Горе-батьки

– Тенденція спаду народжуваності спостерігається не лише в Україні чи на Черкащині, а й у всьому світі, – бідкається головний лікар Черкаського обласного будинку дитини Валентина Тертична. – Дуже прикро говорити про це, але зараз існує цілий прошарок населення, який народжує, щоб покращити своє матеріальне становище.

Причому батьки не відмовляються від дитини через рік, коли сплив термін виплати.

– Коли вони чують про позбавлення їх батьківських прав, зубами видирають дитину, щоб не втратити виплати. Вони народжують другу дитину і починають знову отримувати допомогу – цього разу ще більшу. Таких цинічних і меркантильних людей важко позбавити батьківських прав, адже спеціальні соціальні служби працюють дуже ефективно, – аналізує нинішню ситуацію в державі Валентина Тертична.

Зі слів юриста-практика Олега Федоренка, за загальноукраїнською статистикою, в 2006-му, рівно через рік після підвищення одноразової допомоги, різко зросла кількість дітей, позбавлених батьківської опіки.

– Після цього держава схаменулась і вирішила не позбавляти батьківських прав – їй це коштувало дорожче, ніж платити допомогу, а тоді брати дитину на власне утримання, – каже Олег Федоренко.

Робота соціальних служб спрацьовує на “відмінно”. Так, тільки минулого року Центри соціальних служб для молоді переконали залишити дитину всіх черкащанок, які мали намір відмовитися від новонародженого дитяти. Індивідуальний підхід застосували до 13 таких жінок: із них лише 5 таки відмовилися від дітей.

– Зараз зменшується кількість дітей, позбавлених батьківської опіки, – підтверджує начальник Служби у справах дітей Черкаської облдержадміністрації Тетяна Прітченко. – Оскільки дуже багато дітей стають сиротами соціальними, ми працюємо над викоріненням цього явища. Не відразу позбавляємо батьківських прав, а проводимо превентивну роботу, робимо попередження. Ми дуже багато працюємо з сім'єю, щоб дитина залишилась у родині. Тому щороку кількість таких дітей зменшується, хоча не треба також забувати про той фактор, що й кількість дітей узагалі також зменшується.

Разом із тим головний лікар Будинку дитини зазначає: на усиновлення дитини існують навіть черги – не встигли висохнути папери про сирітство дитини, як дитину відразу ж забирають.

050-447-52-11

Цьогорічне літо – перше в історії незалежної України, коли громадянам заборонено розпивати в громадських місцях та на вулицях слабоалкогольні напої. Але вижити в умовах тридцятиградусної спеки без крижаного пива багатьом надзвичайно складно.

– Ми з подругою сиділи у сквері біля ресторану «Чайка». Взяли із собою пиво, але сховали пляшки в картонні пакети, – розповідає 23-річна черкащанка Юлія. – Ми ще навіть не відкорку-вали його, як до нас підійшли ППСники, здогадавшись, що в пакетах пиво, і погрожували скласти протокол. Ми почали обурюватися, вони ж пообзивали нас малолітками.

Пити пиво на вулиці забороняється незалежно від того, схована пляшка в пакет чи ні. Якщо вона загорнута, міліціонер має право попросити зняти пакет. Коли досі стражі порядку ще не поцікавилися, що ви п'єте, повірте, це лише справа часу.

П'єте пиво –

ми йдемо до вас

Анатолію цього дня не пощастило. Повертаючись із роботи, він разом із другом вирішив випити пива. Купили по пляшці та стали біля магазину. Коли під'їхала машина ППС, друг Анатолія, Віталій, уже допив своє пиво і курив цигарку. Анатолій намагався залишити пляшку і дати драла, та не вийшло. На нього склали протокол за розпиття пива в громадському місці, на його друга – за куріння.

– Чув від знайомих, що ППСники шугають за пиво, але не думав, що це настільки серйозно, – ділиться враженнями Анатолій. – Не знаю, чого вони доб'ються. Будемо, як підлітки, пити й курити по закутках.

Цього разу чоловікам пощастило. На них склали протокол із винесенням попередження. Прізвища винних занесли до аналітичної інформаційної системи, тож, зустрівши цих любителів пива із пляшкою наступного разу, правоохоронці зможуть легко перевірити, чи мали вони попередження. Повторне притягнення протягом року передбачає відповідальність – штраф у розмірі від 51 до 119 грн., третій раз – від 102 до 136 гривень.

Знай свої пра­ва 

На­віть як­що вас зас­ту­ка­ли із пи­вом на ву­ли­ці, пам­'я­тай­те: склас­ти на вас про­то­кол пра­во­о­хо­рон­ці мо­жуть, ли­ше коли двоє свід­ків під­твер­дять, що ви дій­сно пи­ли пи­во.

Під­ста­вою для скла­дан­ня про­то­ко­лу є факт роз­пит­тя пи­ва, а не три­ман­ня пляш­ки в ру­ках. Про­те не вар­то ліз­ти на рож­ен. Як­що у вас в ру­ках від­коркована пляш­ка і ви за­пе­ре­чу­є­те, що пи­ли з неї, пра­во­о­хо­рон­цям бу­де не склад­но за­вез­ти вас до нар­ко­дис­пан­се­ру, аби пе­ре­ві­ри­ти кров на вміст ал­ко­го­лю.

ПАМ’ЯТКА

Підійшовши до вас, представники патрульно-постової служби повинні представитися і пред'явити посвідчення.

Коли посвідчення вам не показали, ви маєте право наполягати на його пред'явленні. Якщо правоохоронець відмовляється, це є першою ознакою, що він діє незаконно.

Запишіть собі дані посвідчення (серію та номер).

Зателефонуйте комусь із друзів чи рідних і повідомте, що вас зупинили працівники ППС, назвіть їхні прізвища.

ППСник може попросити показати вміст вашої сумки. Якщо ви впевнені, що там немає нічого протизаконного, покажіть. Якщо вміст вашої сумки може викликати підозри у працівників міліції, скажіть, що відкриєте її у присутності двох свідків.

Якщо ви не підкоритеся вимогам міліціонерів, вони мають право затримати вас за підозрою в кримінальному злочині. У цьому разі зустріч із представниками правопорядку може затягнутися щонайменше на три години.

