Смерть за мізер
В номері: 2010 №3 від 20 Січень, 2010, 21:18
Мерзотник убив подружжя за три коробки сірників,
годинник та розкладний ножик
У народі кажуть, що найстрашнішим звіром є людина. Гуманісти спростовують це. Однак, коли сти-каєшся з випадками, подібними до того, що стався у селі Шарнополі Монастирищенського району, мимоволі жалкуєш, що смертну кару в Україні скасовано.
Вимагав віддати гроші... викруткою
У селі про 37-річного Володимира рідко хто говорив добре. Та й не дивно. Непутяще життя цього алкоголіка, який за будь-якої зручної можливості щось украсти не міг собі в цьому відмовити, навряд чи комусь могло сподобатись. Однак чого від нього ніхто з односельчан не очікував, так це вбивства. Люди були шоковані, дізнавшись, що Володька жорстоко розправився з двома немічними старими...
На кривавий шлях Володимир вийшов, як і нечиста сила, опівночі. Найімовірніше, беззахисних діда й бабцю своїми жертвами він обрав, боячись, що якщо полізе в хату до більш молодих хазяїв, то жертвою, ймовірно, стане сам. Цього алкоголік допустити ніяк не міг. Не сподіваючись лише на силу власних кулаків, Володимир узяв із собою викрутку. Особливо він не маскувався і невдовзі вже був біля будинку престарілого подружжя. Вибивати двері чоловік не ризикнув, а розбив вікно біля входу і, просунувши руку, відчинив двері із середини.
Потрапивши до оселі, Во-лодимир почав безжально атакувати господарів. Орудуючи викруткою як шилом, нелюд колов бабцю та діда куди тільки міг дістати, навіть у голову. При цьому Володимир вимагав віддати йому всі гроші, які були в хаті... Від болю та жаху старенька знепритомніла. Її ж чоловік зрозумів, що їх просто вбивають. Тому дід не вагався, а, схопивши сокиру, намагався захистити себе і дружину. Однак вік та кволість узяли своє. І більш молодий розбійник зміг вирвати зброю з рук діда. Звісно, викрутка значно поступалась руйнівною силою сокирі. І Володимир став бити свою жертву нею. Рятуючи життя, дід вибіг надвір. Однак убивця наздогнав його і бив доти, поки його жертва не перестала дихати...
Та в хаті ще була живою бабця. Коли розбійник заносив над нею сокиру, жінка якраз стала приходити до тями... Вбивця прекрасно розумів, що тієї миті на його совісті з'явилася ще одна смерть...
Коли все було скінчено, злодій почав робити те, заради чого прийшов у чуже житло, – шукати цінності та гроші. Обдивившись усі закутки та потенційні «загашники», вбивця зрозумів, що подружжя казало правду. Ніяких заощаджень у них у хаті не було. І Володимир узяв із собою, на його погляд, найбільш цінне: три коробки сірників, дешевий кишеньковий годинник та складаний ножик. Уже виходячи з хати, він не поцурався прихопити із собою і сокиру, якою зарубав подружжя... Як потім підрахує міліція, загальна сума вкрадених речей донедавна не тягнула навіть на порушення кримінальної справи, якби не звіряче вбивство двох беззахисних людей...
Цинічний маскарад у суді
Те, як поводився Володимир у суді, на наш погляд, іншими словами назвати важко. Винним себе у пред'явленому вбивстві він не визнав. І по суті справи пояснив, що в селі проживає разом із братом та сестрою. Постійної роботи Володимир не мав і жив за рахунок випадкових заробітків. В основному працював по господарству наймитом у людей. Розрахунок брав як грошима, так і харчами. Не гребував за свою роботу і плату спиртним.
Стосовно подій ночі вбивства чоловік розповів, що того дня взагалі не пив нічого хмільного. Приблизно о 23 годині він мирно дивився телевізор. Його брат на той час уже спав. Тоді-то любитель нічного телебачення виявив, що “курева” вдома немає! І Володимир вирішив сходити по нього до своїх односельців – діда з бабою, які жили на тій же вулиці, що й він. Зі слів чоловіка, грошей на придбання тютюну в нього не було, тому він хотів попросити його у борг. Тим паче, що господарів знав давно і час від часу допомагав їм по господарству.
Дійшовши до хати односельчан, Володимир побачив, що в помешканні горить світло. Гавкали собаки... Чоловік підійшов до дверей, вони виявилися незамкнутими. І тут перед ним постала господиня. Зі слів підсудного, вона почала на нього кричати. Дивно, але на її одязі була кров. А потім гість побачив діда, який лежав на підлозі в крові...
На запитання, що сталося, бабця розповіла, що до них приходив «п'яний ізверг», який вимагав гроші і який начебто побив господарів. «П'яного ізверга» нібито злякали собаки, і він зник. На запитання Володимира “хто це був?” бабця відповіла, що це – їхній односелець, на ім'я Іван.
Далі присутні в суді почули те, від чого у деяких мимоволі з'явилися усмішки на обличчі: Володимир стверджував, що бабця «вмовила» його забрати із собою годинник, ніж та три коробки сірників. Однак гість був настільки великодушний, що хотів надати лежачому дідові медичну допомогу. І начебто під час цього милосердного акту він і забруднився кров'ю господаря будинку. Повернувшись додому, Володимир деякий час подивився телевізор і ліг спати.
Горілка «із добавкою» та зміна показань
А наступного дня, коли він прокинувся і почав гріти воду для того, щоб замочити брудний від крові одяг, у хату нагрянули працівники міліції. Зі слів підсудного, останні цікавилися, звідки на одязі чоловіка кров. Не повіривши розповіді Володимира про обставини її появи, правоохоронці почали його бити. Підсудний розказав, як йому дали випити горілки «з якоюсь добавкою», після чого стали пропонувати взяти вбивство діда та бабці на себе.
По прибуттю у райвідділ бідний Вовчик уже не усвідомлював, що робить, і підписав папери, зміст яких начебто не читав. Далі підсудний розповів, як міліціонери повезли його на відтворення злочину до Шарнополя. По шляху його, невинного, «навчали», що і як потрібно говорити і показувати під час цієї процедури.
Прибувши на місце, він усе так і зробив. Далі, вже у слідчому ізоляторі, він у присутності адвоката почав змінювати показання. Тоді ж зауважив, що, йдучи до потерпілих, ніякої викрутки із собою не брав.
Данило ПРОТАС
Коментарів поки що немає.