Сергій Одарич: «Депутати хотіли поставити мене на коліна, але я примусив їх дружити»

Мер Черкас – відверто про підлеглих, міськраду та вибори

Сергій Одарич задоволений діловими стосунками з губернатором, не шкодує про залучення бізнесменів до управління містом і вважає, що головною причиною міських недопрацювань є відсутність цілісного бачення у конкретних керівників та працівників.

– Зараз які у вас стосунки з губернатором Олександром Черевком?

– У нас абсолютно ділові, не переобтяжені стосунки. Ми спілкуємося рідко, але по справах, коли у нас накопичується достатньо питань одне до одного. Зустрічі тривають максимум 15-20 хвилин: обговорили питання, дали підлеглим необхідні доручення, розійшлися. Я загалом дуже задоволений такою співпрацею. Ніхто з нас у чужу парафію не лізе. Я не прошу милостині від області; з іншого боку, область не вчить місто, як треба жити.

– Ви мали конфлікти з міською радою. Як їх вирішили?
– Протягом двох років більшість у міськраді намагалася поставити мера на коліна; я ж намагався цьому протидіяти. У жовтні 2008 року мені це набридло, я сказав: робіть, що хочте. Депутати провели голосування за імпічмент, зібрали вже все, що могли, – і вийшло лише 37 голосів. Оці реалії трошки протверезили голови, і відразу почалися конструктивні переговори. Мовляв, якщо не вийшло воювати, давайте дружити. Певні депутати при мінімальному запасі голосів намагалися шантажувати мене земельними ділянками, майном і т.д. Я достатньо жорстко відповів – усе те, про що вони просять чи шантажують, стане публічно відомим.
В ідеалі, міськрада має складатися максимум із 6-7 депутатів, обраних на прямих виборах від крупних округів. Скажімо, в депутати від Південно-Західного району «темна конячка» не проскочить. Ця рада в складі шістьох депутатів та міського голови могла б виконувати і функції виконкому. А рішення цього колегіального органу вже далі виконуються в чисто адміністративному порядку. Така система прискорила б розгляд питань, і рішення були б прозорішими, бо шість депутатів – це не той ліс рук, за яким можна заховатися.

Не шкодую
про залучення людей із бізнесу
– 4 роки тому ви очолювали штаб БЮТу. Як тоді формувалися списки кандидатів у місцеві депутати?
– Тоді на момент старту виборчої кампанії місцевий БЮТ, по суті, був групкою кількох сімей. Коли стало питання про підбір кандидатур у депутати і члени виборчих комісій, з’ясувалося, що є жахливий кадровий голод. Члени двох-трьох родин – оце і був список партії. Як правило, ці люди не були лідерами за своєю суттю, тому їм було дуже важко підтягувати за собою інших людей. Було кілька груп впливу, в тому числі і моя (протягом того часу, поки я очолював виборчий штаб). Зокрема, групи впливу Володимира Олійника, Богдана Губського, група Ігоря Єреська – Валерія Вишиваного (яка тоді діяла як одна сім'я). Кожна група давала кандидатури, так і формувався список. Реально не вистачало людей, декого доводилося буквально вмовляти ввійти в список.

– Чи був поширеним продаж місць у списках?

– Тоді в БЮТі на рівні області вдалося десь на 70-80% уникнути продажу місць у списках. Хоча система продажу місць була дуже популярною в інших партіях. Безумовно, до мене як до керівника штабу зверталися люди з проханнями... Їм же не поясниш, що я не продаю місця в список, тому я вирішив називати таку суму, щоб народ відчепився. Звертається до мене один чоловік, щоб я його записав. Називаю астрономічну суму, аби він відчепився – 50 тис. доларів. Він обурився: “Ти що, це дорого”. Потім я зустрічаю його на якійсь тусовці. Він хвалиться: мовляв, ти пропонував за 50 тисяч у другій десятці в міську раду, а от я в іншій партії купив за 40 тисяч місце в першій п’ятірці до обласної ради... Сьогодні ситуація змінилася. Активно ведеться підготовка до місцевих виборів, уже відомі суми, за які в будь-яких списках можна придбати місця.

– Серйозно впливати на місто можна лише за допомогою лідерів. У яких сферах ви їх знаходите?
– Я шукав лідерів серед бізнесу. Спробував залучити їх до роботи в виконкомі на рівні заступників та директорів департаментів і не шкодую про це. Ці люди мають внутрішній стимул зробити комфортнішими умови життя навколо себе в місті: себто комфортніші умови для своїх дітей у школах, для своїх батьків і для себе в лікарнях, у парках, на вулицях і так далі. Це дало свій ефект. Принаймні нам вдалося розколихати чиновницьке болото. Не чиновники були погані; просто перед ними ніхто не ставив динамічних і далеких цілей. У багатьох галузях відбулися докорінні зміни: в системі теплопостачання, освітлення міста, в роботі транспорту. Значною мірою це вирішило і корупційні проблеми. Бо, коли людина забезпечена, вона має інші інтереси в житті, і, коли до неї приходять із хабарем, тут просто нема про що говорити.
Узагалі, в Черкасах є досить серйозна проблема з лідерством. Проаналізувавши всі негаразди в місті, які є, я дійшов висновку, що головна проблема – це відсутність бачення у конкретних керівників та працівників. Бо коли людина бачить мету, то вона рухається до неї кожен день, вирішуючи будь-яку проблему – хоч розробку стратегічної концепції, хоч ситуацію конкретного жителя, який скаржиться на гарячу воду. На жаль, у жодної людини у виконкомі цього немає...

