Ігор ЄРЕСЬ¬КО: «Яйця з донецького інкубатора підкладають на черкаські керівні посади»
В номері: 2010 №29 від 22 Липень, 2010, 22:26
Нардеп-б’ютівець про помилки колишньої і сучасної влади
Тетяна ЄЩЕНКО
krylohlop@yandex.ua, 067-905-91-37
– Ігоре Геннадійовичу, що спільного і відмінного є в діях теперішньої і попередньої влади?
– Недолік нашої і сучасної команди у переконанні, що якимось там указом, директивою чи розпорядженням можна щось змінити. Повернення до планової економіки певною мірою можливе, але тут іде мова про втручання держави безпосередньо в економічну діяльність. Якщо йти шляхом тільки директивного командування, як це зараз робить сучасне керівництво області, то жодного економічного ефекту не буде. Це дасть економічний страх перед податковою та інші негативні речі, які так чи інакше призводитимуть до ручного управління областю. Не можна викликати бізнесмена і наказати йому – виробляй те чи інше. Він виробляє те, що вважає за потрібне, зважаючи на умови, які існують на ринку.
– Чи не прикро вам, що ви не реалізували всі можливості?– Більшість представників нашої команди теж такі думки висловлює – от треба було зробити так. Я думаю, що ситуація найближчим часом буде змінюватися. Перші ластівки структурування громадянського суспільства вже є: на вулиці почали виходити черкаські представники малого і середнього бізнесу зі своїми вимогами. Тобто внутрішній протест у суспільстві існує. Ця влада переконана, що систему треба адмініструвати і що держава повинна цим процесом керувати за допомогою юридичних законів. Але ж, крім цього, є ще й економічні закони, які навіть від Конституції не залежать. Ми ж не можемо прийняти закон про курс валют у Верховній Раді! Повинні бути фінансові та економічні запобіжники, а не одне тільки «зробимо», «прискоримо», «підвищимо». Соціалку на папері підвищили, але не враховані суто економічні складники. Бо підприємства не змусиш просто так запрацювати, банки не змусиш видавати кредити під 5%, бо зараз ніхто не понесе депозит під 3% річних. Свіжих економічних ідей у цієї влади немає. Де інновації, де розвиток економіки, де боротьба з тіньовою економікою, де податки на багатство? Я не бачу напрямків технологічного прориву. Спочатку суспільство після виборів заспокоїлося, потім пішла апатія. Але скоро всі ці факти будуть викликати активну незгоду людей. – Багато хто порівнює цей рік із 2000-им.
– Зараз рівень апатії значно вищий. Люди розчаровані у старих політиках, але не бачать і нових. Знаєте, цей етап також треба пережити. Надії на те, що хтось нагорі щось зробить, не повинні переважати. «Добрий уряд» чи «добрий Президент» ніколи не вирішать наших проблем. Оцей період, коли людина покладається тільки на себе, а потім уже вимагає щось від держави – головне, щоб він не затягувався. Тривожить те, що влада намагається диктувати журналістам, що можна показувати, а що – ні...
– Але ж рік тому суд узагалі заборонив критикувати діяльність уряду Тимошенко…
– Рішення щодо заборони критики уряду не було ініціативою самої Юлії Володимирівни. Я не стою на позиції, що в політиці існує чорне та біле і що лише БЮТ білий та пухнастий. У нас теж достатньо своїх внутрішніх проблем. У галузі економіки деякі представники уряду діяли не так ефективно, як було потрібно, і я вже не кажу про так званий гуманітарний блок… Тому ми і маємо такий результат. Регіони докоряли, що ми не вміємо домовлятися між собою. Але ж ви бачите, що і в них не все гаразд у команді – Шуфрича і Семиноженка виштовхнули.
– Вам не здається, що повторюється ситуація 2005 року, коли через певний час «вибухнули» протиріччя в команді «помаранчевих»?
– Історія завжди повторюється, розвиток подій іде по певному колу. Але я бачу, що сучасне керівництво уряду і Черкаської області висновки з цих речей не зробило. Це проглядається по багатьох напрямках – адміністрування, бажання командувати, зробити «так, як я сказав», а не так, як можливо і треба. Це не призведе до стійкого економічного розвитку області. Казатимуть про якісь відсотки, що виробництво розвивається, але воно розвивається не завдяки, а всупереч. Коли я чую, що «за ці сто днів ми стільки зробили», мені це нагадує промови про «керівну роль КПРС» 30-40 років тому.
– Наше чиновництво раз за разом присягає новій владі. Звідки корені такого підлабузництва?
– Моє оточення – викладачі, інтелектуали – теж запитувало: мовляв, влада змінилася, що нам робити, бігти до них чи що? Я кажу: хлопці, ну ви ж усі вже доктори наук, самостійні люди, ви очолюєте кафедри, ну що це за радянська звичка? Ви – професіонали, не звертайте уваги на цю політичну містечковість! Тим більше, наскільки я знаю Сергія Тулуба, то він лестощів не любить. Він досить жорсткий і прагматичний керівник. А як правило, такі люди поважають тих, хто чітко і прямо каже по ділу. Тому виховай сам себе як професіонала, тоді не ти будеш бігати, а це до тебе будуть звертатися заради вирішення тих чи інших питань.
– Але ж такі реалії: кожен керівник добирає собі слабших виконавців.
– У багатьох є ностальгія за принципами керівництва, які існували 30-40 років тому. Це можна сказати і про нашого губернатора, і про Азарова; коли вивчаю документи, то нібито відкриваю програму діяльності КПРС – «расширить», «углубить». Це так вони мислять. Найстрашніше, що робить нова влада на Черкащині, – пригнічує людей… У нас виходить, що Донецьк – це інкубатор усіх талановитих людей. Я їх поважаю усіх, але ж вони не зробили з Донецької області показово процвітаючий регіон. А їх сюди присилають чи то в Київ. Не треба цього робити, не треба налаштовувати людей проти себе, не треба принижувати і пригнічувати черкащан. Чому наше чиновництво в більшості своїй побігло до нового керівництва? Бо їхні посади – це стабільна для них робота, вони не мають інших засобів для існування. Якби в людини був якийсь капітал, то вона могла б сказати: «Я не хочу тут працювати, піду звідси». А в державного чиновника часто і вибору немає, тому він працює через силу, працює абияк. Чиновник 10 разів подумає, чи варто щось робити, чи краще відбутися відпискою. Зламати ту систему, яка чавить людей, можна тільки політичним шляхом – зміною влади. Але сама зміна влади проблему не вирішить...
про депутатів- перебіжчиків:
– Хотілося б, аби таким політикам більше не подавали руки. Однак у суспільстві складається думка, що так і треба жити. Я спілкувався з багатьма «перебіжчиками». Кажуть, що це дозволило одним махом вирішити всі їхні проблеми – фінансові, розвитку бізнесу і що вони почуваються добре. Є елемент зверхності, коли вони зі мною спілкуються: мовляв, що ти заробив за 10 років у «Батьківщині»?
Коментарів поки що немає.