квартири новим власникам, – радить юрист ПП "Юридична фірма «Результат» Максим Полішкевич.

ПЛЮС ДО ТЕМИ

Спадок за законом
Відповідно до Цивільного кодексу України, якщо немає заповіту або він скасований у судовому порядку, спадкування здійснюватиметься за законом. Відповідно до законодавства є п'ять черг спадкоємців.
Перша черга спадкоємців – діти спадкодавця, той із подружжя, який його пережив, та батьки.
Друга черга – рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як із боку батька, так і з боку матері.
Третя черга – рідні дядько та тітка спадкодавця.
Четверта черга – особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
П'ята черга – інші родичі спадкодавця включно до шостого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначають за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. До п'ятої черги також належать утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.
Усі спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття. Тобто спочатку право на спадщину мають спадкоємці першої черги, у випадку, якщо вони померли або відмовились від спадщини, право на спадок отримають спадкоємці другої черги й так далі.

Спадкування  за правом представлення
Цивільний кодекс також передбачає право на спадкування за правом представлення.
Згідно зі ст. 1266 цього кодексу, онуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері чи батькові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Тобто у цьому випадку внуки померлого є спадкоємцями першої черги.
У випадку, коли спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, то частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.

Спадщина для цивільної дружини
У випадку, якщо померлий проживав у цивільному шлюбі, то право на спадкування може отримати і його цивільна дружина. Для цього в судовому порядку треба встановити факт проживання однією сім'єю.
Цивільний шлюб може підтверджуватись спільним проживанням в одному приміщенні, спільним харчуванням, спільним бюджетом, взаємним піклуванням, веденням спільного господарства і т.д.
Тому цивільна дружина повинна надати докази, які підтверджуватимуть указані вище обставини. Це можуть бути показання свідків (родичів, сусідів, друзів, знайомих), документи (наприклад, довідка із СУБу, ЖЕКу про те, що ви були прописані в одному помешканні, тощо), фотографії і так далі.

На підставі цих доказів суд повинен установити:
факт спільного співмешкання жінки та чоловіка;
взаємну матеріальну допомогу і підтримку;
взаємне визнання та виявлення подружніх відносин перед третіми особами;
спільне виховання дітей й інші обставини, що свідчать про проживання жінки та чоловіка однією сім'єю.

Якщо суд установить факт проживання однією сім'єю цивільної дружини та померлого, то дружина стане спадкоємцем четвертої черги. Вона зможе успадкувати майно лише за умови, якщо будуть відсутні спадкоємці попередніх черг.

Валентина ВАСИЛЬЧЕНКО

Світлана через суд хоче відібрати конвектор, що опалює єдину житлову кімнату, в якій залишаються зимувати її колишній чоловік зі своїм шістнадцятилітнім сином. Колись жінка хотіла теплих стосунків з Олегом, однак три останні роки уламки їхнього кохання ділить із десяток судів. Нині лікарі констатують у 38-річного чоловіка тяжку хворобу серця. Такі перипетії шлюбу подружжя із села Мошен, що по-близу Черкас.

Сирітське кохання
Олег у п'ять років залишився круглим сиротою. Дитинство хлопця пройшло в школі-інтернаті. Держава подбала і про його виховання, і про спеціальність. Олег вивчився на електрогазозварника.
Старша сестра залишила йому добротну батьківську хату. Сама ж вийшла заміж за парубка з житлом. Отож юний Олег не починав життя злидарем. У батьківську хату привів красуню-наречену. Марина подарувала йому двійко дітей – Віктора і Вікторію.
Лихо постукало в двері зненацька і мало не звалило з ніг самого Олега – померла кохана дружина. Чоловік залишився з двома малими дітьми на руках.
Ще й року по Марині не справив, як по сусідству оселилася вродлива жінка з хлопчиком. Вона сама зайшла до хати, сказала, що звати Світланою. Рідна сестра після розлучення Світлани дозволила їй пожити у своїй хаті, поки сама мешкала в Криму. Потім жінка запросила Олега до себе в хату на вечерю. Так і зав’я-залися між ними стосунки.

