Примушення до демократії

В Україні стартувала президентська кампанія, на якій нас хочуть остаточно позбавити права проголосувати проти всіх

Владі явно не подобається властива народу звичка казати «геть!» чи «досить!», коли життя в країні починає діставати багатьох громадян. На цих виборах нас хочуть позбавити останнього «привілею» демократії – можливості сказати своє «фе» одночасно всім кандидатам у президенти, якщо жоден із них не викликає бажання віддати за нього свій голос. Верховна Рада 26 жовтня зареєструвала законопроект б’ютівця Валерія Писаренка, згідно з яким із виборчого бюлетеня буде вилучено графу «проти всіх». Ініціатор законопроекту вважає, що голос «проти всіх» – це взагалі не голос і тому не вартий того, щоб його слухали та брали до уваги. Мовляв, не сподобався жоден із кандидатів – навіщо тоді взагалі ходити на вибори.Тетяна ЄЩЕНКОТетяна ЄЩЕНКО

– Європейська практика свідчить, що відсутність такої графи в виборчому бюлетені стимулює виборця активно голосувати та віддавати голос за певного кандидата, – пояснив Валерій Писаренко.
Конкуренти ж БЮТу зазначають, що згадана норма вже успішно впроваджена в сусідній Росії, відомій своїми і «європейськими», і дуже «демократичними» традиціями... Висловлюються різні версії, чому раптом у президентських перегонах згадали про тих, кого вже всі «дістали». Можливо, таким чином команда чинного прем'єра сподівається залучити хоча б мізерну частку людей, які абсолютно розчарувалися у владі та нікому вже не вірять. Адже Тимошенко зараз відстає від Януковича на кілька відсотків, і долю другого туру президентських перегонів вирішуватимуть буквально лічені голоси.
Звичайно, не всі в захваті від такої ідеї навіть у середовищі БЮТу. Віце-спікер Микола Томенко пригадує, що на виборах 1999 року графа «проти всіх» була для нього, як виборця, єдиною можливістю висловити свою громадянську позицію.
– У другому турі 14 листопада 1999 року я не хотів голосувати ні за Кучму, ні за Симоненка і проголосував проти всіх. Якби тоді цю графу було виключено, мене і ще багатьох громадян було б просто позбавлено можливості висловити свою позицію і щодо другого туру, і щодо запропонованих кандидатів, – зазначив Микола Томенко.
Віце-спікер сподівається, що згадану ініціативу нардепи не підтримають. Втім, у Валерія Писаренка є досвід проштовхувати і значно скандальніші та суперечливіші законопроекти, зокрема про кількаразове підвищення штрафів Державтоінспекції за порушення правил дорожнього руху. В європейських країнах не лише дозволяють голосувати проти всіх – в окремих країнах критична маса таких людей дає підстави розпочати вибори з повністю оновленим переліком кандидатів. Якщо жоден із наявних у бюлетені політиків не подобається понад 20% виборців, тоді логічними є і нові вибори, і новий перелік політиків.

Скільки черкащан голосувало
проти всіх
Ш На виборах президента 14 листопада 1999 року (вибір між кандидатами в президенти Леонідом Кучмою та Петром Симоненком) «проти всіх» проголосували 4,56% від загальної кількості виборців Черкащини, що взяли участь у голосуванні, – 38 тисяч 137 громадян.
Ш На виборах Президента 26 грудня 2004 року (третій тур виборів між кандидатами Віктором Ющенком та Віктором Януковичем) «проти всіх» проголосували 2,23% від загальної кількості виборців Черкащини, що взяли участь у голосуванні – 18 тисяч 338 громадян.

На перший погляд, проти всіх голосує невелика частка виборців, проте в загальній кількості це достатня маса людей. Скажімо, 18 тисяч голосів, що були проти всіх на останніх президентських виборах – це населення такого міста, як Золотоноша. А 38 тисяч голосів, що були подані проти всіх на президентських перегонах 1999 року, – це вже еквівалент населення Монастирищенського району! Але одна справа, якби у цілих міст чи районів тупо відбирали можливість голосувати, а інша, коли це робиться нібито з благими намірами прищепити українцям традиції демократії. У разі скасування графи «проти всіх», кожному кандидатові в президенти додасться якийсь відсоток. З іншого боку, влада демонструє, що навіть не хоче бачити тієї кількості громадян, яким уже остогидли найпопулярніші політики. Громадянам залишається «бухтіти» на кухнях. Бо парламент майструє новий закон щодо мітингів і зібрань, який суттєво підкоригує можливості для безкарного махання прапорами на вулицях.

Наше місце –
біля ніг вождів?
Красивою цяцькою виявилися всі обіцянки, що давалися сільським, селищним та міським головам стосовно продовження терміну їх повноважень до 2011 року. Верховна Рада призначила нові місцеві вибори на 30 травня 2010 року. Тож у місцевих «царів» залишилося лише 7 місяців, щоб остаточно завершити виконання своїх особистих планів та виборчих обіцянок.
П'яте скликання міні-парламентів узагалі ввійде в історію як скликання нездійснених мрій. Обрані в 2006 році місцеві депутати розраховували, що їм даватимуть не лише перерізати стрічки та помахувати мандатами на сесіях. Багато з них мали надію на те, що обласним та районним радам дадуть нарешті порулити владним кермом та грошовими потоками в сформованих цими радами обласних та районних виконкомах. Проте в Києві так і не ухвалили всіх обіцяних змін до законодавства. Влада в провінціях залишилася під контролем президентської вертикалі адміністрацій. Сільським, селищним та міським радам було чим зайнятися та було що розділити. А в обласної ради навіть і цю можливість самореалізації відібрали.
Із запровадженням пропорційної системи зникли природні «ліфти», які вивозили говірких черкащан у центральні структури влади і забезпечували хоча б озвучування черкаських інтересів на центральному рівні. Раніше головним таким «ліфтом» була мажоритарна система виборів, яка дозволяла регіональному лідерові, заручившись підтримкою виборців, перейти на роботу в парламент, а далі – транзитом – у виконавчі структури влади. Навіть відкриті списки не вирішують цієї проблеми. Бо депутати, «закріпачені» за фракцією, перетворюються не на черкаських агентів у київських коридорах влади, як це повинно бути, а стають «баскаками» київської партійної верхівки на бідних черкаських теренах. І вони не «вибивають» якісь блага в Києві для Черкас та області, а змушені по приїзду роздивлятися, чого б ще такого «вибити» з цієї Черкащини для потреб рідної партії чи фракції. Це можуть бути або голоси на виборах, або газопроводи за кошти місцевого бюджету до потрібних будинків, або дозволи на землю для потрібних людей чи компаній. Заграючи з народом під час виборів, політичні сили навіть і не приховують, що місце електорату – лише біля підмостків усенародно обраної влади...

Тетяна ЄЩЕНКО

Залишити коментар

Ваше повідомленя