Валентина ВАСИЛЬЧЕНКО

Новина буквально вибухнула в місті. Трагедія трапилася в середу на світанку, коли в центрі Звенигородки почав клекотіти базар. На очах в ошелешених містян товариш убив товариша. І вже мертвому почав робити штучне дихання. Мати не може прийти до тями, поховавши молодого сина. Хрещена мати покійника прокляла сина-вбивцю і відмовилася нести передачу. А обивателі ніяк не можуть заспокоїтися, переживаючи трагедію, як власну. Люди запитують одне в одного, як таке могло трапитися?

4 січня на світанку в Звенигородці завирував базар. Торговці розкривали ятки, викладали крам. Молодий чоловік вивішував на вітрині окуляри. Бабусі мостили на асфальті квасольку, бурячки з хроном і сушенину на узвар. Якраз у п'ятницю господині готуватимуть кутю на Різдво, варитимуть узвар. Передсвятковий базар наповнювався гомоном, метушнею. Ось сивий чоловічок припрошував до ікон і ладанок та свічечок. Різдво поволі входило в життя людей.
Навпроти в парку привертали до себе увагу фігури трьох молодиків. Біля них бігав породистий пес. Хлопці були добряче напідпитку, обнімалися і щось палко між собою обговорювали. Мирна розмова переросла в суперечку. І несподівано високий молодик ударив нижчого, раз, другий. Третій співрозмовник кинувся розбороняти, але від удару відлетів та гепнувся на землю. А чоловік продовжував бити хлопця. Той закричав і впав.
Люди мовчки спостерігали за трагедією, яка розігрувалася на очах усього базару. Усі троє були відомі в місті. Звенигородка – невеличке містечко, де кожен знає одне одного. Біографії висвічуються, як на долоні. Володимир, який бив по голові співрозмовника, доводився йому й товаришем. Він навчався разом у школі № 1 із Василем, який намагався втихомирити забіяку. Проте кулак Володимира виявився досить крутим, уклав на землю відразу двох співрозмовників.
А бив Володя свого товариша дитинства Славика. Саме це вразило людей. Славик нерухомо лежав на землі. Володя й Василь підхопили нерухоме тіло та поволочили до першої лавочки в парку. Там вони почали робити штучне дихання. Та марно. Славик не дихав.
Першою схаменулася Людмила – власниця ятки з крамом біля парку.
– Вони вбили хлопця, викликай «швидку!» – закричала жінка продавчині нічного магазину.
Продавчиню звати Надія. Саме вона працювала в нічну зміну і викликала карету «невідкладної допомоги».
Станція «швидкої допомоги» розта-шована всього за квартал. І лікарі відразу приїхали. Вони констатували смерть хлопця та викликали правоохоронців.
Відразу ж прибули міліціонери. Вони метушилися біля нерухомого тіла. А базар жваво обговорював убивство.
Славику було лише 25 років. Його вбивці ледве виповнилося тридцять років. Він має дружину і дворічного малюка.
– Вова, мій Вовочка! – частенько можна було чути з вуст учительки Тетяни Мефодіївни в школі.
Жінка любила цього білоголового вихрастого хлопчика, який бігав у дворі. Вони жили в одному домі – сім'я вчительки на другому поверсі. А її подруга Марія з родиною мешкала на першому. І, коли народився довгожданий син, Тетяна взяла подругу за хрещену матір.
Хлопчики підросли і подружилися між собою. Різниця у віці була в 5 років. І Володя опікав молодшого Славика. Линув час, діти підростали. Марія з чоловіком купили власний будинок і переїхали в нове помешкання. Це було неподалік від старого житла. Отож дві родини дружніх стосунків не поривали.
…Слава вийшов із бару і зустрівся з Василем. До них підійшов Володя з собакою. Чоловіки знали один одного. Тому вирішили пройтися містом, у нічних магазинах купити пиво і поспілкуватися. Нібито суперечка спалахнула ще біля бару «Чернігівський», і першим ударив в обличчя Слава та розквасив Володі носа. Продавчиня кіоску відчинила двері та вискочила на поріг. Побачила, що Слава лежав на землі. Над ним стояли двоє чоловіків. Потім узяли за руки і поволочили до лавки, почали робити штучне дихання. Василь роздягнувся. У розпачі хапався за голову, нагинався, приводив до тями хлопця. Потім піднімався і знову хапався за голову. По парку метався пес. Продавчиня викликала «швидку».
Володимир пішов у райвідділ міліції здаватися. Мати Володі мало не збожеволіла від горя, прокляла сина і відмовилася провідувати його та приносити передачі.

Старший слідчий Звенигородського райвідділу міліції Володимир Тюпа:
Сварка виникла через надмірне вживання алкоголю. Порушено кримінальну справу за ч. 2, ст. 121 КК України – нанесення тяжких побоїв, які призвели до смерті. Звинувачення висунуто Володимирові, який нині гірко кається. Слідство ж чекає на результати судово-медичної експертизи.

Михайло МАЛІНІН

Уявіть собі типову ситуацію. Ваші батьки чи інші родичі склали на вас заповіт, аби ви після їхньої смерті без проблем могли отримати квартиру та інше майно. І ви думаєте, що ви вже захищені від шахраїв? Зовсім ні. На практиці навіть заповіт не дає стовідсоткової гарантії… Спадкодавця вже після його смерті можуть визнати недієздатним і через суд скасувати заповіт. Потім з'явиться інший «спадкоємець», який шляхом певних маніпуляцій оформить квартиру на себе і швиденько її кілька разів продасть. А як не захочете з квартири виїжджати, нові власники відімкнуть вам світло та повибивають вам шибки. Не вірите? Тоді ця історія для вас.

Черкащанин Олександр Супрун два роки тому навіть уявити не міг, через що йому доведеться пройти, аби захистити квар-тиру, яку йому заповів дід… Олександр із сестрою Оксаною – сироти, батьки померли, тому їх виховував дід Василь Кваша. Коли у діда виявили пухлину головного мозку, вони разом із дідовою співмешканкою Галиною Іванівною доглядали його.
– Через півроку після смерті діда я на підставі заповіту оформив на себе у Черкасах однокімнатну квартиру поблизу перехрестя вулиць Шевченка та Сєдова та живу собі в ній. Минуло кілька місяців, і раптом я отримую повістку – з'явитися в суд про визнання заповіту недійсним. Я був у шоці, – розповідає Олександр.
З'ясувалось, що колишня співмешканка вирішила в суді оскаржити заповіт… І їй це вдалося. На підставі посмертної судово-психіатричної експертизи діда визнали недієздатним і заповіт скасували. Навіть за таких умов Олександр разом із сестрою залишаються першочерговими спадкоємцями – за правом представлення. Оскільки їхня мати є донькою діда, то вони мають першочергове право успадкувати спадщину замість неї.
Олександр Супрун знову звертається до нотаріуса та починає оформляти документи. Збирає різноманітні свідоцтва, довідки і так далі.
– Поки оформляються папери, час потроху спливає. На початку грудня – дзвінок у двері. Тоді якраз була вдома сестра, яка й відчинила. На порозі стоїть жінка і стверджує, що вона є власником квартири. Показує договір купівлі-продажу, рішення суду. Вже й нові двері привезла. Ми так і не пустили їх до хати, – розповідає Олександр.
Виявляється, що ще у вересні 2010 року Придніпровський районний суд м. Черкаси виніс рішення, за яким визнав право власності на квартиру за дідовою співмешканкою Галиною Іванівною. Суд зробив запит до Другої Черкаської державної нотаріальної контори, щоб з'ясувати, чи є ще спадкоємці на цю квартиру. І вона відповіла, що спадкова справа не відкривалась, тобто по прийняття спадщини ніхто не звертався... Але ж заповіт був зареєстрований у держреєстрі.
Зараз це рішення Олександр оскаржує в апеляції. Тим часом до нього приходять нові власники квартири, останній раз на квартиру претендував невідомий чоловік. Поки судова тяганина триває, Олександра з сестрою намагаються виселити з квартири будь-якими засобами. Нещодавно за заявою нового власника їм від’єднали світло, а наступного дня невідомі розбили каменюками вікна.
Ми по телефону зв'язались із Галиною Іванівною, щоб з'ясувати, кому зараз належить квартира. Коли ми спитали, кому квартира продана, жінка відповіла: «Нікому вона не продана. Хто це вам таке сказав?» – «Олександр Супрун». – «Він може набрехати. Він хоче все присвоїти. Самостійно прописався. …Там ще йде суд. Ще не все вирішено», – говорить жінка.
Нині Олександр Супрун по захист своїх прав звернувся до УБОЗу, прокуратури та СБУ. Він сподівається, що представники правоохоронних структур з'ясують, як так сталося, що Друга Черкаська державна нотаріальна контора у своїй відповіді суду не зазначила інших спадкоємців, адже заповіт на Олександра був нотаріально засвідчений. Крім того, він сподівається, що вдасться знайти того, хто за всім цим стоїть. Олександр сумнівається, що жінка, якій уже за шістдесят, могла самостійно це все прокрутити.

