Як про­да­вали квар­ти­ру за під­роб­ле­ним під­пи­сом

У ці­єї чер­ка­щан­ки та її доч­ки об­ма­ном ві­діб­ра­ли квар­ти­ру. Зроб­ле­но все бу­ло за до­по­мо­гою під­роб­леної роз­пис­ки та ма­хі­на­ції із про­да­жем-ку-півлею жит­ло­вої пло­щі. Те­пер не­щас­на ра­зом із ди­ти­ною ви­му­ше­на від­сто­ю­ва­ти не тіль­ки свої пра­ва, а й жит­тя сво­їх близь­ких. Ад­же, крім юри­дич­но­го тис­ку, ни­ні вони отримують ще й погрози.

Данило Протас,  zakon999@ukr.net, 067-47-08-392

Чо­ло­вік зник безвіс­ти

Але про все по по­ряд­ку. Ві­сім ро­ків то­му чо­ло­вік Оле­ни  Ми­хай­ло (іме­на в ма­те­рі­а­лі змі­не­но з етич­них мір­ку­вань та в ін­те­ре­сах слідс­тва) ви­ї­хав на за­ро­біт­ки до Ро­сії. То­ді й обір­вав­ся з ним зв'я­зок. Так, хо­ча й рід­ко, але трап­ля­єть­ся із за­ро­біт­ча­на­ми. Оле­на з ди­ти­ною дуже хви­лю­ва­лись, пи­са­ли в різ­ні ін­стан­ції. Од­нак усе ви­я­ви­ло­ся мар­ним: слі­дів зник­ло­го так і не бу­ло виявлено. Са­ма жін­ка з донькою Ок­са­ною та свек­ру­хою Ма­ри­ною Дмит­рів­ною бу­ли про­пи­са­ні в Чер­ка­сах у квар­ти­рі, яку ку­пив Ми­хай­ло. Він же, згід­но з до­ку­мен­та­ми, й був влас­ни­ком жит­ла.

Жін­ки й ди­ти­на спо­кій­но ужи­ва­ли­ся, аж по­ки свек­ру­ха не ви­рі­ши­ла влаш­ту­ва­ти своє осо­бис­те жит­тя. Ба­жан­ня ціл­ком за­кон­не. До то­го ж жін­ка бу­ла, як то ка­жуть, ще в роз­кві­ті сил. То­ж до­сить швид­ко знай­шла со­бі па­ру. Ле­о­нід був на сім ро­ків мо­лод­ший за свою об­ран­ку. І жи­ли б «мо­ло­ді» со­бі ду­ша в ду­шу, як­би не прис­трасть чо­ло­ві­ка до спир­тно­го: Ле­о­нід пив сам і зав­жди за­лу­чав до ком­па­нії ци-вільну дру­жи­ну.

За ро­дом ро­бо­ти Оле­на пос­тій­но ма­ла їз­ди­ти у від­ряд­жен­ня. Од­нак від од­ні­єї дум­ки, що во­на ви­му­ше­на за­ли­ша­ти не­пов­но­літ­ню ди­ти­ну в од­ній осе­лі з п'я­ною ком­па­ні­єю, ще­мі­ло сер­це.

По­тім уза­га­лі почало коїтись щось нез­ро­зу­мі­ле. Кіль­ка мі­ся­ців то­му юрис­ти ЖЕ­Ку по­ві­до­ми­ли ма­тері та доч­ці про по­зов на їх ви­се­лен­ня з квар­ти­ри.

Оле­на прий­шла до ЖЕ­Ку і діз­на­ла­ся, що де­я­кий час то­му бу­ло ви­не­се­но рі­шен­ня су­ду про виз­нан­ня до­го­во­ру ку­пів­лі-про­да­жу тре­тій осо­бі. Про те, що жін­ка ду­же зди­ву­ва­лась, годі й  ка­за­ти. Ад­же квар­ти­ру мо­же про­да­ти тіль­ки її єди­ний влас­ник – Ми­хай­ло, яко­го вже кіль­ка ро­ків не було в Ук­ра­ї­ні. Рі­шен­ня су­ду ба­зу­ва­ло­ся на роз­пис­ці, яку ні­би­то під­пи­сав зник­лий безвіс­ти. Як да­лі бу­ло вста­нов­ле­но, до­ку­мент був під­роб­ле­ний. До то­го ж да­ле­ко не іде­аль­но. В роз­пис­ці йшло­ся про те, що Ми­хай­ло про­дав три­кім­нат­не жит­ло і взяв за ньо­го 18 ти­сяч до­ла­рів. Ко­міч­ність, а точні­ше, тра­гіч­ність си­ту­а­ції по­ля­га­ла у смі­хот­вор­ній у ни­ніш­ні ча­си ці­ні за квар­ти­ру, за­галь­на пло­ща якої бу­ла під 70 квад­рат­них мет­рів.

