Голгофа і воскресіння знахарки

Коли Галина отямилась після операції в реанімаційному відділенні лікарні, тіло терзав нестерпний біль. Плекаючи надію на одужання, вона пройшла через пекло п'яти операцій. Їй радили набратися терпіння. Галина ж прагнула жити. І вона згадала про свою бабусю-знахарку, знайшла її нотатки. Нині жінка допомагає здолати хвороби іншим.

Вчительці обіцяли, що проживе сто років

У селі Чижівці Звенигородського району селяни не дивуються, коли запитують шлях до обійстя їхньої вчительки Галини Завадської. Вони звикли, що по допомогу до Галини Іванівни їдуть з інших районів навіть лікарі. Галина Іванівна викладає в сільській школі українську мову і літературу, а ще вона – знахарка. Допомагає побороти навіть тяжкі недуги. І довіра до низенької худенької жінки велика, адже вона сама поборола тяжку недугу, була на порозі смерті.

У цій мужній жінці дивує все, тому що вона не така, як усі ми. У 2004 році Галина Іванівна лягала на операцію в Черкаський онкодиспансер однією людиною, а повернулася в село зовсім іншою. Річ у тім, що після операції, яка перетворила її на інваліда, організм жінки почав функціонувати по-іншому.

– Моє життя перетворилося на пекло, – згадує Галина Іванівна.

Та почнемо розповідь із самого початку. Прийшов травень 2004 року. Галина Іванівна прийшла в школу з великим букетом. Цього дня педагоги проходили медогляд. Вона почувалась чудово.

Через два тижні Галину Іванівну запросили в Звенигородську районну лікарню і ошелешили, повідомивши діагноз «рак шийки матки». Лікарі взялися заспокоювати вчительку, мовляв, виявили хворобу на початковій стадії, без метастазів, прооперують, пролікують, і ніщо не загрожуватиме її життю.

– Прооперуєтеся в Черкасах, там чудові лікарі. І ще сто років проживете, – заспокоювали вчительку.

Галина Іванівна провела в школі випускний вечір і відразу ж поїхала лікуватися.

«Чиста робота»

У Черкаському онкодиспансері вона знову пройшла ретельне обстеження, здала багато аналізів, була на консультаціях у провідних спеціалістів-медиків.

Діагноз підтвердили – рак шийки матки на початковій стадії без метастазів. Галина Іванівна дивується, чому її виписали з діагнозом рак шийки матки на третій стадії з метастазами? Це досить серйозне захворювання, під загрозою опиняється життя людини, коли операція проходить успішно. А з такими ускладненнями операції, які мала нещасна вчителька, люди практично не живуть.

Галина Іванівна зневірилася в лікарях. Вона твердо переконана, що її прооперували на початковій стадії раку, інакше вона б не вижила після тих випробувань, на які прирекла її жінка-хірург.

26 червня 2004 року провели операцію. Після неї Галину Завадську не перевели в реанімаційне відділення, а помістили в палату інтенсивної терапії. Відійшовши від наркозу, хвора відчула, що з нею коїть-ся щось незвичне, непокоїв запах. Галина Іванівна покликала хірурга, яка її оперувала, але тій було ніколи.

Галина Іванівна стверджує, що хірург рідко робила післяопераційний обхід хворих. Одначе два тижні в жінки не спадала висока температура, що свідчило про запальний процес в організмі. Хвора почала катастрофічно худнути. Коли йшла у ванну помитися, помічала, що з нею кояться дивні речі. Хвора вимагала, щоб її оглянула хірург, яка оперувала, і нарешті та таки зайшла в палату.

– Я зробила операцію чистіше чистого, – з оптимізмом заявила хірург. – Вам немає чого хвилюватися.

Через два тижні після операції Галині Іванівні провели перший сеанс променевої терапії. Хвора зне-притомніла. Збіглися хірурги, почали оглядати хвору і занепокоїлися.

