Із бітою ходити – лиха наробити

Випадковий поштовх у плече коштував юнакові життя

Смерть завжди несе у собі трагедію. Але загалом вона буває героїчна, страшна, красива. У історії ж, про яку йтиме мова у матеріалі, смерть радше можна назвати безглуздою. Адже пішов із життя молодий, сповнений здоров'я юнак. Сталося це з причини, яку здоровим глуздом навіть зрозуміти важко, – випадкове зіткнення плечем із не-знайомцем.

Два товариші через двох подруг
Жителі Сміли Олександр і Владислав знали один одного давно, оскільки навчалися разом у одній школі. Однак справжніми товаришами хлопці стали через дівчат – Ольгу та Наталю, з якими зустрічалися і які дружили між собою. Пари разом відвідували бари, ходили у гості. Все це зближувало молодих людей. І на свята вони теж відпочивали разом.
… Того злощасного вечора теж було свято. Й Олександр спочатку сидів за столом у родини своєї дівчини Ольги. Спати не хотілося. Тому молоді люди вирішили погуляти вночі разом із Владиславом та Наталею. Зустрітись домовились у центрі міста близько першої години ночі. Для підняття настрою придбали та розпили на чотирьох пляшку шампанського.
Несподівано Владислав запро-понував усім сходити до нього додому, щоб забрати певні речі. Які саме, він не пояснив. Молоді люди погодилися. Безпосередньо у житло Владислав зайшов разом з Олександром, а дівчата залишились чекати біля під'їзду. Уже пере-буваючи у кімнаті, господар поліз під диван і витягнув звідти масивну дерев'яну біту. Запропонував товаришеві взяти цей витвір американської культури з собою. Олександр уже бачив палицю. І у нього не виникло запе-речень, що у бейсбол уночі грати якось безглуздо. Він на пропозицію товариша не тільки погодився, а й поклав біту у рукав куртки. Хлопці вийшли на вулицю і, забравши подруг, попрямували знову у центр.
Погуляли там. І невдовзі відчули, що треба йти шукати туалет. Дівчатам вони сказали, що ненадовго відійдуть. І попрямували по вулиці Леніна у напрямку кінотеатру «50 років Жовтня».

Поштовх плечем може бути фатальним
Коли товариші йшли вже біля кінотеатру, то побачили, що їм назустріч крокують якісь незнайомі два парубки. Олександрові здалося, що вони були напідпитку. Коли дві пари порівнялись, один із незнайомців зіштовхнувся плечем із Владиславом. Не надавши цьому уваги, Олександр із товаришем пішли далі. І тільки тоді почули, як один із незнайомців сказав їм у спину, щоб обережніше ходили. Хлопці їм відповіли, щоб також контролювали себе. Мабуть, підігріта спиртним кров у обох сторін змусила пари розвернутися і піти назустріч.
– Зійшовшись, усі четверо стали говорити один до одного на підвищених тонах, – коментує заступник начальника відділу прокуратури Черкаської області Наталія Кругляк. – Один із незнайомців почав відверто ображати Олександра і Владислава. Видно, зрозумівши, що зараз почнеться мордобій, Владислав вирішив діяти першим. І ударом кулака в обличчя спробував відправити одного з не-знайомців у нокаут. Ударом другої руки Владислав спробував зробити те ж саме і з іншим кривдником. Олександр же вирішив не відставати від товариша. А оскільки у нього у рукаві була прихована біта, то хлопець, мабуть, вирішив дещо виправити намір товариша щодо невдалого наміру відправити опонентів у нокаут. І зацідив бітою одному з незнайомців по спині між лопатками. Хлопець зойкнув, а Олександр уже підбіг до його товариша і вдарив його кулаком по голові. Почалася серйозна бійка, під час якої біта лежала на землі. Олександр наніс своєму суперникові до п'яти ударів у обличчя, після чого той упав. Однак вид лежачого незнайомця не заспокоїв хлопця, а ще більше додав адреналіну у кров: Олександр бив його руками, ногами жорстко і довго. Його жертва намагалася підняти для захисту руку, але це їй не допомогло. Потім хлопець, очевидно, втратив свідомість і залишився лежати на боці.
Владислав від товариша не відставав і теж добивав свого суперника, коли той уже впав. Сам він сказав на слідстві, що ударів наніс десь 15-20. Найжорстокішими були підбором та підошвою черевиків згори донизу в обличчя. Побачивши це, Олександр підбіг до товариша, який уже на ту мить почав обшукувати кишені непритомного хлопця. І витягнув звідти мобільний телефон. Відтягти Владислава від мародерства Олександрові вдалося досить швидко. І товариші у піднесеному від перемоги настрою пішли до своїх подруг. Останні, занепокоєні тим, що їхні кавалери щось дуже довго справляють «істотні потреби», вирішили йти їм назустріч.