Дух суперниці
Пригадуючи ті часи, Олег переконаний, що не думав вдруге одружуватися. Коли почали жити в одній хаті, все ще згадував Марину. Він повернувся до старих шабашок, гарно заробляв. Придбав ще одну хату. Новий будинок вирішив передати у посаг доньці, а батьківську хату – залишити синові.
Жили вони зі Світланою дружно, однак вона скаржилася, що їй незатишно в хаті, де ще літає дух Марини.
– Продай хату, купимо нове обійстя і почнемо життя з чистого листа, – не втомлювалася повторювати молодиця.
Олег лише зітхав. Та Світлана не відступалася. Якось забіг Яша, колишній однокласник Олега. Друг поділився новиною. Він із дружиною перебирався жити в Росію. Жаль розлучатися зі старим обійстям. Оселю зводив на довге життя. Почав умовляти друга купити своє жило за півціни. Олег ще кілька днів роздумував, однак погодився.
Світлана зраділа такій по-купці. Три роки вони жили з Олегом у цивільному шлюбі. І тут чоловік половину будинку відразу переписав на неї, щоб у нову хату Світлана ввійшла справжньою господинею.

розлучення
Олег нічого лихого не думав про дружину. Адже Світлана має в тих же Мошнах власний будинок, у якому прописана з сином до цього часу. Після розлучення перший її чоловік поїхав на заробітки, а хату залишив колишній дру-жині.
Перебравшись у нову хату, Олег розписався зі Світланою. Дружина добилася, що чоловік почав перебудовувати нове обійстя під сучасний особняк. І взявся так наполегливо, що спродав два будинки та новий автомобіль. Була найнята бригада будівельників. Разом із нею працював і Олег. Врешті подружжя вирішило розпочати перебудову половини будинку, в якому жили. Світлана пакувала речі в мішки. Ввечері подружжя, як завжди, лягло спати. А вранці дружина ска-зала, що йде від нього.
Ошелешений чоловік не міг прийти до тями. Ввечері він побачив, що з хати вивезено більшу частину речей, які пакувала Світлана ніби для ремонту. Жінка занесла в суд заяву про розлучення. Олег просив дати час на роздуми, сподівався переконати дружину залишитися.

Сліпа Феміда
Зазвичай подружжя намагається за одним позовом поділити все майно. Всі позови подавала Світлана. Вона розділила їх на кілька судів. За першим позовом жінка вимагала визнання права власності на майно та розподіл спільного майна подружжя.
Світлана навіть простирадла ділила через суд. Через нього ж жінка вимагала всі шість жалюзі на вікна, дві новенькі пральні машини, швейну машинку, нову газову плиту, крісла, табуретки і таке інше. Поки тривали суди, доньці виповнилося вісімнадцять років, вона вийшла заміж. Але її брат все ще залишається неповнолітнім. Суд чомусь присудив жінці комп'ютер, подарований батьком синові. Хоча під час розподілу майна спершу мусять враховуватися інтереси неповнолітніх дітей.
Важко зрозуміти, навіщо здався Світлані конвектор, який обіграває єдину житлову кімнату в обійсті взимку? І в цій кімнаті живе неповнолітній школяр. З усього виходить, що жінка з метою помсти позбавила чоловіка, а разом із ним і неповнолітнього пасинка тепла в житлових приміщеннях під час морозів.
Олег говорить, що його заяви про неповнолітніх дітей суддею ігнорувалися. Про те, що чоловік зобов'язаний був звернутися в службу у справах захисту прав дітей при Черкаській райдержадміністрації, Олег не знав. Але судді добре про це було відомо, і він не мав права проводити суд без присутності члена цієї служби в засіданні.
А далі ще цікавіше. Бо два районні суди починають ділити один недобудований будинок. Один суд із невідомих причин призупинив судовий розгляд справи. А ось другий виніс рішення про вселення Світлани в недобудоване приміщення. І знову суди продовжують ігнорувати права шістнадцятилітнього Віктора.
Остання зустріч Олега зі Світланою у жовтні цього року закінчилася тим, що до чоловіка викликали карету «швидкої допомоги». Його у тяжкому стані поклали в лікарню.
Олег розуміє, що може сиротою залишити сина. Проте чоловік не знає, де дістати гроші, щоб підлікувати хворе серце, найняти адвоката і продовжити судитися в корумпованих судах, аби удвох із сином не опинитися на вулиці.