Її відразу ж відправили в операційну. Галина Завадська вдячна проктологу-онкологу Анатолію Кондратському, який зробив їй другу операцію. Вчителька вважає, що Анатолій Васильович урятував її життя.

Лікарі виявили в нещасної свищ. Зашити його не вдалося, тому вивели сигмостому. Тобто певні функції організм справляє через живіт, ту саму сигмостому.

Цього разу з операційної Галину Завадську відправили в реанімаційне відділення. Коли отямилась, побачила перед собою лікаря-анестезіолога. Почався нестерпний біль. Знеболювальні ліки не допомагали.

Із реанімації Галину Іванівну повернули в гінекологічне відділення. Покликали до хворої хірурга. Та дала вказівку перевести в окрему палату, в якій помирала 85-річна бабуся. Галина Завадська стверджує, що відтоді жінки-хірурга вона більше не бачила. Її провідував Анатолій Кондратський. Анатолій Васильович пояснив, що біль від того, що порушена перистальтика кишечника.

Половину місяця хвора не піднімалася з лікарняного ліжка. Тяжко хворою опікувалися санітарки і медсестри. До неї привели молоду жінку – медсестру зі Сміли. Виявилося, що вона також оперувалася з приводу раку шийки матки. Оперувала обох одна хірург, яка пошкодила кишку. І медсестра страждала також, як і вчителька з Чижівки. Жінки обійнялися і плакали над своєю долею. Після закінчення сеансів променевої терапії 27 серпня Галина Іванівна повернулася додому.

Вчителька пройшла всі кола пекла

– Моє життя перетворилося на пекло, – пригадує Галина Іванівна. Вона не могла жити, як усі нормальні люди, працювати, спілкуватися з людьми.

Свищ міг спровокувати появу метастазів. І Галина Завадська стала на облік в онкологічному кабінеті Звенигородської райлікарні. Проктолога в лікарні не було. На ліки потрібні були значні кошти. Звісно, вчительської зарплати не вистачало.

Вчителька так схудла, що скидалася на мумію. Селом поповзли чутки, що вона померла.

Минуло три місяці, а шов на животі і далі гноївся. З’явився гнійник на груді. Провели аналізи і консультації в Черкасах. Операцію зробили в Звенигородці. Не встигнула оговтатися, як виникли гнійні утворення під правою рукою.

Галину Завадську визнали інвалідом другої групи пожиттєво. І Галина Іванівна знову звернулася в Черкаський онкодиспансер. Її хірург-гінеколог звинуватила проктологів у некомпетентності, проктологи ж усю вину покладали на хірурга-гінеколога. Так нічого не добившись, вчителька повернулася додому.

Вона прийняла єдине правильне рішення – прооперуватися у Львів-ському проктологічному центрі. Операція коштувала 19 тис. грн. Прооперували її вдало, якщо це так можна назвати. Зникла температура, гнійники, зменшився сам свищ.

Повернувшись зі Львова, Галина Іванівна вирішила жити по-новому. Вона знайшла старі зшитки з бабусиними нотатками. Покійна бабуся була відомою знахаркою. У тих зошитах жінка знайшла молитви проти різних хвороб. Згадала бабусині настанови, коли і як збирати лікарське зілля. Відшукувала в Інтернеті і купувала рідкісні довідники з лікарських трав.

Через кілька місяців вона стала почуватись краще. Жінка вирішила причепуритися, поїхала до Звенигородки в перукарню. Коли зробила зачіску і вийшла на вулицю, відчула неладне – відклеїлася система, яка допомагала хворій. І нещасна чекала, поки стемніє. А потім 20 кілометрів пішки добиралася до Чижівки.

Згодом по допомогу до Галини Іванівни почали звертатися син із донькою, онуки. Приходили сусіди. Зверталися по поради, як лікуватися, колеги по роботі, просили прийняти їх знайомих.

Так вона стала знахаркою.