Хизуватися перед дівчатами жорстокістю
Зустрівшись, хлопці розповіли своїм подругам, що тільки-но подолали якихось двох не-знайомців. Місце розборок було з того місця видно, і четвірка бачила, що один із постраждалих намагається піднятись. Коли хлопець усе-таки встав, то невпевненою ходою підійшов до свого товариша, який продовжував нерухомо лежати на землі біля лавочки. При цьому Олександр прокоментував, що «його хлопець» устав, а Владислав додав, що його жертва продовжує лежати.
Після цього четвірка пішла до бару відсвяткувати перемогу. Саме тоді хлопці хизувалися перед подругами деталями бійки і проявленою під час неї жорстокістю.
Що стосується біти, то допитаний на досудовому слідстві Олександр розповів, що сховав її у кущах, коли він із товаришем і подругами прямували до бару. Через деякий час хлопець намагався відшукати біту, але безрезультатно. Щодо забраного у потерпілого мобільного телефона, то Олександр розказав, що продав його наступного дня на ринку якомусь невідомому чоловікові. І 50 гривень від отриманої суми він віддав Владиславу, а решту грошей залишив собі і витратив на власні потреби. Це версія, яку повідомив на судовому засіданні Олександр. Владислав же розказав трохи інше.

У шоковому стані від жорстокості товариша
Різниця у показаннях цих юнаків стосувалася в основному завершального етапу трагедії того вечора. Так, за словами Владислава, він був у шоці від жорстокості товариша. І після бійки вони з Олександром із місця події бігли. Останній поклав біту у рукав куртки. Прибігши до центру міста, вони розділилися, і кожен пішов проводжати свою дівчину додому. Владислав був дуже наляканий та боявся зателефонувати в міліцію.
Коли він через кілька днів допомагав сестрі торгувати на базарі, то побачив, як прийшов Олександр. Товариш запропонував йому продати мобільний телефон. Звідки у нього мобілка, Владислав не знав і не запитував. Він продав цей телефон за 100 гривень знайомому реалізаторові аудіокасет та дисків.

«Ніяких реальних ознак агресії не відчував…»
Як ми уже писали на початку матеріалу, один із побитих Владиславом та Олександром юнаків від отриманих травм помер. Інший же розповів, що на момент бійки він і товариш були цілком тверезі, бо випили незадовго до того по кілька ковтків шампанського. Саму бійку через отриману травму голови пам'ятає фрагментарно. Але чітко згадує, що при зустрічі з незнайомцями ні-яких реальних ознак агресії не відчували. Коли конфліктна розмова почалася, він на кілька секунд відвернувся, щоб підкурити цигарку. І раптом відчув удар ззаду по голові. Отямився він лише вдома. Коли оглянув особисті речі, то побачив, що нічого з них тієї ночі не зникло.
У суді товариш убитого хлопця повідомив, що на час указаних подій вони були добре фізично підготовлені. Померлий хлопець відслужив у Збройних силах і, якби не раптовість нанесення тяжких травм, міг би від агресорів відбитись.
– Як бачимо, – підсумовує прес-секретар прокуратури області Ольга Лактіонова, – у цій справі багато незрозумілого та протиріч. Але державний обвинувач по цій справі переконана: однією з головних причин вчинення злочину стала глибока неповага до Закону, норм суспільства і незрозуміла жорстокість. Пом'якшувальними обставинами для злочинців було те, що вони ще дуже молоді. Один із них на момент вчинення злочину був узагалі неповнолітній і до того ж мав інвалідність ІІІ групи. Обтяжувальні обставини полягали у тому, що обидва учасники вбивства були під дією алкоголю. Тому державний обвинувач вимагала першого учасника злочину засудити до 12 років позбавлення волі, а другого – до 13. Я впевнена, що засуджені ще будуть оскаржувати вирок у відповідних інстанціях.

Як погасити вуличний конфлікт
Якщо у вас почала бурлити кров, заздалегідь дайте собі відповідь на такі запитання (адже вуличне з'ясування стосунків може сумно закінчитись):
Чи хочете ви потрапити у лікарню дуже побитим?
Чи є у вас гроші на лікування?
Як ви розцінюєте можливість провести кілька років за гратами у разі вашої «перемоги» над суперником?
Чи є у вас гроші на адвокатів?
Коли конфлікт уже розпочався – дивіться пункт перший. Можете оголосити його зміст суперникові. Ми впевнені, що він теж не буде у захваті від перспектив, про які він просто не подумав.
Потисніть одне одному руки.

Олег Литвиненко

Залишити коментар

Ваше повідомленя