Людей уже заздалегідь підлякують зростанням цін на продукти. Але ж агровиробники ще самі точно не знають, що доведеться робити навесні – лякати інших чи лякатися самим. Одним словом, щойно зійде сніг – відразу почуємо, які посіви вціліли, скільки грошей доведеться закопувати і яким надривом у голосі розповідатимуть нам про ціни на харчі.

А на Черкащину йде друга хвиля морозів. Міністерство з надзвичайних ситуацій радить людям сидіти вдома, їсти калорійні каші і зігріватися фізичними вправами. Із таким самим успіхом заради подолання злочинності міліція може порадити людям не виходити з дому у вечірній і нічний час. Скоро весна, світловий день зростає. І дуже вчасною стає пропозиція міськради встановити для неповнолітніх у Черкасах комендантську годину з 23.00.

Тим часом самотні пенсіонери по селах залишаються беззахисними. Вкотре можна переконатися, що треба рятуватися самим – і від рушниць розбійників, і від сибірських морозів. Роздуваючи щоки та переконуючи інших у своїй всесильності, влада виявилася неспроможною протистояти атакам хакерів на інтернет-сторінки міліції та СБУ. Міліція часів Юрія Луценка прославилася витрушуванням штрафів і «листами щастя» до автомобілістів. Тоді як сам міністр та його підлеглі не надто переймалися законністю своїх дій. Нині ж МВС підняло прапор боротьби з комп'ютерним піратством. Але ж самі в міністерстві і визнають, що на половині їхніх комп'ютерів немає ліцензійного програмного забезпечення.

Черкасам перепаде понад 10 млн. гривень від Держагентства з управління національними проектами. Гроші планується витратити на комплексне утеплення будинків. Попередні роки переконали владу, що гроші краще закопувати централізовано, а не роздавати їх людям у руки. А де людей заохочують до самостійності – там влада визнає свою неспроможність протистояти викликам сучасності…

Михайло МАЛІНІН

Чотирьох депутатів-“фронтовиків»: Андрія Ковальчука, Бориса Лебедцова, Валерія Вишиваного та Анатолія Коверського – виключили з партії рішенням центрального бюро.

За словами в.о. голови Черкаської міської організації «Фронту змін» В'ячеслава Жигала, виключені депутати Черкаської міськради зрадили своїх виборців, підтримуючи антинародні рішення та відмовляючись брати участь у акції «Україна проти Януковича».
– Наше виключення спровоковане наближенням парламентських виборів, щоб ми не могли впливати на висунення кандидатів-мажоритарників у народні депутати. Хтось планує на цьому заробити грошей або проштовхнути «своїх» людей, – вважає Валерій Вишиваний.
Анатолій Коверський дивується, як його могли виключити з «Фронту змін», коли він до нього не вступав, навіть заяви не писав, а до ради балотувався як позапартійний, висунутий «Фронтом змін».
– Основне фінансове навантаження на місцевих виборах у 2010 році не лише по місту, а й по області лягло на мене. Зараз напередодні парламентських виборів у мене немає такої можливості. Тому я вважаю, що це також могло вплинути на виключення, – вважає колишній ке-рівник міської партійної ор-ганізації Андрій Ковальчук.
– Особиста позиція окремих партійців кардинально відрізняється від позиції партії. Коли «Фронт змін» працює в опозиції, деякі наші депутати підтримують рішення влади. Через що з початку жовтня з партії було виключено 21 депутата районних та міських рад Черкаської області. Це практично кожен четвертий депутат-"фронтовик". Перевірка на відповідність принципам і відповідальність перед виборцями триває, – заявляє в.о. голови обласної партійної організації «Фронт змін» Наталія Старікова.

Юрій Михайлов
На цьому етапі всі клуби проведуть по 13 ігор, після чого стануть відомі вісім володарів путівок у плей-оф. Чи є шанси у «Черкаських Мавп» піднятися з 13-ої позиції турнірної таблиці хоча б до восьмого місця? Теоретично так, а як буде на практиці – покаже час. Хоча якщо бути реалістом, то втрачено дуже багато очок для того, щоб виконати завдання-мінімум на сезон. А от обійти двох-трьох сусідів для «Мавп» буде справою честі. Серед них і перший суперник черкаської команди у третьому колі БК «Миколаїв». Загалом у цьому раунді у гостях «Мавпи» проведуть 6 поєдинків – крім миколаївців, їхніми суперниками будуть «Дніпро-Азот», «Дніпро», «Ферро-ЗНТУ», «Хімік» та «Донецьк». Інші команди вони прийматимуть удома.

Турнірна таблиця
станом на 8 лютого
«Будівельник» 26 20/6
«Донецьк» 26 18/8
«Азовмаш» 26 17/9
«Хімік» 26 16/10
«Одеса» 26 16/10
«Ферро-ЗНТУ» 26 16/10
«Говерла» 26 15/11
«Дніпро» 26 14/12
«Київ» 26 13/13
«Миколаїв» 26 10/16
«Кривбасбаскет» 26 9/17
«Дніпро-Азот» 26 8/18
«Мавпи» 26 7/19
«Галичина» 6 3/23

Юрій Михайлов

У першому колі «Імпексагро» без проблем на своєму майданчику розібрався з харків'янами, обігравши їх із рахунком 3:0 і 3:1. Очікувалося, що черкаські волейболісти не матимуть проблем із «Локо-Експресом» і на їхньому майданчику. Проте все вийшло навпаки. У перший ігровий день гості програли «всуху» – 0:3, не набравши у жодній із трьох партій більше двадцяти очок. Наступного дня опір волейболістів «Імпексагро Спорту» був відчутніший, але дивідентів із цього вони не отримали, програвши вдруге – 1:3.
Після поразок у Харкові черкаська команда опустилася на четверте місце. Якщо минулого сезону ця позиція турнірної таблиці була прохідною до наступного етапу змагань, то цього разу до вирішального раунду турніру виходять лише три колективи. Четверту путівку автоматично вже отримав харківський «Локомотив», що зараз виступає у чемпіонаті Росії.
Перед наступним туром відставання «Імпексагро Спорту» від третього місця складає 5 очок. А якщо врахувати, що черкащани 10 і 11 лютого вдома прийматимуть лідера суперліги «Кримсоду», то ситуація для наших земляків-волейболістів стає критичною.
Після дев’яти турів турнірне розташування команд має такий вигляд:
«Кримсода» – 53 очки, «Фаворит» – 41 оч., «Локо-Експрес» – 29 оч., «Імпексагро Спорт Черкаси» – 24 оч., «Новатор» – 23 оч., «Будівельник-Динамо-Буковина» – 17 оч., «Буревісник-ШВСМ» – 15 оч., «Юридична академія» – 14 оч.

До Черкас не приїхав Вадим Котов, з яким за згодою сторін розірвано контракт. Гравець висловив побажання продовжити свою футбольну кар'єру в іншій команді. Крім цього, керівництво та тренерський штаб «Славутича» припинило співпрацю з Ігорем Лисенком та В'ячеславом Деєвим. Ці молоді футболісти досить перспективні, й для того, щоб вони мали більше ігрової практики, їм надана можливість спробувати свої сили в інших командах.
Варто відзначити, що у тренувальному таборі «Славутича» з'явився Денис Фаворов, який у кінці минулого року, по закінченні терміну оренди, повернувся до київського «Арсеналу». У гравця є велике бажання весняну частину чемпіонату знову провести у «Славутичі».
До речі, на початку лютого Денис одружився з черкащанкою Мариною і у деякій мірі став нашим.
Цікаво, що одруження Фаворова поставило крапку в «холостяцькій епопеї» гравців, що торік захищали кольори черкаського клубу. Для тих, хто не знає, повідомляємо: у першій половині сезону 2011/2012 років ФК «Славутич» був чи не єдиний з усіх професіональних клубів прем'єр-ліги, першої та другої ліг, де всі футболісти були неодружені.
5 лютого «Славутич» за безпосередньою участю новачків у Кременчуці провів контрольну гру проти ФК «Гірник» (Кривий Ріг).
Першими гол забили черкаські футболісти – відзначився Михайло Сергійчук. Потім гірники зрівняли рахунок. Але «Славутич» довів, що їхній рівень майстерності вищий. Гол-красень метрів із 30-ти забив Олексій Шуляк. У підсумку матч закінчився з рахунком 2:1 на користь черкаської команди.
Склад ФК «Славутич» у грі проти ФК «Гірник»: О.Крупниченко (Ю.Кисилиця, 46), А.Книжник (М.Лисоконь, 46), Є.Тарасенко, О.Тарасенко, Д.Фаворов (С.Грищук, 85), Т.Листопад (О.Лобов, 46), Д.Атаманюк (В.Ткаченко, 46; Я.Матвіїв, 64), Є.Гуд – к/к (Д.Кобіков, 82), С.Таран (Д.Кошелюк, 70), М.Сергійчук (Р.Дацюк, 46; Р.Подгорський, 82), В.Горкун (О.Шуляк, 65). Тренер: О.Кирилюк.