Думка із приводу
– Часто буває, що квартиру чи будинок навмисне кілька разів продають, аби у неї з'явився так званий добросовісний набувач, який придбав житло нібито законно. У цій ситуації насамперед треба захищати свої права у судовому порядку – тут можна оскаржувати рішення суду, скасовувати державну реєстрацію права власності на квартиру, вимагати витребувати її з чужого володіння і т.д. Крім того, поки триває судова тяганина, ні в якому разі не дати вселитись до квартири новим власникам, – радить юрист ПП "Юридична фірма «Результат» Максим Полішкевич.

ПЛЮС ДО ТЕМИ

Спадок за законом
Відповідно до Цивільного кодексу України, якщо немає заповіту або він скасований у судовому порядку, спадкування здійснюватиметься за законом. Відповідно до законодавства є п'ять черг спадкоємців.
Перша черга спадкоємців – діти спадкодавця, той із подружжя, який його пережив, та батьки.
Друга черга – рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як із боку батька, так і з боку матері.
Третя черга – рідні дядько та тітка спадкодавця.
Четверта черга – особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
П'ята черга – інші родичі спадкодавця включно до шостого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначають за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. До п'ятої черги також належать утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.
Усі спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття. Тобто спочатку право на спадщину мають спадкоємці першої черги, у випадку, якщо вони померли або відмовились від спадщини, право на спадок отримають спадкоємці другої черги й так далі.

Спадкування  за правом представлення
Цивільний кодекс також передбачає право на спадкування за правом представлення.
Згідно зі ст. 1266 цього кодексу, онуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері чи батькові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Тобто у цьому випадку внуки померлого є спадкоємцями першої черги.
У випадку, коли спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, то частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.

Спадщина для цивільної дружини
У випадку, якщо померлий проживав у цивільному шлюбі, то право на спадкування може отримати і його цивільна дружина. Для цього в судовому порядку треба встановити факт проживання однією сім'єю.
Цивільний шлюб може підтверджуватись спільним проживанням в одному приміщенні, спільним харчуванням, спільним бюджетом, взаємним піклуванням, веденням спільного господарства і т.д.
Тому цивільна дружина повинна надати докази, які підтверджуватимуть указані вище обставини. Це можуть бути показання свідків (родичів, сусідів, друзів, знайомих), документи (наприклад, довідка із СУБу, ЖЕКу про те, що ви були прописані в одному помешканні, тощо), фотографії і так далі.

На підставі цих доказів суд повинен установити:
факт спільного співмешкання жінки та чоловіка;
взаємну матеріальну допомогу і підтримку;
взаємне визнання та виявлення подружніх відносин перед третіми особами;
спільне виховання дітей й інші обставини, що свідчать про проживання жінки та чоловіка однією сім'єю.

Якщо суд установить факт проживання однією сім'єю цивільної дружини та померлого, то дружина стане спадкоємцем четвертої черги. Вона зможе успадкувати майно лише за умови, якщо будуть відсутні спадкоємці попередніх черг.

Валентина ВАСИЛЬЧЕНКО

Світлана через суд хоче відібрати конвектор, що опалює єдину житлову кімнату, в якій залишаються зимувати її колишній чоловік зі своїм шістнадцятилітнім сином. Колись жінка хотіла теплих стосунків з Олегом, однак три останні роки уламки їхнього кохання ділить із десяток судів. Нині лікарі констатують у 38-річного чоловіка тяжку хворобу серця. Такі перипетії шлюбу подружжя із села Мошен, що по-близу Черкас.

Сирітське кохання
Олег у п'ять років залишився круглим сиротою. Дитинство хлопця пройшло в школі-інтернаті. Держава подбала і про його виховання, і про спеціальність. Олег вивчився на електрогазозварника.
Старша сестра залишила йому добротну батьківську хату. Сама ж вийшла заміж за парубка з житлом. Отож юний Олег не починав життя злидарем. У батьківську хату привів красуню-наречену. Марина подарувала йому двійко дітей – Віктора і Вікторію.
Лихо постукало в двері зненацька і мало не звалило з ніг самого Олега – померла кохана дружина. Чоловік залишився з двома малими дітьми на руках.
Ще й року по Марині не справив, як по сусідству оселилася вродлива жінка з хлопчиком. Вона сама зайшла до хати, сказала, що звати Світланою. Рідна сестра після розлучення Світлани дозволила їй пожити у своїй хаті, поки сама мешкала в Криму. Потім жінка запросила Олега до себе в хату на вечерю. Так і зав’я-залися між ними стосунки.

Дух суперниці
Пригадуючи ті часи, Олег переконаний, що не думав вдруге одружуватися. Коли почали жити в одній хаті, все ще згадував Марину. Він повернувся до старих шабашок, гарно заробляв. Придбав ще одну хату. Новий будинок вирішив передати у посаг доньці, а батьківську хату – залишити синові.
Жили вони зі Світланою дружно, однак вона скаржилася, що їй незатишно в хаті, де ще літає дух Марини.
– Продай хату, купимо нове обійстя і почнемо життя з чистого листа, – не втомлювалася повторювати молодиця.
Олег лише зітхав. Та Світлана не відступалася. Якось забіг Яша, колишній однокласник Олега. Друг поділився новиною. Він із дружиною перебирався жити в Росію. Жаль розлучатися зі старим обійстям. Оселю зводив на довге життя. Почав умовляти друга купити своє жило за півціни. Олег ще кілька днів роздумував, однак погодився.
Світлана зраділа такій по-купці. Три роки вони жили з Олегом у цивільному шлюбі. І тут чоловік половину будинку відразу переписав на неї, щоб у нову хату Світлана ввійшла справжньою господинею.

розлучення
Олег нічого лихого не думав про дружину. Адже Світлана має в тих же Мошнах власний будинок, у якому прописана з сином до цього часу. Після розлучення перший її чоловік поїхав на заробітки, а хату залишив колишній дру-жині.
Перебравшись у нову хату, Олег розписався зі Світланою. Дружина добилася, що чоловік почав перебудовувати нове обійстя під сучасний особняк. І взявся так наполегливо, що спродав два будинки та новий автомобіль. Була найнята бригада будівельників. Разом із нею працював і Олег. Врешті подружжя вирішило розпочати перебудову половини будинку, в якому жили. Світлана пакувала речі в мішки. Ввечері подружжя, як завжди, лягло спати. А вранці дружина ска-зала, що йде від нього.
Ошелешений чоловік не міг прийти до тями. Ввечері він побачив, що з хати вивезено більшу частину речей, які пакувала Світлана ніби для ремонту. Жінка занесла в суд заяву про розлучення. Олег просив дати час на роздуми, сподівався переконати дружину залишитися.

