Чим «забруднюються» нирки, як і коли їх чистити – розповідає лікар-уролог Черкаської міської поліклініки №1 Юрій Чепурний.

Правда й міфи  про «забруднення»
Думка про потребу очищення нирок поширилась після впрова-дження апаратів УЗД – цей апарат практично у всіх знаходить у нирках пісок і в кожного другого – камінці. Вони не страшні, але лікар мусить записати хворому те, що побачив у його нирках, а той лякається. Та річ у тім, що конкременти в нирках свідчать переважно про високу концентрацію сечі, коли людина мало п'є, ще й багато пітніє. Рідина виходить через піт, солі – через нирки. Не встигнувши вимитись, солі кристалізуються. Особливо це актуально влітку. Іноді люди не можуть собі дозволити часто бігати в туалет (наприклад, через роботу) й обмежують себе в питті. Сприяє забрудненню нирок солона й гостра їжа, а також одноманітне харчування (вегетаріанство, м'ясоїдство) – це порушує кислотно-лужний баланс сечі й різноманітні солі випадають в осад, кристалізуються у камінці. Також може бути порушення відтоку сечі через специфічну анатомічну будову сечовивідної системи. Є випадки, коли камінці в нирках утворюються не з солі, а через харчі білкового походження, через порушення обміну речовин. Але таких пацієнтів менше 1%, і вони рятуються від камінців дієтою.

Як визначити,
що варто почиститись
Якщо сеча – насичено-жовтого кольору, а не ледь жовтуватого, нирки варто промити.
Увага! Жовта й темна сеча може свідчити також про проблеми з печінкою або жовчним міхуром.
Способи очищення
Специфічних речовин, які б виводили з нирок пісок, солі чи мікрокамінці, немає. Ефект чищення досягається за рахунок «пропускання» через нирки великої кількості рідини. Для здорової дорослої людини норма виділення сечі – 1,8-2 л на добу. Пити можна, скільки лізе, особливо влітку – бували випадки, коли людина, дуже пітніючи під час праці у спеку, випивала й до 5 л води. Отже, детальніше про способи.

Добре промивають нирки свіжий березовий сік, огірки, кавун. У сезон огірків добре їх з'їдати не менше півкілограма на добу, у сезон кавунів – по півкавуна на добу.

Увага! При діабеті кавунами чиститись не можна.

Сечогінний ефект має корінь петрушки. Вживати не більше місяця по 50 г на добу: свіжий – натертий на тертці чи кришений у салаті, сухий – заварений в окропі й настояний у довільній кількості води. Добре споживати скільки на душу йде зелені петрушки до страв. Так само можна вживати сік чорної редьки. Узагалі всі сечогінні засоби скеровані на подразнення нирки, щоб викликати збільшення кількості сечі.

Сечогінні трави – хвощ, спориш, курудзяні рильця тощо. Вживають ще індійську траву пол-пала, проте вона не краща й не гірша за той самий наш спориш. Щоправда, у спориша є властивість руйнувати зубну емаль (особливо в дітей та молоді), тому його краще пити через трубочку. Втім, за 5-6 днів, на які розраховане чищення, великої шкоди спориш завдати не встигне. Трави треба заварювати так, як написано на їх упаковці. Якщо брали не в аптеці – 2-3 ст. л. трави заваріть у довільній кількості води й пийте протягом дня.

Увага! Трави краще вживати не зборами, а окремо. Збори лікарі призначають у гострих випадках, а при хронічних хворобах, коли сечогінне треба вживати довго, рекомендують на кожен курс використовувати іншу траву, щоб організм не звикав.
Пити краще натуральні соки, квас, чай, мінералку, але не солодкі газовані напої, в яких багато хімічних домішок. Газ шкідливий для шлунка, а цукрозамінники шкідливіші за цукор, бо той хоча б натуральний і нормально розпадається на глюкозу й фруктозу, а замінник – синтетика, з якою організм не стикається в природі. Всяка ж хімія шкодить ниркам.

Кому не можна займатись «промиванням»
людям із хворобами серцево-судинної системи;
схильним до набряків;
із нирковою недостатністю та нирковими хворобами в періоді загострення.

Не зашкодь!
Зловживання будь-яким сечогінним медикаментом може призвести до втрати калію, що загрожує порушенням серцевої діяльності. Саме тому людям із високим тиском, які вживають потужні сечогінні пігулки, призначають препарати калію. Калій міститься в печеній картоплі, бананах, родзинках.

Питво й «сердечники»
Через свої хвороби вони п'ють мало, бо то тиск стрибає, то ноги набрякають. А в нирках тим часом можуть накопичуватися конкременти. Якщо вони є, то, щоб і їх позбутися, й організму не зашкодити, можна попити рідину разом із сечогінними травами, краще під контролем лікаря.

Курорти для нирок
Традиційні курорти для людей із хворими нирками – Сходниця, Трускавець. Мінеральна вода – столова або лікувально-столова (“Моршинська”, “Трускавецька”). Сильномінералізована вода може викликати загострення, запалення, появу кришталиків солі. Проте на курорт не слід їхати влітку, бо у спеку навантаження на нирки досить велике. Найліпший час – весна та осінь.
Ксенія ШАПОШНИК

те, куди йдуть гроші,
спрямовані на молодіжну політику:
– Наявна модель фінансування для молодіжних ініціатив передбачає принцип «Хто раніше встав – того і капці». Тобто хто почув, хто знав – той звернувся до обласного управління з питань сім'ї, молоді та спорту.
Але організаціям, які працюють у районах, часто важко отримати доступ до такої інформації. Багато моментів у механізмі фінансування громадських ініціатив дуже ускладнені. А інколи просто відсутнє розуміння того, навіщо виконується та чи інша програма.
Банальний приклад – програма «Гендерна рівність». Чомусь на неї запрошують тільки жіночі організації, плутаючи гендерну рівність із фемінізмом. Гендерні проекти передбачають багато чого іншого – наприклад, те, що чоловіки можуть залишатися вдома у декретній відпустці по догляду за дітьми.
Або інший приклад – навіщо витрачати бюджетні кошти на конкурси краси та КВК, до яких традиційно залучаються спонсори і на які продаються квитки? Це абсолютно комерційні проекти.

куди і як насправді мають
іти бюджетні кошти:
– У Черкасах є група громадських організацій, яка на початку року виступила з ініціативою про розробку конкурсу громадських ініціатив, щоб проекти, які здійснюють молодіжні громадські організації, проходили відбір і фінансування на конкурсній основі. Такий розподіл коштів відбувається на загальноукраїнському рівні, а також у багатьох областях. Чому у багатьох бюджетних сферах є тендер на розподіл бюджетних коштів, а у сфері молодіжної політики такого немає?
Таким чином обласне управління з питань сім'ї, молоді та спорту може зробити свою політику більш ефективною і більше молоді залучатиметься до громадського руху. Особливо це важливо для невеликих населених пунктів, звідки молодь тікає у обласний центр чи до Києва. А так, маючи змогу якось реалізуватись у своїй громаді, молодь залишатиметься на місцях.
КВУ вже другий рік фінансує громадські ініціативи, громадські організації, надаючи грантову допомогу. Це може бути невелика сума – 2000—3000 грн. Але для ініціативної групи якогось населеного пункту це поштовх, щоб організуватися, зібрати членів сільської громади на якусь загальносільську толоку, наприклад, відбудувати якусь історичну пам'ятку, привести до ладу спортивний майданчик тощо. І люди бачать, що вони спільними зусиллями за мінімальних вкладень можуть зробити якусь корисну справу.

