Пейзаж після битви

Одні удають, що сумують через образливу поразку, інші удають, що радіють непереконливій перемозі

Юлія Ти­мо­шен­ко не вра­ху­ва­ла од­ну важ­ли­ву де­таль. Про­тя­гом 2005-06 ро­ків во­на ак­тив­но по­пов­ню­ва­ла свою ко­ман­ду людь­ми з ко­ли­шньо­го та­бо­ру Ле­о­ні­да Куч­ми, на­їв­но вва­жа­ю­чи, що бу­де спро­мож­на їх «пе­ре­ви­хо­ва­ти».

 

По­зи­ція «не під­три­мую жод­но­го кан­ди­да­та» вста­но­ви­ла ре­корд на цих ви­бо­рах. Зок­ре­ма, так ви­ко­рис­та­ли своє пра­во го­ло­су по­над 40 ти­сяч чер­ка­щан. А в мас­шта­бах Ук­ра­ї­ни – по­над 1 млн.ви­бор­ців. Ек­спер­ти вва­жа­ють, що це го­ло­си тих ви­бор­ців, які од­ноз­нач­но не сприй­ма­ють Яну­ко­ви­ча, але ра­зом із тим роз­ча­ру­ва­ли­ся і в Юлії Ти­мо­шен­ко.

За­лу­чив­ши до сво­єї ко­ман­ди та­ких лю­дей, як Бог­дан Губсь­кий, Пав­ло Кос­тен­ко та Ігор Сав­чен­ко, Юлія Ти­мо­шен­ко вва­жа­ла, що їх­ні ці­лі спіль­ні з її ці­ля­ми. Про­те са­мі де­пу­та­ти вва­жа­ли, що по­лі­тич­на ді­яль­ність у БЮ­Ті до­по­мо­же їм ре­а­лі­зу­ва­ти їх­ні влас­ні ці­лі. Тоб­то ді­яль­ність у БЮ­Ті виз­на­чаль­но бу­ла для них не ціл­лю, а ли­ше за­со­бом для ре­а­лі­за­ції ін­ших ці­лей. Ска­жі­мо, та­кий ам­біт­ний чо­ло­вік, як Ігор Сав­чен­ко щіль­но зай­мав­ся ви­бо­ра­ми по Чер­кась­кій об­лас­ті за­ра­ди ви­со­кої ці­лі – ста­ти гу­бер­на­то­ром Чер­ка­щи­ни. Не мож­на ска­за­ти, що Сав­чен­ко, Губсь­кий та Кос­тен­ко справ­ді так фа­на­тич­но бо­ро­ли­ся за кож­ний го­лос ви­бор­ця, як до цьо­го зак­ли­ка­ла Юлія Ти­мо­шен­ко. Кам­па­нію во­ни про­во­ди­ли рів­но та спо­кій­но, але  якось без «род­зин­ки». Усе чіт­ко, все клас­но, але чо­гось не вис­та­ча­ло. З ін­шо­го бо­ку, на­ві­що пе­ре­роб­ля­ти­ся та пе­ре­вит­ра­ча­ти­ся, як­що Чер­ка­щи­на і так лю­бить Юлію Ти­мо­шен­ко?

Так са­мо не мож­на ска­за­ти, що Сав­чен­ко та Кос­тен­ко бу­дуть ри­ти зем­лю в по­шу­ках до­ка­зів «то­таль­ної фаль­си­фі­ка­ції ви­бо­рів», про яку тра­гіч­ним го­ло­сом за­яв­ля­ла Юлія Во­ло­ди­ми­рів­на. Ска­же­мо на­віть біль­ше: за да­ни­ми де­я­ких дже­рел, Ігор Сав­чен­ко не по­ли­шає бо­роть­би за жа­да­не кріс­ло гу­бер­на­то­ра, цьо­го ра­зу як за­со­би до­сяг­нен­ня ме­ти ви­ко­рис­то­ву­ють­ся ви­щі ко­ла Пар­тії ре­гі­о­нів. Ар­гу­мен­ти прос­ті – мов­ляв, у об­лас­ті все од­но пе­ре­мог­ла Юлія Ти­мо­шен­ко, а «до­нець­кі» не надто по­пу­ляр­ні, то­му за­ра­ди «об’єд­нан­ня Ук­ра­ї­ни» очіль­ни­ком об­лас­ті має бу­ти приз­на­че­на «ней­траль­на лю­ди­на, що має зв’яз­ки і в БЮ­Ті, в Пар­тії ре­гі­о­нів». На­пев­но, точ­ні­ше про пред­став­ни­ків ко­ман­ди Бог­да­на Губсь­ко­го і не ска­жеш. Ад­же це ду­же праг­ма­тич­ні та по­мір­ко­ва­ні лю­ди. По­мір­ко­ва­ний ді­яч ні­ко­ли не скла­дає всі яй­ця до од­но­го по­лі­тич­но­го ко­ши­ка. А праг­ма­тич­на лю­ди­на зав­жди знай­де спіль­ну мо­ву з пред­став­ни­ка­ми будь-яких по­лі­тич­них кіл. Піс­ля тре­тьо­го ту­ру ви­бо­рів-2004 Бог­дан Губсь­кий з’я­вив­ся в по­ма­ран­че­во­му шар­фі в шта­бі Ющен­ка. На від­мі­ну від то­ді­шньо­го Ющен­ка, те­пе­ріш­ній Яну­ко­вич не нас­тіль­ки від­дає на­леж­не ко­льо­ро­вій га­мі, тож за­мо­ту­ва­ти­ся в си­ні шар­фи по­тен­цій­ним пар­тне­рам не обо­в’яз­ко­во.

