Брат зарубав брата?

zakon999@ukr.net

067-47-08-392

«У криниці лежить чоловіче тіло», – таке повідомлення надійшло у чергову частину Звенигородського райвідділу міліції. Оперативна група швидко приїхала на місце – одне з сіл району.

Сморід стерва приніс вітер

Криниця виявилася покинутою. Розташована вона була у такому ж закинутому місці: поряд – напіврозвалений будинок, усе навкруги дуже заросло бур'яном... Труп знайшли випадково: жінка, яка сапала на близько розташованому городі, відчула специфічний запах стерва. Селянка не стала сама йти роздивлятись, звідки вітер приніс сморід. А пішла і розповіла іншим жителям хутора, серед яких була і мати, як потім з'ясується, убитого Славка (крім даних коментаторів, усі імена у матеріалі змінено з етичних міркувань).

Сам колодязь був закиданий гіллям. Це було дивним. Адже час від часу селяни набирали звідти воду для господарських потреб. І маскувати криницю було, м'яко кажучи, ні до чого. Однак запах стерва, яким буквально несло звідти, доводив зовсім інше...

Момент, коли труп витягли, вразив всіх: тіло було без голови... Незважаючи на це, оперативники за специфічним татуюванням на правому плечі впізнали потерпілого. Це був місцевий чоловік, який прославився досить невгамовним та конфліктним характером. Згодом, коли з того ж місця викачали воду, працівники Міністерства надзвичайних ситуацій витягли і відтяту голову потерпілого...

Психічно хворий гуляв із ножем у руках

Відразу ж намітилася підозра і щодо ймовірного вбивці – Михайла, його брата по матері.

Останній вів досить специфічне життя. Кілька років тому він лікувався від психічного розладу. Лікування особливого результату не дало. І хоч гострі прояви хвороби все-таки були зняті, до повного одужання чоловікові було ще далеко. Жити він любив не у будинку, а у землянках – своєрідних земляних схованках, які виривав власноруч. Їх у околицях хутора було немало. Харчувався він часто звичайним риболовним уло-вом. Нерідко збирав, де міг, брухт, який здавав на пункті прийому у Вільшані: там його знали добре. Любив Михайло влаштовувати собі лежанки у залишених господарями напіврозвалених будинках. Там же неоднократно розпалював багаття та готував собі, що Бог пошле... Взагалі, спосіб життя його важко було назвати осілим. Останнім часом його ніхто з односельців не бачив. Тому міліція і розгорнула широку мережу пошуку.

Шукали обережно. Річ у тім, що років шість тому Михайла вже затримували. Тоді він, будучи у збудливому стані, кинувся з горища на дільничного. Причому у руках психічно хворого на той момент була сокира. На щастя, міліціонер не постраждав. Після того Михайла довго лікували. Із спецлікарні його випустили лише нещодавно: очевидно, лікарі вважали, що він для суспільства вже безпечний... Після того у нього з'явилася звичка ходити по селу з ножем... Зовні він був середнього зросту, досить жилавий. Статурою нагадував тренованого футболіста. Тому проблем, навіть без ножа, міг накоїти серйозних. А зв'язуватись із хворим на голову ніхто з сільських чоловіків не поспішав...

Хвора голова, але хитра

Після виявлення трупа Славка Михайло кудись зник. Аби знайти хворого, оперативникам довелося полазити по всіх землянках та копанках, позазирати у закинуті будинки та понишпорити по їхніх горищах. У багатьох місцях опери зустрічали сліди нещодавнього перебування Михайла: то натраплять на залишки вогнища, то на купу сіна та ганчір'я, що слугувала зниклому своєрідним ліжком... Зважаючи на суспільну загрозу, яку представляв хворий, по всіх тих місцях були влаштовані засідки. І ось оперативник, який чергував на краю села, зателефонував начальникові пошуковців і сказав, що тільки-но повз нього пройшла людина, яка за описом схожа на розшукуваного.

Оперативники розрахували, що перехоплять цю людину трохи далі. Але чоловік як у воду канув... Кинулися шукати – нема... Тут начальникові пошуковців телефонують і кажуть, що в одній із закинутих хат хтось запалив сірника і тут же його загасив... Усі кинулися туди. І дійсно – Михайло був там. Тільки не у хаті, а на її горищі. Зважаючи на його фізичні дані та неадекватність психіки, оперативники були готові до всього.

Психічно хворий мирно спав, закутавшись у сіно та старе простирадло. Біля нього лежало кілька ножів, а безпосередньо біля лаза вниз стояли вили. Скористатись заготованою зброєю Михайло не встиг. Тому його затримання не стало для оперативників серйозною проблемою.