Сліпа Феміда
Зазвичай подружжя намагається за одним позовом поділити все майно. Всі позови подавала Світлана. Вона розділила їх на кілька судів. За першим позовом жінка вимагала визнання права власності на майно та розподіл спільного майна подружжя.
Світлана навіть простирадла ділила через суд. Через нього ж жінка вимагала всі шість жалюзі на вікна, дві новенькі пральні машини, швейну машинку, нову газову плиту, крісла, табуретки і таке інше. Поки тривали суди, доньці виповнилося вісімнадцять років, вона вийшла заміж. Але її брат все ще залишається неповнолітнім. Суд чомусь присудив жінці комп'ютер, подарований батьком синові. Хоча під час розподілу майна спершу мусять враховуватися інтереси неповнолітніх дітей.
Важко зрозуміти, навіщо здався Світлані конвектор, який обіграває єдину житлову кімнату в обійсті взимку? І в цій кімнаті живе неповнолітній школяр. З усього виходить, що жінка з метою помсти позбавила чоловіка, а разом із ним і неповнолітнього пасинка тепла в житлових приміщеннях під час морозів.
Олег говорить, що його заяви про неповнолітніх дітей суддею ігнорувалися. Про те, що чоловік зобов'язаний був звернутися в службу у справах захисту прав дітей при Черкаській райдержадміністрації, Олег не знав. Але судді добре про це було відомо, і він не мав права проводити суд без присутності члена цієї служби в засіданні.
А далі ще цікавіше. Бо два районні суди починають ділити один недобудований будинок. Один суд із невідомих причин призупинив судовий розгляд справи. А ось другий виніс рішення про вселення Світлани в недобудоване приміщення. І знову суди продовжують ігнорувати права шістнадцятилітнього Віктора.
Остання зустріч Олега зі Світланою у жовтні цього року закінчилася тим, що до чоловіка викликали карету «швидкої допомоги». Його у тяжкому стані поклали в лікарню.
Олег розуміє, що може сиротою залишити сина. Проте чоловік не знає, де дістати гроші, щоб підлікувати хворе серце, найняти адвоката і продовжити судитися в корумпованих судах, аби удвох із сином не опинитися на вулиці.

Валентина ВАСИЛЬЧЕНКО

Увесь Звенигородський район досі в шоці. Після таємничого зникнення жителя села Стецівка у полі за селом знайшли його голову, а в лісосмузі під Княжою – руку. Ногу підібрали за селом Іскрене Шполянського району. Тиждень перед цим навколишніми селами ходили жахливі чутки. Мовляв, мисливці з Княжої блукали полями, полюючи на зайців. А їх собачки вполювали дивину – притягнули руку й ногу людини. Собачки на околиці села, якраз під мостом із залізничною колією, тягали тельбухи та шматки м'яса. Нині Звенигородський міжрайонний прокурор порушив кримінальну справу за ознаками вбивства.

Пив горілку
і шматував друга
На цій вулиці доля звела особливих людей, багатьом із них довелося побувати на зоні за тяжкі злочини. Зінаїда Іванівна вміла ладити з усіма. Жінка звела тут ошатний будиночок. Посадила садочок із сортових щеп. У квітнику було лише троянд, які плетуться, 32 сорти. І на городі, і в саду допомагав бабці внук Сергійко.
Діти виросли і розлетілися, як пташенята, по світу. Донька поїхала за чоловіком у Білорусь. Бабця внучка залишила біля себе. Мовляв, там же треба вчити білоруську мову, хай дитина не забуває рідну, українську.
– Хлопчику мій, я ж тебе з пологового будинку забирала малесеньким, – плаче Зінаїда Іванівна. – Ростила, плекала, ночей недосипала, коли хворів. А тепер із моргу 8 кілограмів кісточок забрала, щоб поховати. Якою ж лютою смертю загинув, дитино моя.
– За іронією долі і вбивцю, і жертву звали Сергіями. Вбивця 1960 року народження, покійник – 1977 року, – розповідає сільський голова Олександр Караван. – Але чоловіки жити один без одного не могли. Звела їх горілка. Сергія Тараненка бабуся виростила з пуп'янка. На моїх очах хлопчина виріс. Онук допомагав по господарству, город полов.
Торік бабця ногу зламала, і її другий чоловік, який пішов від неї кілька років тому через пиятику внука, забрав Зінаїду Іванівну у Ватутіне. Сергій же залишився сам на обійсті і геть спився, пропивав речі з хати.
Олександр Караван пригадує, як розповідали односельці, що собаки мисливців тягали в полі чиюсь руку й ногу. Йому було дивно. Адже в страшному сні не могло наснитися, що жахливе вбивство вчинять люди з його села. Аж ось до нього прибігла Зінаїда Іванівна, плакала, що онук зник.
Першим у райвідділ міліції зателефонував сільський голова. Там сказали принести фото. Потім через кілька днів прибули на трьох машинах міліціонери, щось шукали в полі. На руку натрапили в лісосмузі за селом Княжа, голову знайшли в полі за Стецівкою, а ногу вигребли з-під листя в лісосмузі під селом Іскрене Шполянського району.
Привели в сільраду вбивцю. Сергій не пам'ятав, де ховав порізані частини тіла.
– Навіщо таке лихо накоїв? Убив чоловіка й на шматки порізав? – допитувався голова сільради в убивці.
– Так вийшло, – відповідав Сергій.
– Чого ж так? – намагався докопатися до суті Олександр Іванович.
– Бо так вийшло, – затявся вбивця.
Зупиняємося біля горіха на околиці села. Тут, за тином, і жив нещасний Сергій. За хатою в осінні шати вбрався садок. За садком город, чисто виполотий від бур'янів. Його саджав і доглядав убитий. Помідорів стільки насадив, що бабця заготовила на зиму кілька відер томатного соку.
До секретаря сільради Валентини Мошенець підходить сусід Віктор Ященко. Він був понятим, коли затримували вбивцю. Той сам виніс сокиру і косу. Казав, що совість замучила та несила приховувати злочин.

Кривава ніч
Того вечора Сергії випивали в хатині над ставком. А потім вони поїхали накосити трави. Між ними виникла суперечка, і Сергій Тараненко грубо обізвав свого друга, той не стерпів і штиркнув кривдника косою в груди та потрапив у самісіньке серце. Труп відвіз у лісосмугу, загріб у листі. Спробував прикопати. Проте натрапив на коріння й облишив справу. Уже ввечері сів на велосипед, узяв сокиру і поїхав та відрубав голову.
Сусід Дмитро Костенко провів до сторожі над ставками, в якій мешкав убивця. Він також сторожує. Але тієї лихої ночі залишився вдома. Мав удень іти на роботу.
Якщо йти навпростець, ярами та лісосмугою, то хвилин за 15 від села можна добратися. Будинок добротний, цегляний. Ось тільки всередині занедбаний. Стіни чорні, закіптюжені вугіллям. Є тут лежанка і плита. До стіни притулилося металеве ліжко. На лежанці сушаться горіхи.
Поруч і лісосмуги, по яких вбивця розкидав шматки свого друга. Голову знайшли на полі в кукурудзі. У цих хащах можна не один труп сховати.
Віктор Бондаренко розповідає, що вбивця показав, куди заносив відрубані частини тіла. Та точно пригадати місця не міг. Казав, що прийшов на став, випив горілки, вирішив відрубати голову. Перепоховав голову, знову перехилив оковитої і вирішив відрубати кінцівки. За третім підходом наважився порубати тулуба.
Опери зі Звенигородського райвідділу міліції три години лазили по хащах, шукаючи труп. Нічого не знайшли. Отож наступного дня узяли собаку. А та відразу взяла слід.
Убивця зізнався у всьому, каявся, написав явку з повинною. Казав, що тінь небіжчика стежить за ним, куди б не йшов. Сяде, а позаду стоїть Сергій. Склепає повіки, а уві сні знову з'являється покійник. Коли прийшли міліціонери, убивці навіть стало легше.

