Нар­ко­ман за­ду­шив жінку

 За те, що спів­меш­кан­ка від­мо­ви­ла йо­му у гро­шах, він на­ки­нув їй на шию пасок

Да­ни­ло Про­тас,

zakon999@ukr.net, 067-47-08-392

Ве­чір бі­ди не ві­щу­вав

Був ве­чір як ве­чір. Мо­ло­да жін­ка від­по­чи­ва­ла зі сво­їм ма­ло­літ­нім си­ном удо­ма. Ні­ко­го з рід­них у квар­ти­рі не бу­ло: бать­ки ще не по­вер­ну­ли­ся з ро­бо­ти. Тро­хи зго­дом прий­шов чо­ло­вік, із яким жін­ка спів­меш­ка­ла. На не­щас­тя, ос­тан­ній був не­бай­ду­жий до нар­ко­ти­ків. І цьо­го ра­зу він пе­ре­бу­вав «під кай­фом». Мож­ли­во, вжи­тої до­зи йо­му ви­я­ви­ло­ся за­ма­ло, бо він на під­ви­ще­них то­нах став вимага­ти у жін­ки гро­ші. Та доб­ре зна­ла, що у цьо­му ста­ні спів­меш­ка­нець, як­що от­ри­має якусь ко­пій­чи­ну, обов­'яз­ко­во вит­ра­тить її на дур­ман. То­му гос­по­ди­ня і від­мо­ви­ла. Не тям­ля­чи се­бе від лю­ті, нар­ко­ман схо­пив ре­ме­ня.

– Не­мов звір, із не­на­вис­тю до близь­кої йо­му лю­ди­ни він під­ступ­но на­ки­нув­ся на жінку зі спи­ни та по­чав її не­са­мо­ви­то ду­ши­ти, – роз­по­ві­дає под­ро­би­ці ті­єї тра­ге­дії на­чаль­ник від­ді­лу зі зв'яз­ків із гро­мад-сь­кіс­тю та за­со­ба­ми ма­со­вої ін­фор­ма­ції під­пол­ков­ник мі­лі­ції На­та­ля Та­ран. – Не­лю­да на­віть не зу­пи­ни­ли кри­ки ма­лень­кої ди­ти­ни (ма­лю­кові тіль­ки-но ви­пов­ни­ло­ся шість мі­ся­ців). Огов­тав­шись та ус­ві­до­мив­ши, що спра­ви кепсь­кі, зло­чи­нець пос­пі­хом зіб­рав свої ре­чі і зник. Він мав певний кри­мі­наль­ний дос­від, оскільки не­од­но­ра­зо­во кон­флік­ту­вав із за­ко­ном (був су­ди­мий за час­ти­ною дру­гою стат­ті 286 Кар­но­го ко­дек­су Ук­ра­ї­ни – по­ру­шен­ня пра­вил без­пе­ки до­ро­жньо­го ру­ху або екс­плу­а­та­ції тран­спор­ту осо­ба­ми, які ке­ру­ють тран­спор­тни­ми за­со­ба­ми; ді­ян­ня, як­що во­ни спри­чи­ни­ли смерть по­тер­пі­ло­го або за­по­ді­я­ли тяж­ке ті­лес­не уш­код­жен­ня). То­му ймовірно, що так­ти­кою «ски­дан­ня хвос­тів» та «за­ля­ган­ня на дно» хоч і те­о­ре­тич­но, але  во­ло­дів. Таке при­пу­щен­ня  до­во­дять йо­го по­даль­ші дії.

Хо­тів пе­ре­си­ді­ти об­ла­ву у сво­їх зна­йо­мих

Ро­зу­мі­ю­чи, що вбив­ця не зу­пи­нить­ся ні пе­ред чим, кар­ний роз­шук Сос­нівсь­ко­го рай­від­ді­лу роз­ро­бив опе­ра­цію з йо­го по­шу­ку та зат­ри­ман­ня. Три мо­біль­ні гру­пи бу­ли від­прав­ле­ні у міс­ця імовірної по­я­ви зло­чин­ця. Че­рез свої ка­на­ли роз­шу­ков­ці ста­ли во­ло­ді­ти ін­фор­ма­ці­єю про те, що нар­ко­ман ви­рі­шив за­хо­ва­ти­ся се­ред сво­їх зна­йо­мих, дех­то з них та­кож мав хво­роб­ли­ву нар­ко­тич­ну прис­трасть.