як зрозуміти, що молодіжна
громадська організація є ефективною:
– Ефективність роботи громадської організації визначити дуже просто – у потужних організацій, які спрямовані на здійснення публічних проектів, прозора діяльність, вони регулярно проводять прес-конференції, звітують про те, що вони робили протягом року, регулярно оновлюють свій сайт. Тобто організацію видно і її діяльність може прослідкувати будь-хто зацікавлений.
З іншого боку, є організації, які працюють у досить вузькому сегменті: наприклад, організації, які займаються питаннями підтримки інвалідів, людей, які живуть із ВІЛ/СНІД. Зрозуміло, що на широкий загал вони свою діяльність переважно не виносять. Тут ефективність можна визначити за тим, чи знають про цю організацію ті, на кого її діяльність спрямована.
Підготувала Катерина Лебєдєва

Практика правоохоронних органів свідчить, що найчастіше відпочивальники стають жертвами кримінальних посягань не безпосередньо на курортах, а дорогою до них. Точніше, в автобусах, аеропортах, на вокзалах і в поїздах.

Трудність із квитками як легкий спосіб втратити гроші
– Кожне літо, – говорить головний спеціаліст ВЗГ УМВС України в Черкаській області майор міліції Сергій Панчук, – чимало мандрівників на моря стають жертвами від такої афери. А саме: коли в касах є дефіцит квитків, до черги підходить чоловік у формі залізничних службовців (нерідко – з бейджиком на грудях) і, тихо звертаючись до людей, говорить, що може дістати декілька квитків по такому-то маршруту (напрям ідеально збігається з тим, на який якраз утворився дефіцит). Із черги відразу виходить декілька охочих такі квитки придбати. Навіть якщо за них і доведеться заплатити за підвищеною вартістю. Незнайомець пропонує здати йому гроші й обіцяє, що через п'ять хвилин винесе «товар». Якщо у людей виникає сумнів, хтось із черги пропонує особисто супроводжувати продавця квитків – із метою недопущення обману. «Працівник вокзалу» разом із «людиною з черги» йде у бік адмінкімнат і там зникає. Гадаю, зайве говорити, що «людина у формі» та представник охочих потрапити на дефіцитний рейс – шахраї-підільники.

АЕРОПОРТ: посадка
і «підсадник»
В аеропортах на мандрівників можуть чатувати «шахраї-підсадники». Це швидше не представники кримінального світу, а своєрідні дрібні аферисти. Вони перебувають у змові з таксистами (в основному – приватниками) і за певний відсоток від прибутку знаходять їм клієнтів. Останні, як правило, тільки-но прибулі відпочивальники. Варто їм залишити трап літака й увійти у будівлю аеропорту, до них відразу ж підбігає послужливого вигляду молода людина і за мізерну плату пропонує допомогу в перенесенні речей. Під час транспортування багажу носильник розповідає, що знає тут усе і вся. Зокрема – і таксистів, які за свої послуги беруть менше, ніж їх побратими. Туристи, як правило, на останнє зауваження відгукуються крайньою зацікавленістю. І «підсадник» приводить їх до «свого» перевізника. Останній же везе своїх клієнтів до місця їх відпочинку різними довколишніми шляхами.

У поїзді, в автобусі
– Найпоширеніший варіант шахрайського збору грошей із громадян у цих видах транспорту відбувається на стадії посадки, – коментує старший інспектор з особливих доручень ВДІМ майор міліції Олексій Прокопенко. – А саме: за хвилин десять до від’їзду до салону або купе заходить представницького вигляду чоловік (якщо дія відбувається у вагоні, – візитер, як правило, одягнений у сорочку або кашкет працівника залізничного транспорту) і пропонує здати гроші на безпосередньо проїзд (якщо справа відбувається в автобусі); на білизну і чай (коли шахрайство розігрується в поїзді). Швиденько зібравши з пасажирів «внески», аферист зникає. Ясна річ, що незабаром обдуреним людям доведеться оплачувати проїзд і чай по-новому заходу.

Респектабельний злодій
із клофеліном
Злодії, які спеціалізуються на роботі в поїздах, зовні – респектабельні і благонадійні. Багато з них – хороші актори і психологи. Найчастіше зловмисники копіюють імідж забезпечених та висококультурних людей – наукових або соціальних працівників, директорів великих підприємств. Маска злодія повинна максимально розслабити жертву, створити враження, що перед нею – той, від кого нічого поганого чекати не доводиться. Схема злочину максимально примітивна: знайомство з жертвою (нерідко це пасажири вагонів-СВ, іноді – купейних), пропозиція випити – не обов'язково спиртне. Зловмисник може запропонувати хорошу каву, елітний чай. У напій же непомітно підмішується або клофелін, або який-небудь препарат, що має сильну дію і застосовується в галузі психофармакології.

Обережно: снодійний газ
Крадіжка, від якої уберегтися важко, – це та, що здійснюється за допомогою снодійного газу. Сам процес злочину відбувається пізно вночі, коли потенційні жертви і свідки сплять. Щоб уберегтися від такого вторгнення, треба фіксувати замок купе так, аби навіть за допомогою ключа його не можна було зовні відчинити. Але найкраще на час сну ставити своєрідну сигналізацію. Наприклад, прив'язати до ручки дверей порожню пляшку так, щоб при несанкціонованому відчиненні купе вона падала і всіх будила.

Але безтурботних пасажирів “обчищають” і вдень. Зазвичай перед прибуттям поїзда на уподобану станцію злочинці ділилися на групи і визначали роль кожного. Десятихвилинної стоянки потяга вистачало на те, щоб пройти його весь, не викликаючи підозр у провідників і пасажирів, які залишилися у вагоні. Для успішного «рейду» діти злодіїв і самі злодії уміло маскувалися: переодягалися в дорожній одяг – халати і спортивні костюми, взувалися в м'які капці. Після того, як пасажири виходили на перон купити сік і пиріжки, діти аферистів у м'яких капцях ішли по напівпорожніх вагонах, вигрібаючи по дорозі з кишень, сумок, із-під подушок і інших потаємних місць гроші, документи та ювелірні прикраси. Дорослі злодії стояли «на сторожі». І, як правило, улов був багатим.
Шахрай підставив пасажира
– Був випадок, коли шахраї для проведення кримінальної комбінації закупили ціле купе поїзда, який прямував на курорт, – згадує помічник начальника Соснівського райвідділу міліції зі зв'язків із громадськістю майор Леонід Голік. – Нюанс був у тому, щоб не допустити в купе проїзду одночасно цілої сім'ї. У результаті в процесі руху до шахраїв підсідали лише самотні мандрівники. У першу ж ніч усіх пасажирів, включаючи одного з шахраїв, «хтось» обікрав. Оскільки аферист також був серед потерпілих, він запропонував, аби всі присутні показали свої речі. І ось у сумці одного з пасажирів було виявлено дещо з украдених речей. Нещасний нічого не міг зрозуміти, коли його забирали представники правоохоронних органів. Насправді чужі речі йому підкинули шахраї, щоб відвести підозри від свого поплічника і спрямувати слідство помилковим шляхом. Але марно, міліція все-таки встановила істину.

Про те, як убезпечити себе
під час подорожі, розповідає фахівець із безпеки директор охоронного підприємства «PSB Україна» Борис Ткаченко:
Головне – усвідомте, що під час подорожі прояв до вас уваги, хоч і доброзичливої, вже саме по собі є насторожувальним чинником.
Не демонструйте вміст своїх гаманців або сумок перед незнайомцями. Не розповідайте, що їдете відпочивати і добре до цього приготувалися. Якщо знайомство з кимось стороннім усе-таки зав'язалося, говоріть, що їдете в службове відрядження. При цьому ніби натякніть, що на роботі навіть відрядні не видали. Довелося, мовляв, у рідні пару сотень гривень позичити до зарплати.
Не зберігаєте всі заощадження в одній кишені або гаманці. Фахівці з безпеки рекомендують зберігати гроші в декількох кишенях одягу (обов'язково, щоб ці кишені застібалися на гудзики або блискавки) і лише невеличку частину залишати в сумках: саме сумки найчастіше стають мішенню злодіїв.
Перед подорожжю залишайте удома всі цінності і вироби із золота: ви їдете відпочивати, а не позувати перед кінокамерами.
Іноді трапляється, що в змові із злодіями виступає обслуговувальний персонал вагона. Саме останні бачать, скільки грошей лежить у мандрівника в гаманці. Це відбувається, коли йде розрахунок за чай, каву або коли пасажир відвідує вагон-ресторан.
Якщо вже ви стали жертвою злочину в поїзді – звертайтеся до провідника, у нього є чіткі інструкції, як діяти далі.
Данило ПРОТАС

Якщо придбати власну квартиру чи автомобіль не кожному по кишені, то купити новенький мобільник чи телевізор – більш досяжна мрія навіть в умовах кризи. Проте, на жаль, бажана покупка не завжди виявляється надійною… Для того, щоб захистити свої права у випадку поломки придбаної речі, потрібно дотримуватись кількох простих правил.