Валентина ВАСИЛЬЧЕНКО

Увесь Звенигородський район досі в шоці. Після таємничого зникнення жителя села Стецівка у полі за селом знайшли його голову, а в лісосмузі під Княжою – руку. Ногу підібрали за селом Іскрене Шполянського району. Тиждень перед цим навколишніми селами ходили жахливі чутки. Мовляв, мисливці з Княжої блукали полями, полюючи на зайців. А їх собачки вполювали дивину – притягнули руку й ногу людини. Собачки на околиці села, якраз під мостом із залізничною колією, тягали тельбухи та шматки м'яса. Нині Звенигородський міжрайонний прокурор порушив кримінальну справу за ознаками вбивства.

Пив горілку
і шматував друга
На цій вулиці доля звела особливих людей, багатьом із них довелося побувати на зоні за тяжкі злочини. Зінаїда Іванівна вміла ладити з усіма. Жінка звела тут ошатний будиночок. Посадила садочок із сортових щеп. У квітнику було лише троянд, які плетуться, 32 сорти. І на городі, і в саду допомагав бабці внук Сергійко.
Діти виросли і розлетілися, як пташенята, по світу. Донька поїхала за чоловіком у Білорусь. Бабця внучка залишила біля себе. Мовляв, там же треба вчити білоруську мову, хай дитина не забуває рідну, українську.
– Хлопчику мій, я ж тебе з пологового будинку забирала малесеньким, – плаче Зінаїда Іванівна. – Ростила, плекала, ночей недосипала, коли хворів. А тепер із моргу 8 кілограмів кісточок забрала, щоб поховати. Якою ж лютою смертю загинув, дитино моя.
– За іронією долі і вбивцю, і жертву звали Сергіями. Вбивця 1960 року народження, покійник – 1977 року, – розповідає сільський голова Олександр Караван. – Але чоловіки жити один без одного не могли. Звела їх горілка. Сергія Тараненка бабуся виростила з пуп'янка. На моїх очах хлопчина виріс. Онук допомагав по господарству, город полов.
Торік бабця ногу зламала, і її другий чоловік, який пішов від неї кілька років тому через пиятику внука, забрав Зінаїду Іванівну у Ватутіне. Сергій же залишився сам на обійсті і геть спився, пропивав речі з хати.
Олександр Караван пригадує, як розповідали односельці, що собаки мисливців тягали в полі чиюсь руку й ногу. Йому було дивно. Адже в страшному сні не могло наснитися, що жахливе вбивство вчинять люди з його села. Аж ось до нього прибігла Зінаїда Іванівна, плакала, що онук зник.
Першим у райвідділ міліції зателефонував сільський голова. Там сказали принести фото. Потім через кілька днів прибули на трьох машинах міліціонери, щось шукали в полі. На руку натрапили в лісосмузі за селом Княжа, голову знайшли в полі за Стецівкою, а ногу вигребли з-під листя в лісосмузі під селом Іскрене Шполянського району.
Привели в сільраду вбивцю. Сергій не пам'ятав, де ховав порізані частини тіла.
– Навіщо таке лихо накоїв? Убив чоловіка й на шматки порізав? – допитувався голова сільради в убивці.
– Так вийшло, – відповідав Сергій.
– Чого ж так? – намагався докопатися до суті Олександр Іванович.
– Бо так вийшло, – затявся вбивця.
Зупиняємося біля горіха на околиці села. Тут, за тином, і жив нещасний Сергій. За хатою в осінні шати вбрався садок. За садком город, чисто виполотий від бур'янів. Його саджав і доглядав убитий. Помідорів стільки насадив, що бабця заготовила на зиму кілька відер томатного соку.
До секретаря сільради Валентини Мошенець підходить сусід Віктор Ященко. Він був понятим, коли затримували вбивцю. Той сам виніс сокиру і косу. Казав, що совість замучила та несила приховувати злочин.