Опе­ра­тив­ни­ки при­бу­ли на пер­шу ад­ре­су. Од­нак зі зло­чин­цем во­ни роз­ми­ну­ли­ся бук­валь­но на лі­че­ні хви­ли­ни: нар­ко­ман яки­мось шос­тим чут­тям від­чув, що пастки на ньо­го роз­став­ле­ні і незабаром він у них пот­ра­пить. То­му ви­рі­шив, що за ме­жа­ми об­лас­ті йо­го навряд чи спій­ма­ють швидко або не спій­ма­ють уза­га­лі. І, зби­ра­ю­чись у неб­лизь­ку по­до­рож, він пі­шов у най­ближ­чий су­пер­мар­кет, аби ку­пи­ти­ найбільш не­об­хід­не.

Од­нак опе­ри ви­ра­ху­ва­ли і та­кий розвиток по­дій. То­му у тор­го­во­му за­лі вті­ка­ча вже че­ка­ла за­сід­ка. Чо­ло­вік швид­ко зо­рі­єн­ту­вав­ся і, як тіль­ки зро­зу­мів, що за­раз на ньо­му зам­кнуть­ся на­руч­ни­ки, ви­хо­пив за­здалегідь за­го­тов­ле­ну гра­на­ту. Він крик­нув, що за­раз усіх пі­дір­ве...

Мож­ли­во, трюк і вдав­ся б. Од­нак си­ло­ви­ки швид­ко зро­зу­мі­ли, що вті­кач  бле­фує і у йо­го ру­ці – ли­ше зов­ні­шньо схо­жий на ви­бу­хів­ку ма­кет... Че­рез кіль­ка се­кунд убив­ця уже лежав об­лич­чям до підлоги, із за­ку­ти­ми у на­руч­ни­ки зап­'яс­тками.

ЧО­МУ НАР­КО­МА­НИ схиль­ні до кри­мі­на­лу:

У них нес­та­біль­на нер­во­ва сис­те­ма, яка без вчас­ної нар­ко­тич­ної сти­му­ля­ції вик­ли­кає аг­ре­сив­ні (не­рід­ко – ду­же) ре­ак­ції.

 Є пев­ні ви­ди нар­ко­ти­ків, які за­мість то­го, щоб зас­по­ко­ю­ва­ти, вик­ли­ка­ють збуд­жу­валь­ний ефект або стра­хіт­ли­ві га­лю­цина­ції. Це у свою чер­гу примушує нар­ко­за­леж­них ді­я­ти ци­ніч­но, жор­сто­ко і мак­си­маль­но пря­мо­лі­ній­но. На сво­є­му шля­ху нар­ко­ман лег­ко пе­рес­ту­пає не тіль­ки че­рез чуж­і ін­те­ре­си, а й жит­тя.

Сам спо­сіб жит­тя нар­ко­ма­нів пря­мим чи­ном пов­'я­за­ний із кри­мі­на­лом: аби діс­та­ти зіл­ля, нар­ко­за­леж­ні ви­му­ще­ні крас­ти та йти на ін­ші зло­чи­ни, се­ред яких ба­га­то та­ких, які пов­'я­за­ні з на­сил­лям.

Щоб діс­та­ти от­ру­ту, нар­ко­ман мо­же не по­жа­лі­ти ні рід­ної ма­те­рі, ні кров­ної ди­ти­ни. Пра­во­о­хо­рон­на сис­те­ма знає ба­га­то ви­пад­ків, ко­ли жер­тва­ми за­леж­них від зіл­ля ста­ють найближчі лю­ди.

Залишити коментар

Ваше повідомленя