Якщо ситуація набуває несподіваного розвитку, телефонуйте до громадської ради при УМВС України в Черкаський області з питань дотримання прав людини за телефоном 38-22-65 (СDMA).

Тетяна Мартинова
Tratatanya@gmail.com
050-447-52-11

Цього року учні черкаських шкіл, які повинні будуть навчатися 12 років, закінчують 9 клас. Перед ними та їхніми батьками постає вибір: продовжити навчання в школі ще на три роки чи піти до училища, технікуму або коледжу. Значна частина з них обирає останній варіант розвитку подій.

Із-за парти –
під вінець
Зараз молодь у 19 навчається на другому-третьому курсах вузів, а сьогоднішні дев'ятикласники в цьому віці ще сидітимуть за шкільними партами.
Із 210 дев'ятикласників Черкаської спеціалізованої школи №17 90 цього року планують закінчити шкільне навчання. Директор школи Дмитро Бунякін пояснює це тим, що батьки не хочуть, аби їхні діти вчилися до 19 років: одним жаль часу, інші хвилюються, що в такому віці діти стануть надто самостійними. Є й ті, які, вступивши до технікуму чи коледжу, згодом планують продовжити навчання відразу ж на другому, а то й третьому курсі вузу, оминувши при цьому зовнішнє незалежне оцінювання.
Якщо раніше з дев'ятого класу переважно йшли діти, які показували не найкращі результати в навчанні і планували вступати до ПТУ, щоб здобути робітничі професії, то тепер шкільні стіни залишають одні з найкращих учнів.
– Я мрію стати нейрохірургом. Якщо вступатиму після 12-го класу, то отримаю вищу освіти під 30 років. Окрім того, існує вірогідність, що мені не вдасться вступити до медичного вузу з першого разу, – розповідає про мотиви свого рішення залишити школу учениця 9-А класу Черкаської спеціалізованої школи №17 Юлія Горбатенко. – Тому я вирішила цього року подати документи до Черкаського медичного коледжу. Після його закінчення можна вступити відразу на другий-третій курс вузу – це зекономить час. І навіть якщо я не вступлю, у мене принаймні буде професія.
Анастасія Жирова, яка навчається у паралельному 9-Б класі даної школи, планує цього року вступати до коледжу при Східноєвропейському університеті з подальшим вступом до цього ж вузу. Своє рішення дівчина пояснює просто: їй не хочеться так довго вчитися у школі. Немає такого бажання і в її однокласника Олександра Хилобокого. Хоча батьки спочатку і не підтримували його, та згодом погодилися. Хлопець прагне до більшої самостійності, хоче вчити те, що його цікавить. Окрім того, він планує вступати до політехнічного технікуму, після закінчення якого відразу зможе приступити до навчання на третьому курсі політехнічного університету.
– Я закінчу в 19. У цьому віці моя мама вже вийшла заміж, а через рік народила мене, – ділиться Дарина Гнатенко, яка навчається у цьому ж таки 9-Б класі. – Я ще не знаю, куди вступатиму, але в школі точно не залишуся, бо мені не дуже цікаво. Я б хотіла вивчати те, з чим буде пов'язаний мій майбутній фах. Мій батько також закінчив технікум, після якого вступив до університету, тому він підтримує моє рішення.

Європейці вчаться більше
Характерним є те, що масово дев'ятикласники планують залишити загальноосвітні школи, тоді як у більшості спеціалізованих навчальних закладів проблема не стоїть так гостро.
– Більшість наших дев'яти-класників планує продовжити навчання в школі, – запевняє директор Першої міської гімназії Черкас Сергій Саєнко. – Звичайно, діти досить болісно сприймають 12-річне навчання. Але в нас немає іншого виходу, адже європейський стандарт тривалості здобуття середньої освіти становить від 12 до 14 років. У нас був випускник, який чудово склав іспити та співбесіду до одного з вузів Німеччини, проте не зміг там навчатися, оскільки не пройшов за віком. Він був на рік молодший за німецьких абітурієнтів, які в школі навчаються 12 років.
Сергій Саєнко переконаний, що один рік – це дуже багато для юнаків. 17-річні випускники менш свідомі, для них спеціальність і вуз обирають переважно батьки, тоді як 18-19-річні роблять свідомий вибір.

Школа чи технікум?
І раніше на Черкащині були роки, коли кількість учнів, які вирішили залишити шкільні стіни після 9-го класу, перевищувала кількість школярів, що здобули повну загальну середню освіту. Проте цьогоріч охочих забрати документи після 9-го класу значно збільшилося. Якщо минулого року таких учнів було 9 536, то цього – 16 077.
Із 26 учнів 9-Б класу Черкаської загальноосвітньої школи №30 навчання планує продовжити лише чотири. Директор школи Микола Базилевський переконаний: діти йдуть, бо не хочуть ще три роки навчатися у старших класах.
– Не впевнений, що з чотирьох дев'ятих класів нам вдасться набрати хоча б два десяті, – ділиться директор школи Микола Базилевський.
Пояснити тенденцію не важко, школярі та їхні батьки хочуть зекономити час, адже сьогоднішнім дев'ятикласникам доведеться протирати в школі штани ще три роки. Тому вони вирішують вступати до коледжів, технікумів та училищ.
– Така тенденція не лише в нашій області, а й по всій Україні. Спочатку директори були шоковані, адже ніколи дев'ятикласники так масово не планували залишати школи, – коментує директор Черкаської спеціалізованої школи №28 Тетяна Скорик. – Нам довелося переконувати дітей продовжити навчання, і навіть після цього із трьох дев'ятих класів ми зібрали два десяті. Окрім того, училища, технікуми та коледжі зробили умови вступу та здобуття освіти дуже привабливими для дітей.
Переваг у такого навчання декілька. По-перше, вищу освіту після нього можна здобути на рік-два раніше, адже випускників деяких коледжів та технікумів вузи зараховують одразу на другий-третій курси. По-друге, випускник училища отримає диплом про середню спеціальну освіту, що засвідчує оволодіння ним певною професією, практично в той самий час, як його колишні однокласники отримають диплом про повну загальну середню освіту. І нарешті, якщо дев'ятикласникові не вдасться вступити, він завжди зможе повернутися і продовжити навчання в школі.

