Промислові гіганти Черкащини вимирають

У травні з промислової карти Черкас зникає підприємство, що з’явилося на ній одним із найперших – місцева тютюнова фабрика. Це – наслідок рішення теперішнього власника фабрики компанії JTI (Japan Tobacco Interna-tional), що входить до складу Japan Tobacco Inc., однієї з найбільш старих і потужних світових тютюнових компаній. Тютюнова компанія «JTI-Україна» (Київ) вирішила консолідувати всі свої виробничі потужності на Кременчуцькій тютюновій фабриці (Полтавська область), закривши тютюнову фабрику в Черкасах.

Законотворча діяльність парламенту в площині зростання акцизного збору на цигарки принесла моральне задоволення борцям проти куріння, але водночас фактично підписала вирок Черкаській тютюновій фабриці. Компанія-власник фабрики зважила на значне збільшення виробничих і оперативних витрат, переважно через ріст цін на тютюнову сировину, скорочення виробництва на Черкаській тютюновій фабриці та на значні зміни в ставках акцизного збору на тютюнові вироби в Україні. Рік тому акцизна законотворчість парламентарів, зрештою, угробила місцевий пивзавод «Черкаське пиво»...
Керманичів міста й області хвилює, куди працевлаштовувати звільнених працівників та звідки тепер брати кошти на перекриття значної дірки в річному плані надходжень до держбюджету.
– Акцизний збір – це тільки виробництво або горілки, або тютюну, інших варіантів немає. Ми незатишно почуваємося, коли якісь показники не виконуються і щось не збігається з планами, – констатує губернатор Олександр Черевко.
Список «полеглих динозаврів» промисловості.
Чи буває життя після закриття?
Великі корпуси радянських промислових монстрів пробуджували почуття величі хіба що в давні часи розквіту їхніх потужностей. Для нових власників ці корпуси – енергозатратне задоволення. Тож там, де колись гуркотіли верстати, нині хіба що продають їжу, промтовари, автівки та меблі.
Завод «Імпульс» – у 2003 році порожні корпуси підприємства викупили власники мережі супермаркетів «Фуршет». Тепер у колишніх цехах «Імпульсу» жваво торгують продуктами, меблями та побутовою технікою.
Черкаський завод телеграфної апаратури – в 2003 році було подано справу на банкрутство підприємства. Там, де в радянські часи виробляли прилади для зв’язку, нині розташовані автосалони, магазини та потужне швейне виробництво.
«Черкаське хімволокно» – в грудні 2005 року підприємство остаточно зупинило виробництво, роботу втратили 6 тисяч черкащан. Хімічні нитки «Хімволокна» не витримали конкуренції з аналогічною китайською продукцією: їх собівартість становила 3,8 долара/кг, у той час як китайські хімічні нитки продавалися по 2,5 долара/кг. На його місці тепер торговельно-розжавальний центр «Екватор», гіпермаркет «Велика кишеня» та логістичний центр автомобільної корпорації «Богдан».
Смілянський завод «Оризон» став відомим на всю країну наприкінці горбачовської перебудови завдяки телевізорам «Оризон». У кінці 90-их там планували виробляти побутову техніку і прилади для медицини. Відродити «Оризон» обіцяли політики всіх кольорів та орієнтацій, які проїжджали Смілу в процесі роздавання виборчих обіцянок. Прихід інвестора, зрештою, вилився в розслідування компетентних органів на предмет зникнення з підприємства тонн металу та обладнання.
Науково-виробниче підприємство «Ротор» остаточно припинило виробництво в 1998 році. Його приміщення з 2003 року почала освоювати корпорація «Богдан». Завдяки інвестиціям найбільш стійкі працівники «Ротора» навіть дочекалися виплати боргів із зарплати. Проте виробничий гуркіт у колишніх корпусах «Ротора» протривав лише до початку фінансово-економічної кризи 2008 року.
Завод «Черкаське пиво» закрився в 2008 році, роботу втратили 160 осіб.
Раніше так само позакривалися малі пивзаводи по райцентрах Черкащини та черкаський пивзавод «Богдан», який належав облспоживспілці.
Святе місце порожнім не буває: якщо не автопром, то хто?
Більшість великих радянських заводів уже не надає роботу черкащанам. Хімічна галузь відчуває стагнацію внаслідок світової кризи. Автомобільна промисловість узагалі «лягла» через фінансово-банківську кризу в Україні. Іноземні інвестори скорочують або взагалі згортають свої виробництва в Україні (яскравий приклад – закриття тютюнової фабрики). Тож куди залишається піти-податися працівникам-черкащанам?
Як би там не було, але їсти-пити люди не припиняють навіть і в найгірші фінансово-економічні періоди, відтак виробництво харчових продуктів та товарів щоденного попиту залишається чи не єдиною стабільно функціонуючою галуззю нашої промисловості. Харчовики не лише залишилися на плаву: деякі з них навіть у кризу досягають амбітних цілей та будують нові плани. Зокрема, один із найбільших виробників м'яса птиці, компанія «Миронівський хлібопродукт» (ТМ"Наша Ряба"), в квітні закінчила будівництво другої черги птахофабрики в Каневі, що дозволить збільшити обсяги виробництва м’яса птиці на 69%, до 220 тис. тонн на рік. Голова правління компанії Юрій Косюк зазначає, що нинішньої осені має запрацювати маслоестракційний завод у Катеринополі з двох комплексів: із переробки соняшнику, а також сої. Переробні потужності кожного з комплексів маслоекстракційного заводу становитимуть по 600 тонн сировини на добу. Ще один потужний виробник – компанія «Бельведер Україна» – планує цьогоріч запустити дві нові виробничі лінії з розливу горілки під торговельною маркою Sobieski на Черкаському лікеро-горілчаному заводі.
...Топ-менеджери корпорації «Богдан» нарікають на те, що внаслідок кризи та згортання кредитних програм багато черкащан утратило можливість купувати нові автомобілі, а відтак – і підтримувати своїми коштами черкаського виробника. Аграрники також мають проблеми з обіговими коштами, тож не дуже поспішають викуповувати добрива «Азоту». Прості черкащани можуть допомагати власною гривнею тільки виробникам тих товарів, без яких узагалі не можуть обійтися. В цьому випадку для області дійсно спокійніше стати звичайним «харчовим базисом» України, ніж претендувати на статус флагмана наукоємкої промисловості...

Залишити коментар

Ваше повідомленя