Якби Тарас прокинувся і глянув на свій музей, то знову б помер...

Шевченківський національний заповідник не можуть відреставрувати вже сім років

“Біль і гнів України”, – так називають канівчани національний Шевченківський заповідник. Кажуть, якби Тарас прокинувся і глянув – то знову б помер. Тривалі роки тягнеться реставрація музею. За цей час уже не одна екскурсія так і не змогла побачити те цінне, з чим пов’язане ім’я Великого Кобзаря. Про все наступне нам розповіли працівники Національного Шевченківського заповідника і місцеві жителі. Сім років вони ведуть боротьбу за виживання музею. Сьогодні люди говорять відкрито, бо ще учора боялись звільнень і судової тяганини.
Коли в 2003 році музей зачинили на реставрацію, експонати вивезли і розмістили в різних закладах Канева. Найцінніші опинились у підвалі гуртожитку Канівського музичного училища. Під час аварії системи опалення кілька років тому вода знищила більше трьохсот книг. Працівники заповідника стверджують: це не всі втрати, для них є загадкою і доля інших експонатів.

Наталья Гаер, бібліотекар Шевченківського національного заповідника:
– Я не знаю, де, як і в яких умовах перебувають сьогодні ті книжки після того, як вони топилися, і де меблі.
Власне розслідування розпочала жителька Канева Тетяна Казанцева. Безцінні раритети вона знайшла на території колишнього причалу, який сьогодні належить заповіднику. Жінка б’є тривогу, там зливи затоплюють картини та інші експонати.
– Ще трохи – і в музей буде нічого повертати. Якщо він узагалі коли-небудь відчинить свої двері, – із сумом констатує пані Тетяна. – Свідком того стала, як вивозили з музею, починаючи від гіпсокартону і закінчуючи євро-батареями, 40 кілець, які повинні піти до насосної. Їх також вивезли, їх на музеї немає, їх украли.

У Людмили Горбатюк, економіста постачання, інша біда – на ній записана дорожна плитка, якої щодня меншає.
– Охорони немає, а шашка йде, йде і йде, а я за це можу відповідати, скільки вже можна.
Мар’ян Пиняк, генеральний директор Шевченківського національного заповідника, в свою чергу не розуміє, який зиск людям чинити наклепити. Й експонати, і будівельні матеріали збережені належним чином.
А чому затягнулось будівництво, пояснює заступник губернатора Володимир Бєлий:
– Кожен рік уряд просто знущається над нами, ми чекаємо коштів рік, нас ніхто не фінансує, потім десь 9 грудня кошти надходять. Звичайно, освоїти 22 млн. гривень ми не встигаємо, і, як правило, 10 із них повертаються на Київ... За 7 років устили і так чимало, повністю змінили дах, від- реставрували фасад, розширили оглядові зали, зробили мармурові сходи.
Чому не вистачило семи років на реставрацію музею, тепер з’я-совуватиме Генеральна прокуратура. Провести комплексну перевірку відразу після вступу на посаду розпорядився новий Президент України.

Світлана Тараканова

Залишити коментар

Ваше повідомленя