Фаль­ши­ва роз­пис­ка – фаль­ши­вим по­чер­ком

У вічі ки­да­ло­ся те, що са­ма роз­пис­ка бу­ла на­пи­са­на не по­чер­ком Ми­хай­ла, не міс­ти­ла йо­го пас­пор­тних да­них і не бу­ла посвід-чена нотаріально. Це й не див­но, ад­же ні са­мо­го Ми­хай­ла, ні йо­го пас­пор­та в Ук­ра­їні тривалий час прос­то не­має.

Суд­дя, яка ви­но­си­ла рі­шен­ня що­до ви­се­лен­ня Оле­ни та доч­ки з квар­ти­ри, ба­чи­ла, що там про­жи­ває не­пов­но­літ­ня ди­ти­на, але опі­кунсь­ку ра­ду до су­ду не за­лу­чи­ла, хоч за за­ко­ном са­ме так і по­вин­на бу­ла зро­би­ти. Сам суд від­був­ся без Оле­ни та її доч­ки...

– Із не з­ро­зу­мі­лих нам при­чин про смерть ба­бу­сі нам не по­ві­до­ми­ли, – роз­ка­зує Ок­са­на. – Про­пи­са­ни­ми у квар­ти­рі за­ли­ши­лись я з ма­мою та мій та­тусь. Зда­ва­ло­ся, ціл­ком зро­зу­мі­ло, хто має про­жи­ва­ти у квар­ти­рі. Піс­ля смер­ті ба­бу­сі ми з ма­мою все­ли­ли­ся ту­ди. Та, ко­ли ма­ма бу­ла у від­ряд­жен­ні, прий­шли якісь дядь­ки, ска­за­вши, що вис­ту­па­ють як пред­став­ни­ки влас­ни­ка. Во­ни від­чини­ли на­шу осе­лю та по­мі­ня­ли зам­ки...

Та­ким пе­ре­бі­гом по­дій Оле­на та її доч­ка бу­ли просто шо­ко­ва­ні. Ад­же так зва­ний «влас­ник» мав за со­бою ли­ше гру­бо під­роб­лену роз­пис­ку. До то­го ж рі­шен­ня апе­ля­цій­но­го су­ду, ку­ди звер­та­лась Оле­на, за ціл­ком оче­вид­ними оз­на­ками ска­су­ва­ло це ли­по­ве пра­во влас­нос­ті.

Од­нак спра­ва на цьо­му не за­кін­чи­ла­ся. Те­пер Оле­ні та її близь­ким пос­тій­но пог­ро­жу­ють кри­ва­вою роз­пра­вою ті, хто все ж хоче ві­діб­ра­ти жит­ло у за­кон­них влас­ни­ків.

За цим фак­том за­раз ве­деть­ся роз­слі­ду­ван­ня. І, мож­ли­во, нев­дов­зі на ла­ву під­суд­них ся­де чер­го­ва гру­па «чор­них рі­ел­торів». На­га­да­є­мо, кіль­ка мі­ся­ців то­му мі­лі­ція вже зат­ри­ма­ла по­діб­не зло­чин­не уг­ру­пован­ня, яке від­би­ра­ло квар­ти­ри у чер­ка­щан. То­ді по­тер­пі­лих бу­ли де­сят­ки. Спо­ді­ва­є­мо­ся, що мі­лі­ція зро­бить усе, щоб до спис­ку тих, хто втра­тив жит­ло, не при­єд­на­ла­ся й ма­ти з доч­кою із ви­ще­на­ве­де­ної іс­то­рії. Про ре­зуль­та­ти да­ної спра­ви  читачам буде повідомлено.

Дум­ка Оле­ни: «Я ма­ло не зне­ві­ри­лась у за­ко­ні»

Ко­ли по те­ле­ві­зо­ру чи в пре­сі діз­на­єш­ся про кри­чу­щі фак­ти нес­пра­вед­ли­вос­ті, зда­єть­ся, це те­бе ні­ко­ли не тор­кнеть­ся. Ду­ма­єш, що ко­мусь прос­то не по­щас­ти­ло. Ко­ли ж сам ста­єш об­'єк­том, над яким чи­нить сва­віл­ля куп­ка афе­рис­тів, роз­па­чу не­має меж. Ад­же йдеть­ся про ви­се­лен­ня не­пов­но­лі­тньої ди­ти­ни із за­кон­но­го  жит­ла. У про­це­сі су­до­вих роз­бі­рок я зро­зу­мі­ла: ко­ли вже на­ки­ну­ли оком на твою квар­ти­ру лю­ди, в яких у ру­ках зо­се­ре­ди­лась вла­да, то від­сто­я­ти свої пра­ва вкрай важ­ко.

Залишити коментар

Ваше повідомленя