Боротьба за спадщину

На Черкащині почали ділити голоси ув’язненої Юлі

Тетяна ЄЩЕНКО

Нардепи від БЮТ і кандидати в опозиціонери почали змагатися за право називатися справжніми послідовниками ув'язненої Юлії Тимошенко в очах зневірених черкащан.

Додатковий ресурс
Зараз найбільш ласий шматок Черкащини для політиків – це голоси 459 тисяч черкащан, які проголосували за Юлію Тимошенко в 2010 році на президентських виборах. Уміле використання любові черкащан до ув'язненої лідерки однозначно дасть додатковий ресурс для перемоги на парламентських виборах-2012. Тож, поки Юлія Володимирівна сидить у Качанівській колонії, пташенята з її «гнізда» пурхають черкаськими просторами, доводячи місцевому люду, що саме вони і є справжніми захисниками громадян та послідовниками ідей зниження комунальних тарифів, «українського прориву» та роздачі «юлиної тисячі».
До боротьби за голоси черкаських симпатиків Юлії Тимошенко долучаються політики-важковаговики. Нардеп Наталія Королевська днями відвідала Черкаси і продемонструвала здатність підхопити знамено красивої та розумної жінки-політика, яке судді вибили з рук Юлії Володимирівни. Нардеп від БЮТу Наталія Королевська обрала акцентом своєї передвиборної кампанії тему захисту громадян, яку свого часу також активно використовувала лідер «Батьківщини». Скільки б не говорили оптимісти про політичне прозріння громадян, безжальна соціологія свідчить, що більшість людей ще сподівається знайти в списку політиків чергову «ласкаву маму», яка нагодує, обігріє та захистить від усіх негараздів навколишнього світу. Тож образ «берегині» залишається затребуваним і актуальним у політиці, бо захисту нині потребують і вчителі, і пенсіонери, і підприємці.

Шанс є?!
За Януковича в 2010 році проголосувало 202,5 тисячі черкащан. Проте не факт, що після Податкового кодексу та Пенсійної реформи всі вони досі вірять у реформи та обіцянки «почути кожного». Тож свій шанс на виборах-2012 мають і ті екс-б’ютівці, які спершу перейшли до парламентської більшості, а нині самостійно ведуть виборчі кампанії на черкаських округах – Богдан Губський, Ігор Савченко та Анатолій Семинога.
Черкаські активісти «Батьківщини» пропонують балотуватися на Черкащині віце-спікеру парламенту Миколі Томенку. Його кандидатуру внесли в список імовірних мажоритарників від об'єднаної опозиції. Партії «Фронт змін», «Батьківщина» і «Свобода» дійшли висновку, що на мажоритарних округах краще зібрати сили в один кулак, ніж крутити дулі одне одному.
Проте, навіть якщо ти і назвався опозиціонером, це ще не гарантує перемоги на округах від Черкащини. Тут якраз і полягає принципова відмінність від виборів 2002 року. Десять років тому для перемоги вистачало сфотографуватися з Ющенком, розклеїти цю світлину по всіх парканах району і запустити «контрольним пострілом» по дротовому радіо ролик із голосом Віктора Андрійовича, який називає тебе «принциповою порядною людиною».
Зараз ситуація інакша, бо рейтинги київських політиків повзуть донизу, люди розчарувалися як у владі, так і в опозиції, і на горизонті немає такого симпатичного популярного лідера, яким був Віктор Ющенко 10 років тому. І не всі фанати Юлії Володимирівни поділяють відверто націоналістичні ідеї Олега Тягнибока. Так само не кожен юний прихильник Арсенія Яценюка послухається і проголосує за кандидата від партії Юлії Тимошенко, який обіцяє порвати сорочку на грудях за щастя усіх пенсіонерів.
Безумовно, опозиція має теоретичні шанси на перемогу по округах, бо сумарні рейтинги опозиційних партій уже рік перевищують сумарний рейтинг провладної коаліції. Але на практиці вибори виграє не той політик, який більше сподобається, а той, чиї виборці прийдуть на дільниці і правильно проголосують. Навіть якщо кандидат від молодого «Фронту змін» матиме 20-відсотковий рейтинг, це ще не означає, що він матиме 20% голосів – бо молоді виборці до дільниць просто не доходять.

Борці за правду
Прозорість визначення єдиних кандидатів – перше серйозне випробування, з яким зіштовхнеться об'єднана опозиція. Київські партійні боси традиційно мають свій погляд на список майбутніх депутатів. Складно буде щось пояснити людям, якщо цей список формуватимуть у кабінці пафосного ресторану столиці, а не на народних праймеріз у Черкаській області. Чи всі визначені опозицією єдині кандидати відповідають тим уявленням про опозиціонерів, які є у звичайних черкащан? Люди готові простити все, крім абсолютної несумісності іміджу «борця за правду» з реальними діями. Скажімо, голова Черкаської обласної організації «Батьківщини» Анатолій Бондаренко чесно відпрацював образ «борця за правду»: починаючи від міліцейських обшуків у офісі «Батьківщини» і закінчуючи зламаним ребром на мітингу біля Верховної Ради. Для прикладу: екс-міністр оборони, уродженець Ватутіного Анатолій Гриценко не довів своїми реальними діями, що він і справді є «ворогом їхньої держави». Хоча політтехнологи радили, що для підтвердження іміджу генералу варто було хоча б заради приколу спробувати влаштувати військовий переворот. А так у сухому залишку Анатолія Степановича – тільки образ «першого непрохідного кандидата в Президенти», якого темні селяни Звенигородщини просто не зрозуміють. Недарма Анатолій Гриценко думає балотуватися в нардепи в Києві, а не на рідній Черкащині. Бо ніщо так не псує імідж «перспективного політика», як поразка на виборах із результатом у 5%.
Соціологія – наука, яка допомагає нам збагнути, наскільки всі ми є різними. Під Юлиним прапором-серцем збиралися ті, хто прагнув діаметрально протилежних цінностей. За Тимошенко голосували і бідні бабусі в надії на ще одну «юлину тисячу», і наївні студенти, захоплені ідеєю «українського прориву», і стомлені підприємці, яких лякав «донецький» спосіб ведення бізнесу. Нині ці люди бачать, що, крім себе, вони нікому в цій країні не потрібні. Тож кожен виживає і голосує, як вважає за потрібне...

Залишити коментар

Ваше повідомленя