А судді – хто?.

Усі тирани та узурпатори завжди починали з намірів, які на перших порах могли багатьом сподобатися. Проте в благих намірах зробити суспільство кращим, ніж воно є, жодному з правителів не вдавалося вчасно зупинитися. Найпромовистіший приклад середини ХХ століття – коли із закликів «очистити націю від усілякої скверни» починалося фізичне винищення спершу психічно хворих, потім «нечистих» народів і так далі.

Найкращі «уми, честі і совісті» України шукають ідею, як витягти державу з болота. Суспільний безлад породжує потребу в простих рішеннях. Найпростішим убачається переведення саморегуляції суспільства на «ручне управління». Тобто держава більше не довіряє нам самостійно визначати, що є добре і що є погане, а стає визначальним експертом у цьому питанні.
На Черкащині утворено свою експертну комісію з питань захисту суспільної моралі, яку очолив чиновник, а до її складу увійшли священнослужителі й представники творчої інтелігенції. Відтак зміст усіх газет, радіо і ТБ моніторитимуть провідні журналісти й редактори лояльних до влади ЗМІ. А свої висновки щодо «видовищних заходів еротичного та сексуального характеру» виноситимуть чинці, яким звичайні людські втіхи або взагалі заборонені за родом діяльності, або просто нецікаві з огляду на більш високі матерії... Кажуть, що в Києві прапор «святої боротьби» проти порнографії взагалі підняли латентні гомосексуалісти, яким просто огидне зображення жіночого тіла. А власне очолили боротьбу з «пропагандою насилля і жорстокості» представники чинної влади, які не так давно пропагували (і подекуди – координували) масове знесення пам’ятників Леніну та іншим діячам радянської епохи.
Суспільні заборони, обмеження й заходи «очищення від скверни» ще ніколи не зупинялися на рівні дрібних підрихтовувань законодавства. І якщо процес починається, то значить, так тому і бути. Зрештою, одночасність відкритого волевиявлення всіх і тотального контролю за кожним призводить до ситуацій, як у Азербайджані, де спецслужби викликають на допити всіх, хто на пісенному конкурсі «Євробачення» проголосував за виконавців із Вірменії, з якою в Азербайджану 20-річний територіальний конфлікт. Тодішня смс за Вірменію прирівнюється до «відсутності патріотизму в музичних смаках» і тягне за собою звинувачення у «відсутності національного духу». Мовляв, «сьогодні ти голосуєш за Вірменію, а завтра підірвеш метро»; «продав батьківщину» і так далі. Факт «продажу батьківщини» поки що фіксують у пояснювальних записках, але ж це тільки початок. «Стовпи моральності» завжди починають із безневинних докорів у «відсутності художнього смаку» і нібито хочуть зробити як краще. Проте виходить як завжди.

Тетяна ЄЩЕНКО

Залишити коментар

Ваше повідомленя