Юрій Михайлов

Із чотирнадцяти команд обласного центру до ½ фіналу вийшли такі команди: група «А» – «Рятівник-2», «Цетус», «Надія», «ЧДТУ»; група «В» – «Рятівник-1», «Дахнівка», «Енергія», «Шарм». Наступний раунд турніру має дати відповідь на питання: «Які чотири черкаські команди гідні фіналу?».
Серед тих міні-футбольних колективів, що представляють інші населені пункти області, також визначилась вісімка команд-учасниць півфіналу. Щасливі квитки отримали команди «Наша Ряба» (Катеринопіль), «Ретро» (Ватутіне), «Сольва» (Лисянка), «Холоднянське» (Смілянський район), «Нібулон» (Чигирин), «Енергетик РЕМ» (Драбів), «Теплиця-Ятрань» (Уманський район) та ФК «Христинівка».

Тетяна Мартинова
Vch14@yandex.ru

– Сергію Олеговичу, ваш допис на «Фейсбуці» про реконструкцію бульвару Шевченка викликав шквал емоцій. Найбільше черкащани бояться, що ви розширите проїжджу частину за рахунок зеленої зони.
– Ні про яке розширення не йдеться. Сьогодні по бульвару ми маємо сім із половиною метрів проїжджої частини. Я підкреслюю – стільки ж залишиться і після реконструкції. Проїжджу частину, яка йде у напрямку Соснівки, пропоную перенести на сучасний бульвар, а на її місці зробити прогулянкову, променадну зону.
– Частина городян обурена тим, що ви плануєте викорчувати каштани, бо вони – візитівка нашого міста.
– Каштани з усіх дерев найчутливіші до вірусів і несприятливих міських умов. Сьогодні ми посипаємо проїжджу частину піщано-соляною сумішшю, з часом перейдемо на інші хімічні розчини. Частина речовини потрапляє під дерева, тому вони неминуче страждатимуть. Сьогодні у Європі всі каштани хворі, і навіть у Канаді, яка славиться цими деревами, вони також хворіють. Ніхто у світі не знає, як вирішити цю проблему. Уже в липні на каштанах жовтіє листя, потім опадає, і ще півліта вони стоять непривабливі, не те що не прикрашаючи, а спотворюючи центральну вулицю Черкас.
– На що ви їх плануєте замінити?
– На клени. До середини жовтня клени навіть не починають скидати листя. Клени не виростають дуже високими, як, скажімо, тополі. Вони мають розкішну крону, яка легко формується, і її не треба постійно обрізати. Це дає можливість забезпечити тінь для пішоходів і не затіняти вікна будівель.
– Яка вартість реалізації вашого проекту?
– Це проект не одного року. Не відомо, скільки знадобиться часу, щоб лише погодити, чи потрібно нам це робити. Якщо йти на реконструкцію, то виникне питання ще й докорінної зміни руху транспорту у місті. Ми матимемо хороший ефект від цього проекту, якщо паралельно обмежимо і зробимо одно-сторонній рух на перпендикулярних до бульвару вулицях. На зразок Ільїна і Благовісної. Окрім таких магістралей, як Котовського, Вишневецького, Смілянської, Енгельса. Це дозволить нам зменшити транспортне навантаження на бульвар та полегшити прохід пішоходів.
– Яка взагалі потреба у реконструкції бульвару. Ну пересадили б каштани, та й досить.
– Бульвар сьогодні не виконує кілька важливих функцій, які мав би. Тут неможливо організувати безпечний рух велосипедистів та інвалідів, також нереально використовувати бульвар для прогулянок і відпочинку. По зеленій зоні городяни майже не гуляють, бо вона загазована, тут постійний шум, окрім того, через кожен квартал доводиться переходити дорогу.
– Чому ви вирішили перенести зелену зону на місце проїжджої частини, що йде у бік Соснівки, а не у бік площі 700-річчя?
– Із цього боку обласна рада, Соборна площа, Будинок торгівлі, «Кооператор», Палац «Дружба народів», торговельний комплекс «Плазма», університет. Цей бік бульвару переважає за кількістю культурних, адміністративних, торговельних комплексів і будівель. До того ж, на моє переконання, променадна зона бульвару має пов'язуватися з місцями відпочинку: Юві-лейним парком, дитячим парком, Замковим узвозом, Долиною троянд, набережною.
– Ви плануєте між проїжджими частинами, які тепер стоятимуть поруч, поставити бетонну перегородку. Як люди переходитимуть бульвар, там будуть підземні переходи?
– Ні, всі переходи будуть наземні. Бордюр ми поставимо для того, щоб не відбувалося зустрічних зіткнень і щоб люди переходили дорогу лише на початку та в кінці кварталу, а не так, як сьогодні. Я у багатьох країнах світу цікавився, як захистити пішохода і водія від зіткнень. Усюди відповідь одна – колючі рослини. Тому ми вирішили не лише поставити бетонні відгородження між проїжджими частинами, а й посадити між ними барбарис. Він швидко росте, легко формується, до того ж має гарний вигляд, змінюючи протягом року колір листя – від зеленого до червоного.
Щодо підземних переходів. На бульварі Шевченка, та й узагалі у Черкасах, вони жодної функції не виконуватимуть. У нас уся стара частина міста забудована прямо перпендикулярно. Це значить, що по одній з артерій ми мусимо час від часу зупиняти рух транспорту, щоб дати можливість проїхати по іншій артерії. Зупинка неминуча, то що заважатиме пішоходу у цей момент перейти вулицю? Доцільні підземні переходи лише у кількох місцях по вулиці Сумгаїтській та 30 років Перемоги, бо там бокового руху практично немає.
– Коли ви бачите можливим почати реалізацію проекту?
– Через один-два роки. Сама його реалізація також займе не один рік.
– Скільки ж термінів ви плануєте бути мером Черкас?
– Стільки, скільки захочу (сміється).
– Чи не станеться так, що ви з радою приймете рішення про реконструкцію, а городян просто поставите до відома? Можливо, доцільно провести референдум?
– Цього року ми плануємо зробити демонстраційний квартал у прилеглій до Будинку торгівлі та «Кооператора» пішохідній зоні. Ми хочемо прибрати з площі всі ларки та висадити вздовж бульвару від Смілянської і до Леніна кленову алею. Біля проїжджої частини розіб'ємо клумбу з квітниками, поставимо легкі прозорі зупиночні комплекси. Уздовж Смілянської, по обидва боки майданчика для паркування, також висадимо клени. Я хочу, щоб черкащани побачили, як може бути. Лише після цього ми будемо виносити на обговорення проект реконструкції бульвару. Думаю, разом із виборами до Верховної Ради ми проведемо у Черкасах референдум.
– Хто ж буде фінансувати проект?
– Однозначно левова частка має бути з бюджету розвитку. Але у цьому можуть добровільно брати участь підприємства міста та примусово-добровільно підприємства й організації, які безпосередньо розташовані по бульвару Шевченка.
У Німеччині на рівні законодавства визначено два типи фінансування будівництва та утримання тротуарів: коштом міста і коштом власника домоволодіння, яке виходить на цей тротуар. Чому б нам, черкащанам, не поставити собі за мету – зробити бульвар нашою візитівкою. Визначити, скільки коштуватиме його реконструкція, скільки може дати бюджет та спонсори і скільки нам не вистачає. Розкинути ці гроші на громаду та ввести місцевий збір. Якщо інші країни це роблять, то чому ми не можемо?

Як зміниться  бульвар
Які функції має виконувати бульвар
Міський голова визначив вісім функцій, які повинен виконувати бульвар Шевченка, та оцінив їхнє виконання на цьому етапі за п'ятибальною шкалою:
1. Проїзд громадським транспортом – 4.
2. Проїзд приватним транспортом – 3 (багато зупинок, затори в центрі, права смуга постійно зайнята припаркованими автівками).
3. Проїзд велосипедами – 0 (практично неможливо).
4. Пересування на інвалідних візках або з дитячими візками – 0,5 (лише в центрі є пандуси).
5. Пересування пішки – 3 (вузькі тротуари, небезпечні переходи).
6. Прогулянки – 1 (бульварна частина переривається кожні 200 м – потрібно переходити небезпечні перехрестя, високі шум і загазованість).
7. Відпочинок – 0 (шум та гази).
8. Окраса міста, його «візитівка» – 1 (у кожному кварталі дерева висаджені по своїй лінії, повна мішанина дерев – каштани, осокори, липи, клени, верби, завжди затоптані газони, які навесні та восени перетворюються на багнюку, а влітку – джерело пилюки).

