«Штучне» життя

Пацієнтів на штучній нирці припинили направляти у «Фрезеніус». Тепер їх знову обслуговуватимуть в обласній лікарні

Ксенія Шапошник

eddyvc@ukr.net

У відкритий цього року єдиний в Україні гемодіалізний центр «Фрезеніус» припинили направляти нових пацієнтів. Обласна влада засумнівалася в доцільності виділення коштів на обслуговування цих хворих саме там, схиляючись до їх лікування в обласній лікарні. А облрада навіть пропонувала, аби хворі доплачували за лікування з власної кишені залежно від своїх статків. Хворі стривожені: діаліз – це та процедура, без якої вони просто помруть...

 

Із власного досвіду

Черкащанці Галині Матвєєвій пощастило – вона потрапила у «Фрезеніус» майже відразу після його відкриття, лікується тут і досі.

– До цього я обслуговувалась у обласній, – каже жінка. – Там через перенаповненість відділення я не мала змоги проходити діаліз як належить – тричі на тиждень по 4 години. Чистилась двічі по три години і через це була слабка, млява, ледь ходила. Часто, щоб доїхати до лікарні, змушена була брати таксі, з якого мене виносили на руках. Пенсії своєї я не бачила – близько 800 грн. у місяць доводилося витрачати на супутні матеріали та препарати, бо лікарня не мала фінансової змоги надати їх нам. Фактично щомісяця хтось із тяжкохворих помирав. А тут за 7 місяців не було жодної смерті. Я тут не животію, а живу, аналізи – як у здорової людини. Тут, безперечно, краще, і більшість моїх колег по нещастю цієї ж думки.Технічний директор діалізного центру «Фрезеніус» Анатолій Гетьман зазначає:

– Діалізний центр здатен обслуговувати 240 осіб, і донедавна у нас усі місця були зайняті. Зараз ми приймаємо утричі менше, хоч місць достатньо. Направлень сюди нині не дають. Люди звертаються до нас, і ми б раді їх узяти, але нічого не можемо вдіяти, лише радимо звертатися до адміністрації обласної лікарні, обласної влади. Що ж до диференційованого підходу до оплати лікування, то я не знаю, як це можна зробити. У всіх цивілізованих країнах за діалізних хворих платить держава, бо це та процедура, без якої вони просто помруть. Як із них можна гроші брати?

Складне становище

Згідно з даними Національного реєстру хворих із хронічною хворобою нирок, кількість таких громадян у Черкаській області була близько 15,4 тис. осіб. Потребують лікування методом гемодіалізу в області близько 150 тяжкохворих. До відкриття діалізного центру обласне нефрологічне відділення, що надає лікування цим хворим, було перенаповнене, оснащене переважно обладнанням, що працює понад 6 років та вичерпало свій ресурс. І 8 апаратів штучної нирки було недостатньо для надання допомоги всім хворим, які того потребують. «Фрезеніус» тоді дещо розвантажив обласну лікарню, нині ж усім новоприбулим пацієнтам доводиться лікуватися знову ж таки в обласній, де умови менш комфортні.

Зараз у відділенні штучної нирки роблять ремонт – його не робили раніше, бо сподівалися, що більшість хворих обслуговуватиме «Фрезеніус». А кількість людей, які потребують лікування, чимдалі зростає. Якщо колись варіантом порятунку могла стати пересадка нирки, то зараз пересічний хворий її фінансово «не потягне». І навіть після пересадки пацієнт усе життя мусить вживати ліки, які запобігають відторгненню нирки, а вони звичайній людині теж не по кишені.

Влада вважає: за такі кошти, які область витрачає на купівлю послуги діалізу у «Фрезеніуса», обласна лікарня теж могла б створити своїм пацієнтам не менш комфортні умови, ніж там. Проте таких грошей область не може собі дозволити, немає фінансової змоги надалі купувати цю послугу у «Фрезеніуса». Натомість же вдосконалює діалізне відділення в обласній лікарні.

– Зараз стоїть питання не медичної допомоги цим хворим, – каже заступник головного лікаря обласної лікарні Олександр Дудник, – бо необхідну медичну допомогу вони зараз у нас і так отримують у повному обсязі. Питання в комфорті, і зараз лікарня працює над поліпшенням умов у відділенні. А якщо в когось із хворих справді є якісь питання чи проблеми, то, будь ласка, нехай не мовчать, а звертаються до мене, будемо ті питання вирішувати.

Приречені на виживання

Анатолій Гетьман наголошує: люди, які проходять повноцінний гемодіаліз, через короткий час починають почуватися ліпше й навіть жити повноцінним життям. Він згадує пацієнта, чия дружина прийшла до нього в сльозах зі словами: «Врятуйте його, лікарі сказали, що без діалізу він через 3 дні помре».

– Була зима, заметіль, – згадує лікар. – Пацієнта привезли машиною з району на задньому сидінні, в ковдрі й подушках. Він не міг ходити, ми несли його на руках. За тиждень йому поліпшало. Зараз він уже сам їздить за кермом на діаліз. Удома вирощує троянди й привозить нам, ми саджаємо їх на клумбі біля корпусу. Мужності цих людей можна позаздрити: півжиття в дорозі й у лікарні не кожен витримає. Пам'ятник треба ставити їм і їхнім близьким.

Щоб нормально почуватися, хворий мусить тричі на тиждень проводити на апараті 4 години. І тричі на тиждень будь-якої пори року й у будь-яку погоду людина змушена їздити на діаліз. У Першій міськ-лікарні якось пішли назустріч колишній медсестрі: коли сніжної зими їй було важко добиратися в Черкаси з віддаленого району, її поклали в лікарняну палату. Решті ж доводиться вирішувати проблему самотужки.

Найстрашніше, що хвороба не щадить ні старого, ні малого. Насті ледь за 20. Дівчина ходить на діаліз з 15 років, починала лікуватися ще в обласній лікарні. Незважаючи на всі труднощі, не падає духом і намагається шукати хоч якусь роботу. Утім, лише одиниці з пацієнтів мають 2 групу інвалідності й можуть дозволити собі підробіток до пенсії.

Слово влади

Обласна влада закликає хворих не панікувати й не боятися за своє життя.

– Як би там не було, а люди без допомоги не залишаться, – запевняє заступник начальника обласного управління охорони здоров'я Микола Клімов. – Люди отримають допомогу обов'язково. На обласній лікарні справа не закінчиться, у планах на майбутнє – відкриття відділень штучної нирки у великих районних центрах, першим з яких, найімовірніше, буде Умань.

Залишити коментар

Ваше повідомленя