Кривава ніч
Того вечора Сергії випивали в хатині над ставком. А потім вони поїхали накосити трави. Між ними виникла суперечка, і Сергій Тараненко грубо обізвав свого друга, той не стерпів і штиркнув кривдника косою в груди та потрапив у самісіньке серце. Труп відвіз у лісосмугу, загріб у листі. Спробував прикопати. Проте натрапив на коріння й облишив справу. Уже ввечері сів на велосипед, узяв сокиру і поїхав та відрубав голову.
Сусід Дмитро Костенко провів до сторожі над ставками, в якій мешкав убивця. Він також сторожує. Але тієї лихої ночі залишився вдома. Мав удень іти на роботу.
Якщо йти навпростець, ярами та лісосмугою, то хвилин за 15 від села можна добратися. Будинок добротний, цегляний. Ось тільки всередині занедбаний. Стіни чорні, закіптюжені вугіллям. Є тут лежанка і плита. До стіни притулилося металеве ліжко. На лежанці сушаться горіхи.
Поруч і лісосмуги, по яких вбивця розкидав шматки свого друга. Голову знайшли на полі в кукурудзі. У цих хащах можна не один труп сховати.
Віктор Бондаренко розповідає, що вбивця показав, куди заносив відрубані частини тіла. Та точно пригадати місця не міг. Казав, що прийшов на став, випив горілки, вирішив відрубати голову. Перепоховав голову, знову перехилив оковитої і вирішив відрубати кінцівки. За третім підходом наважився порубати тулуба.
Опери зі Звенигородського райвідділу міліції три години лазили по хащах, шукаючи труп. Нічого не знайшли. Отож наступного дня узяли собаку. А та відразу взяла слід.
Убивця зізнався у всьому, каявся, написав явку з повинною. Казав, що тінь небіжчика стежить за ним, куди б не йшов. Сяде, а позаду стоїть Сергій. Склепає повіки, а уві сні знову з'являється покійник. Коли прийшли міліціонери, убивці навіть стало легше.

Тетяна РОГОВСЬКА

Суд скасував постанову про порушення кримінальної справи щодо адвоката Дмитра Карпенка. Від нього відмовилися його клієнти, через яких трапився цей інцидент. Однак крапку у справі поставить рішення апеляційного суду.

– За результатами розгляду Придніпровським райсудом скаргу адвоката Дмитра Карпенка задоволено, а постанову про порушення кримінальної справи щодо нього скасовано, – роз'яснює начальник відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури Валерій Барбаш. – Якщо й надалі битимуть працівників міліції, це буде повний “беспредел”, тому ми боротимемося до кінця. Адвокат повинен відповісти за свої дії!
Сам юрист вважає, що на рішення суду вплинув відеозапис інциденту. Камери на приміщенні Будинку правосуддя чітко зафіксували, що адвокат не кидався на міліціонерів із кулаками.
– Прокуратура подала на рішення суду апеляцію, – заявляє Дмитро Карпенко. – Якщо апеляційний суд підтвердить рішення Придніпровського райсуду, це буде перемога.
За його словами, його клієнт написав заяву про відмову від захисника:
– Припускаю, що на нього тиснули, але це моя суб'єктивна точка зору.
30 вересня відбудеться розгляд апеляції. Чи поставить апеляційний суд крапку в цій історії і на чиєму боці буде правда, поки що невідомо. Відомо одне – кожна людина повинна знати свої права і не думати, що затримання її ніколи не торкнеться. Це може статися з кожним.

Історія питання
Історія сталася 17 серпня у дворі Будинку правосуддя. Інцидент почався близько 19.00 біля воріт суду, звідки намагалися вивезти обвинуваченого. Перед цим убозівці близько 18.30 привезли до суду підзахисного Дмитра Карпенка. За словами адвоката, його клієнта мали звільнити з-під варти о 16.30, однак правоохоронці стверджують, що строк затримання рахується добами і закінчувався він о 24.00. Обвинувачений мав бути звільнений, однак правоохоронці знову посадили його в міліцейське авто. Після того, як адвокат запитав працівників міліції, на якій підставі утримують під вартою його підзахисного, на Дмитра Карпенка, за його словами, одягли наручники і відвезли в УБОЗ. Карпенко запевняє, що в дворі продовжили катування, а потім просто виштовхнули його з воріт приміщення. Після цього чоловік опинився на лікарняному ліжку. Міліція і прокуратура наступного дня заявили, що це Дмитро Карпенко напав на убозівців.