Бульвар Шевченка
Напрямок бульвару від Соснівки до площі 700-річчя
Газони, принаймні в центральній частині, повністю видаляються, робиться суцільне замощення, висаджуються клени, довкола них – вкриті решітками лунки. Межа тротуару і дороги лишається на місці, але вирівнюється по всій довжині бульвару. Проїжджа частина в обох напрямах має дві смуги. Паркування заборонене. На бокових вулицях зроблені додаткові кишені для паркінгу.
Зелена зона прибирається. На її місце переноситься проїжджа частина в напрямку площа 700-річчя – Соснівка. Між напрямками руху встановлюється подвійний бетонний паркан заввишки 50-60 см. Між парканами – крапельний полив і зелена стіна з колючого барбарису. Тут же між проїжджими частинами по всій довжині бульвару красиві високі декоративні світильники на обидва боки руху.

Напрямок бульвару від площі 700-річчя до Соснівки
Тротуар непарного боку розширюється на всю ширину теперішньої проїжджої частини. У найвужчому місці (біля ЦНТІ) ширина становитиме 9,5 м. Між дорогою і тротуаром споруджується зелена зона. Від дороги – бетонна стіна 60-80 см заввишки. На ній – ряд кущів до метра висотою. Ближче до тротуару – квітники з різних за висотою, кольором і часом цвітіння рослинами. Всюди крапельний полив. Ширина квітника – 2-2,5 м. Уздовж тротуару по всій довжині висаджуються клени інтервалом через 4,5 м. Мінімальна кількість рядів – два.
У місцях розширення тротуару (перед Будинком торгівлі, “Кооператором”, дитячим парком, торговельним комплексом “Плазма”, університетом) кількість рядів збільшується до чотирьох, що створює міні-сквери. По всій довжині бульвару попід квітником – велодоріжка завширшки 2-2,5 м. Вона виділяється лише малюнком замощення, по ній вільно можуть пересуватися і пішоходи, але перевага надаватиметься велосипедистам. Багато лавочок. Вони ховаються в ніші квітників, оточують дерева або стоять між ними паралельно бульвару. Тротуар має декоративне підсвічення – з-під лавочок, вертикальними лампами поміж дерев тощо. Головний принцип – по всьому бульвару пішохід не повинен ніде натрапити на сходинку чи бордюр.

Тетяна Мартинова
Vch14@yandex.ru

“На подвір'ї й у хаті безлад. Посуд стоїть на вулиці, і, судячи з його стану, тут він не перший день. Посуд облизує пес. У сінях собачі екскременти. Немовля лежить у холодній хаті без штанців. Воно забруднилося. У помешканні немає теплої води, щоб його помити. У будинку немає ні з чого, ні на чому приготувати їжу. Дров не запасено. Дитя не має ні памперсів, ні теплого одягу. Батьки живуть за рахунок соціальної допомоги на дитину, ніде не працюють, перебиваються тимчасовими заробітками”, – це зміст акту обстеження побутових умов сім'ї Шевченків із села Свидівок Черкаського району, зроблений у листопаді минулого року. Уже за кілька днів служба у справах дітей забрала у Шевченків кількамісячного Вітюшку, вважаючи, що перебування у таких умовах небезпечне для його здоро-в'я. Це вже шоста дитина, яку держава забрала у Наталі.

Минулого тижня рішенням Черкаського районного суду Наталю та Олега Шевченків було позбавлено батьківських прав на кількамісячного Віктора.
– Коли вона народила шосту дитину, ми приїхали до них додому – подивитися, які там умови проживання. І побачили, що брудні речі, використані памперси вилучених більш ніж рік тому дітей гамузом валяються на підлозі, – розповідає Ірина Шевчук, в. о. начальника служби у справах дітей Черкаської райдержадміністрації.
Кілька років тому суд позбавив її батьківських прав одразу на п'ятьох дітей. Усі вони – від різних батьків, у декого батько помер, у інших відмовився або й забув про те, що має дитя.
– Коли ми відбирали у неї дітей перший раз, суд відмовив нам. Вона плакала, обіцяла, клялася і божилася, що виправиться, що приведе дім до ладу та дбатиме про діток, однак нічого так і не зробила, – пригадує представник сільської ради села Свидівок Олена Харченко. – Вона просто якась непутьова. Ми всі були за неї. Сільська рада і сусіди допомагали, чим могли: їжу привозили, дрова, та й хата, у якій вони мешкають, належить сільській раді. Ми боролися за цю сім'ю всім селом, бо думали: може, п'ятеро дітей та їй важко, чи у магазин нема як сходити, але ж нічого не допомагало. Сьогодні ми цю хату переоформили на дітей, аби вони мали куди повернутися із дитячого будинку.
Наталю не змінило навіть те, що у неї відібрали п'ятьох дітей, із шостим вона поводилася так само.

Мати без дітей
На всі зауваження про безлад у хаті жінка має стандартну і давно заготовану відповідь: «Як ви прийшли, я якраз збиралася посуд мити, прибирати, прати чи топити», залежно від того, у чому її звинувачують. Наталя зі сльозами на очах зізнається, що сумує за своїми доньками та синочками, любить і жити без них не може. Однак за два роки, що минули, відколи у неї забрали перших п'ятьох дітей, вона їх лише раз навідала. Так само лише раз Наталя провідала у Будинку маляти Вітюшку.
У своєму листі до суду адміністрація дитячого закладу писала: «Дитина перебуває у нас із 8 листопада 2011 року. За цей час мати провідала сина лише один раз – 17 січня 2012 року. Життям та здоров'ям дитини не цікавиться, участі у вихованні не бере». Свою байдужість Наталя пояснює нестачею грошей. Каже, що немає за що до міста доїхати, харчів та одягу дітям придбати.
– Хіба не можна було хоча б дров назбирати, у вас же в хаті було не-мовля. У нього не було навіть теплого одягу, ліжечка, на що ж ви витратили майже десять тисяч допомоги, яку отримали на дитину від держави? – зверталася на суді до жінки помічник прокурора Черкаського району Вікторія Мовчан.
– Я купила йому костюмчик, картузик і футболки, решту грошей потратила на подарунки старшим дітям, якраз їх провідала у Черкасах, – не задумуючись, відповідала Наталя.
Жінка затято не хоче розуміти, що суд, прокуратура, служба у справах дітей та сільська рада не проти неї, вони дбають про дітей. Наталя переконана, що ні занедбаний будинок, ні брудні діти – не привід позбавляти її батьківських прав, мовляв, по селу ще брудніші ходять, і нічого. Вона запевняє, що боротиметься за Вітюшку до останнього. Проте рішення про позбавлення батьківських прав на п'ятьох дітей не оскаржувала.
– Не забирайте у мене Вітюшку, я більше не маю для кого жити. Не буде дитини – не буде й мене. Якби у мене були гроші, я б усе робила, – вмовляла суд Наталя.

Хоч вони не потрібні ні батькові, ні мамі, ці діти люблять одне одного так, як не люблять діти з повноцінних та благополучних сімей. Коли представники сільської ради і служби у справах дітей приїхали до Шевченків забрати їх, вони були у школі. У холодній хаті повзав напівголий замурзаний Ярославчик. Хлопчик не злякався чужих людей, не плакав за мамою, батьком чи домом. Він одно стривожено бурмотів під носа: «Школа, Аліна, Ваня, Люда, Юля». Коли комісія забрала старших дітей Наталі і вони сіли до машини, малий Ярослав у захваті по черзі вигукував імена сестричок та брата. І лише після цього нарешті заспокоївся, усі свої були біля нього.
На жаль, дітей довелося влаштувати до різних дитячих будинків та установ, молодшого ж, Ярослачика, мала взяти на усиновлення сім'я. Діти дуже просили, щоб їх не розлучали. Коли дізналися, що їх усіх забирають до дитячого будинку сімейного типу – щастю не було меж. Видно, сама доля була за цих дітей, і сьогодні усі вони нарешті зібралися у одній родині.
– У рідній сім'ї вони б ніколи у житті не мали того, що їм дають у дитбудинку сімейного типу. У Аліни була затримка у розвитку, її невчасно віддали до школи, потім двічі залишали в одному класі. А сьогодні діти живуть у родині, про них дбають, турбуються, вони лікуються у санаторіях, їздять на море. Думаю, для них це краще, ніж жити із рідною матір'ю, – коментує Ірина Шевчук.
Щирі та відкриті діти сповнені любов'ю та теплом не лише одне до одного, вони раді новим вихованцям дитячого будинку. Нещодавно до них приєдналася дівчинка Іра. Покинута рідними батьками та зневірена у житті дитина була замкнена у собі, однак Аліна та Ваня змогли достукатися і до її серця. Вони провідували Іру в лікарні, телефонували їй. В очікуванні нової вихованки взялися допомагати підготувати для неї кімнату, клеїли шпалери, прибирали.
Нещодавно діти довідалися, що у їхньої мами народилося ще одне дитя і його також від неї забрали. Навперебій просили вихователів, аби ті забрали до них і маленького Вітюшку, однак він – ще зовсім немовля і, найімовірніше, потрапить до якоїсь родини на усиновлення.