Юлія ФОМІЧОВА
Yulcha3193@rambler.ru,
097-647-93-27

Навантаження на працюючих українців, які сплачують страхові внески для виплати пенсій, зростає щороку. Нині на Черкащині 428 тисяч 352 пенсіонери, а працюючих, за звітами платників, – 317 тисяч. Таким чином, на 100 працюючих в області припадає 155 пенсіонерів. Якщо враховувати, що в деяких районах із працюючими взагалі сутужно, наприклад у Чигиринському, де на одного працюючого припадає кілька пенсіонерів, можна тільки уявити, скільки має заробляти людина, щоб забезпечити своїми 32% відрахувань до Пенсійного фонду гідне життя тим, хто пішов на заслужений відпочинок.

Держава цю проблему вирішує просто – відбувається державний перерозподіл коштів. Внески з усієї країни направляються в «центр», тобто столицю, звідки розподіляються по регіонах за потребою.
– Торік у Черкаській області виплачено 4 млрд. 29 млн. грн. пенсій, – зазначає начальник Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області Володимир Багрійчук. – Із цієї суми кошти платників регіону складають майже половину. Решта до-дається за рахунок державного бюджету, з якого профінансовано видатки в сумі 950 млн. грн., із Пенсійного фонду України коштів за перерозподілом – 927 млн. Покриття дефіциту коштів за рахунок державного бюджету склало 661 млн. грн.
15 712 черкаських пенсіонерів – «вихідці» силових міністерств і відомств. Це важливо, адже в Україні пенсія нараховується за 29 законами, і є кільканадцять категорій, яким пенсія нараховується за спеціальними документами, а не за загальними правилами.
– Є учасники страхової системи, які сплачують страхові внески і отримують їх, – роз'яснює Володимир Багрійчук. – Заради соціальної справедливості страхові внески слід розподіляти між пенсіонерами. Хто працював на вищій посаді – тому більше, хто на нижчій – тому менше. Пенсія за особливими законами для держслужбовців складається з нарахувань за загальними і спеціальними законами. Нарахування за спеціальними законами здійснюється за рахунок доплат. Так само і в сімї: дитина заробляє на себе, однак, за бажанням батьків, вони дають їй додаткові кошти.
Коли приймався закон про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в ньому передбачалося, що практично всі категорії роботодавців повинні сплачувати внески на загальних підставах. Однак досі це питання залишається відкритим. Сьогодні кілька десятків нормативно-правових актів регулюють питання пенсійного забезпечення, дають право на отримання пільгових пенсій. Має бути законодавство, яке б передбачало однакові підходи щодо питань пенсійного забезпечення для всіх категорій осіб. Так, у Європі практично немає випадків, щоб розмір пенсії перевищував розмір заробітної плати. У нас, навпаки, в приватних вузах професор може мати пенсію у 110% від своєї зарплати. В Україні різні правила щодо сплати внесків, різні умови призначення пенсій при однакових внесках. Одні сплачують по 200 гривень, а сотні тисяч учасників пенсійної системи – по 5 грн. на місяць, тобто в 40 разів менше. Проте пенсії отримують однакові.
За сорок років трудового стажу можна заробити трудову пенсію в солідарній системі в розмірі 40 відсотків від середньої зар-плати, а на державній службі за 10 років – 80 відсотків.

ПЛЮС  ДО ТЕМИ

Купи собі стаж
Люди старшого покоління стурбовані записами в трудовій книжці. У наш час батьки молодих спеціалістів, яким ще слід заробити запис у трудовій, інколи навіть роками напруженої та майже безкоштовної праці, б'ють на сполох – мовляв, залишишся без пенсії. Однак наша держава досить «мудра».
– У нашій країні людина має право не працювати, у нас же немає трудової повинності, – роз'яснює Володимир Багрійчук. – Праця – це право кожного громадянина, а не обов'язок. І я кажу, скажімо, циганам, що в Золотоноші на базарі торгують: вам достатньо заплатити за 5 років страхового стажу, і матимете мінімальну пенсію.
Людина має право прийти в управління Пенсійного фонду за місцем реєстрації й укласти угоду з 1 січня 2004 року. За стаж слід сплачувати з розрахунком мінімальної зарплати, тому вартість стажу за кожен рік –різна. Оскільки щороку мінімальна зарплата зростала, зростала й сума відрахувань.
– За 5 років таким чином виходить 7 із гаком тисяч. Якщо людина їх заплатила, ми їй призначаємо мінімальну пенсію. Зараз вона становить 573 гривні. За рік одержання пенсії можна повернути собі цю суму. Таким чином, за рік окуповується те, за що багато людей цілий вік гнуть спину, – говорить Володимир Багрійчук.
Так держава дбає про тих, хто за певних умов не міг або не хотів працювати все своє життя. Або ж працював нелегально, перебуваючи на заробітках чи не фіксуючи перед державою свої доходи. Тобто приховуєш свій прибуток, потім платиш сім штук – і держава тобі все пробачає – ось парадокси нашого суспільства. За стаж можна платити як самому, так і за когось. Часто до цієї послуги вдаються батьки, які хочуть, щоб їхнє чадо сплачувало пенсійне страхування ще з 16-річного віку. Тоді, не дай, Боже, що, дитина матиме виплати з втрати годувальника. А це більше, аніж допомога, що надає управління праці та соцзахисту населення.

У кого який середній розмір… пенсії?

Народні депутати України – 12 012 грн.
Судді – 5 689 грн.
Прокурори – 4 630 грн.
Працівники Нацбанку – 4 533.
Працівники митної служби – 3 770 грн.
Помічники-консультанти народного депутата України – 3 115 грн.
Журналісти комунальних ЗМІ – 2 399 грн.
Посадові особи та службовці органів місцевого самоврядування – 2 286.
Державні службовці – 2 276.
Працівники судової експертизи – 2 194 грн.
Наукові працівники – 1 958
Звільнені з військової служби – 1 388 грн.,
«Чорнобильці» – 1 027 грн.
За даними Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ.

На одне робоче місце в Києві претендує 2 особи, а в Черкаській області – 909. Таку інформацію оприлюднило нещодавно одне зі столичних видань. Різниця відчутна. Однак є два способи реагування на цю інформацію: можна злякатися і почати сіяти паніку, оскільки конкуренція на ринку праці надто висока, а можна сісти і спокійно подумати над тим, як підвищити свою конкурентоздатність, аби стати одним щасливчиком із 909.