Без чека товар не купуємо!
Завжди краще запобігти проблемі, ніж її потім вирішувати. Особливо будьте уважні, коли купуєте побутову техніку з автомобіля, на базарі чи будь-якого іншого нестаціонарного місця, бо у випадку несправності придбаної речі ви навряд чи зможете знайти покупця. Побутову техніку краще купувати у магазинах, які вже тривалий час працюють на ринку і мають непогану репутацію.
– При купівлі товару запитайте у продавців, чи має товар сертифікат відповідності. Також поцікавтесь, чи вам видадуть чек, при цьому неважливо, чи він буде пробитий через касовий апарат, чи написаний від руки (у цьому разі він має бути завірений печаткою приватного підприємця або юридичної особи). Чек є доказом придбання товару, тому на ньому обов'язково повинна бути вказана назва магазину (або прізвище, ініціали приватного підприємця), назва товару, дата покупки та її сума. При покупці товару вам також мусять видати гарантійний талон, в якому обо-в'язково зазначений термін гарантії, – радить головний спеціаліст Черкаського обласного управління у справах захисту прав споживачів Євгеній Трофіменко.

Що робити, якщо техніка «накрилась»
Як тільки у вас вийшла з ладу придбана вами побутова техніка, відразу звертайтесь в обласне управління у справах захисту прав споживачів, де вам підкажуть, як правильно написати претензію. У претензії повинно бути зазначено, що товар, який ви придбали у період гарантійного терміну, вийшов із ладу і ви просите, згідно зі ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», протягом 14 днів зробити безоплатний ремонт, а в разі його неможливості – обміняти товар на аналогічний або повернути кошти. Претензія складається у двох екземплярах, один з яких ви вручаєте продавцю магазину, в якому придбали товар, а інший екземпляр, підписаний продавцем чи приватним підприємцем, залишається у вас. До претензії також варто додати копії чека та гарантійного талона.
Якщо продавець відмовляється підписувати претензію, то ви повинні вручити йому лист з повідомленням у присутності двох свідків. Свідки повинні поставити свої підписи на вашому примірнику претензії.
У випадку, якщо ж протягом 14 днів ви не отримаєте відповіді на вашу претензію, то на 15 день ви можете звернутись по допомогу в обласне управління у справах захисту прав споживачів. Після чого працівники управління за вашою скаргою проведуть роботу з керівництвом магазину. І тут є два варіанти: вам або допоможуть, або відмовлять.
Термін, під час якого придбана вами побутова техніка перебувала на ремонті, додається до загального гарантійного терміну. Тобто якщо у вас гарантія на мобільний телефон один рік, а на гарантійному ремонті він перебував один місяць, то у результаті до вашої гарантії до-плюсовується ще один місяць.
У разі, якщо продавець після отримання претензії відмовляє вам у проведенні ремонту, то він зобов'язаний у 3-денний термін із моменту вручення йому претензії провести незалежну експертизу (якщо ви на неї погодитесь). Експертиза проводиться спеціалізованою фірмою з метою виявлення причин втрати працездатності товару. Споживач має право бути присутнім при проведенні такої експертизи. Якщо акт експертизи підтвердить, що товар вийшов із ладу через фабричний брак, то тоді магазин повинен заплатити за експертизу і відремонтувати вашу техніку (обміняти товар на аналогічний) або повернути гроші. У випадку, якщо акт експертизи встановить факт самовільного втручання у техніку або інші причини поломки через вину споживача, то в такому разі оплачуватиме експертизу покупець товару.
Якщо навіть після отримання акту експертизи, який свідчить, що товар вийшов із ладу через заводський дефект вам усе одно магазин відмовляє у допомозі (не погоджується на ремонт, не обмінює товар або не повертає гроші), то тоді звертайтесь до суду.

Правила доставки
При пред'явленні споживачем претензії у поломці товару вагою більше 5 кілограмів працівники магазину зобов'язані забрати його з місця проживання споживача і відвезти на ремонт за свій рахунок. До речі, на час гарантійного ремонту вашої побутової техніки, наприклад холодильника, фірма-продавець повинна вам надати у тимчасове користування інший холодильник. Відповідно до додатку №2 Постанови Кабміну №172, кожна фірма, яка здійснює торгівлю побутовою технікою, має утворювати обмінний фонд із переліку товарів, визначених цією постановою (див. малюнок).

Обережно – пастка!
Коли ви здаєте побутову техніку на ремонт, магазин (або фірма, яка буде здійснювати ремонт) повинен видати вам на руки акт прийому вашого товару, який ви маєте підписати. Обо-в'язково уважно прочитайте його перед тим, як підписуватимете! Там може бути пункт, надрукований дрібним шрифтом, такого змісту: «У зв'язку з тим, що на складі немає усіх запчастин, термін ремонту може тривати більше 14 днів». Якщо ви його у такому вигляді підпишете, то цілком законно ваш мобільник можуть ремонтувати місяцями. Тому, якщо виникне подібна ситуація, вам потрібно написати (наприклад): «Із пунктом 9 не погоджуюсь».
Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» гарантійний ремонт побутової техніки повинен здійснюватись протягом 14 календарних днів із моменту звернення покупця (незалежно від того, де розміщені запчастини). У разі перевищення цього терміну споживач має право у судовому порядку відшкодувати суму у розмірі 1% від вартості товару за кожний прострочений день ремонту та моральні збитки.

Коментар юриста
– Звертаючись по захист порушеного права до суду, бажано, звісно, скористатися допомогою фахівця у галузі права. Позовну заяву ви можете подати до районного суду за вибором: за місцем перебування (юридичної адреси) кривдника, за місцем порушення договору та за вашим місцем проживання. До речі, позивачі у справах про захист прав споживачів звільняються від сплати державного мита. Позовна заява з додатками (усі документи, що підтверджують вашу правоту: чек, гарантійний талон, претензія, акт експертизи тощо) подаються у двох примірниках до канцелярії суду або направляються в суд поштою. У випадку вашої перемоги, крім моральних збитків, штрафу за прострочення виконання ремонту, ваш кривдник буде змушений відшкодовувати і всі ваші судові витрати, – пояснює юрист Громадянської мережі «ОПОРА» Максим Полішкевич.

Черкаські школярі з радістю міняють реальні дитячі ігри та спілкування на цифрові забавки, жертвуючи при цьому здоров'ям та умінням спілкуватися.