Тетяна РОГОВСЬКА

Суд скасував постанову про порушення кримінальної справи щодо адвоката Дмитра Карпенка. Від нього відмовилися його клієнти, через яких трапився цей інцидент. Однак крапку у справі поставить рішення апеляційного суду.

– За результатами розгляду Придніпровським райсудом скаргу адвоката Дмитра Карпенка задоволено, а постанову про порушення кримінальної справи щодо нього скасовано, – роз'яснює начальник відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури Валерій Барбаш. – Якщо й надалі битимуть працівників міліції, це буде повний “беспредел”, тому ми боротимемося до кінця. Адвокат повинен відповісти за свої дії!
Сам юрист вважає, що на рішення суду вплинув відеозапис інциденту. Камери на приміщенні Будинку правосуддя чітко зафіксували, що адвокат не кидався на міліціонерів із кулаками.
– Прокуратура подала на рішення суду апеляцію, – заявляє Дмитро Карпенко. – Якщо апеляційний суд підтвердить рішення Придніпровського райсуду, це буде перемога.
За його словами, його клієнт написав заяву про відмову від захисника:
– Припускаю, що на нього тиснули, але це моя суб'єктивна точка зору.
30 вересня відбудеться розгляд апеляції. Чи поставить апеляційний суд крапку в цій історії і на чиєму боці буде правда, поки що невідомо. Відомо одне – кожна людина повинна знати свої права і не думати, що затримання її ніколи не торкнеться. Це може статися з кожним.

Історія питання
Історія сталася 17 серпня у дворі Будинку правосуддя. Інцидент почався близько 19.00 біля воріт суду, звідки намагалися вивезти обвинуваченого. Перед цим убозівці близько 18.30 привезли до суду підзахисного Дмитра Карпенка. За словами адвоката, його клієнта мали звільнити з-під варти о 16.30, однак правоохоронці стверджують, що строк затримання рахується добами і закінчувався він о 24.00. Обвинувачений мав бути звільнений, однак правоохоронці знову посадили його в міліцейське авто. Після того, як адвокат запитав працівників міліції, на якій підставі утримують під вартою його підзахисного, на Дмитра Карпенка, за його словами, одягли наручники і відвезли в УБОЗ. Карпенко запевняє, що в дворі продовжили катування, а потім просто виштовхнули його з воріт приміщення. Після цього чоловік опинився на лікарняному ліжку. Міліція і прокуратура наступного дня заявили, що це Дмитро Карпенко напав на убозівців.

Довідка
Ваші права під час затримання та арешту
Під час затримання за підозрою у вчиненні кримінального злочину ви маєте право:
не свідчити проти себе чи своїх рідних;
у будь-який час відмовитися давати показання й відповідати на запитання;
мати захисника та побачення з ним віч-на-віч до першого допиту;
надавати докази, заявляти клопотання та відводи;
вимагати перевірки судом законності затримання;
особисто брати участь у судовому розгляді щодо обрання запобіжного заходу – взяття вас під варту.

Олег Захарченко

Оперативники державної служби боротьби з економічними злочинами зацікавились інформацією про зловживання службовим становищем посадовцями одного з товариств Черкаського району. Правоохоронці дізналися, що ці махінатори з метою незаконного отримання ліцензії на здійснення будівельної діяльності внесли в офіційні документи офіційної структури товариства завідомо неправдиві відомості про чисельність та рівень кваліфікації співробітників.

Вказані дані були подані до управління містобудування та архітектури Черкаської ОДА. Махінація з підробленими документами допомогла хитрунам отримати потрібну їм ліцензію. І, використовуючи її у подальшому, вони виконали певні роботи, пов'язані з розробкою та впровадженням енергозбережних технологій на підприємствах газотранспортної системи Черкаської області. У результаті розмір їх незаконного прибутку сягнув майже 300 тисяч гривень.
Описана кримінальна комбінація стала першою у низці афер, які змушують погодитись із думкою, що в Бендера на Черкащині багато послі-довників.

Представлялись міліціонерами,  а виявились... контролерами
Представившись працівниками правоохоронних органів, троє жителів міста Канева почали вимагати 600 гривень у 53-річного чоловіка. Помилка пройдисвітів полягала в тому, що вони пред'явили своїй жертві посвідчення не служителів закону, а контролерів одного з черкаських ВАТ, що призвело до їх перебування на підписці про невиїзд.

Нарахували собі незаконні гроші
Правоохоронними органами порушено кримінальну справу стосовно головного бухгалтера сільської ради одного з сіл Тальнівського району. Як було встановлено у ході слідства, ця жінка внесла у довідку «З оплати праці» на ім'я секретаря сільської ради дещо неправдиві відомості. А саме: приблизно 600 гривень у графу «надбавка за високі досягнення праці». Хоча відповідно до розпорядження сільського голови дана надбавка була скасована та утримана з секретаря як незаконна. У подальшому секретар подала вказану довідку до Пенсійного фонду, де на підставі цього фальсифікованого документа їй було нараховано і виплачено приблизно 13 тисяч гривень за півтора року. На даний час матеріальні збитки держави у розмірі вищевказаної суми відшкодовано в повному обсязі.
Зловжили своїм службовим становищем і службові особи однієї з сільських рад Шполянського району, які в силу покладених на них повноважень мали доступ до коштів місцевого бюджету й умисно нарахували та видали надбавки до заробітної плати службових осіб сільської ради в розмірі понад 12 тисяч гривень. Комбінацію було проведено протягом року з нахабним порушенням п. 6 Постанови КМУ N 268 від 09.03.2006 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, суддів та інших органів». При цьому махінатори чітко знали, що рішення про встановлення такого роду додаткових виплат службовим особам на засіданні сесії сільської ради не приймалось. Тому і відповідні розпорядження уповноваженими особами не видавались. У результаті майновим інтересам бюджету сільської ради було завдано збитків на вищевказану суму.

Маньківчани заробили на цукрі киян
Управління державної служби боротьби з економічними злочинами направило у прокуратуру матеріали за фактом привласнення значних коштів службовими особами одного з підприємств Маньківського району, які, достовірно знаючи, що кілька сот тонн цукру, що перебува-ють на відповідальному зберіганні у вищезгаданому підприємстві, належать одному з товариств Київської області, протягом місяця продали його за більш ніж 600 тис. гривень.

Олег Захарченко

У місті Ватутіному в підвальному приміщенні одного з будинків люди знайшли тіло місцевого чоловіка. Потерпілий був настільки побитий, що спокійно дивитися на нього не могли навіть загартовані подібними явищами оперативники. Експертиза встановила у нього закриту черепно-мозкову травму, крововиливи під кору головного мозку, перелом основи черепа, двійний перелом нижньої щелепи, перелом ключиці, грудини та розрив печінки.

Оперативно-пошукові заходи досить швидко прояснили картину. І незабаром за скоєне вбивство був затриманий раніше судимий хлопець 1988 р.н., який зізнався, що винний у смерті потерпілого саме він. Причина – ревнощі...
Якщо звернутися до статистики, то найчастіше черкащани вбивають тих людей, яких кохають, під дією спиртного. За останній час не було жодного випадку, коли б об'єкт пристрасті вбили на тверезу.

Дві на одного
дорівнює смерть
Наступні випадки доводять, що жіноче загострення почуттів буває не менш смертельно небезпечним, ніж чоловіче.
Близько 22-ї години після сумісного розпиття спиртного між двома жінками та непрацюючим жителем Умані виник конфлікт, у результаті якого представниці слабкої статі задушили представника статі сильної. З метою приховати злочин жінки перенесли тіло в літнє приміщення одного з місцевих домоволодінь. Але невдовзі одна з учасниць цієї історії була затримана, другу ж оголосили у розшук.
А по спецлінії 102 у чергову частину Соснівського райвідділу міліції надійшло повідомлення про те, що у багатоповерхівці біля залізничної колії вбито чоловіка. Опергрупа терміново прибула на місце, і невдовзі було з'ясовано, що потерпілого вбила його ж співмешканка ударом ножа в ділянку серця. Причиною трагедії стала побутова сварка. Жінку затримано.