Під лежачий камінь вода не тече
2009 рік приніс Черкащині закриття багатьох підприємств, деякі з них не просто законсервували, а деякі – взагалі припинили своє існування. На думку директора консалтингового агентства «Персонал» Ірини Кіркіної, люди у зв'язку з безробіттям впали у депресивний стан, який руйнує їх іще більше, ніж відсутність роботи.
– Людина, яка побула без роботи три місяці, уже втрачає свою компетенцію, вона опиняється поза ринком праці, – посилаючись на іноземні дослідження, стверджує Ірина Кіркіна. – Який би це не був гарний спеціаліст, йому доведеться заново напрацьовувати ці якості. Навіть якщо зараз відкриються тисячі робочих місць, буде дуже важко говорити про те, що людина готова розпочати роботу, тому що надто велика кількість наших черкащан сиділа без роботи і втратила свої професійні навички та психологічний настрій.
За словами Ірини Кіркіної, для того, щоб стати конкурентоспроможним на ринку праці, слід навчитися переформатовуватися. Проблема сучасної людини в тому, що люди не готові переформатовуватися, відточувати свої вміння, вдосконалювати їх, учитися новому.
– Є така притча, – наводить приклад Ірина Кіркіна, – можна до безкінечності рубати тупою сокирою, і твоя ефективність у роботі буде значно вищою.

Учитись, учитись і ще раз учитись
Черкащанинові Віктору Русакову зараз 63 роки. Однак він намагається встигнути за прогресом і не втратити свій шанс буди конкурентоздатним на ринку праці. Із цією метою минулого року він пройшов курси «Фотошопу». Випадок непересічний. Каже, що без цього зараз нікуди.
– Хай не плачуться зараз, що важко з роботою, – зауважує пенсіонер Віктор Русаков. – Років десять тому було тяжче знайти нормальну роботу, бо, по-перше, тоді потребувалось менше роботи. Тоді багато було роботи безплатної: робить-то, може, будеш, а платити за неї не будуть. Власниками підприємств були тоді напівкримінальні структури, з пістолетами ходили, і кришували їх. Зараз із роботою значно краще.Треба роботодавцю довести, що ти гідний цього місця, – ділиться досвідом він. – Я на співбесідах присідав на одній нозі, чого не могли мої потенційні працедавці, щоб довести, що я в своєму віці здоровіший.

Вузи випускають безробітних
Життєвий досвід, якого не бракує Вікторові Русакову, точніше, його відсутність, і заважає працевлаштуватися вчорашнім студентам. Так, вузи фактично випускають безробітних.
– Якщо раніше в радянські часи була обов'язкова практика за спеціальністю, то зараз немає договорів ні на практику, ні на розподіл, навіть безкоштовникам. Тому пошук роботи студентам слід починати ще з першого курсу. Якщо ви, наприклад, навчаєтесь на інженера, вам ніхто не надасть роботу за спеціальністю, починати слід із нижчих ланок. Ви увійдете в курс роботи підприємства, на якому хочете працювати, по-перше, вас там знатимуть, коли ви прийдете влаштовуватися за спеціальністю, що є перевагою серед інших претендентів, по-друге, у вас буде унікальна можливість набиратися досвіду у спеціалістів, які там працюють, – радить директор кадрового агентства «Статус» Любов Галімзянова.

Немає роботи чи не потрібна робота
У центрі зайнятості інколи стоять на обліку люди не для того, щоб знайти роботу, а отримати матеріальну допомогу. Цікавий випадок розповідає депутат Черкаської міської ради Юрій Оробець, який керував пунктом оплачуваних громадських робіт. За його словами, особи, що прийшли за направленням центру зайнятості працювати і заробляти гроші, відмовлялися.
– Ті, хто прийшов за направленнями центру зайнятості, розвернулися і пішли, адже хотіли, щоб ми просто поставили відмітку про те, що вони з'явилися, –говорить Юрій Оробець.
– Сказати точно, що люди, які стоять на обліку в центрі зайнятості, десь неофіційно працюють, неможливо, оскільки наша установа не вповноважена це перевіряти, – розповідає перший заступник директора Черкаського обласного центру зайнятості Марина Сорокіна. – Ми тільки можемо здійснювати запити до податкової та Пенсійного фонду, щоб з'ясувати, має безробітний якийсь заробіток чи ні, і вже тоді відповідно реагуємо. Порівняно з минулим роком удвічі зменшилася кількість вакансій у Черкаській області. Тому ми намагаємося переконати людей приймати наявні вакансії, застосовуємо санкції: за дві відмови позбавляємо виплат і навіть знімаємо з обліку. Однак таких людей небагато – 0,2% від тих, які перебували на обліку.

А як у сусідів?
У Росії не індексують допомогу із безробіття. Причина: якщо збільшити виплати, у декого просто не буде стимулу шукати роботу. За даними статистики, суб'єкти там мають прожитковий мінімум нижчий, ніж максимальна допомога з безробіття. Тобто це дистимулює до того, щоб шукати роботу.

ПЛЮС ДО ТЕМИ

Найлегше сидіти і нарікати, мовляв, безробіття в країні.
Однак так роблять ті, хто навіть не пробував знайти роботу

На які професії зросте попит
у найближчу п'ятирічку?
Менеджери з продажу, спеціалісти з просування продукції, регіональні представники, торговельні представники, продавці, водії-експедитори, охоронці. Знадобляться у зв'язку з продажем продукції для обігових засобів, які потрібні будуть підприємствам, аби вийти з кризи.
Дизайнери, програмісти. В Україні послуги цих спеціалістів недорогі, тому користуються високим попитом як у вітчизняних, так і іноземних компаній.

Будівельники, архітектори. Завдяки проведенню в Україні «Євро-2012» потрібно буде збудувати нові об'єкти, що дозволить відродити галузь.
Лікарі. Став модним здоровий спосіб життя, тому фахівці цього профілю будуть популярними.
Фармацевти. В Україні дуже дешева сировина, інвестори вкладатимуть гроші в ці галузі.
Менеджери туристичних агентств. Ріст розвитку туризму поступово збільшується.
Пекарі, кухарі. Молодь живе у дуже швидкому темпі, що не залишає часу на готування їжі самому. Усе популярнішими стають заклади харчування.