Чим би дитя не тішилося
Семикласник Олександр готовий щодня мити посуд та підлогу, тільки б батьки дозволили йому пограти у комп'ютерні ігри. Він може годинами стріляти в монстрів та ворогів, ганяти від поліцейських на віртуальних автівках. Його ровесниця Оксана не уявляє собі життя без спілкування на форумах. Дівчина постає у віртуальному спілкуванні значно старшою молодою особою, щоб фліртувати зі співрозмовниками.
Дуже часто памолодь замінює реальне спілкування зі своїми ровесниками, спортивні ігри, велосипеди і м'ячі на комп'ютери, мобільні телефони, МР3-плеєри та інші новинки інформаційних технологій, які стають для них головними вікнами у світ.
За даними опитування, проведеного сайтом Кореспондент. net, 66% школярів витрачають свій вільний час на цифрові «іграшки», лише 9% українських учнів люблять читати книги, а 8% надають перевагу прогулянці на свіжому повітрі після уроків. Показовим є те, що 20% батьків уявлення не мають, чим займаються діти у їхню відсутність.
– На жаль, досить часто діти приходять у цей світ непотрібними батькам, тому батьки не можуть ними займатися, їм простіше натиснути на кнопку телевізора, комп'ютера чи DVD і зробити вигляд, що їхня дитина розвивається, – пояснює батьківську байдужість психолог Черкаського обласного психоневрологічного диспансеру Лариса Мохнєва. – Багатьом дорослим вигідно, щоб їхнє чадо сиділо у своєму цифровому світі і не заважало їм займатися своїми справами, стосунками чи відпочинком.
«Цифрові» схильності памолоді з одного боку розвивають мислення, але з іншого калічать дітей як фізично, так і психічно. На переконання психолога Лариси Мохнєвої, у більшості випадків новітні технології шкодять розвитку підлітків. Лише частина дітей, які пішли у віртуальний світ, завдяки цифровим технологіям розвивають свої психічні та психологічні здібності. Ці діти згодом стануть найкращим прошарком молоді, вони розвиватимуть науку і технології. Проте більша частина дітей, яких поглинув цифровий світ, – звичайні користувачі. Вони не розвиваються всебічно, а проводячи багато часу у віртуальному спілкуванні, стають непристосованими до реального і самостійного життя. Такі діти отримують спотворену картину світу і втрачають навички спілкування.

Усе добре в міру
На думку директора Черкаського фізико-математичного ліцею Івана Плющая, у тому, що діти проміняли спортивні майданчики на цифрові технології, винне суспільство.
– Сучасному молодому поколінню часто ніде себе діти: спортивні майданчики зруйновані, секції – закриті, а за заняття у тих гуртках та секціях, які ще діють, часто просять чималу оплату, – обурюється педагог. – Натомість на кожному кроці у нас відкриваються генделики, та й придбати пиво чи цигарки для черкаських підлітків сьогодні не проблема.
Іван Плющай переконаний, що цифрові технології та Інтернет – дуже корисна і розвивальна річ. Чимало випускників та учнів фізико-математичного ліцею входить до списку найкращих юних інформатиків України. Але директор ФІМЛІ застерігає, що навіть хороша річ у руках нерозумної людини може перетворитися на зло. Хоча Інтернет – потужне джерело інформації, з якого сучасна дитина може дізнатися багато цікавого і корисного, водночас всесвітня мережа є джерелом розпусти, реклами еротики та порно, які в Україні провайдери Інтернет послуг не блокують, хоча мають таку технічну можливість.
Заступник головного лікаря з медичної частини Черкаської міської дитячої лікарні Клавдія Попко переконана, що сучасні діти часто забагато часу проводять за переглядом телевізійних програм, фільмів та за грою у комп'ютерні ігри. Якщо попереднє покоління черпало знання з книг, то сьогоднішнє з відеоряду.
– Комп'ютерні ігри мають дуже багато корисних функцій, у процесі таких занять розвивається пам'ять та увага дітей, моторна координація. Завдяки новітнім технологіям у сучасних дітей значно раніше розвиваються деякі операції мислення, – розкриває позитивні боки навчання через цифрові технології Клавдія Попко. – Але не можна забувати про норму, адже наднормове перебування за ком'ютером може позначитися на зорі, поставі та психічному здоров'ї дитини.
Завсідники віртуального світу страждають від зорової втоми, короткозорості, головного болю, нервових розладів, остеохондрозу, сколіозу.

Жодного дня без компа
За рекомендаціями лікарів, малюки віком 3-4 роки можуть проводити перед монітором не більше 20 хвилин на добу. Діти 6-7 років можуть займатися за комп'ютером не більше 30 хвилин на добу. Школярам дозволено працювати з комп'ютером 1-2 год. на добу, але з переривами через кожні 35-45 хвилин.

високу залежність бізнесу
від ставлення місцевої влади:
– Говорячи про сільську місцевість, ми чомусь забуваємо про такий достатньо новий напрям підприємництва, як сільський туризм. У питаннях розвитку сільського туризму тут багато чого залежить від позиції сільських рад. Як приклад хочу навести село Вергуни, де 1,5 року людині не дають змінити цільове призначення власної присадибної ділянки, щоб можна було нормально почати розвиток за програмою сільського туризму. Звичайно, можна взагалі нічого не міняти і навіть не ставати суб’єктом господарської діяльності. Але якщо дивитися глобально і мати стратегічний підхід до цього бізнесу, то рано чи пізно все одно доведеться цим займатися, адже слід забезпечити пункт харчування, подбати про нормальні умови розміщення туристів. Та 1,5 року сільрада робить усе, щоб це питання не вирішувалося. З яких причин – швидше за все, з особистих, адже законодавчих підстав для відмови немає.

надмірну кількість
дозвільних процедур для бізнесу:
– Є питання і до організації роботи дозвільних центрів та дозвільних офісів. Якщо подивитися на всі ті дозвільні процедури, які проходять у місті Черкаси, то, за приблизними оцінками громадських організацій підприємців, понад 70% дозволів узагалі не повинні існувати. Кожен, хто веде свій бізнес, зіштовхується з необхідністю проведення реконструкцій чи ремонтів тих приміщень, які він бере в оренду чи викуповує. Чомусь у Черкасах, щоб поміняти вікно, перефарбувати двері чи знести гіпсокартонну стінку, необхідно брати дозвіл у дозвільному центрі. Хоча державними актами було достатньо чітко визначено, що саме вважається самовільним переплануванням, а що – ні. Сьогодні лише той підприємець, що добре розуміється на законодавчій базі, може відстояти свої права.
Записала Тетяна ЄЩЕНКО

Як повідомляє “Молоде радіо”, черкаський гурт «На відміну від» випустив дебютний офіційний альбом, під назвою «Врубайся!». Гурт складається із двох хлопців, що називають себе Фріл і Чорний.
Шанувальникам хіп-хопу вони відомі численними виступами по Україні, перемогами на декількох великих фестивалях та випуском промо-альбому «Я Боюся Чебурашку». Саме «На відміну від» у 2006 році організували у Черкасах всеукраїнський україномовний хіп-хоп фестиваль «Макро-Мікро».
Гурт співпрацював із такими відомими українськими командами, як Вова Зі Львова, DaHok, “Похила Площина”, Highway тощо. З 27 червня диск «Врубайся!» можна придбати в магазинах Черкас або скачати в Інтернеті.
В альбомі 11 пісень. «На відміну від» стверджує, що хоча їхні пісні поки що не лунають по радіо, але їх уже можна почути як рингтони, наприклад, у маршрутці або на черкаському вокзалі.

необхідність розподілу
політичних і державних посад:
– Після кожних виборів відбувається певна ротація кадрів. Цей процес є всеохоплювальним по всій вертикалі влади, починаючи з центральних інститутів влади і закінчуючи районними адміністраціями. На жаль, не завжди на місця досвідчених перевірених кадрів приходять професіонали. Вже давно назріло питання про нову редакцію Закону України «Про державну службу», де необхідно обов'язково передбачити розподіл посад державних службовців на політичні та пересічні. Цим шляхом пішла вся Європа. Другий запобіжник від кардинальної зміни кадрів через політику – це оцінка на належному рівні роботи державного службовця. Наприклад, у європейських країнах звільнення будь-якого державного службовця тягне за собою великі виплати йому вихідної матеріальної допомоги і будь-який розумний керівник, перш ніж приймати рішення про звільнення, скорочення або реорганізацію, порахує, у які кошти це обійдеться його управлінню і з якими фінансами він після цього залишиться.