Довів своє лідерство, зламавши палець
Найбільш «невинним» у нашому матеріалі стане випадок, який трапився у Черкаському районі. Там на зупинці громадського транспорту розігралася драма у стилі Шекспіра. Щоправда, з одним «але». У англійського драматурга чоловіки душили своїх жінок, нерідко – заколювали ножем. У нашому ж випадку чоловік довів свою першість у сутичці, зламавши коханій фалангу пальця правої руки. На щастя, до більш жорстоких дій представник сильної статі не вдався. А потерпіла звернулась спочатку по медичну допомогу, а потім – по міліцейську.

«Кавалер» не тільки згвалтував, а й обікрав
Близько восьмої години ранку в будинок 84-річної пенсіонерки з Чигиринського району увірвався її 30-річний односелець. Нападник ударив стареньку по голові і, подолавши її фізично, згвалтував. Окрім того, злочинець забрав у нещасної пенсіонерки останні сорок гривень, які в неї були. На сьогодні гвалтівник затриманий.

Побувала не під колесами автівки,
а під кулаками благовірного
Саме в такому стані поклали у Мошенську лікарню молоду жінку. Лікарів вразила та кількість травм, яких зазнала хвора: забій грудної клітки, переломи ребер, посттравматична пневмонія, численні гематоми на тілі. Складалося враження, що жінка побувала під колесами автівки.
Але правда виявилася сумнішою: її жорстоко відлупцював власний чоловік. Тоді постійної роботи він не мав і, мабуть, вирішив вилити на свою благовірну всю накопичену образу на життя. Закінчилося все сумно: агресор потрапив на лаву підсудних, а його кохана ще довго не зможе жити повноцінним життям.

Кухонний ніж стає бойовою зброєю
Це доводить убивство у Звенигородці. Там співмешканка заколола свого «єдиного» простим кухонним ножем. Удар леза припав на ліве передпліччя. Однак, мабуть, була пошкоджена важлива артерія, бо врятувати чоловіка не вдалося. А все – через брутальну сімейну розборку.
Подібний інцидент стався і на Жашківщині. Щоправда, там потерпілий від жіночої любові хапатися за ніж під час вирішення питання главенства у родині залишився живий.
Так само живим залишився після сімейної сутички і непрацюючий із Христинівки. Подібно до попереднього випадку, він мало не пішов із життя після того, як його співмешканка, не вагаючись, ударила його в живіт ножем.

Олег Захарченко

11-річна черкащанка Катерина не хоче йти до школи: боїться, що на неї чекають знущання однокласників. Почалося все давно – мало не з першого класу.

Тоді над Катериною просто кепкували: маленького зросту, повненька і до того ж – трохи заїкається. Однак до третього класу це терпіти ще можна було. Аж поки одно-класники не стали свідками, як у Катерини під час уроку фізкультури порвалася резинка на штанах і вони з неї впали. Відтоді Каті дали образливе прізвисько. І шкільне життя перетворилося на пекло...

Відкуп пиріжками не допоміг
Щоб цю ситуацію якось виправити, дівчинка навіть пробувала відкупитися: спочатку пиріжками і бутербродами, пізніше – грошима.
– Із вікової психології, – коментує ситуацію психолог, директор київського НЛП-центру і його черкаського філіалу Тетяна Ларіна, – відомо, що діти – найжорстокіші істоти. Хоча б через те, що соціальні поняття у них ще недостатньо розвинені, а тому інстинктивний початок грає провідну роль. Саме тому однокласники Катерини спершу вдовольнялися «пригощаннями» дівчинки. Згодом подібні «задобрення» перестали бути достатніми: Катю все одно продовжували «пресувати»... Ситуацію можна виправити, якщо дитину віддати на секцію єдиноборств і навчити просто фізично відстоювати себе. Іншої мови її однокласники не зрозуміють. Важливо порадити батькам Каті виказувати надалі своє схвалення агресивним стосовно однокласників діям дочки. Тільки слід розповісти про «заборонені» місця – куди не можна бити людину. Схвалення рідних посилить психологічний настрій дівчинки, особливо зважаючи на те, що її заїкання – швидше за все, реакція на авторитарність батьків і підсвідомий страх висловити перед ними своє бажання вголос.
На практиці все вийшло не так гладенько: на перервах Катерину стали перестрівати і силоміць забирати не лише бутерброди, а й гроші. Одного разу психіка дівчинки не витримала, і на наступний ранок вона навідсіч відмовилася йти на заняття. Страх перед однокласниками став таким сильним, що батьки вимушені були перевести дочку до іншої школи. Але по ночах їй усе одно сняться жахи з колишнього шкільного року.

Липові міліціонери забрали у дітей липову зброю
Як показує практика, небезпека на школярів може чатувати не тільки від одно-класників і однолітків. Нерідкісні випадки, коли злочини стосовно підлітків скоюють сторонні дорослі.
Так, нещодавно двоє здорових чоловіків нажили собі проблем, вирішивши впасти у дитинство і забрати у дітей іграшки. Чарка за чаркою, і нечистий потягнув їх на місцевий майданчик із недобудовами. Там вони побачили підлітків, які бігали по будівництву, «стріляючи» одне в одного зі страйкбольних пістолетів. Чоловіки одразу зацікавились побаченим.
Підійшовши до гравців, чоловіки представились працівниками міліції. І попросили роздивитися пістолети зблизька. Потім стали вимагати документи «на зброю». А коли отримали негативну відповідь – тупо вдарили одного з гравців та відібрали іграшку. І віддавати пістолет просто так ніхто не збирався, а тому у господаря речі попросили невелику винагороду в сумі декількох сотень гривень. Не маючи при собі такої суми, один гравець пообіцяв принести з дому. «Правоохоронці» розділилися – один залишився на будмайданчику, а інший пішов по винагороду.
– Проте, – зазначає начальник СДІМ Придніпровського РВ у м. Черкаси Віталій Кравченко, – чи то фортуна відвернулася від чоловіка, чи просто йому не пощастило – не знаємо. Тільки у дворі будинку відпочивали родичі підлітка. Хлопець одразу підійшов до батька та розповів про те, що з ним сталося на будмайданчику. Почуте змусило кров батька закипіти від гніву, і чоловік став захищати сина – спочатку словами, потім силою. Розпочалася бійка. Хтось викликав міліцію. Патрульно-постовий наряд з'явився за лічені хвилини.
Далі трапився своєрідний казус: свідки, які бачили протистояння, зазначили, що кулаками махати розпочав батько підлітка. А тому саме його затримали як правопорушника. Однак подальше розпитування про обставини і причини з'ясування стосунків картину прояснило: стало відомо про товариша, який чекає на будмайданчику. Опергрупа поїхала його затримувати.
– Чоловік, – доповнює розповідь дільничний інспектор міліції Олександр Куцурук, – до того часу встиг дещо протверезіти. І, побачивши людей у формі, намагався втекти. Однак доза алкоголю позначилася на швидкості його бігу. За хвилину спринтерських змагань ми втікача зловили.
Уже у райвідділі затримані чоловіки зізналися, що наміру грабувати підлітків вони не мали. Вважаємо, їм можна повірити, адже обидва молодики чесно заробляють собі на прожиття підробітками. Один, правда, раніше був судимий за крадіжку.
Наразі за фактом грабежу неповнолітніх порушена кримінальна справа. А строк за такий вид злочину передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від чотирьох до шести років. Незайвим буде зауважити, що якщо несудимий грабіжник може відбутися умовним покаранням, то інший, враховуючи його попередню судимість, відповість по повній.