Ким бути не варто?
Юристи. Кількість цих спеціалістів у кілька разів перевищує потребу в них.
Педагоги. Кількість учителів зменшиться у зв'язку з демографічною ситуацією – меншою кількістю дітей.
Перукарі, косметологи. Надзвичайно висока конкуренція. Салони краси потребують тільки спеціалістів дуже високого рівня. Звичайні фахівці залишаються без роботи.

Зважаючи на сумну статистику, що із 22,3 млн. зареєстрованих безробітних в Україні 20,4 – працює, бачимо трутнів суспільства, які й сидять одним місцем на двох стільцях: вважаючись безробітним, джерела доходів має, спотворюючи загальну картину безробіття в країні.

Факти
Станом на 1 березня, 25 827 осіб у Черкаській області зареєстровано як безробітні. На 1 січня 2010 року незайнятих є 26 тисяч 457 осіб. 12 936 безробітних жінок у Черкаській області. 9556 безробітних віком до 35 років.
Без роботи в Черкаській області 3800 осіб із вищою освітою, 5753 особи з неповною вищою освітою, 9341 особа – з професійно-технічною, 6035 – повною загальною, 681 – базовою, 15 – із початковою.
За словами начальника відділу статистики, моніторингу на прогнозування Черкаського обласного центру зайнятості Любові Давиденко, лише початкову освіту мають люди похилого віку.

Юлія ФОМІЧОВА

Психологи стверджують: жінкам легше почати новий відлік у житті – для цього їм вистачає зміни зачіски. Чоловіки ж мислять глобальніше і... міняють прізвища. «Зміна прізвища свідчить про бажання людини змінити своє життя, – впевнена Ірина Карбовська, черкаський психолог-практик, – коли прізвище міняє чоловік, є два варіанти пояснень цьому: або він вважає, що досягнув у житті своєї „стелі“, або навпаки – переконаний, що не досягнув нічого».

«Закодовані» родини
Не слід сподіватися, що, якщо вам не щастить, зі зміною прізвища неодмінно почне фортунити. У практиці психологів трапляються випадки того, як люди завдяки зміні прізвища рятуються від суїциду або алкоголізму. Але ці факти ні в якому разі не можна сприймати за правило. Астропсихолог Людмила Овчиннікова ділиться досвідом своєї практики:
– Не можна вгадати, яке число слід додати до свого прізвища, імені, по батькові, щоб вийшла в результаті гарна доля. Я зустрічала кількох людей, які безрезультатно намагалися обдурити долю. Коли людина міняє прізвище, вона міняє свій стиль життя і на краще, і на гірше. Є планети, які відповідають за зупинку в одних сферах життя, щоб досягнути максимальної майстерності в інших. Вони не дозволяють людині розвивати любовну, дитячу чи партнерську сферу, натомість їй вдається самореалізуватися в кар'єрі або творчості. Якщо змінюється прізвище, змінюється важіль проблем: у тих сферах, де раніше було легше, стане важче і навпаки. Тут можна провести аналогію з казками: коли герой стоїть на роздоріжжі, він бачить камінь із написом про вибір трьох доріг, але, яку б герой не обрав, він усе одно щось втратить, чимось пожертвує.

Прізвище – то карма роду
Костянтин Полішкевич, 23-річний смілянин, до недавнього часу Полішкевичем іще не був. Його прізвище Жупінас часто викликало посмішку в людей. Словом, Костянтина прізвище його не влаштовувало, воно йому самому не подобалось, та ще й нагадувало про батька.
Тут уже криється сімейна драма: батько покинув маму Костянтина з двома дітьми на руках, не брав участі ні в їхньому вихованні, ні матеріальному забезпеченні. Те, що Костя та його брат стали на ноги, – єдинозаслуга матері.
Саме тому Костянтин вирішив узяти мамине прізвище – більш милозвучне і більш рідне. Говорить, що особливих поворотів долі він не відчув:
– Однак сприймають це моє нове прізвище по-іншому й оточення, і я сам. Я нічого спільного не хочу мати з батьком і з його прізвищем, водночас хочу віддати цим кроком належне матері за те, що виховала мене самотужки.
Астропсихолог висловлює свою думку щодо подібних ситуацій:
– Син відмовляється від батькового прізвища, демонструючи відмову від відповідальності за його рід. Чоловік обирає прізвище, з яким йому комфортніше, з яким він отримує гармонію душі, часто навіть знаходить в іншому прізвищі те, чого йому бракує. Коли ми відчуваємо серцем, що це прізвище рідне нам, тоді ми на правильному шляху. Перехід на інше прізвище зумовлений потребою відчувати себе комфортно в суспільстві.
Швидше за все, Костянтин не повторить долю батька та буде зразковим сім'янином, переконана Ірина Карбовська. Якщо батько відмовився від свого прізвища – і в дитини рано чи пізно виникне бажання здійснити подібні зміни.
Чоловік має бути готовим до того, що, яким би гарним батьком він не був, чадо за його ж прикладом може забажати зміни прізвища.

Щодо впливу на долю зміни прізвища є два погляди. Перший, магічний, полягає в тому, що зміна прізвища – один зі способів позбавлення родових гріхів. Наші пращури вважали, що ім'я, дане людині, слугує не тільки його виділенням із натовпу, воно стає своєрідним оберегом.
Так і прізвище часто ставало охоронним символом усього роду. І навпаки: беручи прізвище конкретного роду – береш на себе кармічні завдання цієї сім'ї. Другий погляд, нумерологічний, стверджує, що кожна літера прізвища – це певне число, і все прізвище у сумі становить певний код, за яким можна визначити характер людини, її звички, нахили, прагнення, майбутнє.
Якщо змінити прізвище, тобто код, у результаті зміниться все вищесказане.

ПЛЮС ДО ТЕМИ:

ЗМІНИВШИ ПРІЗВИЩЕ, НЕ ЗАБУДЬТЕ
Вигадати новий підпис.
Змінити всі дані за місцем реєстрації (прописки).