Кажуть, чужих дітей не буває. Але інколи рідні діти стають чужими для своїх батьків. Вражає те, що після стількох поневірянь та дорослих випробувань шестеро маленьких сердець залишилися по-дитячому щирими, наївними та люблячими. Хочеться сподіватися, що життю так і не вдасться їх зламати.

Михайло МАЛІНІН
– Коли я сказав своїм батькам, що поїду на два роки в Україну, то батько подумав, що я божевільний, – розповідає американець Джеремі Боровіц. – Проте коли батьки приїхали до мене в село і побачили, як тут гарно і які живуть тут люди, то змінили свою думку.
24-річний американський волонтер «Корпусу миру» Джеремі Боровіц півтора року тому приїхав із Нью-Джерсі до села Боярки. І про це не жалкує. Розповідає, що хотів побачити світ та допомогти людям змінити своє життя на краще. За словами американця, спочатку селяни поставилися до нього насторожено.
– Чоловіки думали, що я якийсь шпигун, жінки намагалися мене оминати, а діти взагалі боялися. Усіх цікавило, чого я сюди приїхав. Чесно кажучи, я й сам не знав, чим зайнятися, конкретних планів не було. Почав з уроків англійської мови – близько місяця на них ніхто не приходив. Потім прийшов один учень, потім ще, і так поступово набрався клас, – згадує американець.
Згодом Джеремі Боровіца, як-то кажуть, «поперло» – ідеї почали виникати одна поперед одної. Організував із дітьми співочий гурт, потім записав диск із піснями. Економістові за освітою вдалося за допомогою своїх товаришів продати кілька десятків дисків в Америці. За вторговані 550$ купили у школу музичні колонки та відремонтували піаніно. Згодом за ініціативою американця у сільській школі відкрили кінотеатр, де через проектор щотижня показують різноманітні фільми. Боровіц навчив дітей грати в бейсбол та американський футбол і дає уроки гри на гітарі. Разом з учнями Джеремі також випускає газету «Зміна».
– Джеремі допоміг нам в озелененні школи, завдяки йому ми посіли перше місце у районному конкурсі. Крім того, американець став ініціатором, щоб у селі встановили додаткові сміттєві урни. Джеремі допоміг нам подивитись на своє життя з іншого боку, у нього багато чого можна повчитись. Американці не люблять програвати і дуже цілеспрямовані та працьовиті, – розповідає директор Боярського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад» – ЗОШ І-ІІІ ступенів Микола Демчук.
Також Джеремі займається дослідженням історії українських євреїв, до речі, його прабабуся родом із Богуслава. Він і сам за національністю єврей. Його батько – равін у Нью-Джерсі.
– У мене щотижня виникає якась нова ідея, проте, на жаль, лише відсотків десять з усього вдається реалізувати. Колись навіть хотів у Боярці побудувати сміттєпереробний завод, але потім зрозумів, що це не реально, – сміється Джеремі.
Найважче американцеві було пристосуватися до українських побутових умов. Для Джеремі шоком став туалет на вулиці та купання в мисках. Але американець потроху вже до цього звик.
У червні у Джеремі завершується контракт із «Корпусом миру». Що робитиме далі, ще не знає, можливо, знову повернеться на Україну…

Ксенія Шапошник

У 74-річної Лідії Цуприк проблеми з серцем були не вперше – ще в липні вона перенесла інсульт. Їй слід би було за певний час по одужанні лягти на профілактику, та жінка цього не зробила.

– Я поралась по господарству, носила дрова, воду і почувалася, наче ніколи й не хворіла, вже думала й палицю кидати, – розповідає Лідія Герасимівна. – Гадала, що я зовсім одужала. Тому й не йшла підліковуватись. Аж тут стало погано – піднявся тиск, цукор, бо в мене ще й діабет. Викликала «швидку», вони мене обслужили, але в лікарню я їхати не схотіла, а наступного дня мене вже туди повезли. Я вже лягала спати і тільки руки здійняла, щоб одягти нічну сорочку, як запік лівий бік. Отямилася в реанімації. Лікарі розповіли, що спершу мене розбив інфаркт, а потім ще й інсульт, відняло ліві ногу й руку. Зараз мені краще, рука вже працює, а нога ще тільки ворушиться...
– Нам зателефонували з Третьої міськлікарні, куди спершу привезли хвору, – згадує головлікар обласного кардіоцентру Світлана Журба, – і ми відразу почали готувати операційну, адже саме в нас рятують тих, кого спіткав такий украй небезпечний інфаркт міокарда з поперековою блокадою серця. Під час розмови зі мною лікар постійно робила хворій непрямий масаж серця, бо при нормі 60-90 серцевих скорочень на хвилину в неї їх було 26.
До кардіоцентру Лідію Цуприк привезли у стані клінічної смерті, тож лікарям спершу довелося її «воскрешати», а потім оперувати.
– Пацієнтку раз реанімували в дорозі, 8 разів у Третій міськлікарні й тричі – на операційному столі, тож вона перенесла 12 клінічних смертей поспіль, – каже завідувач лабораторії електрофізіологічних досліджень обласного кардіоцентру Костянтин Саражин. – Ми поставили їй тимчасовий кардіостимулятор, а коли в неї відновився свій серцевий ритм, зняли його.
Якщо все буде добре, Лідію Цуприк невдовзі випишуть додому. Вона вдячна лікарям, а її родичі та друзі висувають ще одну версію щасливого порятунку: оскільки бабця народилася у День сорока святих, то вони теж її рятують.

Довідка
Лідія Цуприк поставила своєрідний «рекорд» по області – ще нікого з пацієнтів кардіоцентру не спіткало стільки клінічних смертей за такий короткий час. Щоправда, в області живе 62-річний Олександр Пугач, на «рахунку» якого аж 14 клінічних смертей, проте вони відбулися в нього протягом аж 8 годин, і частина з них – уже в післяопераційному періоді.
За минулий рік черкащанам установили 150 постійних кардіостимуляторів і 50 – тимчасових. Окрім того, в кардіоцентрі тепер є спеціальна бригада лікарів, які виїздять у райони встановлювати хворим тимчасові кардіостимулятори для того, аби «швидка» могла живими довезти їх на операцію в обласний кардіоцентр.

Тетяна МАРТИНОВА

Найбільший за всю історію свого існування бюджет розвитку затвердили ми-нулого тижня депутати місь-кої ради. Торік він не переви-щував 36 мільйонів гривень, а цього року складатиме 185 мільйонів.

Значну його частину складають кошти, які Черкаси отримали від продажу землі ВАТ «Азот» на загальну суму 110 мільйонів гри-вень. Бюджет розвитку і надалі наповнюватимуть від продажу муніципального майна та землі. Від реалізації землі (у тому числі і за рахунок аукціонів) планують отримати 70 млн. грн., від продажу майна – 30 млн. грн. Єдиний податок поповнить бюджет розвитку на 34 млн. грн.
Хоча бюджет розвитку у нашого міста цьогоріч великий, та план соціально-економічного розвитку Черкас потребує значно більше грошей. Аби реалізувати все заплановане, у мерії хочуть залучати можливі й неможливі джерела надходжень: кредитні кошти, гроші з обласного та державного бюджетів, кошти зі спеціальних фондів, спонсорські гроші.

На що влада хоче витратити гроші
Благоустрій
Художнє підсвічення школи №17, художнього музею, дитячої художньої школи ім. Данила Нарбута – 350 тис. грн.
Освітлення пагорба Слави – 250 тис. грн.
Модернізація 26 наявних ліхтарів біля будівлі РАЦСу – 150 тис. грн.
Придбання та встановлення святкового зовнішнього освітлення у центральній частині міста – 300 тис. грн.
Благоустрій площі по бул. Шевченка перед Палацом культури «Дружба народів» – 2 млн. 273 тис. грн.
Комплексний благоустрій площі біля РАЦСу – 1 млн. 417 тис. грн.
Комплексна реконструкція пішохідної алеї у мікрорайоні Митниця-1 – 556 тис. грн.
Будівництво семи спортивних майданчиків – 500 тис. грн.

ЖКГ
Будівництво кладовища в р-ні вул. Промислової – 900 тис. грн.
Будівництво міського пляжу для осіб з обмеженими можливостями – 400 тис. грн.
Облаштування трьох майданчиків для вигулювання собак – 90 тис. грн.
Реконструкція мереж зовнішнього освітлення, заміна 1001 світильника на енергозберігальні – 1 млн. 275 тис. грн.
Установлення засобів побудинкового обліку теплоенергії у 1249 будинках – 43 млн. 300 тис. грн.
Установлення 1870 лічильників для побудинкового обліку води у житлових будинках – 10 млн. 50 тис. грн.
Заміна зношених ліфтів, їхній плановий та капітальний ремонт – 6 млн. 472 тис. грн.
Будівництво полігону твердих побутових відходів – 18 млн. 400 тис. грн.
Знесення 1200 аварійних дерев на території міста – 1 млн. 200 тис. грн.
Проведення вибіркової обрізки дерев по вул. Ільїна та вул. Благовісній – 800 тис. грн.
Боротьба з амброзією – 300 тис. грн.
Будівництво чотирнадцяти очисних споруд зливових вод на витоках у Дніпро – 12 млн. грн.
Будівництво глибинного колектора по вул. Смілянській – 15 млн. грн.
Визначення меж прибудинкових територій для 300 житлових будинків – 3 млн. грн.

