Не так ви нас любили, як ми це уявляли...

Кажуть, що правда – поняття відносне; а якщо йдеться про любов чи про політику – то тут узагалі в кожного своя правда. От уявіть собі заручини між юнаком, для якого подружня любов – це коли йому завжди все випрано-випрасувано та їсти наварено, і дівчиною, для якої любов – це ресторани-подарунки-сніданки в ліжко. І ці люди присягаються одне одному у вічному коханні. Що на них очікує у перший рік подружнього життя?.. А любов між багатоликим безіменним натовпом виборців та відомим політиком узагалі є нещасною за визначенням. Виборці ідеалізують політиків, а потім страшенно ображаються на них за те, що вони виявляються банальними любителями дармової землі та державного майна. А політики не второпають, за що їм спочатку аплодують, а потім – матюкають.

У 2004 році в кожного була своя причина вийти на Майдан. Для одних цією причиною був протест проти брехні та вседозволеності влади, яка зневажає думку громадян. Для інших – звичайне людське бажання потрапити до обмеженого кола осіб, які вирішуватимуть, в яких випадках зважати на думку громади, а в яких і ні. Але ж і ті, і інші боролися зі «злочинним режимом» Кучми (тільки уявляли це собі по-різному)...
Навіть із вікон провінційного виконкому чи районної адміністрації влада вже не здається такою злочинною, як із вулиці (що тоді казати про високі вікна Верховної Ради чи Кабміну?). Благородний убивця злого дракона неспроможний уловити той поворотний момент, коли він сам укривається лускою та починає вивергати полум'я (а то чомусь не зрозуміло: то люди чогось сторонитися стали, то навколишні будинки від чхання чомусь спалахували. А воно ось у чім річ, виявляється...). Із найвідчайдушніших рубак-революціонерів нерідко потім вдаються найдеспотичніші диктатори (хоча зовні все починається достатньо невинно – «любовь-морковь» між народною владою та виборцем, свобода слова і так далі). Починаючи з антикучмівського «форуму національного порятунку» у 2001 році та постійно рухаючись, на перший погляд, ніби в фарватері народних побажань, БЮТ, мабуть, і не помітив, як приплив до коаліції з Януковичем та проекту Конституції Медведчука, за яким громадяни втрачають право обирати Президента. Проте, судячи з результатів соціологічних опитувань, народ не зрозумів свого щастя і не розгледів причинно-наслідкового зв’язку між порятунком економіки від кризи та багаторічним цементуванням БЮТу з Партією регіонів. Люди рідко коли знають, чого від них хочуть, і не співставляють бажання зі своїми можливостями. Проте і влада, і виборці – всі вони хочуть, щоб їх любили. Проблема в тім, що вони уявляють цю любов по-різному...

Тетяна ЄЩЕНКО

Залишити коментар

Ваше повідомленя