Змінити дані в поліклініці, в якій обслуговуєтеся.
Звернутися в податкову інспекцію для зміни даних у довідці про ідентифікаційний код.
Поміняти закордонний паспорт.
Поміняти права водія за місцем проживання в МРЕО чи там, де отримували.
У виданих дипломах міняти прізвище не треба. Вистачить не загубити свідоцтво про зміну прізвища.

ПОРАДИ ВІД АСТРОПСИХОЛОГА ЛЮДМИЛИ ОВЧИННІКОВОЇ
Для того, щоб поміняти прізвище, треба пережити відчуття, що ти готовий саме до нового. Потім звикнути до нього, і тільки тоді змінювати. Якщо зміна прізвища неусвідомлена, її можна порівняти з тим, що людина вдягає сорочку на 10 розмірів більшу чи меншу.
Крім того, нав'язуючи собі чуже прізвище, ми нав'язуємо собі «чужі» труднощі, комплекси. Бог наділяє цим прізвищем рід із певними проблемами, а втеча від проблем не вирішує їх. Змінюючи оболонку, ми не змінюємо сутність. А зміна оболонки впливає не лише на нас, а й на тих, хто нас оточує.

Юлія ФОМІЧОВА

Уже багато років жінка вивчає та збирає по лісах і луках усієї області лікарські рослини й продає їх на центральному ринку. Вона лікується ними сама і радить їх іншим. Люди, яких поставили на ноги її трави, шукають та чекають на ринку саме її, покупців біля її прилавка не бракує.

Своя клієнтура
Клієнти Марії Кузьмівни, дізнавшись діагноз у лікаря, ідуть до неї по трави, які допоможуть у лікуванні їхніх хвороб. Нещодавно травницю саму спіткала хвороба, адже вік уже немолодий, тож вона й на ринок не змогла вийти. Але люди все одно шукали її, щоб «потрапити на прийом» саме до тітки Маші. Під час нашої з нею розмови до травниці підійшло більше десятка покупців як по загальновідомі рослини, так і по мало знані.
– Я часто купую тут трави, – каже жіночка, що прийшла по ромашку, – бо вони натуральні, дешевші і менше шкодять, ніж пігулки.

«Топ-товари»
– Часто беруть реп'яшок, ромашку, любисток, ехінацею, – розповідає Марія Кузьмівна. – Чай із реп'яшка (він же – парило) оздоровлює нирки, печінку, сечовий міхур. Ромашковий чай – протизапальний. З ехінацеї – зміцнює імунітет. Багато моїх клієнтів дякує за травичку багно, яка допомогла вилікувати бронхіт, вона ж рятує від астми, якщо заварити її разом із кропивою. Коренем солодки лікую від кашлю, п'ють його й проти «жіночих» проблем, і проти аденоми в чоловіків. Дітям проти застуд беруть на чаї чебрець, материнку, бузину, ісоп.

Рецепти від травниці

Материнка. Для протизастудного чаю заварюють 1ст. л. трави на склянку окропу. Вагітним материнку не можна.
Глід. Від болю в серці, аритмії заварюють і п'ють чай з ягід, а від тиску та кашлю заварюють квіти (1 ст. л. на склянку води).
Кропива. Для очищення крові 1ст. л. запарити в склянці води, пити по чверть склянки тричі на день. Міцний відвар кропиви втирати в корені волосся й ополіскувати ним голову, якщо волося випадає.
Бруньки чорної тополі. Проти аденоми передміхурової залози 1 ч. л. заварюють у склянці води на водяній бані 10 хв., вміст склянки потроху випивають протягом двох днів.
Болиголов. Узяти неповну 3-літрову банку цвіту, спресувати його, потім долити горілкою банку доверху, настоювати 21 день, процідити. Пити 40 днів, збільшуючи дозу від 1 краплі до 40 (додавати по краплі в день). А потім навпаки: 40 днів – від 40 крапель до 1. 81-ій день почати з 1 краплі і пити до 10, а потім – із 1 до 10. П'ють при доброякісних пухлинах, аденомі, мастопатії, поліпах, прикладають компреси при геморої, варикозі, бронхіті, розтирають спину при радикуліті.

Хоч отруйні,
та лікують
Одна з покупців запитала в травниці рослинку з дивною назвою – филінник. Як виявилося, вона отруйна, але за належних умов приготування має сильні лікувальні властивості – така собі гомеопатія. Так, филінник (або хвилівник) треба не менше 10 хвилин кип'ятити на водяній бані, перш ніж вживати. 1 ч. л. кип'ятити в 1 скл. води, пити по 1 ст. л. відвару, запиваючи водою, тричі на день за півгодини до їжі проти «жіночих» негараздів: ерозій, ранок, фібріом, дисплазій, запальних процесів.
Отруйний адоніс (горицвіт) кип'ятять на водяній лазні не менше 5 хв., а болиголов настоюють на горілці.

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) прогнозує на Україні ще дві хвилі грипу. Для боротьби з ними на Черкащині залишилося більше 9 тис. упаковок «Таміфлю», окрім того, завбачливі чиновники замовили ще понад 16 тис. блістерів цього препарату та 70 тисяч доз вакцин. Аби все це не пропало, грип просто мусить повернутися.

