Олександр Богуславський: «Проблема хірургії – не в грошах, а в кадрах»

Щороку тисячі черкащан на межі між життям і смертю потрапляють до хірургічних відділень лікарень. Що оперують найчастіше та які особливості черкаської хірургії, розповідає обласний хірург Олександр Богуславський.

– Що вас спонукало стати хірургом?
– Років у п'ять у Золотоноші, граючись на подвір'ї дідуся й бабусі, я знайшов у сараї набір трофейних хірургічних інструментів. То мій далекий родич, який усю війну відстояв за операційним столом у медсанбаті, проходивши з частиною містом, лишив його. Тоді я навряд чи замислювався про порятунок життя та інший альтруїзм, і стати хірургом захотів тому, що мене просто зачарували гарні, блискучі інструменти.
– Як ваша сім'я ставилась до вашої роботи?
– Родина завжди з розумінням ставилася до того, що моя робота займає все життя. Я оперував у вихідні, ночами, у свята та вдячний їм, що мене розуміють і сім'я є для мене надійним тилом.
– Чи згодні ви, що наші хірурги – кращі за закордонних, просто в нас умови гірші?
– Якщо західного хірурга поставити в наші умови праці, то цілком можливо, що якість його роботи погіршиться. Проте добре працює той, хто справді працює. Я вчився в таких. Першим моїм учителем в інституті був чудовий хірург Сергій Молоков. У геніального хірурга Олексія Глассона, що тоді очолював відділення легеневої хірургії і одним із перших у Союзі провів операцію на легенях, я вчився тонкощам справи. Коли в Черкасах відкрилась лікарня швидкої допомоги, там моїм керівником був Валентин Янюк, що приїхав із Волині. Я й донині щодня згадую його, бо то мій учитель, відтоді я не зустрічав кращого колеги, хірурга. Ми успішно оперували без апаратури, яку маємо нині, старим інструментарієм, але мали чудові результати роботи. Тож головна проблема сучасної хірургії – не тільки у відсутностності грошей чи техніки, а насамперед у відсутності кадрів.
– Чому молодь зараз не бажає йти в хірургію?
– Це висока відповідальність при низькій оплаті. В області зараз 20% хірургів пенсійного віку, а молодої зміни немає. Чимало тих, хто нині вчиться на хірургів, не йде ними працювати. Престиж спеціальності “хірургія” падає. Буває, когось із моїх колег звинувачують у тому, нібито він «зарізав» пацієнта, зробив щось не так. Людині властиво шукати крайнього. А хто крайній? Той, хто оперував! У нас із тисячі прооперованих за рік помирають одиниці, але люди пам'ятають саме такі випадки і лишають поза увагою життя тисяч хворих, які були врятовані. Так влаштована людина: погане помічає, а хороше сприймає як належне.
– Які проблеми найактуальніші для хірургії Черкащини ?
– Це переважно стани, об'єднані терміном «гострий живіт», –серйозні запальні процеси органів черевної порожнини. Люди помирають від гострого апендициту, якщо невчасно звернуться до лікаря. Зволікання – це смерть і при перитоніті, ущемленні грижі, непрохідності кишок.
Нагально стоїть проблема гострих панкреатитів – хвороби підшлункової залози вийшли в українській хірургії на друге місце після гострого апендициту. Багатьох пацієнтів обласного центру з лікування хвороб підшлункової, який існує на базі хірургічного відділення обласної лікарні, хвороба спіткала через зловживання алкоголем та жирною їжею. Камені в жовчному міхурі також призводять до гострого панкреатиту. А це хвороба вкрай важка, і смертність від неї, за даними світової статистики, сягає 50%.

– Часто «витягаєте» безнадійних?
– За всіх беремося, бо медичні прогнози – це лише припущення. Був пацієнт після ДТП: тяжка черепно-мозкова травма, багато переломів з ушкодженнями внутрішніх органів, велика крововтрата. Все одно «витягли», вижив. Для лікаря боротьба за життя пацієнта є запорукою успіху навіть тоді, коли, здається, боротися немає сенсу. Так, кілька років тому до нас привезли молоду смілянку, у якої майже повністю розплавилася, змертвіла підшлункова залоза. Їй зробили чотири операції, жінка одужала, і щороку ми отримуємо від неї листівки на свята...
– Що нового впроваджено в обласній хірургії за останні роки?
– Суттєвий крок уперед – лапороскопічна техніка: операції з невеличким розрізом, після яких пацієнт за тиждень виходить на роботу. Раніше лише на десятий день знімали шви і ще місяць люди були на лікарняному. Так видаляють жовчний міхур, оперують гінекологічні хвороби. Лапороскопи є в міських лікарнях Черкас, Умані, Золотоноші. У нас в обласній лікарні є відділення ангіоренгенхірургії, співробітники якого надають нам велику допомогу в лікуванні кіст та гнійних процесів печінки й підшлункової. Рентгеном «бачать» нагноєння, а голкою видаляють уміст і вводять ліки. Останні півроку широко впроваджуємо ендоскопічні методи видалення каменів, що перекрили жовчний проток. Черевну порожнину не розрізають, а дають хворому ковтнути зонд із міні-камерою, через ту камеру бачать, де застряг камінець, і дістають його через кількаміліметровий надріз.

ДЕ ЗНАЙТИ ДОПОМОГУ

– Хочу скористатися нагодою, – каже Олександр Маркович, – і як завідувач хірургічного відділення обласної лікарні звернутись до черкащан. Якщо ви потребуєте хірургічної допомоги і чомусь не можете отримати кваліфіковану консультацію чи оперативне лікування за місцем проживання, я запрошую вас до консультативної поліклініки обласної лікарні чи до нашого відділення. Відповідь на ваші запитання можете отримати безпосередньо у головного хірурга за телефоном 45-43-81 або у відділенні хірургії обласної лікарні за телефоном 45-43-64.

Ксенія ШАПОШНИК

Залишити коментар

Ваше повідомленя