Дороги та транспорт
Оновлення рухомого складу громадського транспорту – 30 млн. грн.
Будівництво зупинок громадського транспорту – 540 тис. грн.
Освітлення 24 перехресть до рекомендованих стандартів – 52,8 тис. грн.
Будівництво 15-ти світлофорних об'єктів – 5 млн. 960 тис. грн.
Проведення розмітки проїзної частини доріг (10 тис. м2) та встановлення 600 дорожніх знаків – 900 тис. грн.
Ремонт доріг, внутрішньодворових територій та тротуарів – 90 млн. грн.

Парки
Придбання та встановлення елемента благоустрою «Сонячний годинник» – 155 тис. грн.
Реконструкція освітлення Ювілейного парку – 800 тис. грн.
Ремонт гідроізоляції нижнього озера в парку Перемоги – 1 млн. 500 тис. грн.
Придбання атракціону «Колесо огляду» – 3000 тис. грн.
Реконструкція оранжереї у дитячому парку – 678 тис. грн.
Будівництво виставково-експозиційних комплексів на території зоопарку – 500 тис. грн.
Будівництво вольєра для ведмедів та вовків – 685 тис. грн.
Будівництво приміщень для карантину тварин – 220 тис. грн.
Встановлення камер спостереження у Ювілейному парку – 200 тис. грн.

На себе
Капітальний ремонт першого поверху приміщення міськвиконкому – 388 тис. грн.
Очищення фасаду будинку міськвиконкому від кондиціонерів – 540 тис. грн.
Проведення капітального ремонту будівлі міськвиконкому – 548 тис. грн
Здійснення благоустрою та уквітчання фасаду будівлі міськвиконкому – 140 тис. грн.
Здійснення міжнародного обміну з містами: Ваньжоу (Китай), Мулен (Франція), Бидгощ (Польща), Пермь (Росія), Тирасполь (Придністров'я), Руставі (Грузія) – 285 тис. грн.

Освіта
Капітальний ремонт покрівель шкіл та дитсадків – 1 млн. грн.
Утеплення фасаду будівлі Першої міської гімназії – 520 тис. грн.
Реконструкція запасного футбольного поля з улаштуванням штучного покриття на Центральному стадіоні – 2 млн. 125 тис. грн.
Реконструкція бігових доріжок на Центральному стадіоні – 2 млн. 597 тис. грн.
Будівництво двох зовнішніх туалетів на території Центрального стадіону – 1 млн. 100 тис. грн.
Добудова спортивного залу школи №18 – 5 млн. 278 тис. грн.

Медицина
Придбання лабораторно-діагностичного обладнання – 800 тис. грн.
Створення амбулаторії сімейного типу у мікрорайонах Дахнівський та Луначарського – 3 млн. 921 тис. грн.
Придбання обладнання для Першої черкаської міської стоматполіклініки – 400 тис. грн.
Капремонт будівлі Другої черкаської міської поліклініки – 1 млн. 990 тис. грн.
Реконструкція неврологічного відділення Черкаської міської дитячої лікарні – 2 млн. 904 тис. грн.

Ксенія Шапошник
eddyvc@ukr.net

Із перетворенням двох пологових будинків Черкас на один комунальний заклад – Черкаський пологовий будинок «Центр матері й дитини», розташований на двох базах, у черкащанок виникло чима-ло запитань: як нині потрапити у бажані пологові будики, що тепер називаються «база №1» та «база №2», кого на яку базу везтимуть, коли яку базу закриватимуть на профілактику, на які новітні методики у пологах та сучасну апаратуру можуть розраховувати клієнтки тієї чи іншої бази? На ці та інші запитання відповів колишній головлікар пологового будинку №1, а тепер – головлікар «Центру матері й дитини» Володимир Зеленько.

Територіального принципу  більше не буде
База №1, що по вул. Чехова, віднині спеціалізується переважно на звичайних, неускладнених пологах, а база №2, що по вул. 30 років Перемоги, – на «проблемних». На базі №2 народжуватимуть жінки із загрозою викидня чи передчасних пологів, що лежали на збереженні; туди можуть направляти тих, у кого завідомо є ризик якихось проблем у пологах: вузький таз, великий плід (4 кг і важче), передлежання, резус-конфлікт, інші негаразди, непов'язані з вагітністю: проблеми із зором, серцем, хронічні хвороби, травми таза та ін.
Проте це ніяк не означає, що жінок суворо «сортуватимуть», навпаки, будь-яка черкащанка може народжувати там, де схоче, і неважливо, в якій частині міста вона живе чи стоїть на обліку. Ці її права зазначено в Основах законодавства України про охорону здоров'я, ст. 38 («Вибір лікаря і лікувального закладу»), це закріплено й Наказом Мін-охорони № 620 від 29 грудня 2003 року. Навіть якщо жінка має якусь патологію, проте хоче народжувати винятково на Чехова, то їй підуть назустріч.

«А я – з району!»
У Черкасах зараз 20% породіль – приїжджі з інших міст, районів, областей. Нерідко буває, що жінка прописана в районі, а живе в Черкасах або мешкає в ближньому селі чи районі. Вона має право заздалегідь до пологів приїхати в Черкаси, обрати собі базу та лікаря, в якого хоче народжувати. Але є один нюанс: вагітна має взяти направлення в Черкаси від свого лікаря в тому населеному пункті, де стоїть на обліку.
Мінохорони здоров'я вважає, що акушер-гінеколог, який приймає менше 300 пологів на рік, втрачає кваліфікацію. Звісно, він не зацікавлений відпускати своїх породіль де-інде. Але головним є бажання жінки: лікар не має права її «тримати», якщо вона не хоче в нього народжувати. Якщо приїжджа без попередження звернеться в обраний пологовий будинок уже з переймами – її приймуть, проте бажано, щоб при ній були обмінна картка й паспорт.

Умістяться всі
Раз на рік кожну базу, як і раніше, закриватимуть на профілактику, а інша база прийматиме і звичайних породіль, і «проблемних». Базу № 2 цього року закриватимуть із 28 травня по 25 червня, а базу №1 – із 26 червня по 24 липня.

Що з апаратурою?
База №1 так само, як база №2, може виходжувати недоношених немовлят із 22 тижня, бо лікарів-неонатологів, що мають право бути реаніматологами для немовлят, в екстрених випадках просто викликатимуть, куди треба. Необхідне обладнання є й там, і там, тільки на базу № 2 залишилось докупити дихальний апарат. У перспективі планують довчити ще кількох таких лікарів та створити окрему структуру, що включатиме неонатологів-реаніматологів, обладнання й окреме приміщення. Скрізь є проблема з апаратами УЗД: у бази №1 їх два, власний та орендований. У бази № 2, орієнтованої на проблемні пологи, – лише один. Чи придбає місто ще хоча б один – хтозна.

Йдемо в Європу
Усі передові методики застосовуватимуть на обох базах: цілодобове перебування дітей із мамами, грудне вигодовування з першого дня на вимогу дитини, партнерські пологи, за відсутності протипоказань – місцеве знеболення під час пологів та операції з кесаревого розтину, вертикальні пологи тощо. Жінці та дитині нічого не роблять без згоди матері: вона може відмовитись від щеплень дитині, від штучних молочних сумішей тощо. Вона може народжувати з чоловіком чи іншою близькою людиною, про що має надати письмову згоду, але та людина повинна принести флюорограму. Список медикаментів та витратних матеріалів на пологи може купити сама жінка чи її родичі, але якщо це неможливо, то волонтер центру може сходити в аптеку за вас.

ЦИФРА

46% пологів, які приймають у Черкасах, – проблемні.

Валентина ВАСИЛЬЧЕНКО

Новина буквально вибухнула в місті. Трагедія трапилася в середу на світанку, коли в центрі Звенигородки почав клекотіти базар. На очах в ошелешених містян товариш убив товариша. І вже мертвому почав робити штучне дихання. Мати не може прийти до тями, поховавши молодого сина. Хрещена мати покійника прокляла сина-вбивцю і відмовилася нести передачу. А обивателі ніяк не можуть заспокоїтися, переживаючи трагедію, як власну. Люди запитують одне в одного, як таке могло трапитися?