– Згідно з прогнозами ВООЗ, на Черкащині епідемія грипу передбачається у січні та восени наступного року, – розповідає заступник начальника Головного управління охорони здоров'я медицини та катастроф Черкаської обл-держадміністрації Микола Клімов. – Мексика, Канада вже борються з другою хвилею.
За словами Миколи Клімова, поки що Україна купує та отримує по гуманітарці «Таміфлю» закордонних виробників, проте згодом налагодить виробництво вітчизняного медикаменту такої ж дії у Харкові. «Таміфлю» розробляли для лікування курячого грипу, епідемії якого в Україні не було. На цей аргумент Микола Клімов відповів: «А H1N1 – це мутований вірус свинячого, курячого та людського грипу. Тому „Таміфлю“ буде цілком дієвим при будь-якому з цих трьох захворювань».
Під час боротьби зі страшним вірусом у наступній епідемії не обійдеться і без вакцинації, яку робитимуть, швидше за все, канадським препаратом «Арепанрікс».
– ВООЗ виділив нам 5 мільйонів доз пандемічної вакцини, і уряд займається питанням її спрощеної реєстрації для масового використання, – інформує начальник епідеміологічного відділу обласної санепідемстанції Людмила Комасько.
Черкаська область замовила 50 тисяч доз вакцини проти сезонного грипу і 20 тисяч проти пандемічного. Насамперед щеплюватимуть людей, що належать до груп ризику: вчителів, людей із хронічними захворюваннями, лікарів та вагітних. Однак вакцинація хоч і обов'язкова, проте не примусова.
– Всесвітня організації охорони здоров'я дістала другу назву – «відділ маркетингу» фармацевтичних компаній, а Міністерство охорони здоров'я (МОЗ) України повністю перетворилось на її філію, – коментує президент громадської організації «Ліга захисту громадських прав» В'ячеслав Костилєв. – Завдання №1 МОЗ – охопити лікуванням людей по максимуму, адже кількість збутої ним продукції пропорційна доходам лікарів і чиновників, які і «проштовхують» медпрепарати.
Для цього чудово підійде епідемія кору або залякування людей розповсюдженням поширених хвороб – раком шийки матки, вакцину від якого активно рекламують. Щодо пандемії грипу, то, як повідомляє всеукраїнська газета «Сегодня» (26 листопада 2009 року), посилаючись на журналістів датського видання Information, її ввели під тиском групи радників ВОЗ на чолі з голландським лікарем Альбертом Остенхаусом, який одержав прізвисько Лікар Грип. Багато інших радників ВОЗ, які вимагали оголошення «свинячого грипу» пандемією, є платними радниками фармацевтичних гігантів, які отримали левову частку замовлень на виготовлення вакцин.
За словами В'ячеслава Костилєва, зараз канадська вакцина «Арепанрікс» разом із російським «МоноГриппол Нео» проходить процедуру реєстрації для масового використання в Україні. Хоча вартість дози в межах $10-$30, для України ліки нададуть безкоштовно у якості гуманітарної допомоги. Та, оскільки виробник препарату не буде безкоштовно роздавати свій продукт, комусь таки доведеться заплатити. А заплатить за це ВООЗ або якийсь міжнародний фонд, гроші якого не дадуть викинути на вітер. Щоб не повторити практику минулого року з провалом вакцинальної кампанії проти кору та краснухи, від якої залишилось 8 мільйонів невикористаних доз індійського препарату, чиновники мають намір ухвалити законо-проект, який зобов'яже людей щеплюватися.

ФАКТИ

Експертів ВООЗ підозрюють у корупційних зв'язках із виробниками вакцин проти каліфорнійського грипу (за повідомленням інформаційного агентства «УНІАН»).
Начальник ГУОЗ Львівської ОДА Віктор Кімакович на сесії Львівської облради повідомив, що приблизно 95-96% померлих від грипу на Львівщині лікувалися препаратом «Таміфлю» (за повідомленням інтернет-видання «Західна інформаційна корпорація»).

Нас будуть щеплювати примусово!

Міністерство охорони здоров’я України підготувало законопроект «Про внесення змін до основ законодавства України про охорону здоров'я», окремі пункти якого передбачають обов'язкову вакцинацію. У іншому випадку непокірних чекає адміністративна або кримінальна відповідальність.

Олена ПЕТРОВА

Новий закон парламенту жорсткіше починає карати національно та релігійно нетерпимих. Заклик «Москалів – на ножі!» слугуватиме відтепер приводом для ув'язнення від трьох до п'яти років, а образа типу «чорномазий» передбачає штраф від 3400 до 8500 гривень.

Зміни Кримінального кодексу вводять поняття расової, національної та релігійної нетерпимості як обтяжуючої обставини під час скоєння злочинів. Так, за умисне вбивство з цих мотивів даватимуть від 10 до 15 років, за умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень із цих же мотивів – від 7 до 10 років, тілесних ушкоджень середньої тяжкості – від 3 до 5 років. Побиття представника раси, національності чи релігії, що стала кісткою в горлі, даватимуть до 5 років, а замах чи погроза вбивства такої людини загрожуватимуть позбавленням волі на термін від 3 до 5 років. Штраф від 3400 до 8500 гривень чи обмеження свободи на строк до 5 років присуджуватиметься не тільки за приниження національності, але й за образу за кольором шкіри чи мови. Службовим особам за ці ж правопорушення загрожуватиме від 2 до 5 років ув'язнення.
– У Черкасах школярі різних національностей знаходять між собою контакт, однак їхні батьки можуть розпалювати багаття міжусобиць, – вважає заступник голови депутатської комісії з питань освіти, науки, культури, духовності, молодіжної політики та спорту Черкаської обласної ради Валентина Коваленко. – У сім'ях обговорюється нагнітання політиками міжетнічної ворожнечі. Хоча, правду кажучи, прості люди різних національностей знаходять між собою спільну мову.
За спостереженнями Валентини Коваленко, яскравих випадків расової дискримінації на Черкащині не зафіксовано. Вони, якщо і є, то поодинокі. Однак вона зазначає:
– Якщо закон стосується тільки поведінки українців, то це, без сумніву, несправедливо, адже, наприклад, росіяни також можуть ображати їх, що склалося історично. Так, зокрема, у ментальності росіян більше зверхності, що може зумовлювати їхнє неприязне ставлення до українців.
Юлія ФОМІЧОВА

Чигиринська районна прокуратура порушила кримінальну справу за ознаками ч.1, ст. 140 КК України за фактом неналежного виконання медпрацівниками професійного обов'язку і передала для розслідування міліцейським слідчим до місцевого райвідділу міліції.

Породілля благає про кесарів розтин
Інна лягла у пологове відділення 26 серпня. Молода сім'я чекала на первістка. Ним виявився хлопчик. Особливих проблем із вагітністю не було.
Однак перед пологами раніше жвавий хлопчик почав рідко ворушитися, стривожена мама прибігла до гінеколога. Лікар узялася заспокоювати вагітну жіночку, мовляв, даремно тривожитеся, молода мамо, з дитиною все нормально, виявилася товстою плацента, тому через неї погано прослуховується дитяче сердечко. І все ж Інна прийшла в пологове відділення за декілька днів до того терміну, коли мала народжувати. Її поклали в передпологову палату.
28 серпня о 7 годині ранку до породіллі знову прийшла лікар. Вона констатувала слабку пологову діяльність і звеліла поставити крапельницю. Інна благала зробити кесарів розтин. До доньки приєдналася мати. Проте лікар почала заспокоювати обох жінок, мовляв, вона контролює пологи і немає причин для хвилювання.