Данило Протас
zakon999@ukr.net,
067-47-08-392

«Ось почекайте осені, братва з'їдеться з югів без грошини у кармані. То буде вам...» – ці слова сказав відомий у Черкасах кишеньковий злодій, на прізвисько Фомич, перебуваючи під час затримання у кабінеті місцевого карного розшуку. Маючи кілька «ходок до хазяїна», чоловік не боявся провести осінь-2011, медитуючи на небо у клітинку.

Спіймали злодія у момент, коли лезо Фомича розпорювало сумку чергової жертви. Щоправда, жертва тільки здавалася такою: злодій натрапив на опера-пенсіонера, який умить скрутив Фомича і передав його своїм колегам, які ще до виходу на пенсію не дослужили. Свою думку стосовно ймовірного загострення криміногенної ситуації у області Фомич висловив із характерним для хорошого аналітика підгрунтям.
– Дивіться самі, – вів далі кишеньковий злодій, – народ за останній рік конкретно збіднів. А раз так, значить і мої статки дуже зменшились. Що вже казати про представників інших кримінальних спеціалізацій, за винятком усіляких «купців», «аліків» та «банчил» (торговців наркотиками різного рівня), бізнес яких не залежить від загального добробуту населення. Гопота вийде на вулиці, а «домашні шніфери» (квартирні злодії) зайдуть у оселі людей. Хоча, можливо, буде і навпаки. Усе більше альфонсів та хитрожопих, які люблять загрібати жар руками інших... Може, буде і так, що особливих змін не станеться. Це можна прослідкувати хоча б на моєму прикладі: восени минулого року я був на нарах, осінь року нинішнього, скоріше за все, проведу там же...

Крадіжки  і наркодилерські вояжі
Щоб мати хоч якийсь прогноз на динаміку осіннього криміналу-2011, слід проаналізувати аналогічний період минулого року. А тоді (у перших же числах) був спійманий молодик, який спочатку знайомився з жінками по Інтернету, а потім обкрадав їхні квартири. Самі потерпілі були з інших міст України. Свої вчинки хлопець виправдовував тим, що ненавидить цих «продажних шльондр, які цінують не особистість чоловіка, а вміст його гаманця».
Своєрідною тенденцією осені-2010, що з великою імовірністю стане тенденцією осені-2011, були факти розбійницьких нападів, які скоювалися не ввечері (що трапляється найчастіше), а пізно вночі. Тактика нападників була простою: знайти одинокого опів-ночника, підійти до нього ззаду, приставити до горла ножа і забрати все, що є цінного. У деяких випадках потерпілих дуже били, якщо нападників було кілька. Сумним прикладом слугує випадок, коли на молодого студента не просто напали, а затягли на алею і там уже довели до реанімації. Своїх жертв банда шукала біля супермаркетів, які працюють цілодобово.
Своєрідною тенденцією осені 2011 року може стати опанування місцевими наркодилерами інших областей України. Спроба втілити це у життя була вперше здійснена якраз у вересні торік. Тоді черкаський наркоман возив на продаж у Харків «ширку» місцевого виготовлення і мав із цього солідний навар: один мілілітр цього зілля коштував у нашому місті 20 гривень, а у Харкові ціна збільшувалась аж у чотири рази. Коли наркодилера затримували УБОЗівці, його товар нараховував десять мілілітрів, а сам хлопець чекав відправлення у Харків у салоні маршрутки.

Від божевільного  до обдурених віруючих
Будь-який психіатр вам скаже, що осінь – пора загострення психічних хвороб. І якщо, наприклад, улітку ваш параноїк-сусід тільки підглядав за вашим поверненням з роботи у вічко, то у жовтні він може напасти на вас із вилами, бо ГОЛОС скаже йому, ніби ви – сам чорт із ріжками. Своєрідною ілюстрацією може слугувати реальний випадок, який минулої осені був зафіксований у Драбові. Там звичайний собачий гавкіт змусив місцевого чолов'ягу взятися за вила і вдарити ними і самого бідолашного пса, і двох пенсіонерів, які зробили спробу достукатись до докорів сумління психічно хворого. Розібравшись зі своїми жертвами, параноїк забарикадувався у школі і відбивав атаки міліції, будучи при цьому повністю... голим. Тоді виконуючий обов'язки начальника Драбівського райвідділу міліції підполковник Володимир Рець зауважив: «Без застосування зброї було не обійтись. Щоб не наражати на небезпеку своїх людей, я вирішив стріляти у психопата сам...» Нині психічно хворий перебуває на примусовому лікуванні і, ймовірно, не з'явиться у Драбові ще довго...
Досі не завершене слухання справи у суді стосовно обдурених своєю ж пастиркою членів черкаської релігійної громади Євангелія «Служіння Святого Духу». 29 серпня адвокат цієї жінки мав (за даними колишніх парафіян) вийти з відпустки. Після чого засідання розпочнуть новий період. Віруючі дуже сумніваються, що вирок буде оголошений цієї осені.

Профілактика педофілів  і квартирних крадіжок
Із року в рік міліція вимушена все частіше фіксувати сексуальні злочини стосовно дітей. Резонансне затримання у листопаді-2010 педофіла, який шантажував дітей відзнятим із ними порновідео, за нашими відомостями, все ще розглядається у суді.
– Тоді мало не перетворилися на рабів збоченця троє хлопчиків та дев'ять дівчаток із неблагополучних сімей, – прокоментував страшний випадок перший заступник начальника управління Леонід Бойко. – Діти назавжди отримали серйозні психологічні травми...
Імовірність того, що на осінь 2011 року збоченців на Черкащині не залишилося, мізерна. То ж будьте обережні ви і ваші діти.

ЗНАЙТЕ
Восени (зокрема у листопаді) особливо загострюється криміногенна ситуація щодо квартирних крадіжок. Щоб не кусати потім лікті, зробіть те, що рекомендує начальник сектора техніко-криміналістичного забезпечення Віктор Туренко: "Не ховайте гроші у цукорницях та вазончиках – квартирники зазирають туди у першу чергу. Облаштуйте у себе вдома сейф. Краще, щоб він був прикріплений до стіни або до підлоги. При дітях про гроші не розмовляйте. Поставте на кожен свій дверний замок броньовані пластини. Тамбур та двері зачиняйте не на один, а на два повороти ключа. Наклейте перед входом у житло сповіщення: «Охороняється міліцією».

Данило Протас, zakon999@ukr.net, 067-47-08-392

Ці гроші їй видав черкаський філіал одного із всеукраїнських банків. У довідці про доходи, яку аферистка показала працівникам банку, зазначено, що 17 тисяч гривень зарплатні вона отримувала впродовж двох місяців.
Можливо, все б на цьому і закінчилося. Але час минав, однак ні кредит, ні відсотки по ньому не виплачувалися. Тоді ошуканому банку нічого не залишалося, як долучити до вирішення справи міліцію.
Оперативники державної служби боротьби з економічними злочинами швидко з'ясували, що довідка про захмарні доходи аферистки була підроблена. І підробили їй документ її ж колеги по фірмі. Чи отримали вони якийсь відсоток від суми кредиту, чи виготовили підробку лише через хороше ставлення до жіночки – дати відповідь на ці питання вже є справою слідства.

Данило Протас, zakon999@ukr.net, 067-47-08-392

Згідно з цим документом по обліку фінустанови махінатори відобразили видачу в кредит близько п'яти мільйонів гривень. Хоча фактично кошти аферистами були просто привласнені та використані на власні потреби. Цю кримінальну оборудку потрібно було якось приховати. І махінатори вигадали таке: по бухгалтерському обліку організації було відображене погашення оформленого кредиту за рахунок передачі майна, яке належало голові (це підтверджується відповідними документами), а саме: житлових приміщень у Черкасах. Фактично ж вказана нерухомість у власність фінансової установи хитрим директором не передавалась. У результаті кримінальної комбінації, проведенної головою правління та його заступником, інтересам членів фінорганізації були завдані матеріальні збитки на загальну суму близько п'яти мільйонів гривень.
Із метою відшкодування цих грошей міліцією було накладено арешт на нерухомість голови правління. А це помешкання, за оцінками ріелтерів, тягне на вісім мільйонів гривень. Значить, прогнози щодо вирішення цієї ситуації для членів фінансової установи, досить оптимістичні.