– Який він – щоденний графік мера?
– Майже 80% часу витрачається на дрібні поточні питання. Коли хтось із працівників недостатньо глибоко вник у проблему, то доводиться повертатися до неї вже за моєю участю. Переважно це стосується тих питань, де раніше були прийняті неправильні або невчасні рішення. Багато випадків, коли чиновники ставляться до проблеми поверхнево, мають недостатній рівень компетенції або не готові брати на себе відповідальність – мовляв, хай «нагорі» вирішують. Багато питань – на стику різних інтересів, у тому числі серед підрозділів виконкому, тому доводиться особисто втручатися і «розрулювати». Зокрема, з приводу будинку на Вернигори, 20/1. Свого часу влада помилково надала цей гуртожиток приватній фірмі, яка не мала ні обігових капіталів, ні досвіду проведення реконструкції. Через недотримання будівельних норм будинок не можна ввести в експлуатацію і відповідно – не можна подати людям тепло та газ. Жоден начальник управління чи директор департаменту не здатен самостійно вирішили цю проблему, має бути втручання мера. Якби кожен чиновник та кожен орган влади діяли вчасно, правильно і за законом, цих проблем не було б! Думаю, що ще 3-5 років виникатимуть оці «привиди минулого». Хочеться більше займатися стратегічним розвитком, розробляти перспективні проекти, спілкуватися з потенційними інвесторами. Але на все це лишається 5-10% часу.

Критика роботи Тимошенко зменшилася,
бо почалися вибори
– Останнім часом ви не критикуєте Юлію Тимошенко. З чим це пов'язане?
– Моє ставлення до Юлії Володимирівни не змінилося. Я достатньо добре знайомий з нею та її роботою, і навряд чи люди в такому віці змінюються докорінно. А критика її роботи суттєво зменшилася тому, що почалися вибори. Я державний службовець і дуже не хотів би, щоб якісь мої оцінки роботи Кабінету Міністрів сприймалися б як елементи передвиборної агітації. Тому в певних моментах свідомо себе стримую...

– Ким є для вас і для Черкас Михайло Бродський?
– Уплив Бродського на Черкаси, безумовно, є. Хоча б тому, що тут у нього є два крупні підприємства. На відміну від багатьох, вони стабільно працюють і в кризу. Усе виробництво матраців «Венето» сьогодні перенесене в Черкаси, встановлена абсолютно нова лінія з виробництва войлоку. Це його інвестиції, які залишаться в Черкасах і будуть працювати на місто, даючи роботу людям. По-друге, ми з Михайлом друзі по життю, по бізнесу і по політиці. Це не означає, що у нас однакові погляди; ми сваримося дуже часто і дискутуємо. Але в плані бачення – воно у нас одне. Спілкуємося мінімум 4 рази на добу. В Михайла є ідеї, якими він ділиться зі мною, і вони далі вже втілюються тут, у Черкасах. Я вважаю, що цей вплив позитивний. До речі, це була його ідея – забезпечити бригади «швидкої допомоги» безкоштовними тромболітиками, які ми другий рік закуповуємо. Реально сьогодні 40 людей у Черкасах вдалося врятувати завдяки Михайлу.

– Які обіцянки та методи будуть ефективними в цій виборчій кампанії?
– Думаю, що жодні з традиційних методів не будуть ефективними на цих виборах Президента. У людей уже виробився імунітет до обіцянок. Мотивацією вибору в 99% людей буде голосування «проти»: тобто голосуватимуть за кандидата «А» для того, щоб не пройшов кандидат «Б», і навпаки. Змінити ці настрої традиційними методами неможливо. Концертами – ну це смішно. Гречкою – теж уже смішно, бо люди вже навчилися і гречку їсти, і голосувати, як хочуть. Тому можуть пройти тільки екстра-методи, і цього я дуже боюся. Це так звані «путінські» методи, що повязані з провокуванням тих чи інших подій. Ми з цим уже зустрілися, епідемія грипу в листопаді, по суті, вже була подібною подією. Це справило серйозний психічний вплив на людей. Пригадую, що під час Чорнобиля було менше психозу, ніж місяць тому.

Тетяна ЄЩЕНКО

Залишити коментар

Ваше повідомленя