Петро ТЕРЕЩЕНКО: «У світі панує фармацевтична мафія»

 Лікар-невролог  міськлікарні № 2  про…

фар­ма­цію як біз­нес:

– ВО­ОЗ свід­чить: за ми­ну­ле сто­літ­тя, не-з­ва­жа­ю­чи на ріст фарм­про­дук­ції, зах­во­рю­ва­ність у сві­ті на 1 тис. на­се­лен­ня зрос­ла втри­чі. То, мо­же, хі­міч­ні лі­ки не та­кі вже й ефек­тив­ні? Ма­ло то­го, во­ни ще й шко­дять, да­ю­чи чи­ма­ло по­біч­них ефек­тів. Я не від­ки­даю пі­гул­ки, у ба­га­тьох ви­пад­ках во­ни не­об­хід­ні, про­те осо­бис­то, ма­ю­чи по­над 35 ро­ків лі­карсь­ко­го ста­жу, на­ма­га­юсь приз­на­ча­ти ті лі­ки, які іс­ну­ють не мен­ше 10-20 ро­ків і пе­ре­ві­ре­ні ча­сом. Бо на рин­ку пос­тій­но з'яв­ля­ють­ся все но­ві й но­ві пре­па­ра­ти, їх наполегливо рек­ла­му­ють, але скіль­ки з них за­ли­шить­ся на рин­ку че­рез 3-5 ро­ків? Як­що лі­ки ви­яв­ля­ють­ся ма­ло­е­фек­тив­ни­ми чи да­ють ба­га­то по­біч­них ефек­тів, їх при­би­ра­ють із про­да­жу, але скіль­ки лю­дей во­ни до то­го встиг­нуть по­ка­лі­чи­ти? То­му я на­даю пе­ре­ва­гу при­род­ним за­со­бам, що за­ре­ко­мен­ду­ва­ли се­бе ти­ся­чо­літ­тя­ми, бо са­ме бі­о­тех­но­ло­гії в ме­ди­ци­ні нас­прав­ді є тра­ди­цій­ною ме­ди­ци­ною, а не хі­мія. Але фар­ма­ція – один із най­при­бут­ко­ві­ших біз­не­сів  у сві­ті, що сто­їть по­руч із тор­гів­лею збро­єю та нар­ко­ти­ка­ми, є на­віть та­ке по­нят­тя  – «фар­ма­цев­тич­на ма­фія». Не­доб­ро­со­віс­ні лі­ка­рі не­рід­ко спів­пра­цю­ють із фар­мком­па­ні­я­ми, ма­ю­чи від них від­со­ток, як­що приз­на­ча­ють лі­ки їхньо­го ви­роб­ниц­тва. За кор­до­ном па­ці­єнт мо­же до­вес­ти, що лі­ки йо­му наш­ко­ди­ли, у нас же він не­за­хи­ще­ний і не мо­же су­ди­ти­ся з фар­мком­па­ні­єю, то­му у нас фак­тич­но по­лі­гон для вип­ро­бу­ван­ня ме­ди­ка­мен­тів. На­ція, яка не мо­же за­хи­ща­ти­ся, при­ре­че­на на ви­ми­ран­ня.

 

іму­ні­тет чер­ка­щан та щеп­лен­ня:

– Вак­ци­на – це теж над­при­бут­ко­вий біз­нес, то­му на­се­лен­ня й при­му­шу­ють по­го­лов­но ще­пи­ти­ся, нез­ва­жа­ю­чи на алер­гії, силь­ні по­біч­ні ре­ак­ції та ус­клад­нен­ня, а де не мо­жуть при­му­си­ти, там за­ля­ку­ють. Хо­ча на­віть у ба­га­тьох до­рос­лих іму­ні­тет і так «уби­тий» на­шим рів­нем жит­тя, не ка­жу­чи вже про ді­тей. А ще бать­ки час­то шко­дять ди­тя­чо­му іму­ні­те­ту ан­ти­бі­о­ти­ка­ми, да­ю­чи їх без приз­на­чен­ня лі­ка­ря при будь-яких не­га­раз­дах. То хі­ба ж не бу­де ус­клад­нень? Я і моя дру­жи­на – лі­ка­рі, і на­ші ді­ти (до ре­чі, як і ді­ти біль­шос­ті лі­ка­рів) жод­но­го ра­зу не бу­ли щеп­ле­ні. Ви­рос­ли вже, й ні­чо­го з ни­ми не ста­ло­ся. Щеп­лен­ня – спра­ва доб­ро­віль­на, й час­то во­но пот­ріб­не, але та­кий під­хід до вак­ци­ну­ван­ня, як в Ук­ра­ї­ні, і приз­во­дить до то­го, що бать­ки, бо­я­чись за здо­ров­'я ди­ти­ни, зму­ше­ні «ку­пу­ва­ти» поз­нач­ку про щеп­лен­ня.

 

стан­дар­ти лі­ку­ван­ня:

– І я, і чи­ма­ло ста­рих лі­ка­рів – про­ти зат­вер­джен­ня стан­дар­тів лі­ку­ва­ння із чіт­ким спис­ком лі­ків на кож­ну хво­ро­бу. От лю­ди­на при­хо­дить до лі­ка­ря, і він їй має пра­во приз­на­чи­ти тіль­ки лі­ки зі спис­ку, на­віть як­що іс­нує й ліп­ший пре­па­рат, який має мен­ше по­біч­них ефек­тів. Ні­я­ко­го ін­ди­ві­ду­аль­но­го під­хо­ду до па­ці­єн­та! Мо­же, бу­ло б і не все так страш­но, ко­ли б до то­го спис­ку справ­ді вхо­ди­ли най­кра­щі лі­ки, про­те в на­шій ко­рум­по­ва­ній дер­жа­ві час­то виг­рає та фар­мком­па­нія, яка зап­ла­ти­ла біль­ше.

Залишити коментар

Ваше повідомленя