Чи варто заціловувати інвесторів?

Сувора політична дійсність досі не викорінила давньої народної звички цілувати руки чиновникам та уклінно дякувати за все, що вони нам зробили (або, навпаки, з нами не зробили). Мовляв, спасибі, що ви нас чуєте; дякуємо за те, що не вдарили. Реалії товарно-грошових відносин ринкової економіки вкорінили іншу традицію – зустрічати заїзжджих капіталістів хлібом-сіллю та уклінно дякувати за те, що вони стають власниками наших провінційних заводів та роботодавцями для безталанних провінціалів.

Тож громом серед ясного неба стають звичайні прагматичні рішення власників про закриття чи перепрофілювання провінційних підприємств. Чотири роки тому акціонери вирішили «вбити» черкаське «Хімволокно», яке перестало приносити їм прибутки. Рік тому так само вчинили із заводом «Черкаське пиво», цьогоріч – із Черкаською тютюновою фабрикою. Нова загроза – припинення роботи заводу «Пальмірацукор», де власник тупо передумав переробляти цукровий буряк цьогорічного сезону. І що тут вдієш?
Так потроху спадають рожеві окуляри та розвінчуються міфи про добрих власників-альтруїстів. І чи варто цілувати руки представникам великих корпорацій і уклінно дякувати їм, що вони вирішили дати раду черговому провінційному заводові? Адже все, що роблять інвестори – вони чинять лише з ВЛАСНОГО МЕРКАНТИЛЬНОГО інтересу. І якщо ваш завод не становить інтересу чи стає зайвою ланкою в їхній бізнес-схемі – то хоч заціловуйте тих інвесторів, але вони жодної зайвої копійки сюди не принесуть і ні хвилини тут не затримаються.
Коли до твого міста чи села заходить крупна корпорація та хоче купити якийсь завод або фабрику – це означає лише, що в даний момент економічні інтереси інвестора просто збігаються з економічними інтересами провінціалів, які хочуть мати роботу. Але як довго це триватиме? Що будемо робити, коли у власника підприємства з’являться інші економічні інтереси? Що буде з містом чи селом, якщо цей крупний завод-платник податків раптом закриється чи збанкрутує? Чи існує для оцієї території «план Б», тобто альтернативний сценарій знаходження роботи та грошових надходжень?
Проте під час урочистих рукостискань не хочеться вірити приповідці про «руки загребущі», а за радісними посмішками нових інвесторів ще не розгледіти «звірячий оскал капіталізму». Можна зрозуміти тих простих людей, які живуть і мислять одним днем, – бо вони працюють не розгинаючи спини й не бачачи сонця. Але влада повинна бачити та прораховувати ситуацію мінімум на сто кроків наперед –бо інакше цим людям тоді нічого робити при своїх посадах, якщо вони спроможні тільки підносити короваї та заціловувати гостей...

Тетяна ЄЩЕНКО

Залишити коментар

Ваше повідомленя