«прозорість» кадрових призначень:
– На жаль, не завжди призначення на посаду того чи іншого спеціаліста відбуваються достатньо прозоро. У деяких випадках застосовується чисто формальний підхід. А причина таких порушень криється у недосконалості чинного Закону «Про державну службу». На-приклад, там зазначено, що рішення про проведення конкурсу на заміщення вакантної посади повинно бути опубліковане у друкованому ЗМІ. Але при цьому ніде не вказано, які мають бути критерії вибору газети – чи це повинне бути видання з мільйонним тиражем, чи брошура рекламного характеру, де на енній сторінці маленьким шрифтом серед багатьох інших оголошень буде надруковане повідомлення про проведення конкурсу на заміщення тієї чи іншої посади. Посадовець уже виконав норму Закону – він опублікував оголошення, при цьому його вже не хвилює, чи читав його хтось. І буває, що за цим ховаються – формально дали оголошення, формально провели конкурс і в результаті на посаді не завжди маємо професіонала.

стан хабарництва:
– Корупції серед державних службовців однозначно не буде лише тоді, коли цей державний службовець дорожитиме своїм робочим місцем і тією заробітною платою, яку він отримує. Коли чиновник буде знати, що якщо він ту копійку візьме, а роботу втратить, то він ні за яких умов на це не піде. Такий механізм відпрацьований у всьому світі. Тому тримати голодного державного службовця чи економити на ньому – це не розумно і у підсумку вийде дорожче для держави. У 2008 році щодо 28 корупціонерів винесено рішення судів, а за п'ять місяців цього року – щодо 8 хабарників. Але у всіх цих справах ситуація неоднозначна, наприклад, із 28 торішніх справ із хабарництва після винесення рішення суду 10 осіб подали на апеляцію, і суд другої інстанції визнав їх невинними. Але ж не всі службовці подали на апеляцію…

кількість державних службовців:
– Багато політиків, щоб сподобатися своєму електоратові, говорить про скорочення кількості державних службовців. Але в усьому світі кількість державних службовців вираховують від загальної чисельності населення. Так, наприклад, у Німеччині цей показник складає 3%, у Великобританії – 3,5%, у США – 4%, у Франції майже 5%, то у нашій державі цей показник становить аж 0,5%! Тому говорити, що у нас багато державних службовців, щонайменше не коректно.
Підготував Михайло МАЛІНІН

Цих людей ми бачимо біля сміттєвих баків, вони жебрають на вулицях, ночують у теплотрасах та підвалах. Якщо раніше бомж міг прийти під браму обласного приймальника-розподільника, щоб переспати там у людських умовах, то тепер їх туди заборонено приймати повторно. І сьогодні ними вже справді майже ні-хто не займається. Іван Репетій, начальник приймальника-розподільника, розповідає про «інший світ», у якому, крім його установи, мешкають бездомні волоцюги.

– Іване Миколайовичу, якщо раніше десь “заводився бомж”, люди телефонували у міліцію, й його забирали до вас, а як тепер?
– Зараз теж забирають до нас, але, якщо протягом 3-ох останніх років він у нас уже був, картотеку на нього ми завели й особу встановили, тримати його тут не маємо права – його відпускають. Поки встановлюють особу (не більше місяця) – їх тут відмивають, підліковують, виводять паразитів. Тут вони не п'ють, тому долають потяг до алкоголю, “випірнають” із запоїв. Виходять новими людьми, з документами: іди, починай нове життя! На жаль, не кожен користується цим шансом, більшість береться за старе.
– Безпритульні та їх кількість якось змінилися за останні роки?
– Кількість тримається приблизно на одному рівні – приймаємо десь півтори-дві сотні за рік, проте контингент помолодшав. Якщо раніше це були здебільше люди за 50, то зараз, улітку, найстарший із наших клієнтів – 1954 року народження, а ось 19-30-річних – дуже багато. Суттєво зросла кількість бомжів-чоловіків.
– За великим рахунком, ніхто не застрахований від бомжацької долі, проте один переборює обставини, а інший – іде на дно. Може, їм просто треба хтось, хто підтримає й не дасть потонути?
– На Заході для них є доброчинні пункти, де їх лікують, щоб вони заразу не розносили, дезінфікують одяг, підгодовують. У Черкасах були неодноразові спроби створити щось таке для них, останній «проект» – притулок «Єдність» у приміщенні дитсадка. Ідея була хороша: їм роблять паспорти, вони живуть комуною в дитсадку, влаштовуються на роботи, самі облаштовують, ремонтують і утримують помешкання, поступово вибиваючись у люди. Проте не той це народ: були ті, хто не хотів працювати, влаштовував пиятики, бійки. Звісно, що звідти швиденько порозбігалися люди, які прагнули нормального життя. Залишився притон, з яким не зміг упоратися начальник, і відтоді нічого такого не роблять.
– На вашу думку, що варто було б зробити?
– Більшість цих людей – асоціальні, то я б пропонував збирати їх десь у поселеннях біля промислових зон, де вони могли б нормально жити й працювати, але щоб над ними була сувора дисципліна. Де б їх примусово лікували від інфекційних хвороб, аби вони не розносили заразу містом. Інакше з ними нічого не вдієш.
­­­
Працівники «швидкої» неохоче їдуть на виклик до бомжа: – смердить, хтозна на що хворий, а після нього цією ж машиною, не дай, Боже, дитину до лікарні везти, й не завжди є час для ретельної дезінфекції. Як зазначає лікар-фтизіатр обласного тубдиспансеру Алла Кондратьєва, саме серед бомжів найбільша кількість хворих на важковиліковний хіміорезистентний туберкульоз у заразній формі. Їх практично неможливо втримати в лікарнях чи примусити вживати ліки. Плюючи на тротуар чи ходячи в юрбі, вони, особливо зараз – улітку, наражають на небезпеку сотні людей.
У нашій країні бомж – такий самий громадянин, як і ми, з тими самими правами. Але ми також маємо право на захист проти інфекцій, на чисті під'їзди й нерозтельбушені сміттєбаки, на власну безпеку. Однак у злиденних країнах зазвичай ніхто безпритульними не займається. Наразі лави бомжів поповнюються бездомними ув'язненими, що вийшли за амністією, кожен десятий із яких хворий на активну форму туберкульозу. Бомжі молодшають. Та, проте, нікому до цього немає ніякого діла...
Ксенія ШАПОШНИК

Жителів міста Чигирина шокувала звістка про те, що серед білого дня нібито було викрадено з районної лікарні 2-річну дівчинку. Кілька днів жителі міста і району перебували у напрузі. Адже ще свіжа історія з викраденням 10-річного хлопчика у Донецькій області, якого намагалися продати на органи.