4 січня на світанку в Звенигородці завирував базар. Торговці розкривали ятки, викладали крам. Молодий чоловік вивішував на вітрині окуляри. Бабусі мостили на асфальті квасольку, бурячки з хроном і сушенину на узвар. Якраз у п'ятницю господині готуватимуть кутю на Різдво, варитимуть узвар. Передсвятковий базар наповнювався гомоном, метушнею. Ось сивий чоловічок припрошував до ікон і ладанок та свічечок. Різдво поволі входило в життя людей.
Навпроти в парку привертали до себе увагу фігури трьох молодиків. Біля них бігав породистий пес. Хлопці були добряче напідпитку, обнімалися і щось палко між собою обговорювали. Мирна розмова переросла в суперечку. І несподівано високий молодик ударив нижчого, раз, другий. Третій співрозмовник кинувся розбороняти, але від удару відлетів та гепнувся на землю. А чоловік продовжував бити хлопця. Той закричав і впав.
Люди мовчки спостерігали за трагедією, яка розігрувалася на очах усього базару. Усі троє були відомі в місті. Звенигородка – невеличке містечко, де кожен знає одне одного. Біографії висвічуються, як на долоні. Володимир, який бив по голові співрозмовника, доводився йому й товаришем. Він навчався разом у школі № 1 із Василем, який намагався втихомирити забіяку. Проте кулак Володимира виявився досить крутим, уклав на землю відразу двох співрозмовників.
А бив Володя свого товариша дитинства Славика. Саме це вразило людей. Славик нерухомо лежав на землі. Володя й Василь підхопили нерухоме тіло та поволочили до першої лавочки в парку. Там вони почали робити штучне дихання. Та марно. Славик не дихав.
Першою схаменулася Людмила – власниця ятки з крамом біля парку.
– Вони вбили хлопця, викликай «швидку!» – закричала жінка продавчині нічного магазину.
Продавчиню звати Надія. Саме вона працювала в нічну зміну і викликала карету «невідкладної допомоги».
Станція «швидкої допомоги» розта-шована всього за квартал. І лікарі відразу приїхали. Вони констатували смерть хлопця та викликали правоохоронців.
Відразу ж прибули міліціонери. Вони метушилися біля нерухомого тіла. А базар жваво обговорював убивство.
Славику було лише 25 років. Його вбивці ледве виповнилося тридцять років. Він має дружину і дворічного малюка.
– Вова, мій Вовочка! – частенько можна було чути з вуст учительки Тетяни Мефодіївни в школі.
Жінка любила цього білоголового вихрастого хлопчика, який бігав у дворі. Вони жили в одному домі – сім'я вчительки на другому поверсі. А її подруга Марія з родиною мешкала на першому. І, коли народився довгожданий син, Тетяна взяла подругу за хрещену матір.
Хлопчики підросли і подружилися між собою. Різниця у віці була в 5 років. І Володя опікав молодшого Славика. Линув час, діти підростали. Марія з чоловіком купили власний будинок і переїхали в нове помешкання. Це було неподалік від старого житла. Отож дві родини дружніх стосунків не поривали.
…Слава вийшов із бару і зустрівся з Василем. До них підійшов Володя з собакою. Чоловіки знали один одного. Тому вирішили пройтися містом, у нічних магазинах купити пиво і поспілкуватися. Нібито суперечка спалахнула ще біля бару «Чернігівський», і першим ударив в обличчя Слава та розквасив Володі носа. Продавчиня кіоску відчинила двері та вискочила на поріг. Побачила, що Слава лежав на землі. Над ним стояли двоє чоловіків. Потім узяли за руки і поволочили до лавки, почали робити штучне дихання. Василь роздягнувся. У розпачі хапався за голову, нагинався, приводив до тями хлопця. Потім піднімався і знову хапався за голову. По парку метався пес. Продавчиня викликала «швидку».
Володимир пішов у райвідділ міліції здаватися. Мати Володі мало не збожеволіла від горя, прокляла сина і відмовилася провідувати його та приносити передачі.

Старший слідчий Звенигородського райвідділу міліції Володимир Тюпа:
Сварка виникла через надмірне вживання алкоголю. Порушено кримінальну справу за ч. 2, ст. 121 КК України – нанесення тяжких побоїв, які призвели до смерті. Звинувачення висунуто Володимирові, який нині гірко кається. Слідство ж чекає на результати судово-медичної експертизи.

Тетяна РОГОВСЬКА
Двічі на тиждень по шість годин на базі навчального центру Державної прикордонної служби України, який розміщений у селищі Оршанці, триватимуть навчання з вивчення англійської мови. Близько 40 осіб упродовж двох місяців пройдуть курс навчання й матимуть навички спілкування з іноземцями.
До двох навчальних груп по 15 осіб входять працівники стройових підрозділів «Беркут», ДПС ДАІ, співробітники патрульної служби, а також працівники чергових частин Соснівського, Придніпровського, Черкаського РВ та ЛВ у річковому порту м.Черкаси. Ті, хто пройде відбір та відповідну підготовку, будуть забезпечувати охорону громадського порядку в Києві під час проведення «Євро-2012».
Програму вивчення розробив Оршанецький навчальний центр Державної прикордонної служби України.
Три міста Черкаської області: Канів, Чигирин, Умань – включені до туристичної програми «Євро-2012». Близько 300 черкаських правоохоронців нашої області слідкуватимуть за охороною громадського порядку у Києві, у місцях проведення футбольних матчів, фан-зонах та місцях проживання уболівальників.
– Що стосується Черкас, то попередньо така фан-зона буде створена на Центральному стадіоні, – зазначив начальник відділу охорони громадського порядку УМВС області Сергій Альошкін.
У рамках «Євро-2012» за кожною командою буде закріплений зв'язковий офіцер, завдання якого – постійне перебування з командою і забезпечення безпеки членам команди. Так, представник нашої області, пройшовши відповідне тестування в Києві після вивчення англійської мови, закріплений за командою збірної Німеччини.

Тетяна РОГОВСЬКА

Активне будівництво церкви по вул. Сумгаїтській, 21, що в Черкасах, ведеться із 2000 року. Бере ж свій початок ідея спорудження храму ще з 1990-х років. Отець Віктор Ульянченко заклав фундамент Свято-Миколаївської церкви. Проектну документацію розробив інститут «Агропроект». Ідея будівництва храму у густонаселеному Південно-Західному районі отримала схвальні відгуки тодішнього обласного керівництва і головного архітектора Василя Дмитренка. Але влада мінялася, обіцянки забувалися, а гроші закінчувалися.

Аби церква відчинила двері для вірян, необхідно завершити упорядкувальні роботи в середині церкви, провести оздоблювальні роботи, вирішити питання з комунікаціями – підведення газу, відведення стоків, упорядкувати прилеглу територію. І якщо деякі церкви будують за державні кошти, то для будівництва цього храму кошти збирають миром. Аби зробити прохід до церкви, ініціатори будівництва, серед яких отець Миколай, який буде настоятелем новозбудованого храму, а нині служить у Свято-Анатоліївській церкві, що на Менделєєва, зверталися до міської влади, щоб дозволили виділити 3-4 метри землі між заправкою і автостоянкою, бо це землі міської ради, але отримали відмову.
Тож стоять стіни майбутнього храму, чекають, аби відгукнувся хтось від себе, від своєї родини, свого колективу й аби ці кошти були вкладені у добру справу, яка б служила довіку.

Якщо хтось має можливість допомогти у будівництві, надаємо банківські реквізити:
Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 24358373.
Свято-Миколаївська парафія Української православної церкви Київського патріархату.
Код та назва фінансової установи: 354864, Черкаська філія ПАТ "Банк «Київська Русь».
Відкрито рахунок №2600416038001.

Митрополит Черкаський і Чигиринський Іоанн:
Миколаївських храмів у Черкасах немає, а потреба помолитися св. Миколаю як помічнику є велика. Церкву неможливо збудувати на пожертви з карнавок. Із роками все тяжче знаходити благодійників на будівництво. Причина – не в бідності, а в погіршенні економічних умов. Люди згортають свій бізнес, бо він стає збитковим. Цього року храм уведений у дію. Програма максимум – освячення Свято-Миколаївського храму у кінці листопада. Храм має велику перспективу у розбудові духовного місця. Згодом можна буде збудувати спеціальні корпуси для прочан, які приїжджатимуть із різних куточків України, духовне училище, де навчатимуть кандидатів на священство, воскресну школу, у якій проводитимуть заняття із мирянами. Прихрамова територія складає 80 соток. Цієї площі достатньо, аби зробити прицерковний парк для відпочинку.
Хотілося б відзначити жертводавців – це колишній губернатор Олександр Черевко, підприємець Володимир Мовчан.

