У пошуках народної любові

Віддалившись від народу, влада намагається зблизитись із громадськими організаціями, потураючи їхнім інтересам
За чинного політичного устрою інколи ще доводиться рахуватися з чужою думкою. Це «інколи» – час президентської виборчої кампанії, яка стартує з 19 жовтня. Політичні сили оголошують всечеркаський розшук відомих місцевому люду облич для формування громадських «груп підтримки». А громадські лідери також шукають механізми впливати на владу та домагатися виконання своїх програмних цілей.
День козацтва – традиційна нагода для влади позагравати з козаками, а для самих козаків – вкотре нагадати про свій нереалізований потенціал. Цьогорічне свято – з гіркуватим присмаком. Так історично склалося, що відходить в історію епоха Ющенка і Черевка. Відтак у націоналістичних та партіотичних організацій з’явилася як ніколи висока загроза того, що після президентської кампанії їхні погони та шаблі займуть таке ж місце в сучасному житті, як трипільська культура.
Початок виборчої кампанії пробуджує броунівський рух у середовищі громадських діячів Черкащини, які шукають можливості заявити про себе та щось зробити, поки перемога певного кандидата не відкине їх остаточно на політичне узбіччя. Створюється Всеукраїнська громадська рада, в яку вже зараз починають об’єднуватися громадські організації для організації форуму «Всеукраїнські народні збори». Найдалекоглядніші з них уже розгледіли шанс реалізувати свої програмні цілі за цей проміжок часу, поки політики змушені прислухатися до думки громадськості. Звичайно, той же БЮТ може «поматросить и бросить», себто наобіцяти і не виконати. Але ж регіонали навіть не обіцяють нашим місцевим діячам щось від них слухати і щось виконувати. Тому що все буде, як лідер сказав, і списки майбутніх депутатів та членів уряду в них щонаймен-ше розписані на 2 президентські терміни наперед. Нашим словоблудам місця не буде, а стосовно БЮТу є хоча б якийсь шанс кудись пролізти і вийти в люди. Час вимушеного зближення з лідерами БЮТу можна сповна використовувати для виконання своїх прагматичних і програмних цілей. А отже, буде з чим іти на місцеві вибори, якщо будуть конкретні результати: чи то зменшення штрафів, чи то обмеження «Візиру», чи то «прижучування» РЕУ.

Слон, який спить
Громадянська активність – слон, який спить; і навколишня дійсність одразу змінюється, коли він прокидається. Тисячі дерев у Черкасах роками гинули від бензопилки, а зелені гектари забудовувалися автозаправками. Проте цьому настав край, коли жителі Південно-Західного району розгромили паркан на місці майбутньої автозаправки на вулиці Конєва в червні 2004 року. Вдалий досвід протестувальників узяла на озброєння решта черкащан. Побачивши результативність своїх виступів проти АЗС, люди поступово привчилися протестувати проти всього, що ворушиться навколо них усупереч їхній волі. А деякі ще й спробували на цих протестах заробити... Мешканці вулиць Руставі і Тараскова в 2005 році змусили міську владу відмовитися від ідеї розширити міське кладовище мало не до їхніх будинків. Тож довелося будувати новий цвинтар у районі села Хуторів.
Громадський протест жителів Катеринопільського району в липні 2004 року зрештою виштовхнув із крісла голову райдержадміністрації Сергія Осадчого. Селяни почали розсилати «чорні мітки» головам адміністрацій решти районів області. І хтозна, чим би це закінчилося, якби не розпочалася «помаранчева революція», що ввібрала в своє русло всю увагу та енергію бунтівних селян.

Чисто конкретні побажання
Майдан 2004-05 років так і не переродився в постійно діючі громадські структури, що переслідують конкретні суспільні інтереси. На відміну від неконкретних «Так!» чи «Геть!», теперішні громадські протести мають чітко сформовані завдання та інтереси. Приклад – «Народний фронт», який очолив відомий черкаський громадський діяч Володимир Мамалига, а також громадський рух підприємців, який очолив Руслан Зоря, Спілка автомобілістів.
Протестувальники розбіглися по «клубах за інтересами». Одних хвилюють банківські викрутаси та непідйомні кредити, другі незадоволені зростанням комунальних платежів, треті обурені захмарними штрафами та «Візиром», четверті просто не згодні з тим, що влада не слухає думку громади.
У цілому саме так і народжується громадянське суспільство. І чим більше буде таких організацій, які формуються не під певного «вождя» чи «месію», а під вирішення конкретних проблем, тим уважніше влада чутиме голос громади. І, зрештою, їй доведеться це робити не лише під час виборів, а й після них. Звичайно, якщо встигнемо привчити до цього. У 2004-му, після двох майданних тижнів, можновладці привчилися чемно вітатися з простими громадянами, а міліціонери взагалі стали, як зайчики. Ще трохи – і взагалі стали б білими та пухнастими. І навіть ті, хто терпіти не міг Ющенка, зрештою розгледіли корисність організованих громадських протестів проти сваволі влади.
Найвідоміші черкащанам активні громадські діячі – Анатолій Волошин, Світлана Трофімова, Любов Майборода, Валерій Пащенко, Ольга Ракова, Микола Булатецький, Юрій Оробець, Леонід Туменко, Василь Миколенко, Станіслав Сахно, Володимир Колодочка, Алла Бучковська, Петро Чернявський, Борис Райков, та багато інших. Небайдужі люди, що мають активну громадянську позицію, допомагають різним суспільним групам відстоювати свої інтереси.
Активні громадські організації і громадських діячів люб’язно запрошують до політиків за один стіл, тож є чудова можливість, по-перше, вкладати у вухо політикам інформацію про реальне життя, а по-друге, домагатися від них конкретних рішень. Головне – встигнути все це зробити за 3 місяці виборчої кампанії, поки нас ще будуть слухати. Бо потім знову все стане на свої місця, некерованих харизматиків відсунуть на узбіччя, а на реально існуючий стан речей політики закриватимуть і очі, і вуха...

Тетяна ЄЩЕНКО

Залишити коментар

Ваше повідомленя