Історія 2-річної Жені, швидше, нагадує детективний серіал. За словами матері дівчинки, її за кілька днів позбавляють материнських прав, а саму дівчинку за рішенням служетелів Феміди забирають у невідомому напрямку.
Щоб з’ясувати, де перебуває дитина, ми звернулися до дитячої районної лікарні. Саме тут була дівчинка, коли судді вирішували долю її матері. Із лікарні дитину й забрали.
Згадує Валентина Дячишина, чигиринський районний педіатр:
– Мені зі служби зателефонували і сказали, що знайшовся опікун для цієї дитини. Опікун приїде за заявою, віддайте їм цю дитину.
У районній службі зі справ дітей запевняють: мати Жені постійно п’є, ні вихованням, ні доглядом за дитиною не займається. І навіть на очах у працівників служби била дівчинку. Тому чиновники вирішили діяти не зволікаючи. Поспіх у прийнятті рішення вважають доречним.
– Згідно із законом, діти-сироти і позбавлені батьківського піклування повинні бути влаштовані в сімейні форми виховання, – пояснює Аліна Гужій, начальник служби зі справ дітей Чигиринської рай-адміністрації.
Поспіхом рішення приймав і райсуд. Матір відразу позбавили батьківських прав, а дівчинку передали органам опіки сільської ради. Його голова на запитання про те, де тепер дитина, дав нечітку відповідь.
– Вона може перебувати зараз або у лікарні, або у Будинку маляти, – зауважив Владислав Міщенко, голова Тіньківської сільської ради.
Висловлює свою думку і мати дівчинки:
– Це вже не люди, хто її купив чи забрав, як там виходить, я не знаю. Але це жива дитина.
Жителі села провели збори на захист сім’ї. Кажуть, що це люди бідні, але порядні, дівчинку не ображали. Женя у батьків – єдина та пізня дитина. У селі навіть власну версію того, що трапилося, висунули: дівчинка гарна, її могли й купити.
Адвокат сім’ї Олександр Руденко готує документи на апеляцію і впевнений, що цілком можна порушити кримінальну справу:
– Є інші родичі дитини, яким має бути передана дівчинка у разі, якщо батьків позбавили батьківських прав. У цьому випадку дитина має бути передана іншим родичам.
І тільки черкаські чиновники зі служби опіки та всиновлення розвіяли чутки: дівчинку дійсно забрали за тимчасовою заявою майбутні прийомні батьки. Це люди забезпечені. Женя – вже друга дитина, яку вони хочуть узяти у свою сім’ю.
Завідувачка служби всиновлення та опіки Галина Босюк показала дівчинку: вона жива і неушкоджена.
Поспілкуватися з людьми, які оформили опікунство над дитиною, не вдалося. Долю дівчинки має вирішити апеляційний суд. А поки жителі села відправили телеграму Президентові, прем’єрові та Верховній Раді із проханням відновити справедливість.
Борис ГРОМОВ

У кожному народі прийнято розповідати дітям казки. Вони веселі й сумні, довгі і короткі, з підтекстом і без. Що-правда, сучасні дослідження в галузі психології встановили: всі казки мають підтекст, який і впливає на підсвідомість слухачів. У цьому разі – дітей. І від того, які своїй дитині ми розповідаємо казки, залежить, чи буде вона у житті переможцем, чи ні, чи легко буде даватися просування у кар’єрі, чи ж буде змушена постійно за все боротися і рано посивіє. Улюблені казки також впливають на те, якого супутника життя в майбутньому дитя собі вибере і чи буде з ним щастя у коханні.

Казки – це команди
для підсвідомості
Щоб зрозуміти механізм впливу казок, потрібно розглянути самоструктуру нашої психіки. Вона складається зі свідомості та підсвідомості.
– Причому якщо підсвідомість – це тільки 5% нашої психічної діяльності, то 95 припадає на підсвідомість, – говорить черкаський психолог Інна Лєхова. – Звідси випливає однозначний висновок, який шар психіки чим керує і чи вільна людина у своєму свідомому виборі, чи ні (недарма у Біблії сказано: «Не у волі людини шлях її, не у владі того, хто йде, давати напрямок стопам своїм»).
Так ось, якщо свідомість мислить цифрами, словами, поняттями, то підсвідомість керує образами, метафорами. І якщо ми хочемо впливати на глибинний бік людини, то повинні апелювати порівняннями, історіями, прикладами, а не доказами глузду. Недарма в ериксонівському (прихованому) гіпнозі одним із прийомів спрямувати людину до бажаного результату є розповідь якоїсь історії, де б головний герой робив потрібну дію.
Наприклад, щоб викликати у людини спрагу, їй розповідають, як певна особа довго йшла пустелею. Запас води у неї давно закінчився, у роті все пересохло, язик ніби здерев’янів. І всі думки мандрівника були спрямовані на те, як би йому дістатися до живильного джерела. Уява малювала чистий струмок і чашку смачного чаю, кухоль холодного пива, свіжу каву в кавоварнику і просто банку березового соку. Якщо продовжити вимальовувати таку сцену далі, у будь-якої людини мимоволі виникне думка, що непогано було б і собі випити чашку чогось живильного.
Так само роблять і казки. Дитина слухає їх і підсвідомо ототожнює себе з головним героєм. Починає у своїй уяві жити його життям, перейматися його думками, діяти, як він. Одним словом, дитя на якийсь час стає Іваном-царевичем, Алі-Бабою, Міккі-Маусом або ж Іванком-дурником.
Чому тільки у слов’ян
дурням щастить і чому дурні керують країною
Усе просто, тому що тільки у слов’янських народів персонаж, якому найбільше щастить, є водночас і найбільш дурним. Щоб не бути багатослівними, коротко нагадаємо, чим програмують мами-слов’янки своїх дітей.
Значить, слухає дитина, у чоловіка було троє синів. Двоє розумних, а третій – дурень. І це мовою психіатрії, якщо не цілковитий ідіот, то щонайменше імбецил чи олігофрен. До того ж – дармоїд: у російських казках часто розповідають, що всі працюють, а Іванко постійно намагається від спільних справ відійти. Ще б пак, справжніх дурнів робота любить (таких приказок немає більше у жодного народу на землі).
Тут з’являється наступний елемент спільнослов’янського менталітету – поняття, яке не культивується в жодній іншій культурі. Це феномен ХАЛЯВИ. У нас же він своєрідний релігійний постулат, навіть якщо несе в собі деструктивні для особистості наслідки. «На халяву й оцет солодкий», – одна ця приказка чого варта.
У казках образи халяви дуже красномовні і різноманітні – це скатертина-самобранка, чоботи-скороходи, килим-літак, піч, яка сама їде, тощо. Спільною рисою всіх цих предметів є те, що такі магічні інструменти дають їхньому власникові можливість отримувати бажане, не докладаючи для цього жодних зусиль. Так би мовити, на халяву.
І, продовжує брати до уваги підкірка мозку дитини слова матері, Іванко-дурник цією самою халявною «мрією ідіота» заволодів. Зауважте, не заробив, не вистраждав, а заволодів. І тут уже психічно хвора уява головного героя розігралась: переворот у країні зробив, царівну-жабу (справжнього перевертня) за дружину взяв. З її батьком погано вчинив (аналог дійсності – розстріл царської сім’ї чи табору ГУЛАГу, де перевиховувалася вся блакитна кров). Проте в казках про те тільки натяк. Не зазначено також, як керував країною Іван-дурник, який став президентом (говорячи сучасною мовою). Мовляв, на цьому казці кінець, а хто слухав – молодець. Візьміть до уваги, що казці – КІНЕЦЬ. Повний... Що й підтверджено багатовіковою історією як Росії, так і України, країн, громадяни яких до ладу ніколи не жили і нерідко мали очільниками в країні іванів – якщо не дурнів, то самодурів і деспотів.

