Коли не знаєш, куди пливеш, тоді жоден вітер не буде попутним

Свя­то не­за­леж­нос­ті тра­ди­цій­но є най­кра­щою на­го­дою зга­да­ти тривалий шлях по­ко­лінь до ом­рі­я­ної мож­ли­вос­ті са­мим виз­на­ча­ти влас­ну до­лю у сво­їй кра­ї­ні. Нам зно­ву на­га­да­ють, якою бу­ла ці­на не­за­леж­нос­ті Ук­ра­ї­ни (і пра­виль­но зроб­лять, що на­га­да­ють!).

Але, на­віть ро­зу­мі­ю­чи ці­ну на­шої не­за­леж­нос­ті, не всі ро­зу­мі­ють її цін­ність са­ме для се­бе. І з кож­ним ро­ком усе біль­шає кіль­кість за­пи­тань, на які не­має чіт­кої від­по­ві­ді – ку­ди ру­ха­єть­ся на­ша кра­ї­на і яке міс­це ми пла­ну­є­мо по­сіс­ти в сві­то­во­му роз­по­ді­лі пра­ці. Виз­на­чен­ня ці­лей і дасть від­по­відь  на запи­тан­ня, що тре­ба ро­би­ти в пер­шу чер­гу і яку ці­ну до­ве­деть­ся зап­ла­ти­ти за ус­піх. Ос­тан­ня п'я­ти­річ­ка на­шо­го жит­тя, що прой­шла під зна­ком по­лі­тич­них бо­їв між кон­ку­рен­та­ми (по­чи­на­ю­чи від Ки­є­ва і за­кін­чу­ю­чи місь­кра­дою Чер­кас), не оз­на­ме­ну­ва­ла­ся якіс­ни­ми зру­шен­ня­ми в еко­но­мі­ці. Як не кру­ти, але не мож­на наз­ва­ти «еко­но­міч­ним про­ри­вом Чер­ка­щи­ни ХХІ сто­літ­тя» ідею зби­ра­ти в Чер­ка­сах ро­сійсь­кі та ко­рейсь­кі ав­то­мо­бі­лі. Штов­ха­ни­на по­лі­ти­ків ані на мі­лі­метр не наб­ли­зи­ла Ук­ра­ї­ну до стан­дар­тів жит­тя Єв­ро­пи. А де­мок­ра­тія, сво­бо­да сло­ва – це бу­ло ви­я­вом не так си­ли гро­ма­дянсь­ко­го сус­піль­ства, як нас­лід­ком слаб­кос­ті то­ді­шньої вла­ди. Єв­ро­па бу­де, ко­ли силь­ній вла­ді про­тис­то­я­ти­ме силь­не гро­ма­дянсь­ке сус­піль­ство...

Дер­жав­ні му­жі по­люб­ля­ють по­рів­ню­ва­ти те­пе­ріш­ні по­каз­ни­ки еко­но­мі­ки з 1990-м ро­ком. Мов­ляв, ди­віть­ся, ми прак­тич­но зрів­ня­ли­ся з ти­ми циф­ра­ми. Про­те чим тут нас­прав­ді хва­ли­ти­ся? Тим, що за 20 ро­ків «єв­ро­пейсь­кос­ті» ми ли­ше те­пер ви­хо­ди­мо на рі­вень пі­зньо­го СРСР, чия еко­но­мі­ка зреш­тою не вит­ри­ма­ла кон­ку­рен­ції з кра­ї­на­ми «гни­ло­го ка­пі­та­ліз­му»? По­ки що три­ває так­тич­на бо­роть­ба за пов­но­ва­жен­ня, вла­ду і ре­сур­си. Але темп жит­тя приш­вид­шу­єть­ся. І, як тій каз­ко­вій Алі­сі в Кра­ї­ні чу­дес, нам до­ве­деть­ся ду­же швид­ко біг­ти, аби ут­ри­ма­ти­ся на цьо­му ж міс­ці та збе­рег­ти те­пе­ріш­ній рівень жит­тя. А щоб пок­ра­щи­ти якість жит­тя, до­ве­деть­ся ще швид­ше роз­ви­ва­ти­ся і під­ви­щу­ва­ти про­дук­тив­ність пра­ці. Сві­то­ва еко­но­мі­ка – жи­вий ор­га­нізм, який пос­тій­но в ру­сі. Однак, ко­ли не зна­єш, ку­ди тре­ба ру­ха­ти­ся, то­ді жо­ден ві­тер не бу­де по­пут­нім і жод­на тен­ден­ція не ста­не по­зи­тив­ною. А мі­ря­ти на­ші до­сяг­нен­ня кіль­кіс­тю ук­ла­де­них за­ліз­нич­них шпал та прок­ла­де­них лі­ній елек­тро­пе­ре­дач – це зно­ву-та­ки при­віт зі «сла­вет­но­го 1990-го»...

Тетяна ЄЩЕНКО

Залишити коментар

Ваше повідомленя