Нездорова психіка – злопам'ятна

Попереднє розслідування вбивства дало таку картину трагедії. Славко був досить безцеремонним чоловіком. Поміж односельчан він характеризувався як людина жорстка та агресивна. Особливо, коли вип'є. А випити Славко любив. Стосовно свого розумово неповноцінного брата він теж не церемонився: любив поглузувати з Михайла, нерідко навіть відверто познущатися. Дехто з односельців був свідком, коли Славко, користуючись розумовою неповноцінністю брата, примушу-вав його по-собачому гавкати, робити інші образливі речі, аби посмішити співпляшників... Михайло – дурень дурнем, а те, що з нього кепкують, розумів добре. Але відкрито протидіяти більш сильному братові по матері, мабуть, боявся.

У день же нещастя Славко випив та заснув. Поряд був Михайло. Міліція припускає, що, побачивши свого кривдника у такому стані, психічно хворий ураз згадав усі образи та знущання, через які пройшов із вини брата. Потім Мишко взяв у руки сокиру та привів свій вирок у дію... Про те, що все було саме так, свідчать рани, які експерти дослідили на потерпілому: здавалося, що всі тілесні ушкодження (а їх було досить багато) були нанесені у стані безконтрольної люті та ненависті...

Нині щодо цієї справи призначено дев'ять експертиз. Одна з них (психіатрична), швидше за все, визнає Михайла неосудним. А отже, висловлює свою думку тимчасово виконуючий обов'язки начальника Звенигородського РВ ГУМВС Григорій Січкар, пройшовши певний курс лікування, цей чоловік знову гулятиме по рідному хутору. І, можливо, знову з ножем...

КОМЕНТАРІ ТА ФАКТИ

– Якщо у ході слідства підтвердиться причетність Михайла до вбивства брата, – вважає психотерапевт черкаського приватного кабінету «Здоров'я плюс» Григорій Ситенко, – то це буде вже другий випадок за останні роки, коли психічно хвора особа у стані загострення хвороби посягає на людське життя. Перший мав місце десь років два тому. Тоді шизофренік син розбив батькові голову та з'їв його мозок. На мій погляд, убивство брата скоїв не Михайло, а його хвороба. У нього, очевидно, була певна параноя, він відчував небезпеку для себе. У його розумінні Михайло захищався. Проте відсоток пацієнтів, які несуть безпосередню загрозу оточенню, незначний. Агресію може викликати насамперед параноя переслідування, коли хворий захищає себе від переслідувачів, або манія переслідування «голосів», які наказують хворому, що він повинен зробити. У певних пацієнтів, особливо тих, які досі не перебували на психіатричному обліку, зриви спрогнозувати неможливо. Але симптоматика завжди є, важливо її помітити і вчасно звернутися по медичну допомогу. В останні роки в Україні та світі спостерігається тенденція до зростання кількості тяжких суспільно небезпечних дій психічно хворих, спрямованих проти життя та здоров'я інших осіб. За даними деяких дослідників, частка тяжких агресивних дій у структурі правопорушень, скоєних неосудними психічно хворими, може становити від 45 до 75% випадків, з яких більше половини складають убивства, спроби вбивства або тяжкі тілесні ушкодження. Останні нерідко мають летальні наслідки.

Найчастіше психічно хворі виявляють жорстоку агресію до осіб із найближчого оточення, як правило, до членів своїх сімей. Спрямованість тяжких агресивних дій проти членів родини сягає понад 80% випадків із високою імовірністю загибелі потерпілих. Психічний стан депресивного хворого може бути небезпечним для його оточення, оскільки він здатний вчинити не тільки самогубство, але і перед цим убити своїх близьких (дітей, батьків) – так званий розширений суїцид.

Про ймовірні ознаки психічного розладу розповідає психолог черкаського філіалу всеукраїнського медичного центру «Альфа» Валентина Задороженко:– Це перш за все наявна зміна особистості. Хворому може здаватися, що він – хтось інший. У стані психічного розладу людина може проявляти нездатність вирішувати свої проблеми і виконувати повсякденну діяльність. Іноді хворі висловлюють дивакуваті або величні ідеї. Також ознаками початку психічного розладу можуть бути:

дратівливість, ворожість або неправильна поведінка;

підвищена тривожність;

зловживання алкоголем або наркотиками;

тривале зниження настрою або апатія;

помітні зміни звичного режиму сну та апетиту;

розмови або думки про самогубство;

помітне зниження або поліпшення настрою.