Данило Протас, zakon999@ukr.net, 067-47-08-392
На той момент стрілки годинника показували приблизно 16.30. Жертвою аварії став місцевий непрацюючий. Від отриманих травм чоловік загинув на місці... Цей нещасний випадок – перший із серії йому подібних, які впродовж останнього часу трапились у нашій області.
Другий відмітив Соснівський район Черкас. Там о 23.20 в опiковому вiддiленнi Першої мiської лiкарнi помер молодий хлопець із Дубіївки. Причиною летального кінця стали сильні опіки голови, рук та ніг. Вогонь зненацька спалахнув, коли потерпілий на територій свого двору ремонтував автомобіль.
А житель села Домантове пішов із життя через те, від чого інший просто почухався б. Судіть самі: близько 21-ої години чоловік навантажував вулики з бджолами. Ну й отримав декілька укусів. Очевидно, імунітет потерпілого був не у кращому стані. Виникла сильна алергічна реакція, і серце нещасного зупинилося у кареті «швидкої допомоги».
Отруєння хімічною речовиною – така смерть спіткала 83-річного пенсіонера із Черкас. Коли його привезли у відділення інтенсивної терапії Третьої міськлікарні, дідусь був ще живий. Однак боровся за життя його організм недовго...
Засоби масової інформації досить часто описують випадки, коли куріння у ліжку закінчується похороном. Незважаючи на це, любителів поєднати приємне (відпочинок на тахті) зі шкідливим (любов до цигаркового диму) не меншає. Останній приклад такої тенденції сумно відзначив село Березняки, де пізно вночі, забувши якісно загасити цигарку, у своєму ліжку заснув 39-річний чоловік. Результат – пожежа і смерть необережного хазяїна домоволодіння. Можливо, страшного кінця він зміг би уникнути, якби був тверезим.
Останній випадок, який ми хочемо запропонувати увазі читачів, на щастя, закінчився без летального результату. Так, водій тролейбуса, який ішов рейсом по вулиці 30 років Перемоги, навпроти будинку номер 10 зробив необережний маневр. І одна з пенсіонерок, яка на той момент була у салоні транспортного засобу, не втримала рівноваги та впала. Неприємність цього інциденту у тому, що жінка зламала руку.

Данило Протас,
zakon999@ukr.net
067-47-08-392

– Що ти тут, сволото, робиш? – так рикнула жіночка середніх років, дивлячись на мене із-за грат вікна на першому поверсі.
– Перепрошую?..
– До тебе, сволото, звертаюся... Я міліцію викликала. Опергрупа вже їде...
Тут я нарешті зрозумів, що звертаються до мене. У свідомості хаотично почали комбінуватися варіанти гідної такого звернення відповіді. Я придивився до своєї опонентки: очі її були розфокусовані та імлисті. Тут долинув і конкретний запах перегару. За два метри відстані, яка мене і літнього віку хамку розділяла...
– Іди протверезій, дурепо, а то бригада з витверезника приїде забере, – тільки і зміг сказати я.
– Я тебе, ворюго, зараз у міліцію здам... – п'яничка ще щось довго верещала із-за грат, однак, крім вищезазначеної причини, я зрозумів і іншу: ми з моїм учителем зрізали болгаркою циліндр замка залізних дверей у квартирі, яка якраз знаходилася навпроти житла психопатки, що хильнула зайвого...
Остання, звісно, не могла через п'яну цікавість не зазирнути у вічко дверей, де побачила, що сусідські двері під дією «болгарки» скоро здадуться.
Жінка не настільки випила, щоб сміливо вийти і культурно запитати, чому незнайомий чолов'яга намагається проникнути у чужу квартиру. Тому зірвалася на мені і викликала міліцію. А значить, скоро нам будуть намагатися скувати зап'ястя наручниками... Зрозуміло, якщо ми не знайдемо юридично обгрунтованої причини пояснити свій вчинок або просто не поспішимо закивати п'ятами.
Починалося ж усе задовго до цього...

Із «ведмежатників»  у «акули пера» і навпаки
Черкаський локс-майстер (спеціаліст по замках) Олег Захарченко вирішив себе спробувати у журналістиці. І звернувся до мене, аби я йому в цьому допоміг. Зі свого боку я, прекрасно знаючи, чим мій товариш займається, за-пропонував йому своєрідний бартер: я роблю з нього «акулу пера», а він з мене – «ведмежатника» (так у вузьких колах називають спеціалістів із відчинення чужих дверей). Подивившись на мене зверху вниз, Олег сказав:
– Тільки не думай, що буде легко.
– Ти теж...
Відтоді я почав регулярно їздити з локс-майстром на виклики, а він – відвідувати прес-конференції, збирати всіляку «чорнуху», а потім усе це відтворювати (причому досить непогано) у газеті.
Першу частину своєї «ведмежатської» одіс-сеї я вже якось описував на сторінках «Вечірки». Багато відгуків на цей матеріал із боку читачів запевнили мене: залишати шлях зломника осель черкащан зарано.
Історія, з якої був початий матеріал, сталася під восьму вечора, коли ми вже збиралися роз'їхатися по домівках відпочивати. Олегові зателефонували і запросили відчинити квартирні двері у багатоповерхівці на Митниці.
– Здається, я вже працював за цією адресою, – по дорозі розповів Олег. – Історія там, на-скільки пам'ятаю, темна.

Батько з сином проти матері
і колишньої дружини
Коли ми приїхали, біля під'їзду нас уже чекали: замовник – худорлявий літній чоловік, його син (років 20-22 на вигляд), кілька небайдужих до видовищ сусідів і дільничний.
– Уявляєте, – почав замовник, – колишня дружина поміняла замки на вхідних дверях і не пускає нас із сином. Відчините?..
Рішення суду, згідно з яким батько та син мали право мешкати у нині зачиненій квартирі, було у них на руках. Тим паче, що і дільничний запевнив: справа – чиста, двері можна відчиняти...
Насторожувало лише одне: сказавши ці слова, міліціонер пішов у своїх справах. Щоправда, запевнив: щойно виникне якась проблема, він швидко з'явиться.
Син замовника відчинення дверей розповів, що його мати поводиться аморально, тому він і знати її не хоче. Тим більше, що зі слів хлопця, вона у суді відмовилася від нього. І сталося це начебто після розлучення з чоловіком. Особисто я з такою, досить дивною, ситуацією ніколи не зустрічався. Тому тільки знизав плечима і продовжив дивитись на маніпуляції Олега.
Спочатку проблем не було. Оглянувши тамбурні двері, мій учитель вирішив, що відмичками діяти недоцільно. «Тут треба різати», – був вердикт майстра. Ще за хвилину під'їзд здригався від ревіння болгарки, яка різала сталь...
А хвилин за п'ять почали збігатися і обурюватися люди. Масла у вогонь підливала хамовита сусідка дивної сім'ї, яка викликала опергрупу і тепер разом з усіма (на приквартирній площі вже товпилося до десятка жінок) галасливо вимагала «справедливості». Тим часом двері піддалися. Батько, син та Олег проникли до тамбура. І зачинилися зсередини, аби відімкнути двері самої квартири.
А зовні очікувався штурм... Оскільки я знав, що опергрупа прибуде з хвилини на хвилину, то вирішив дочекатися її ззовні. Нарешті хлопці у міліцейській формі з автоматами на плечах увійшли в під'їзд. Мало не разом із ними прийшла і власниця квартири – мати, яка відмовилася від свого сина (зі слів останнього).
На диво, це була досить інтелігентного вигляду жіночка, вона не кричала, не обурювалась, не ображала. Старший опергрупи відразу запитав:
– Хто зламав двері тамбура?
Я ж за досвідом знав: якесь необережне слово і нам легко «при-шиють» замах на злам квартири. А далі ще і якусь крадіжку «паровозом».
Тут Олег почав показувати характер і вимагати, щоб міліціонери пред'явили свої посвідчення: слухати версію, що дільничний «у курсі», бійці з опергрупи не бажали. «Ну все, зараз почнеться», – промайнуло у думці.
Дійсно, Олегу запропонували поїхати «розібратись» у райвідділ. І подивились спочатку на його зап'ястя, потім на наручники. Олег відмовився...