«Із такими водами не народжують»
О 14 годині матка розкрилася на 2,5 пальця. Лікар пробила навколоплідний міхур. Звідти потекла зелена вода. Тут уже захвилювалася лікар. Вона заявила, що з такими водами не народжують, і побігла розшукувати завідувача відділення, аби той призначив кесарів розтин.
З’явився завідувач. Породіллю під’єднали до апарата, який прослуховував серце дитини. Серце не прослуховувалось. На УЗД виявилося, що дитина мертва, навколо шиї малюка обвилася пуповина і задушила його. Завідувач сказав, що не варто далі стимулювати пологи, дитина сама вийде через 5-6 днів. Лікар вийшов. Інна більше його не бачила. Нещасна зайшла в свою палату і вголос заридала. Через годину зайшла лікар і звеліла стимулювати пологи за допомогою крапельниці. Породіллі вкололи снодійні й знеболювальні ліки.
29 серпня їй знову поставили крапельницю з 7 години ранку і до 14 години дня. Почалися потуги. Дитина не виходила. Плід був великим, важив 4 кг 300 грамів. Інна стверджує, що чула, як сперечалися лікар із завідувачем відділення. Лікар наполягала на негайній плодоруйнівній операції. Завідувач стверджував, що породілля народить сама. Викликали бригаду лікарів з оперблоку, ввели породіллі наркоз. Із великими труднощами з’явилася крупна голівка. А ось плече з ручкою застрягло, їх ніяк не могли витягнути. Довелося терміново з обласної лікарні викликати санавіацію.

Сльози матері
Рівно годину добиралася з Черкас до Чигирина карета «швидкої допомоги» до тяжкої породіллі. І цю годину 24-річня жінка перебувала на операційному столі під наркозом. До того ж Інна має вроджену патологію серця. Коли прибули лікарі санавіації, їй повторно ввели наркоз. Після завершення операції лікар із санавіації вийшов у коридор мокрий від поту і вигукнув: «За 46 років роботи з таким випадком зустрічаюся вперше!»
7 днів Інна перебувала в реанімаційному відділенні. Вона згадує, що там її провідав завідувач пологового відділення. Він узявся переконувати матір, яка втратила дитину, що вона могла народити сама, без допомоги лікарів санавіації. Інших слів для співчуття лікар не знайшов. Хвору почало трясти, ніби від пропасниці, трапився нервовий напад.
Молода жінка дев'ять місяців носила під серцем дитя, жила мріями про його посмішку, про рученята, які обійматимуть матусю. І коли вона в палаті прийшла до тями після наркозу, відчула порож-нечу в животі, раптом для неї спорожнів увесь світ. Інна все ще плаче і нарікає, що не може звикнути до порожнечі навколо себе, до того, що поруч немає синочка.
Нещасна жінка не може зрозуміти, чому її первісток народився мертвим? Адже вона була єдиною жінкою в пологовому відділенні, яка на той час народжувала дитя. Інна стверджує, що акушер-гінеколог, яка вела її пологи, тільки повернулася із-за кордону. П'ять років вона працювала в лікарні в Арабських Еміратах. На Україні ще не встигла пройти стажування на курсах підвищення кваліфікації і не мала права взяти на себе відповідальність, аби призначити кесарів розтин. А завідувач пологового відділення уперто відстоював власну думку, що породілля мусить сама народжувати.

Інструкція чи життя дитини

Анатолій Тамко працює на посаді головного лікаря Чигиринської центральної районної лікарні всього нічого. Він нещодавно отримав нове призначення. Але в Чигирині його вважають досвідченим акушером-гінекологом. Отож у кабінеті головного лікаря райлікарні намагаємося з’ясувати, чи можна було врятувати первістка Інни?
Анатолій Миколайович запросив у свій кабінет начмеда лікарні Валерія Філоненка, завідувача пологового відділення Павла Зеленька, акушера-гінеколога Ніну Сулименко, яка вела пологи Інни. Нині в пологовому відділенні працюють лише ці два лікарі. Анатолій Тамко скаржиться, що у них не зайняті дві вакансії акушерів-гінекологів. Він терміново розшукує досвідчених лікарів і навіть готовий надати їхнім сім'ям цілі будинки як службове помешкання.
– Я робила все, що могла. Пологи проводила згідно з протоколом, – говорить Ніна Сулименко. – Ми не знали, що пуповина дитини виявиться надто короткою. Під час пологів пуповина затягнулася і задушила немовля.
З’ясовуємо, що пологи проводяться згідно з інструкцією Міністерства охорони здоров'я. Там чітко визначені дії лікаря, застосування тих чи інших препаратів. Відповідно до інструкції складають протоколи пологів. Саме ця інструкція обмежує показання для кесаревого розтину. Існують абсолютні показання, за якими й проводиться операція. В Інни ж виявилися чотири такі показання – перші пологи, слабка пологова діяльність, надлишок ваги матері і крупний плід. Якщо лікар порушить інструкцію, на нього чекає стягнення.
Павло Зеленько підтверджує, що наполягав на тому, щоб Інна народжувала самостійно.
– Нині ми розуміємо, що жінку не можна було пускати в пологи, – підтримує його Ніна Сулименко. – Необхідно було робити кесарів розтин.
У розмові в кабінеті головного лікаря райлікарні лікарі визнали, що вибрали помилкову тактику ведення пологів, через що загинула дитина. Прикро, що заради інструкції довелося жертвувати життям малюка. Врешті, саме лікарям сан-авіації довелося рятувати життя молодій жінці. Нині Інна переживає важку душевну травму через втрату первістка. І чи колись на її душі загоїться рана, яка не дає спокою ні вдень, ні вночі.

Що сказала прокуратура
Прокурор Чигиринського району Василь Мироненко повідомив, що розслідування кримінальної справи затягується через те, що судмедексперт, який має проводити експертизу, перебуває у відпустці. Мовляв, після отримання висновку судмедекспертизи звинувачення висунуть конкретним особам, а матір визнають потерпілою у справі смерті її дитини.

Валентина ВАСИЛЬЧЕНКО