Довідка
Ваші права під час затримання та арешту
Під час затримання за підозрою у вчиненні кримінального злочину ви маєте право:
не свідчити проти себе чи своїх рідних;
у будь-який час відмовитися давати показання й відповідати на запитання;
мати захисника та побачення з ним віч-на-віч до першого допиту;
надавати докази, заявляти клопотання та відводи;
вимагати перевірки судом законності затримання;
особисто брати участь у судовому розгляді щодо обрання запобіжного заходу – взяття вас під варту.

Олег Захарченко

Оперативники державної служби боротьби з економічними злочинами зацікавились інформацією про зловживання службовим становищем посадовцями одного з товариств Черкаського району. Правоохоронці дізналися, що ці махінатори з метою незаконного отримання ліцензії на здійснення будівельної діяльності внесли в офіційні документи офіційної структури товариства завідомо неправдиві відомості про чисельність та рівень кваліфікації співробітників.

Вказані дані були подані до управління містобудування та архітектури Черкаської ОДА. Махінація з підробленими документами допомогла хитрунам отримати потрібну їм ліцензію. І, використовуючи її у подальшому, вони виконали певні роботи, пов'язані з розробкою та впровадженням енергозбережних технологій на підприємствах газотранспортної системи Черкаської області. У результаті розмір їх незаконного прибутку сягнув майже 300 тисяч гривень.
Описана кримінальна комбінація стала першою у низці афер, які змушують погодитись із думкою, що в Бендера на Черкащині багато послі-довників.

Представлялись міліціонерами,  а виявились... контролерами
Представившись працівниками правоохоронних органів, троє жителів міста Канева почали вимагати 600 гривень у 53-річного чоловіка. Помилка пройдисвітів полягала в тому, що вони пред'явили своїй жертві посвідчення не служителів закону, а контролерів одного з черкаських ВАТ, що призвело до їх перебування на підписці про невиїзд.

Нарахували собі незаконні гроші
Правоохоронними органами порушено кримінальну справу стосовно головного бухгалтера сільської ради одного з сіл Тальнівського району. Як було встановлено у ході слідства, ця жінка внесла у довідку «З оплати праці» на ім'я секретаря сільської ради дещо неправдиві відомості. А саме: приблизно 600 гривень у графу «надбавка за високі досягнення праці». Хоча відповідно до розпорядження сільського голови дана надбавка була скасована та утримана з секретаря як незаконна. У подальшому секретар подала вказану довідку до Пенсійного фонду, де на підставі цього фальсифікованого документа їй було нараховано і виплачено приблизно 13 тисяч гривень за півтора року. На даний час матеріальні збитки держави у розмірі вищевказаної суми відшкодовано в повному обсязі.
Зловжили своїм службовим становищем і службові особи однієї з сільських рад Шполянського району, які в силу покладених на них повноважень мали доступ до коштів місцевого бюджету й умисно нарахували та видали надбавки до заробітної плати службових осіб сільської ради в розмірі понад 12 тисяч гривень. Комбінацію було проведено протягом року з нахабним порушенням п. 6 Постанови КМУ N 268 від 09.03.2006 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, суддів та інших органів». При цьому махінатори чітко знали, що рішення про встановлення такого роду додаткових виплат службовим особам на засіданні сесії сільської ради не приймалось. Тому і відповідні розпорядження уповноваженими особами не видавались. У результаті майновим інтересам бюджету сільської ради було завдано збитків на вищевказану суму.

Маньківчани заробили на цукрі киян
Управління державної служби боротьби з економічними злочинами направило у прокуратуру матеріали за фактом привласнення значних коштів службовими особами одного з підприємств Маньківського району, які, достовірно знаючи, що кілька сот тонн цукру, що перебува-ють на відповідальному зберіганні у вищезгаданому підприємстві, належать одному з товариств Київської області, протягом місяця продали його за більш ніж 600 тис. гривень.