Чому американці тримають світове панування,
але ніколи не будуть по-справжньому щасливими
Тут усе просто, оскільки американці – це не окрема нація, а цілий конгломерат, загальнотиповими казковими архетипами в Америці є персонажі мультфільмів та коміксів (казок по-американськи).
Найсильнішим казковим фактором американської культури є так званий хепі-енд (щасливий кінець). Це коли навіть найглобальніша і безвихідна небезпека закінчується для героя сприятливо. Така тенденція дуже важлива для розуміння, чому американці тримають світ у шорах: вони просто запрограмовані на хепі-енд. Цей оптимістичний позитивний архетип дуже глибоко проник у психіку американців і створив певну позитивно налаштовану націю, яка й тримає в кулаці весь світ.
Тепер про те, чому американці ніколи не будуть по-справжньому щасливими. Річ у тім, що в усіх їх коміксах, мультфільмах і фільмах герой постійно бореться, конфліктує (за свою американську мрію, за пригнічений страшними джокерами народ, проти Чужих і Хижаків, фреді крюгерів і повсталих із пекла). Масова підсвідомість закріпила й фінал американського хепі-енду – купа трупів, напівживий і, можливо, каліка на все життя. І в цьому вся «американська мрія» і весь «щасливий кінець».
Чому в японців
культ самогубства?
Мабуть, у світі немає більш сумних казок, ніж у японців. Часто головний герой залишає цей світ у якомусь альтруїстичному пориві – заради коханої, заради батьківщини й імператора, заради якоїсь високої мети. В Японії існує навіть своєрідна естетична концепція, згідно з якою поразка вважається більш вигідним вчинком, ніж перемога. Головний герой тому і стає головним, що жертвує всім, що у нього є заради спільного блага.
Чому так склалось? Тому що здавна на японських островах дуже суворі природні умови, людям доводилося постійно боротися з цунамі, землетрусами, ураганами. А головне – намагатися вижити в міжусобних війнах.
Японці швидко зрозуміли, що якщо не жертвувати малим, то не врятуєш велике. Ось і почали прославляти у своїх казках та легендах людей, які жертвували собою заради спільних інтересів. Навіть зараз, коли Японію вважають найбільш високорозвиненою у технічному плані країною, щороку дуже багато закоханих зводить рахунки з життям у тих ситуаціях, де російські чи українські пари просто взяли б в облогу супротивника «по матері», що заважає їхньому сімейному щастю, чи пішли б жити на квартиру, взяту у винайм.

Учіть дітей
на німецьких казках
За нашими спостереженнями, саме слухаючи німецькі казки, дитина може взяти для себе максимум користі. У німців головний герой досягає бажаного через творчу, але наполегливу працю, робить висновок психолог Наталія Поліщук. Герой німецьких казок – дисциплінований, уміє чекати, вольовий, але водночас гнучкий і з легкістю пристосовується до змін обставин. Закінчення німецьких казок практично завжди оптимістичне.
Українським батькам можна і самим вигадувати казки за вказаними позитивними шаблонами – зі своїм, чисто українським фольклором, колоритним змістом. Можна навіть додати елемент чисто слов’янського везіння. І, можливо, вирощене на таких казках покоління зробить Україну по-справжньому хорошою для своїх громадян і передовою у світі країною.
Данило ПРОТАС

25 років після останнього дзвоника випускники 7-ої черкаської школи вирішили відзначити оригінально. Вони не просто прийшли у рідну школу, а зібрали всіх своїх учителів і влаштували свято випускного саме для них.
Усі педагоги вже на пенсії, в школі працює тільки піонервожата. На зустріч учителі їхали з Росії, з інших міст України. Радо прийшли й ті, хто живе у Черкасах, адже нині бачаться вони зі своїми колишніми колегами та учнями рідко. На зустріч завітав навіть колишній директор 7-ої школи – 86-річний Павло Задувайло, який пропрацював у закладі 45 років.
Зустріч учнів та учителів організували Ірина Дем'яненко та Людмила Литвин. Ірина зараз працює тамадою, тому вела зустріч і за-прошувала колективи на концерт. Учителям і випускникам накрили столи в актовому залі школи. Після концерту учні та вчителі згадували кумедні випадки зі шкільного життя – як збирали брухт та макулатуру. 25 років тому хлопці приносили на шкільне подвір'я люки із теплотрас, які вчителі потім повертали на місце.
– Треба бути вчасно вдячними. Якщо ви зробили комусь добро – забудьте. А якщо хтось зробив добро вам – будьте вдячні своєчасно. Будьте вдячні своїм батькам, – давав напуття колишнім учням директор Павло Задувайло.
– У нас чудові вчителі – таких тепер вузи не випускають. А ми – звичайні люди. Серед нас немає крупних бізнесменів або політиків, – говорить Ірина Дем'яненко. – Ми живемо в одному місті, але бачимося рідко. Тому вирішили, що необхідно зустрітися усім.

Диво-ікона з'явилася на Черкащині. У селі Нечаївка Черкаського району на зрізі яблуні проявився образ Спасителя. Раніше на іншій сухій гілці, але з цього ж дерева проявлявся образ Богородиці. Перед цим місцевому жителю Дмитрові Ткаченку, на подвір'ї якого і росте яблуня, було видіння Божої Матері у місцевому храмі Різдва Пресвятої Богородиці.
Богородиця двічі являлася чоловікові. Дмитро переконаний: вона звернулася через нього до всіх із порадою створити її ікону та провести Україною молитвенно-покаянний хресний хід від Нечаївського храму до Києво-Печерської лаври. Спочатку Дмитро побоювався навіть розповідати односельцям та священнослужителеві про свої видіння. Думав, що глузуватимуть. У видінні Богородиця сказала Дмитрові Дмитровичу зрубати гілку, що чоловік і зробив. Це виявилося не-легкою справою. Суху гілляку він пиляв хвилин сорок. Чоловік зізнається: працювати було настільки важко, неначе він різав не по дереву, а по металу. Після такої процедури на зрізі і з'явилася червона пляма, що зовні дуже нагадувала кров, потім хрест і образ Богородиці… Далі було створено ікону, про яку у явленні і прохала Божа Матір. Нині залишається дати їй ім'я. Поки іконостас планують назвати «Покаянна».
Цього літа Дмитрові явився вже сам Спаситель. Так на новому зрізі проявився його образ. У це диво чоловік теж спочатку не повірив. Житель села Нечаївка розповідає: «Як тільки побачив – упав на коліна і молився. Скільки – не пам'ятаю… Годину, а може, і дві…» Чоловік згадує, що Спаситель звернувся із проханням нарешті дати іконі Божої Матері ім'я, а також організувати новий хресний хід.
Отець Олександр (Українська православна церква) згадує: «Цю ікону у дереві вже побачив і сам митрополит Черкаський і Канівський Софроній. Він її визнав і благословив…»
Дмитро Ткаченко впевнений: ця ікона допоможе не лише вилікувати душі та тіла людей, а й повернути віру у Всевишнього. Нині до двору Дмитра Дмитровича приходять помолитися та набрати свяченої води чимало парафіян із різних куточків України. Вони теж вірять у чудодійну силу диво-ікони і вже готові йти у новий хресний похід за велінням Всевишнього.
Аліса Черкаська

посилення тиску
на підприємців:
– Брак надходжень до державного бюджету змушує владу шукати ресурси для його поповнення – і тому контролювальні органи нині зачастили до підприємців. Візити, щоправда, вибіркові. Великий бізнес має серйозний захист, тому основний тягар падає на малий та середній бізнес, який починає лихоманити від перевірок. Підприємців перевіряє не тільки податкова, яка заохочує сплачувати податки наперед, а й податкова міліція, управління боротьби з економічною злочинністю, управління із надзвичайних ситуацій, управління з питань захисту прав споживачів, санстанція, антимонопольний комітет тощо. Так, нині Кабмін пообіцяв підприємцям накласти мораторій на позапланові перевірки. Але навіть припинення на певний час перевірок не знімає основної проблеми – страху та подекуди відвертої неготовності підприємців до візиту «ревізорів».

що можна протиставити
тискові:
– Не секрет, що підприємці намагаються вирішити питання з перевіряльниками, «домовившись». І цим вони вже ставлять себе поза законом. Проте є інший шлях, який дозволяє вирішити питання у рамках закону, – саме цим і займається Спілка підприємців малих, середніх та приватизованих підприємств України. Консультацію з приводу юридичних питань спілка надає безкоштовно. Також ми проводимо семінари та тренінги для підприємців, де навчаємо їх, як правильно спілкуватись із перевіряльниками. Для того, аби озброїти підприємців знаннями, нині черкаське регіональне відділення спілки готує проект «Біржа знань».
Ми не говоримо про те, що слід уникати перевірок чи намагатися «домовитися» із перевіряльниками. Ми говоримо про цілком легальні способи спілкування із контролювальними органами – часто це елементарні поради, про які люди просто забувають.