Післямова
Спітнілий від можливості провести найближчу ніч у «обезьяннику», я попросив Олега (як завжди спокійного і впевненого) їхати з цього завдання якнайшвидше. Те, з чим я зіткнувся вперше, мій учитель бачив не раз. Тоді я вирішив: у навчанні на «ведмежатника» треба взяти академвідпустку...
Нас урятувало те, що, по-перше, НАРЕШТІ з'явився дільничний і підтвердив нашу правоту, а по-друге, власниця житла впізнала в Олегові майстра, послугами якого вона сама користувалася, аби відімкнути ту ж квартиру. З одним але: тоді замки на житлі замінили батько з сином...

Данило Протас, zakon999@ukr.net, 067-47-08-392

Зараз важко сказати, чим сам для себе мотивував власні дії садист, адже хлопчикові не було і чотирьох років. Тепер горе-вітчима, найімовірніше, посадять знову.

Данило Протас, zakon999@ukr.net, 067-47-08-392

Як зазначила помічник начальника ЛВ на станції імені Т.Шевченка зі зв'язків із громадськістю майор міліції Олена Тішина, – Сергій умисно пошкодив залізничну колію, що є шляхом сполучення і пошкодження якої могло спричинити аварію поїзда. Найбільша небезпека подібних крадіжок – загроза людському життю. На щастя, цього разу минулося і не сталося біди. Триває дослідча перевірка.
Про крадія відомо лише те, що він – мешканець Черкас, раніше не судимий і ніде не працює. Як пояснив затриманий, він викрав деталі матеріалів верхньої будови колії, щоб у подальшому здати їх до пункту прийому брухту.
А підвечір у Лисянці в урочищi Громова Вода на мiстку через річку Гнилий Тiкич був затриманий 59-річний місцевий житель, який за допомогою газорізального апарата додумався демонтувати частину мiстка. Чим думав чоловік, розпилюючи міст, на якому сам сидів на той момент, можна лише здогадуватись. Слава Богу, міст, а разом із ним і зловмисник, у річку не обвалився. Щоправда, Лисянськiй селищнiй радi легше від цього не стало: їй було завдано збиткiв на загальну суму 2 тисячі гривень. На момент написання матеріалу питання про порушення кримінальної справи стосовно любителя пиляти міст вирішено не було.

Данило Протас, zakon999@ukr.net, 067-47-08-392

Те, що сталося зі школярем, ще якось можна зрозуміти. У наступному епізоді це зробити важче. 46-річний черкаський бізнесмен запросто віддав 40 тисяч доларів якимсь пройдисвітам для відкриття спільного бізнес-проекту. Чому якимсь? Тому що потерпілий до цього їх не знав. Передача грошей відбулася у готелі в обідній час. Аферистів було кілька. Один із них під час реєстрації назвався американським ім'ям, зазначивши, що начебто проживає в Одесі. З місця злочину оперативникам дісталися лише відбитки пальців та «кукла» – шахрайський інструмент, який імітує згорток грошей або речей. На час підготовки матеріалу до друку ні «американського одесита», ні його спільників затримано не було.

Крім того, за бажання добровільно здану і технічно справну мисливську зброю можна зареєструвати на себе. Звісно, якщо вогне-пальна одиниця не перебу-ває в розшуку. Охочі отримати роз'яснення з питань здачі зброї можуть безпосередньо звернутися до лінійного відділу міліції на станції імені Т.Шевченка і в дозвільну систему.

Данило ПРОТАС, zakon999@ukr.net, 067-47-08-392
Під час розслідування справи з'ясувалось, що підробленим документом чоловік користується уже давно. Ще у 2009 році невідомий йому спритник запропонував за невелику плату виготовити документ, що дозволить користуватися пільгами проїзду в транспорті, зокрема в потягах міжміського сполучення. Оскільки чоловік часто користується послугами залізничного транспорту, то вирішив погодитися, після чого віддав невідомому свою фотографію та повідомив анкетні дані. Отриману інформацію той використав для виготовлення підробки, і вже через дві години щасливий замовник тримав підроблене посвідчення, яким і користувався до моменту затримання.
– За вищеописаним фактом, – коментує помічник начальника ЛВ на ст. ім. Т.Шевченка зі зв'язків із громадськістю майор міліції Олена Тішина, – порушена кримінальна справа. Оскільки чоловік заздалегідь знав про те, що документ підроблений, і користувався ним, йому загрожує чималий штраф.

Данило ПРОТАС, zakon999@ukr.net, 067-47-08-392
За подібних обставин пішов із життя непрацюючий літній черкащанин. У Першу міську лікарню його привезли з власної оселі після того, як він упав і пошкодив внутрішні органи. Травма виявилася смертельною. Можливо, її потерпілому вдалося б уникнути, якби він був трохи тверезіший.
Третє смертельне падіння сталося в Смілі. Там жінка 1953 р.н. впала зі сходів свого будинку. Лікарі нейрохірургічного відділення Черкаської обласної лікарні боролися за її життя майже добу. Однак закрита черепно-мозкова травма і травматична субтуральна гематома призвели до смерті.
57-річний житель села Постирського Смілянського району отримав гематому черевної стінки та розрив 12-палої кишки, коли вирішив проїхатися на велосипеді, будучи при цьому дещо напідпитку. Втрата рівноваги закінчилася падінням, страшним ударом і смертю після несвоєчасного звернення до лікарні. Серце нещасного зупинилося за тиждень після фатальної пригоди.
Останній зафіксований факт смерті від падіння стався в Уманському районі і змусить вжахнутися багатьох читачів.
Річ у тім, що смерть від нещасного випадку забрала молоду жительку села Степківки, яка була на 20-му тижні вагітності. Як на наш погляд, основною причиною цієї трагедії стала оковита. Перебуваючи під дією алкогольних градусів, потерпіла почала сваритися зі своїм співмешканцем і в процесі з'ясування стосунків упала та вдарилася головою об бильце ліжка.
Те, що це сталося без стороннього втручання, підтверджується показами свідків. Тільки не це важливо. Удар був настільки сильним, що розтрощив нещасній голову, спричинив субдуральну гематому злiва, субарахноїдальний крововилив, гострий набряк-здування головного мозку. А із такими ураженнями люди довго не живуть.

Данило ПРОТАС, zakon999@ukr.net, 067-47-08-392
У перiод із першого січня 2008 року по перше січня 2010 за рахунок субвенцiй із державного бюджету України вищевказане ВАТ здiйснювало будiвельнi роботи з реконструкцiї очисних споруд як у своєму районі, так і в Монастирищі. Також у товариства було замовлення з будiвництва каналiзацiйної насосної станцiї з каналiзацiйним колектором в одному з мікрорайонів Умані. Нічого кримінального в цьому не було.
Кримінал почався далі: під час здачi вищевказаних об'-єктiв службовими особами ВАТ в актах виконаних робiт було свiдомо завищено їх об'єми та вартiсть. Загальна сума перевищувала півтора мільйона гривень, які держава повинна була перекласти зі своєї кишені в кишеню махінаторів.
Нині відповідні структури вживають заходів зі встановлення повного кола осiб, причетних до вчинення злочинiв та iнших епiзодiв обходу закону, у тому числi i «вiдмивання» (легалізації) привласнених грошей.