У пошуках підстав для довіри

Рівно півтора року тому ми вперше відчули холодний подих економічної кризи. За цей час одні черкащани втратили роботу, інші – накопичені заощадження. Але найбільше за всіх втратили ті люди, у яких зникли віра в себе та довіра до інших. Найгіршим під час кризи було не падіння рівня ВВП, а колосальне падіння індексу віри та довіри. І ось чому.

Будь-які економічні відносини засновані на взаємній довірі та взаємній вигоді, тож, якщо немає довіри, немає і відносин. Люди не довіряють банкам, тому тримають гроші у панчохах, тоді як ці гроші могли працювати на економіку. Банки не довіряють позичальникам, тому захмарними залишаються відсотки по кредитах, відтак додаткові гроші недоступні для малого бізнесу. Споживачі втрачають віру в можливість насолоджуватися життям і бояться витрачати гроші на товари та послуги – внаслідок цього знижується виробництво, падає роздрібний товарообіг і, зрештою, відбувається скорочення робочих місць та рівня доходів. Коло недовіри замкнулося. І розірвати його можна лише за допомогою чіткої та зрозумілої державної політики. Якщо держава в складних умовах діє прозоро та чесно і їй можуть довіряти різні верстви громадян, тоді рано чи пізно відновиться довіра і між цими самими верствами. Зокрема, між покупцями та продавцями, між банками та позичальниками.
Наші ж співвітчизники вже змирилися, що держава має «дівочу пам'ять» лише щодо своїх боргів перед громадянами. Водночас держава має свекрущину прискіпливість щодо боргів самих громадян перед нею – стягує штрафи, порушує кримінальні справи, мучить перевірками і потім ніколи нічого не забуває (в гіршому розумінні цього слова). У рідної держави вистачить сумління спочатку «кинути» на десятки мільйонів гривень, а потім систематично товкти різноманітними перевірками контролюючих органів, мовляв, чому ви, сякі-такі, не платите податків, не розраховуєтеся з Пенсійним фондом?
І можна зрозуміти, чому новий Президент та прем'єр-міністр так наполегливо розбудовують монолітну вертикаль влади. Бо треба терміново витягати країну за коси з економічного болота, а часу для дій та простору для рішень залишилося дуже мало. Тому так важливо дати чіткий сигнал, що держава припиняє грати в чиновницький «футбол» і починає «відповідати за базар». Хтось таки має з чогось починати...

Тетяна ЄЩЕНКО

Коментарі

Залишити коментар

Ваше повідомленя