Пар­тія ре­гі­о­нів: по­пе­ре­ду «чис­тки»  та роз­ча­ру­ван­ня

Не так усе ти­хо та спо­кій­но в ні­би­то мо­но­літ­ній Пар­тії ре­гі­о­нів. Ще між пер­шим та дру­гим ту­ром ві­до­мий при­хиль­ник Яну­ко­ви­ча Пет­ро Ду­шей­ко заз­на­чив, що на всіх охочих пі­ти у вла­ду ре­гі­о­на­лів уже не вис­та­чає по­сад. Фак­тич­но чер­кась­кий клуб лю­би­те­лів Яну­ко­ви­ча за­раз опи­ня­єть­ся в та­кій са­мій склад­ній си­ту­а­ції, як і 5 ро­ків то­му «На­ша Ук­ра­ї­на». Охо­чих ба­га­то, по­сад ма­ло. І, що най­гір­ше, ре­аль­но­го впли­ву на май­бут­ню кад­ро­ву по­лі­ти­ку ще мен­ше, ос­кіль­ки ніх­то не мо­же га­ран­ту­ва­ти, що роз­ста­нов­ку кад­рів справ­ді ро­би­ти­муть у Чер­ка­сах. У кра­що­му ви­пад­ку приз­на­чен­ня ро­би­ти­муть із Ки­є­ва. А в гір­шо­му – вза­га­лі з До­неч­чи­ни.

Сво­є­рід­ний «хід ко­нем» зро­бив пе­ред дру­гим ту­ром мер Чер­кас Сер­гій Ода­рич. Під­пи­су­ва­ти уго­ду з Чер­ка­са­ми про ло­бі­ю­ван­ня ін­те­ре­сів міс­та на цен­траль­но­му рів­ні до міс­та при­ї­хав де­пу­тат із близь­ко­го ото­чен­ня Яну­ко­ви­ча, екс-мер До­нець­ка Во­ло­ди­мир Ри­бак. Цим кро­ком Ода­рич роз­бив мерсь­кі мрії ще од­но­го ам­біт­но­го пре­тен­ден­та – Ва­ле­рія Па­щен­ка, який ак­тив­но «сві­тив­ся» в колі під­трим­ки Яну­ко­ви­ча і яв­но роз­ра­хо­ву­вав на під­трим­ку ре­гі­о­на­лів під час мерсь­кої кам­па­нії-2010. У ба­га­тьох скла­да­ло­ся вра­жен­ня, що Па­щен­ко і справ­ді є кан­ди­да­том від Пар­тії ре­гі­о­нів на май­бу­тньо­го ме­ра. Тим біль­ше, що до пев­но­го ча­су цю дум­ку ніх­то не спрос­то­ву­вав... Але під час під­пи­сан­ня уго­ди з Ода­ри­чем вий­шов кон­фуз: нар­деп Во­ло­ди­мир Ри­бак за­я­вив, що він уза­га­лі не знає, хто та­кий Па­щен­ко. Оче­вид­ним є те, що Ода­рич ви­рі­шив сер­йоз­но впли­ва­ти на про­це­си в міс­це­во­му осе­ред­ку ПР і йо­го опо­рою тут вис­ту­па­ють де­пу­та­ти від ПР у місь­кій ра­ді.

Як­що з міс­том усе більш-менш зро­зу­мі­ло, то стосовно гу­бер­на­торсь­ко­го кріс­ла в ко­лах міс­це­вої ПР роз­гор­та­єть­ся справ­жня бо­роть­ба. Пре­тен­дент №1 – Пет­ро Гри­го­ро­вич Ду­шей­ко. Втім, у ви­щих ко­лах ПР уже зля­ка­ли­ся йо­го но­ро­ву і ни­ні ла­ма­ють го­ло­ви над пи­тан­ням, як би так йо­го де­лі­кат­но від­су­ну­ти та зменшити заслуги.  Пе­ре­мо­га Яну­ко­ви­ча від­кри­ває шлях до по­вер­нен­ня в по­лі­ти­ку ще од­но­му ві­до­мо­му чер­ка­ща­ни­ну – Во­ло­ди­ми­ру Олій­ни­ку.   Во­ло­ди­мир Ми­ко­ла­йо­вич, на­пев­но, ба­жає пок­ви­та­ти­ся зі сво­їм опо­нен­том Сер­гі­єм Ода­ри­чем і па­м’я­тає все те «хо­ро­ше», що зро­би­ли для ньо­го со­рат­ни­ки Бог­да­на Губсь­ко­го. Пі­кан­тність си­ту­а­ції по­ля­гає в то­му, що всім їм, ві­ро­гід­но, до­ве­деть­ся спі­віс­ну­ва­ти в рам­ках но­вої влад­ної ко­ман­ди. Про­те  як і на яких за­са­дах бу­дуть спів­пра­цю­ва­ти «за­тя­ті дру­зі» і чи мож­ли­во це вза­га­лі – на це пи­тан­ня ніх­то не дасть од­ноз­нач­ної від­по­ві­ді. Що сто­су­єть­ся са­мої Пар­тії ре­гі­о­нів, то вже за­раз є оче­вид­ним, що бо­роть­ба за по­са­ди і вип­ро­бу­ван­ня вла­дою не­ми­ну­че приз­ве­де до ін­триг і на­віть бо­лю­чих «чис­ток». Тоб­то но­вій пров­лад­ній си­лі до­ве­деть­ся спов­на пе­ре­жи­ти всі ті про­це­си, від яких ли­хо­ма­ни­ло спо­чат­ку «На­шу Ук­ра­ї­ну», а по­тім і БЮТ.

 

Тетяна ЄЩЕНКО

Залишити коментар

Ваше повідомленя