Олег Захарченко

У місті Ватутіному в підвальному приміщенні одного з будинків люди знайшли тіло місцевого чоловіка. Потерпілий був настільки побитий, що спокійно дивитися на нього не могли навіть загартовані подібними явищами оперативники. Експертиза встановила у нього закриту черепно-мозкову травму, крововиливи під кору головного мозку, перелом основи черепа, двійний перелом нижньої щелепи, перелом ключиці, грудини та розрив печінки.

Оперативно-пошукові заходи досить швидко прояснили картину. І незабаром за скоєне вбивство був затриманий раніше судимий хлопець 1988 р.н., який зізнався, що винний у смерті потерпілого саме він. Причина – ревнощі...
Якщо звернутися до статистики, то найчастіше черкащани вбивають тих людей, яких кохають, під дією спиртного. За останній час не було жодного випадку, коли б об'єкт пристрасті вбили на тверезу.

Дві на одного
дорівнює смерть
Наступні випадки доводять, що жіноче загострення почуттів буває не менш смертельно небезпечним, ніж чоловіче.
Близько 22-ї години після сумісного розпиття спиртного між двома жінками та непрацюючим жителем Умані виник конфлікт, у результаті якого представниці слабкої статі задушили представника статі сильної. З метою приховати злочин жінки перенесли тіло в літнє приміщення одного з місцевих домоволодінь. Але невдовзі одна з учасниць цієї історії була затримана, другу ж оголосили у розшук.
А по спецлінії 102 у чергову частину Соснівського райвідділу міліції надійшло повідомлення про те, що у багатоповерхівці біля залізничної колії вбито чоловіка. Опергрупа терміново прибула на місце, і невдовзі було з'ясовано, що потерпілого вбила його ж співмешканка ударом ножа в ділянку серця. Причиною трагедії стала побутова сварка. Жінку затримано.

Довів своє лідерство, зламавши палець
Найбільш «невинним» у нашому матеріалі стане випадок, який трапився у Черкаському районі. Там на зупинці громадського транспорту розігралася драма у стилі Шекспіра. Щоправда, з одним «але». У англійського драматурга чоловіки душили своїх жінок, нерідко – заколювали ножем. У нашому ж випадку чоловік довів свою першість у сутичці, зламавши коханій фалангу пальця правої руки. На щастя, до більш жорстоких дій представник сильної статі не вдався. А потерпіла звернулась спочатку по медичну допомогу, а потім – по міліцейську.

«Кавалер» не тільки згвалтував, а й обікрав
Близько восьмої години ранку в будинок 84-річної пенсіонерки з Чигиринського району увірвався її 30-річний односелець. Нападник ударив стареньку по голові і, подолавши її фізично, згвалтував. Окрім того, злочинець забрав у нещасної пенсіонерки останні сорок гривень, які в неї були. На сьогодні гвалтівник затриманий.

Побувала не під колесами автівки,
а під кулаками благовірного
Саме в такому стані поклали у Мошенську лікарню молоду жінку. Лікарів вразила та кількість травм, яких зазнала хвора: забій грудної клітки, переломи ребер, посттравматична пневмонія, численні гематоми на тілі. Складалося враження, що жінка побувала під колесами автівки.
Але правда виявилася сумнішою: її жорстоко відлупцював власний чоловік. Тоді постійної роботи він не мав і, мабуть, вирішив вилити на свою благовірну всю накопичену образу на життя. Закінчилося все сумно: агресор потрапив на лаву підсудних, а його кохана ще довго не зможе жити повноцінним життям.

Кухонний ніж стає бойовою зброєю
Це доводить убивство у Звенигородці. Там співмешканка заколола свого «єдиного» простим кухонним ножем. Удар леза припав на ліве передпліччя. Однак, мабуть, була пошкоджена важлива артерія, бо врятувати чоловіка не вдалося. А все – через брутальну сімейну розборку.
Подібний інцидент стався і на Жашківщині. Щоправда, там потерпілий від жіночої любові хапатися за ніж під час вирішення питання главенства у родині залишився живий.
Так само живим залишився після сімейної сутички і непрацюючий із Христинівки. Подібно до попереднього випадку, він мало не пішов із життя після того, як його співмешканка, не вагаючись, ударила його в живіт ножем.