Селянський бунт

У селі Старосіллі Городищенського району православна громада пікетувала сільську раду.
Православні вимагали від сільського голови відшкодувати збитки за залитий храм

Світлана ТАРАКАНОВА
tarakanova_s@mail.ru,
097-056-41-75

Уже п'ять років церква й сільрада ділять одне приміщення. Сільський храм на першому поверсі, сільрада – на другому. Від низької температури в приміщенні сільради прорвали труби системи опалення, й уся вода стекла вниз – у храм.

Голова села відшкодовувати збитки відмовляється і відправляє парафіян до суду. Вони ж іти не бажають: кажуть, не хочуть порушувати більш вагомий закон – Божий…
Під вікнами сільського голови парафіяни й священики з хрестом, іконами та плакатами кличуть церковними пісноспівами сільського голову на діалог. Це його кабінет над Престолом Божим. Саме звідти цілу ніч і текла річкою вода на храм. Коли вранці парафіяни відчинили двері церкви, були шоковані.
Парафіянка Євгенія Милокост першою побачила жахливу картину потопу, коли вранці прийшла відчинити храм.
– Відчинила двері і ледь не померла: килими у нас долі плавають, книжки у воді залиті, каса стоїть залита, – пригадує жінка.
Залило старовинні вишиті рушники, ікони та майже півсотні церковних книг. Із ними й пішов отець Василь до голови поскаржитись на збитки та знайти компроміс, а натомість отримав відмову.
Настоятель храму с. Старосілля протоієрей Василь Плешинець розповів:
– Кажу йому, людські гроші постраждали, книжки постраждали, що будемо робити? А він мені говорить: «Василю Васильовичу, я з вами буду розмовляти тільки через суд. Якщо суд визнає нас винними, тобто державну організацію, то ми ще подумаємо, як вам покрити можливі збитки...»
До суду священик і парафіяни не пішли, спробували ще раз поговорити з головою. Коли той укотре відмовив у зустрічі, вдались до крайніх заходів – пікету. Утім, голова до людей так і не вийшов.
– Ми – державна, бюджетна установа, і для того, щоб нам використати бюджетні кошти, необхідна підстава. Тоді ми відшкодуємо, ніхто від цього не відмовляється, – пояснив сільський голова Старосілля Василь Микитенко.
За словами парафіян, у селі до 1979 року стояла старовинна, дерев'яна церква, але її розібрали. На тому місці тепер пам'ятник знаменитій землячці Марії Демченко і її подругам- п'ятисотницям. Тривалий час православні не могли знайти прихисток, і тільки вісім років тому їм виділили приміщення на першому поверсі сільради. Відбудувати нову церкву, за словами людей, не дозволяє той же сільський голова. Кажуть, він уже навіть устиг спродати майно, яке люди передали майновими сертифікатами на будівництво нового сільського храму, – цеглу з колишнього ковбасного цеху. Сільський архітектор Володимир Сергієнко зі сльозами на очах показав нам проект майбутньої церкви, яка має стати окрасою села, і купу дозволів на її будівництво.
– Голова села заявив, що, поки він при владі, церкви не буде, – бідкається Володимир Сергієнко.
Молитись у затопленому приміщенні люди тепер бояться, а раптом завалиться стеля?
– На боці людей і юристи, і районні чиновники. Юристи радять викликати експертів і оцінити майнові збитки та подати до суду, чиновники пропонують голові піти назустріч людям.
Голова районної ради Олександр Лукашко дивується вчинку голови сільради.
– Не розумію його. Це єдиний голова на Городищині, з яким важко знайти спільну мову православній громаді. У нас у районі кожен сільський голова постійно підтримує церкву, – зазначає Олександр Лукашко і радить сільському голові допомогти громаді та зробити ремонт напередодні Великодня.
Громада чекає, але обіцяє повторити пікет і навіть звернутись по допомогу до Президента України.

Залишити коментар

Ваше повідомленя