як діяти, коли до вас
приходить перевіряльник:
1. При плановій перевірці підприємець має за 10 днів отримати попередження про її проведення – лист про планову перевірку.
2. Представник контролювального органу має пред'явити своє посвідчення.
3. Перевіряльник має обов'язково пред'явити направлення на перевірку. У направленні мають бути:
мета перевірки;
дата;
підпис керівництва;
печатка контролювального органу.
4. Перевіряльник має зареєструватись у книзі перевірок підприємства, де вказує дату проведення перевірки, її мету, назву організації, яка здійснює перевірку, та власні дані – прізвище, ім'я та по батькові.
Запам'ятайте: якщо хоча б один із пунктів у оформленні документів, які пред'являють перевіряльники, буде відсутнім, підприємець має право не допустити представників контролювального органу до перевірки.
5. І головне – щоб ви не почували до перевіряльників, не проявляйте агресії. Спробуйте поставити себе на місце перевіряльника – адже людина перебуває на роботі так само, як і ви. Поводьтеся підкреслено коректно, запропонуйте йому сісти, каву чи чай. Невимушений початок розмови дасть вам змогу опанувати себе. Адже головна проблема кожного підприємця під час візитів перевіряльників – це страх.
Де довідатись більше:
Черкаське регіональне відділення Спілки підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України,
тел. 55-30-11, 8 (063) 268-87-14, e-mail: spd_kav@mail.ru
Підготувала Катерина Лебєдєва

– Першими будуть представлені у місцевих газетах власники нічних клубів «Міленіум» та «Ультра». Керівників цих закладів час оголошувати у розшук, оскільки на наші виклики і приписи вони не реагують. Тим часом їхня рекламна продукція з'являється по всьому місту, – розповідає заступник директора департаменту муніципальної інспекції Черкаського міськвиконкому Ольга Швець. – Також ми не можемо знайти порозуміння і з Палацом культури «Дружба народів», оголошення про концерти у ньому також прикрашають усі стовпи та паркани міста.
Проте поки що мерія нічого не може запропонувати для розміщення оголошень і реклами, окрім місцевих ЗМІ, рекламу у яких необхідно оплачувати, зупинок громадського транспорту, обладнаних відповідними дошками, та дощок біля під'їздів житлових будинків. Наразі у міськвиконкомі розробляють проект зовнішніх рекламоносіїв та визначають місця їх розташування, але це лише проект, над яким триває узгоджувальна робота.
Тетяна МАРТИНОВА

«Черкасиводоканал» через гучномовець оголошує прізвища боржників у дворах житлових будинків нашого міста. Так комунальне підприємство піднімає рівень оплати за надані ним послуги.
Комунальне підприємство «Черкасиводоканал» завжди відзначалося оригінальними методами боротьби зі своїми боржниками. Чого лише варте перекриття каналізації злісним неплатникам так званими «тарганами» – пристроями, завдяки яким без доступу у квартиру боржника комунальники перекривають каналізацію зондом, який просовують по стояку знизу вгору, і блокують у потрібному місці відвід каналізації у квартиру боржника.
Віднедавна комунальне підприємство озброїлося двома автомобілями з гучномовцями, які їздять містом і виголошують прізвища боржників у кожному житловому будинку. Новий метод боротьби, за словами директора «Черкасиводоканалу» Сергія Овчаренка, уже дав перші результати.
– Незважаючи на економічні негаразди і те, що тисячі черкащан втратили роботу, рівень сплати городянами за надані нашим підприємством послуги становить 95-97%, – ділиться відомостями Сергій Овчаренко. – До списку боржників потрапляють люди, які більше трьох місяців не сплачували за водопостачання та водовідведення. Сума їхнього боргу постійно збільшується, і ми розуміємо: якщо не простимулюємо їх, то потім буде дуже складно покрити заборгованість.
Зазвичай після публічного оголошення черкащани приходять, аби реструктуризувати чи заплатити борг. Проте, якщо з боку абонентів немає жодної реакції, їм перекривають каналізацію. Поновити водовідведення коштуватиме 350 грн. плюс повна сплата заборгованості. Кожного дня у Черкасах від каналізації від’єднують 3-5 боржників.
Тетяна МАРТИНОВА

Міський голова Сергій Одарич, як і обіцяв, узявся звільняти начальників ремонтно-експлуатаційних управлінь нашого міста. Першим під гарячу руку мера потрапив начальник РЕУ-2 Анатолій Продайвода.

Начальника РЕУ-2 Анатолія Продайводу було звільнено за результатами перевірки контрольно-ревізійного відділу департаменту бюджетної політики, а матеріали перевірки передані до правоохоронних органів.
На сесії міської ради Сергій Одарич звинуватив Анатолія Продайводу у тому, що лише утримання його автомобіля коштувало ремонтно-експлуатаційному управлінню 40 тис. грн. на рік. За документами РЕУ-2 освоїло на ремонт під'їздів 800 тис. грн. Ремонтні роботи кожного під'їзду обходилися РЕУ по-різному: у 75, 68, 58 тис. грн., тоді як для ремонту одного пі-д'їзду дев'ятиповерхового будинку, на переконання міського голови, достатньо 9 тис. грн. Ремонтні роботи, згідно з документацією ремонтно-експлуатаційного управління, виконувала підрядна організація, засновником якої є сам начальник РЕУ-2 Анатолій Продайвода, а виконавчим директором – його донька.
Звільнивши Продайводу, того ж дня мер призначив керівником РЕУ Олександра Риджаніча, який до цього працював заступником директора комунального підприємства «Черкасиелектротранс».
У майбутньому мер планує реформувати та реорганізувати житлово-комунальну галузь нашого міста. Зокрема об'єднати сім черкаських ремонтно-експлуатаційних управлінь у три: РЕУ «Митниця», РЕУ Придніпровського та Соснівського районів.
– Простіше утримувати трьох директорів, ніж сімох, трьох головних бухгалтерів, ніж сімох, трьох секретарок... Скорочення робітничих професій – слюсарів, двірників, диспетчерів, прибиральниць – не передбачається, – заспокоїв працівників РЕУ мер. – Під час реорганізації РЕУ мова йтиме про скорочення саме адмінперсоналу, а це у подальшому може позначитися на рівні квартплати. Адже рівень накладних витрат, куди входить заробітна плата керівництва РЕУ та утримання амінприміщень, складає у структурі тарифу на квартплату 30-35%.
Міський голова пообіцяв колективу ремонтно-експлуатаційного управління №2, що жоден їхній працівник не буде звільнений – за умови, що він не брав участі у фінансових махінаціях.
Тетяна МАРТИНОВА

якою передбачила 22 млн. грн. на завершення у 2009 році ремонтно-реставраційних робіт та створення музейної експозиції Шевченківського національного заповідника «Будинок-музей Т.Г. Шевченка» у Каневі. Також 6 млн. грн. буде перераховано Черкаській об-ласті на забезпечення лікування хворих на цукровий діабет.

Членами Ради стали лисянський селищний голова Олександр Вельбівець, водяницький сільський голова (Звенигородський район) Володимир Мовчан, моринський сільський голова (Звенигородський район) Сергій Приходько, мельниківський сільський голова (Чигиринський район) Анатолій Хоменко і русько-полянський сільський голова (Черкаський район) Андрій Шапран.

Підприємство обладнане повністю автоматизованою лінією зарубіжного виробництва, яку здатні обслуговувати два десятки робітників. Спеціально під це виробництво було збудовано двоповерхове приміщення, проведено попереднє технологічне навчання робітників. Практично в день відкриття завод відразу ж розпочав виробництво продукції, зважаючи, що його власникам вдалося забезпечити пакет замовлень на 40%.