Валерій Кузнєцов, головний архітектор ВАТ «Черкасиагропроект»:
Свого часу був оголошений конкурс на забудову цієї ділянки, врахову-ючи основний храм, який би став домінантою Південно-Західного району. На ті часи це було реально. Але все полетіло в прірву з перебудовою. А нині мало хто погоджується допомогти на будівництві, не отримуючи за це гроші. Тоді ж, на початку 90-х, були розроблені проектні пропозиції: повинен був бути побудований храм, а об'єкт, який ще недобудований, розглядався як каплиця. У зв'язку з економічними негараздами було би добре закінчити будівництво хоча б цього об'єкта. Обговорювалося будівництво парафіяльного будиночка, житла для священика. Але поки що це все в ескізах і не більше. Мова про центральний храм уже й не йде. Мене особисто хвилює доля центрального входу до храму. Як варіант розглядався підхід до нього з боку автозаправки. Але й це питання позитивно не вирішили. Закінчення робіт у нижньому храмі дало би змогу проіснувати і профінансувати подальше будівництво».

Сергій Отрешко, депутат Черкаської міської ради, керівник фракції ПР:
Будівництво церкви як духовного осередку для людей – річ потрібна, хоча у Київського патріархату УПЦ є церкви у місті. З іншого боку, церква повинна бути проявом бажань громади цієї території. Наразі невідомо, у якій мірі сама громада ініціює будівництво храму. Функція влади у цій ситуації – не нашкодити. А функція місцевої громади і настоятеля – рухати цю справу, враховуючи два важливі чинники – вдале розташування об'єкта і кількість людей, які бажають відвідувати саме цю церкву. Якщо настоятель церкви більш ініціативний, то й церква будується швидше, тому з хорошим сенсом пригадується народне прислів'я «Який піп, такий прихід». Будівництво церков завжди велося на гроші приходу та меценатів. Влада не повинна виступати спонсором, адже вона розпоряджається грошима всієї громади. Вона може лише сприяти у розробленні дозвільних документів, виділенні земельної ділянки та інших питаннях, не пов'язаних із коштами».

Микола Суховий, заступник начальника управління культури Черкаської облдержадміністрації:
Звичайно, церкви потрібні. Але, дай, Боже, відновити ті храми, які нині перебувають у напівзруйнованому вигляді. У нас церква відділена від держави. Будівництво церковних споруд ведеться за інвестиційні, спонсорські або кошти членів громад. Якщо десь і реставрують церкви, то це пам'ятки архітектури, такі як Суботівська церква, що на Чигиринщині, або Успенський собор у Каневі. Це передбачене законодавством. На цей рік за кошти з державного бюджету заплановане завершення робіт з інтер'єрів та благоустрою прилеглої до Успенського собору території. На жаль, законодавство України не дозволяє фінансувати такі споруди, як Свято-Миколаївська церква у Черкасах».

Василь Дмитренко, начальник управління містобудування та архітектури Черкаської ОДА:
Свого часу, 1997 року, спілка архітекторів Черкаської області оголосила конкурс на будівництво Свято-Миколаївського храму. Тоді було представлено 10 його варіантів. Переміг і отримав добро на подальшу розробку варіант в українському мазепівському стилі бароко. Робочі креслення церкви виконував заслужений архітектор України, академік Української академії архітектури, розробник кількох генеральних планів міст України Тарас Григорович Довженко. В архіві збереглися ці креслення. У зв'язку з нестачею коштів нині реалізовується невелика частина храмового комплексу. Думаю, створення благодійного фонду з добудови храму допомогло б вирішити це питання».

Тетяна РОГОВСЬКА

Із 1 лютого ТРК «Рось» перейшла на ліцензійне віщання у форматі FM 24 години на добу. Нагадаємо, радіо «Рось-FM» упродовж восьми років слухачі могли почути на хвилі 101 МГц. Минулого року Черкаська ОДТРК стала переможцем конкурсу на видачу ліцензії для мовлення на частоті 91,4.

Програми єдиної і найбільшої державної FM-радіостанції Черкащини тепер можна слухати цілодобово у Черкасах та прилеглих районах. Аудиторія радіо розрахована на слухача від 30 до 60-ти років. Радіостанція має розважально-інформаційний характер. На радіо будуть представлені різні жанри – інформаційно-аналітичні, культурно-мистецькі програми. Дитяча аудиторія теж не буде обділена. Із часом передбачено мовлення радіо в режимі online.
Мова поки що не йде про прямі ефіри, це мереживні (сетевые) станції, хоча до середини квітня буде запущено й мережу. За півроку «Рось-FM» повинно стати повноправним конкурентом і в інформаційному, і в музичному, і рекламному плані для 15-ти інших форматних станцій, які віщують у Черкасах.
Розбудова радіомережі триватиме, і найближчим часом розпочне роботу ще один передавач – у районі селища Буки, що дасть змогу поширювати сигнал на географічно віддалені від обласного центру райони, зокрема, в його західну частину.

Цифри
27 осіб – загальний штат дирекції на радіо;
16 – кількість форматних станцій, які віщують у Черкасах.
Новинки
ОДТРК «Рось»:
цикл показів фільмів під девізом «Старе добре кіно». Закуплено 100 якісних радянських фільмів із високим художнім рівнем;
аргентинський серіал «Спадкоємці Дель Монте».

Тетяна ЄЩЕНКО

Суд постановив, що спостереження за тим, що роблять поза роботою можновладці та їхні родичі, – це втручання в їхнє особисте і родинне життя. А все починалося з того, що «цнотливі» депутати Жашківщини попросили суддів Конституційного Суду визначити, які відомості про посадових осіб не можуть бути предметом гласності та не повинні розповзатися далі чиновницьких курилок.
Фактично чиновникам і депутатам дали змогу на свій розсуд визначати ступінь прозорості каламутної води, в якій вони «мутять» особисті справи. Черкаські депутати не вперше демонструють своє небажання ділитися інформацією. Місяць тому Кам'янська райрада «відфутболила» громадську організацію Комітет виборців України, яка всього-на-всього прохала дати інформацію про склад райради і депутатських комісій. Тепер деякі однодумці жашківських депутатів радіють: мовляв, нарешті можна зажити вільним життям. Тобто не «легендувати» коханок під троюрідних племінниць і не називати дороге авто подарунком заморського дядька. Скептики ж знизують плечима – затискання журналістських ротів чи зв'язування рук тільки підвищує популярність «сарафанного радіо».
Що ж, яка країна – такий і теракт. Десь у Лондоні та Нью-Йорку терористи видовищно атакували мирний люд із потягів «підземки» та на «Боїнгах» із повітря. А в Черкасах місцеві зловмисники обрали об'єктом атаки котельню «Теплокомун-енерго», викравши вночі 12 кубометрів гарячої води-теплоносія для батарей. Що для фестивалю льодових фігур «КриЖталь» є гарною погодою – то для комунальників стає справжнім стихійним лихом...

Тетяна ЄЩЕНКО

За кількістю і частотою кадрових змін губернатор Сергій Тулуб перевершив попереднього «рекордсмена» Анатолія Даниленка, який керував Черкащиною у 1998-99 роках. У Черкаській ОДА вже вкотре міняються таблички на кабінетах заступників голови. За останні три місяці з різних причин посади заступників залишили Євген Влізло, Василь Корнієнко, Юрій Тимошенко. Готується розпорядження про відставку заступника голови-керівника апарату Михайла Пузяка.

Уже з перших місяців губернаторства Сергія Тулуба консервативних чиновників Черкащини неприємно вразила його звичка прилюдно «шмагати» підлеглих на нарадах і колегіях обл-держадміністрації.
Швидка та часта перестановка кадрів – управлінська риса Сергія Тулуба ще з часів роботи в міністерствах та НАЕК «Енергоатом». Проте скільки б чиновників не мінялося в оточенні губернатора, найбільшою довірою користуються перевірені роками роботи на «Енерго-атомі» кадри: перший заступник Сергій Рябцев, керівник апарату Михайло Пузяк, голова Черкаської райдержадміністрації Євген Влізло. Донедавна мішенню постійної критики з боку губернатора був аграрний заступник Василь Корнієнко. Тоді як відсутність помітних результатів у боротьбі з боргами по зарплаті та провал із проведенням інвестиційного форуму чомусь не викликали шквальної критики в бік довіреного Євгена Влізла, який курував ці питання.
Втратити сьогодні роботу найбільше серед усіх бояться керівники установ (26,7% опитаних), спеціалісти з середньою спеціальною і вищою освітами (24,9%) та службовці (21,8% опитаних). Страхи мають під собою реальне підгрунтя. Кажуть, що недотримання вимог протоколу на святкуванні Дня Збройних сил України стало спусковим крючком у механізмі відставки гуманітарного заступника Юрія Тимошенка. А виття пожежної сирени на врученні Шевченківських премій у Каневі ознаменувало завершення роботи начальника Управління культури Лідії Нікітенко. Вибори-2010 підвели риску під роботою заступників губернатора Анатолія Чабана та Вадима Льошенка. У кращому разі, чиновників звільняли «за станом здоро-в'я», як це було із заступником Василем Корнієнком та начальником управління ЖКГ Леонідом Лукієнком. Або «за згодою сторін», як це було з начальником Управління капітального будівництва Борисом Євминою. Значно гірше залишити посаду з образливим ярликом, як це було зі звільненими начальниками управлінь ОДА Елеонорою Левицькою, Юрієм Кувітою, Оленою Фещенко, В'ячеславом Ковалем та іншими держслужбовцями «помаранчевої» епохи.
Помилки можна пояснити тим, що губернаторові доводилося швидко знайомитись із претендентами на посади, а об'єктивно порадитись, за великим рахунком, не було з ким. Чиї нашіптування першими доходили до вух губернатора, ті висуванці й були почуті першими. Свого часу цим скористався Володимир Олійник. Проте серед місцевих керівників авторитетом Сергія Тулуба в кадрових питаннях користується ректор Черкаського національного університету імені Б.Хмельницького Анатолій Кузьмінський, а також перший заступник голови Черкаської обласної ради Анатолій Рибак.
Діячі опозиції вважають, що шум кадрових змін насправді покликаний відвернути увагу Кабінету Міністрів та Адміністрації Президента від невтішного стану справ із черкаською економікою, яка в загальному рейтингу областей нині пасе задніх.

