Одкровення Чорного Полковника

убивств розповідає про подробиці резонансних злочинів, які носили гриф “таємно”

zakon999@ukr.net

067-47-08-392

– У карний розшук ви прийшли вже з великим досвідом оперативної роботи?

– Зрозуміло. Спецпідготовка у радянській розвідці проводилась на вищому рівні. І знав я такі методи, які не були відомі навіть високим посадовцям міліції. Незважаючи на це, я вирішив починати кар'єру в ОВС фактично з нуля – з посади простого оперативника. Потрапив я у відділ боротьби із квартирними крадіжками. Згодом його очолив. А ще пізніше перевівся в «убивчий відділ». І там уже працював до виходу на пенсію.

– Відділ спеціалізувався також на розслідуванні замовних убивств?

– Так. І першою серйозною справою, із якою я зіштовхнувся, була ліквідація кримінального авторитету з Умані. Розстріляли його близько другої ночі. По всьому було видно, що знаряддя злочину – гвинтівка з оптикою. Працював хороший спецснайпер, бо, беручи до уваги погане освітлення, всі три заряди влучили жертві зі спини прямо у серце, пробивши тіло наскрізь. Авторитет помер за столом. Жодного сліду кілер після себе не залишив – ні гільз, ні самої зброї. Причиною ліквідації став чималий борг – більше 120 тисяч доларів. На початок дев'яностих це була астрономічна сума. І легше було прибрати позичальника, ніж віддавати вищеназвані кошти.

– Убивство легендарного кримінального авторитета Норіка не розкрито досі...

– Справа тут, м'яко кажучи, дони-ні цілком не зрозу-міла. Можу лише сказати, що його найімовірніший убивця все ж потрапив до місць позбавлення волі. Однак не за цей злочин, а за більш м'який. Довести причетність цього чоловіка до організації розстрілу Норіка правоохоронні органи не змогли, незважаючи на те, що упродовж трьох місяців після події вся оперативна частина днювала і ночувала «на землі» (вела копітку роботу).

– За що вбили Норіка?

– На мій погляд, за те, що він дуже вседозволено поводився: міг легко нагрубити не тільки іншим кримінальним авторитетам, а й державним посадовцям, серед яких було немало сильних політиків.

– У нашій області були «злодії у законі»?

– Про офіційних, «коронованих сходкою», я не чув. Були такі, які себе оголошували таким титулом. Наприклад, вищезгаданий розстріляний уманський авторитет. Однак жодні СІЗО, колонія чи тюрма його за «злодія у законі» не визнавали. Хоча на моїй пам'яті Черкащину відвідував один реальний «законник». Він прибув на Черкащину як представник нашумілого у Росії Сонцевського угрупування. Правда, постійної співпраці між криміналом Черкащини та московським не вийшло.Чому – сказати не можу. А своїх «злодіїв у законі» на Черкащині ніколи не було.

– Я чув, що з боку Сонцевського угрупування на-ставником у Черкасах був колишній офіцер КДБ, якого розстріляли біля перукарні «Красуня»...

– Чітко стверджувати це або спростовувати я не можу. Однак знаю, про кого йде мова. Це була дійсно сильна і вольова людина. Свого часу чоловік тренував спецназівців КДБ рукопашному бою. Був справжнім майстром у цій справі. Його не зміг перемогти у тренувальному двобої навіть один з основних інструкторів школи бойових мистецтв «Білого лотоса». Коли цього колишнього офіцера КДБ помістили у слідчий ізолятор, то, щоб його «розколоти», у «хату» (камеру) пустили інформацію, що він – «мент». Можете уявити, що чекає колиш-нього правоохоронця, замкненого в одному помешканні з тими, проти кого він десятиріччями боровся... Так от: протягом чотирьох наступних діб цей кадебешник примушував себе не спати, аби не бути зарізаним під час глибокого сну. І недарма: на нього тричі відбувався замах із заточкою. І всі рази він нападників ламав. Дійшло до того, що «смотрящий» камери сказав усім: «Це – справжній чоловік. Хто хоч раз зачепить його – буде відповідати». Після цього він поставив біля кадебешника своїх «шісток» із наказом охороняти сон останнього. Більше нападів на колишнього офіцера не було.

– Як же так вийшло, що такого бійця все-таки вбили?

– Від кулі навіть супербоєць не врятується. У нього стріляли перший раз іззаду, коли він вийшов із вулиці Гоголя. Однак колишній офіцер знайшов у собі сили зробити спробу врятуватись. Потім усе ж таки впав. І отримав контрольний постріл у голову.

– У другій половині дев'яностих область вразила звіст-ка про жорстоке вбивство двох жінок прямо у їхній квартирі...

– Я брав участь у розкритті цього жахливого вбивства. Це сталося у одній багатоповерхівці по вулиці Конєва. Ситуація там була дійсно драматична. Досить забезпечена сім'я час від часу допомагала менш забезпеченій. Члени останньої були, прямо кажучи, питущими. Їхній син любив заходити до добрих сусідів і «на халяву» поїсти, подивитись телевізор... Так заходив він, усе видивлявся – де, що лежить... І поступово у нього виник план скоїти страшне. Якось, коли господар був у відрядженні і вдома залишалися 70-літня бабуся та її дочка, молодик подзвонив їм у двері та попросив поїсти. Його впустили... Першою він зарізав стару жінку. Потім, виявивши, що у помешканні ще одна мешканка, забрав життя і в неї... Далі перетягнув стареньку у ванну. Та, щоб замести сліди, підпалив квартиру. Із собою вбивця узяв невелику кількість нашвидкуруч знайдених золотих речей...

– Як ви його спіймали?

– Завдяки агентурним даним під час внутрішньокамерної розробки. За той випадок наш агент отримав премію, яка була більшою, ніж моя оперська зарплатня.

– Узагалі, агенти у міліції добре заробляють?

– Зараз не знаю. А раніше зарплатня інформатора приблизно дорівнювала зарплатні оперативного працівника. Це у цілому небагато. От агентура колишнього КДБ заробляла добре.

– На ваш погляд, що потрібно, щоб у міліції не було корупції?

– Нормальне матеріальне забезпечення. Кожен опер повинен бути забезпечений житлом і не думати – де взяти гроші для сім'ї на найбільш необхідне. Це і буде першим кроком для знищення корупції. Без цього всі зусилля марні.