Хто насправді оплатив святкову передвиборчу «поляну»?

Свята святами, але за задоволення треба платити. Дещо оговтавшись від позаторішніх кризових страшилок, люди охочіше витрачалися на святкування. Рівень оптимізму людини вимірюється величиною тієї суми, яку вона може з радістю витратити на святковий стіл. А рівень щирості стосунків вимірюється новизною та корисністю речі, яку не шкода подарувати. Судячи з реалій, наша влада сформована з переконаних оптимістів, які люблять народ до нестями. Попри те, що країна зустріла Новий рік без бюджету, людям усе одно заплатили зарплати і пенсії. А декому – навіть трохи більше, ніж платили донедавна... Хоча злі язики плещуть, ніби податки до бюджету вже зібрані на півріччя наперед. Відтак теперішні подаруночки від влади насправді оплачені ще не заробленими грошима...

Виборча кампанія наближається до кульмінації. Поки що не справджуються надії тих свідомих громадян, що завжди готові за певну суму грошей розділити свої ідейні переконання з тим чи іншим кандидатом у президенти. Політики-скнари вирішили зекономити під час кризи і перемістили основні грошові потоки на біл-борди та на телебачення. А замість грошових знаків головною валютою цієї виборчої кампанії стають оті всі обов’язки, які влада і так повинна перед нами виконувати.

Є такий анекдот: роботодавець місяцями не платить зарплати, але робітники все одно ходять на роботу, тож він вирішує встановити робітникам плату за вхід. Щось подібне відбувається і в політичних колах. Штаби провідних сил придумали спосіб не платити своїм провінційним лицарям за їхню роботу на президентських виборах і водночас мати можливість жорстко запитувати за результат. «Валюта» політичних штабів – це прохідні місця в виборчих списках до обласної та місцевих рад, куди відбудуться вибори в кінці травня. Водночас заради чого так боротися? Адже не секрет, що місцеве самоврядування не має великих грошей. І наші місцеві «олімпи» – це насправді каси з виплати зарплати медикам та вчителям. А місцеві депутати – лише маленькі краники вузенького фінансового водогону, який і то ось-ось перекриють із запровадженням нової редакції Бюджетного кодексу. Недарма кажуть, що влада без грошей – те ж саме, що кобура без пістолета. І, зрештою, сформована за таких обставин нова влада навряд чи буде істотно відрізнятися від теперішньої влади, яка найкраще за всі інші виконує саме функцію «великого доїльного апарата»...

Тетяна ЄЩЕНКО

 

Залишити коментар

Ваше повідомленя