Депутат Черкаської обласної ради Максим Колісник (фракція «Батьківщина»):
Заміна кадрів – реакція на доручення центральних органів влади, щоб у тих складалося враження, ніби на Черкащині реагують на критичні зауваження Адміністрації Президента і роблять оргвисновки. Місцеві чинуші розуміють тимчасовість будь-якої влади, спускають доручення «на гальмах», через що робиться ставка на заїжджі кадри, у яких тут немає авторитетів та зобов'язань».

Як би там не було, але саме кадрова політика Сергія Тулуба на Черкащині зруйнувала стереотип щодо стабільності державної служби. Сергія Тулуба часто порівнюють із «варягом» Анатолієм Даниленком, який запам'ятався безжальною заміною місцевих комуністичних «аксакалів» із райдержадміністрацій на своїх земляків із села Карапиші Київської області.

Тетяна РОГОВСЬКА

Аби покращити своє матеріальне становище, кращого варіанту, ніж продати свою шестирічну доньку, 27-річна жителька с. Худяки не вигадала. І в кафе, де була призначена зустріч із покупцем, роль якого зіграв співробітник УБОЗу, прийшла з дівчинкою.

Коли домовлялися про ціну, продавчиня навіть не поцікавилася, для чого покупцям такий «товар». Жінка отримала 24 тисячі гривень, і в момент, коли переховувала такі жадані гроші, її затримали співробітники УБОЗу. Під час спілкування зі слідчими затримана весь час виправдовувалась, говорила, що не винувата, що їй шкода доньки, що вона планувала забрати дитину пізніше назад, але те, що не було за що жити, а точніше – пити, переважило материнські почуття.
Слідчі встановили, що жінка часто випивала і так само часто міняла чоловіків, із якими тимчасово проживала. Дитина фактично весь час була без догляду, тому нею опікувалася односельчанка – молода жінка, у якої не було своїх дітей.
Нині Даринка (ім'я змінено з етичних міркувань) перебуває в Черкаському притулку для дітей, із нею працює психолог.
За словами директора Черкаського обласного притулку для дітей «Теплий дім» Мирослави Бондар, емоційний стан дівчинки дуже тривожний. Дитина говорить про те, що «мамі не було часу мене виховувати», але при цьому жодних негативних відгуків про маму з її вуст не лунає. Вона малоконтактна і, коли їй говорять, що все ж таки треба адаптуватися і вчитися жити в дитбудинку, починає плакати і просить зателе-фонувати мамі: «Якщо мама не зможе мене забрати, подзвоніть тьоті Тоні, це мамина подруга, нехай вона мене забере».
Сільський голова с. Худяки Роман Василина говорить, що жінка, яку дівчинка називає «тьотею Тонею», опікувалася дівчинкою, коли мама не могла приділяти дівчинці увагу. Дитина у ці дні була нагодована, доглянута, відвідувала дитсадок. Даринка певний час навіть проживала у неї. Але матір забрала доньку й переїхала до сусідньої Червоної Слободи. А згодом з'ясувалося, що мати забрала дитину з дитсадка, вказавши у заяві, що вони ніби виїжджають до Хмельницької області. Але люди бачили жінку з дівчинкою в с. Худяки. Завідувачка дитсадка написала доповідну записку, її передали спочатку сільському голові, а той згодом передав її дільничному інспектору с. Худяків.
Нині проводиться слідство. Швидше за все, матір позбавлять материнських прав. До того ж за свій учинок їй доведеться відповісти за законом. А це від 8 до 15 років ув’язнення.
На жаль, опікуватися дівчинкою нині нікому – батьки горе-матері померли, про татка нічого невідомо.
Довідка. У серпні минулого року 25-річна черкащанка підшуковувала покупців для продажу своєї трирічної доньки. Просила за неї 5 тисяч доларів, але зійшлися на трьох тисячах.
Найбільше, 320 тис. грн., запросили за 9-місячного малюка молода мама і її подруга у місті Рівному. Випадок стався у березні минулого року. У Молдові жінка, яка не могла прогодувати новонароджене четверте немовля, продавала дитя, якому було 10 днів, просто на автобусній зупинці. А просила за нього… 12 леїв (близько 1 долара США).

Юлія ФОМІЧОВА

Державні чиновники твердять: уже скоро запустять систему, коли за допомогою супутника зможуть стежити за незаконною вирубкою лісів в Україні. Обласні чиновники зауважу-ють: система хороша, але на неї, як завжди, бракуватиме грошей. Та й Черкащині така біда, як незаконна вирубка лісів, не така страшна. Про це "Вечірка веде розмову із начальником відділу лісового та мисливського господарства Черкаського обласного управління лісового і мисливського господарства Валентином Швецем.

– То чи реальним є задум – стежити за незаконною вирубкою лісів із космосу?
– Зараз такі технічні можливості, що, якщо із космосу можна побачити, голена людина чи ні, рубають ліс чи не рубають, стежити також можна. Однак це дуже дороговартісно. Порівняно з іншими областями та попередніми роками, на Черкащині спостерігається тенденція до зменшення незаконних рубок лісу. Раніше були зальотні бригади, так звані чорні лісозаготівельники, які ночами вирубували ліси, однак зараз уже такого явища немає. Бувають хіба що поодинокі випадки.
– Та в Дубіївському лісництві, наприклад, лісу меншає з високою швидкістю…
– Щороку у пожежонебезпечний період на Черкащині працює пілот-спостерігач. Він і помітив, що відбувається масове всихання сосни. Тому ліс вирубується планово. Для того, щоб нас не «з'їли» шкідники, які селяться у сухій деревині, доводиться таких дерев позбуватися.
– Нові дерева при цьому насаджуються?
– В обов'язковому порядку. Якщо площа зрубів минулого року становила 1110 гектарів, то нових лісів було створено 1800 гектарів. Тобто все, що зрубується, навіть із гаком садиться.
– Усю Черкащину вразив факт, коли мисливці вбили лосеня та вагітну лосицю. Наскільки частими є приклади браконьєрства? І кого найчастіше прагнуть уполювати?
– У таких кричущих випадках винні люди заможні, можна сказати, з жиру бісяться. Прості бідні люди, як показує практика, рідко порушують закон у лісі. Полювання взагалі – задоволення нині не з дешевих. Багато моїх знайомих відмовилося через це від нього, навіть зброю попродали. Останній випадок браконьєрства завдав 50 тисяч гривень збитків, їх сплачено, та що таке ці гроші, порівняно з утратою лосів, яких ще 15 років тому у лісах кишіло, а тепер одиниці?
– Екологи постійно скаржаться на те, що на Черкащині, та й в Україні в цілому, замало заповідної зони, порівняно з європейськими державами. Ви з цим погоджуєтесь?
– На Заході всі роботи в об'єктах природозаповідного фонду фінансуються державою, тому там є до чого прагнути. А в нас статус заповідної зони ще й до труднощів призводить. Так, у Канівському районі є ботанічний заказник «Вовчо-ягідний». Насадження в ньому вже практично деградувало і потребує вирубки, слід посадити нові дерева. Однак ми не можемо на це отримати дозвіл, бо це заповідна територія, хоча дерева на ній уже ніякої цінності не несуть. Лісівники області ніколи не були перепоною для включення до заповідної зони, однак і ця зона має якось підтримуватися.
– Черкаські активісти дуже борються за право Соснівки стати заповідником…
– Соснівкою займаємось не ми, а відділ міської екології. Однак треба відроджувати такі структури, як, наприклад, міськзеленбуд, аби вони підтримували зелені насадження. У Соснівці ростуть 200-річні сосни, і вони можуть почати падати, в тому числі на людей. Як показує досвід, крайнощі ні до чого доброго не призводять. Дерева, як і люди, відживають свій вік.