Сергій Одарич: «Поки держава чітко не визначить статус берегової смуги, війна за неї не закінчиться»

Мер Черкас – про майбутнє черкаського узбережжя Дніпра та про охочих збудувати собі хатинку біля води

– Сергію Олеговичу, який статус нині має територія черкаського узбережжя Дніпра? Що буде далі з черкаськими пляжами та зонами відпочинку?
– Мені невідомо про земельні ділянки, які перебувають у приватній власності. Вся берегова смуга – власність міста. Але значну частину земель було надано свого часу в оренду приватним структурам або державним – скажімо, рибінспекції, УМВС та іншим. Однозначно, той генплан, який ми винесли на розгляд міськради, передбачає, що на береговій смузі по більшості позицій буде забезпечено гарантований вільний доступ будь-яким людям. Бачення, яке закладається в генплані: ділянка від дамби до Долини троянд – це зона розміщення готелів, невеличких санаторіїв із пляжною територією. Тут буде суцільний пляж, можливо, за винятком невеличкого вкраплення всередині, де розміщені фізкультурно-оздоровчий комплекс університету та дитячо-юнацька спортивна школа з веслування. Там, можливо, збережеться спортивно-тренувальне призначення об’єктів. На решті територій буде вільний доступ до води незалежно від того, утримуватимуться вони містом чи приватними особами. Під горою, під схилами, де в нас десятиліттями сміттєзвалища і невпорядкованість, я бачу розміщення невеличких готелів сімейного типу на 2-3 поверхи на 10-20 номерів і відповідне закріплення за ними пляжної території. Вони відповідатимуть за утримання, благоустрій, наявність парасольок, шезлонгів, рятувальних засобів.

Розтягувати пляжі
по всій набережній Черкас – неправильно
– Але пляжний сезон у Черкасах триває в кращому випадку 3 місяці на рік. Решту часу пляжна територія як місце відпочинку не використовується.
– Розтягувати пляжі по всіх 13-ти кілометрах берегової смуги міста неправильно. Навіть у пляжний сезон далеко не весь час ми з вами хочемо проводити на піску. Тому ділянку від Долини троянд до вул.Жужоми я бачу як єдиний парковий комплекс із нормальною сучасною набережною, із перенесенням звідси пляжної території «Рив’єри». Більше того, ця земельна ділянка надавалася під паркове призначення, а не під будівництво та функціонування пляжу. Лише тому, що зараз відсутній єдиний план розвикту цієї території, там сьогодні функціонує пляж. Але в перспективі це буде засаджена територія з різноманітними атракціонами, закладами харчування.
Що стосується Митниці, то там частина території буде використовуватися як пляжі, а решта – як набережна і під розташування різноманітних спортивних споруд, відкритих футбольних майданчиків тощо. Пірс і річковий вокзал – це набережна і паркова зона. Робитимуться додаткові алеї, будуватиметься інфраструктура. Там будуть розташовані дитячі атракціони, як варіант ми плануємо тут розміщення цирку. Цього року спробували, і всі залишилися задоволеними. Тут ідеальне місце для розміщення гастролюючих заходів. Крім цього, в районі пірсу ми плануємо розміщення готельного комплексу, трохи відступивши від води. Також зараз підшуковуємо місце – очевидно, в районі затоки, – під причал для яхт і прогулянкових катерів. Сподіваюся, що в перспективі запрацює річковий вокзал, принаймні як прогулянковий заклад. Із десяток річкових трамвайчиків повинні курсувати в нас і просто для прогулянок і робити рейси на острови, де теж треба розвивати відпочинкову інфраструктуру.
– У згаданому вами генплані пропонується досить смілива ідея – перенесення вантажного порту нижче по Дніпру. Наскільки це вписується в проект розвитку берегової смуги?
– Функціонування вантажного порту обов’язково повинне бути суміщене із залізничною гілкою. По суті, в нас залізнична гілка йде по межі Черкас, входить у промислову зону, перетинає вул.Чигиринську і далі йде на цілу низку підприємств, розташованих на так званому південному промисловому вузлі: цегельний завод, «Хімреактив», деревообробний комбінат, «Світ ласощів», колишній цукрорафінадний завод – і далі йде до вантажного порту. Ми проаналізували ситуацію по підприємствах: залізничний транспорт, по суті, використовують тільки ДОК і вантажний порт. Але ж ця залізнична гілка закриває третину берегової смуги, відрізаючи місто від води. Тому виникла пропозиція перенести вантажний порт нижче по Дніпру і прибрати залізничну гілку, а на цій території за рахунок відкриття до неї доступу, облаштувати також і пляжі для літнього відпочинку, і паркові зони на набережній для відпочинку жителів району Д і Хімселища. Тому що на сьогодні ці частини міста, будучи зовсім близько від Дніпра, просто відрізані від води.
– Що робитиметься на тій території узбережжя, що тягнеться в інший бік від дамби?
– Цього року ми розпочали експеримент на частині берегової смуги в районі Дахнівки. На прохання приватного підприємства «Агрополіс», яке є користувачем великої земельної ділянки, ми погодили, розробили і після тривалих дискусій затвердили проект великого відпочинкового комплексу для туристів на березі Дніпра. Ми дозволили приватному підприємству поставити вздовж дороги близько двадцяти дерев’яних будиночків на сваях. Через цю територію робиться вільний прохід для всіх охочих до води. Таким чином, пляжна територія забезпечуватиме потребу і тих людей, які винаймають ці будиночки та відпочивають, так і жителів міста та всіх, хто ще захоче відпочивати на пляжах. Територія буде оснащена парасольками, шезлонгами. Обов’язкова вимога – захистити берег від вїзду транспорту. Вздовж дороги робиться паркувальна зона, і всі, хто заїжджає, повинні тут залишати автомобілі і фізично навіть не повинні мати можливості виїхати на кромку води. Цього року розпочнуться роботи, і вже наступного сезону зафункціонує цей пілотний проект.

Боротьба
за берегову смугу триватиме довго
– На узбережжі від дамби в бік Канева з’явилося багато дорогих будинків. Наскільки законним є це будівництво котеджних містечок біля води?
– Тут не можна загалом сказати, що воно там законно, чи загалом сказати, що воно незаконно... Тут треба розбивати на окремі земельні ділянки і вивчати ситуацію по кожній із них окремо. На цій території розміщена велика кількість баз відпочинку – і підприємств міста, і якихось державних організацій. Там є і база рятувальних служб, і Міністерства з надзвичайних ситуацій, є рибінспекція. У тому числі на цій ділянці розміщені і дві міські бази відпочинку: база відпочинку вчителів «Дніпро» і клубу юних моряків. Тут питань немає: багато десятиліть тому виділялися ці землі, створювалися бази відпочинку. Водночас ми маємо прикрі випадки, коли, скажімо, підприємство «Причал-ЯВАМ» отримало земельну ділянку під одне, а потім ми побачили там будівництво капітальних споруд. Земля виділялася по-хитрому: під розташування місць для зберігання човнів. Потім на цьому місці заливалися фундаменти і виростали капітальні споруди. Ми зверталися до обласної екологічної інспекції, накладалися штрафи. Нещодавно виконавчий комітет розглядав прохання однієї такої організації надати їм дозвіл для розташування об’єктів під зберігання човнів. Насправді проектом передбачено будівництво будинків для проживання. Тому виконком відмовив у наданні дозволу. По кожному такому випадку, безумовно, треба реагувати. Мною були виявлені порушення, скажімо, при використанні землі там же, на намиві, підприємством «Ремпобутсервіс». Я вніс на сесію проект рішення про розірвання договору оренди землі, тому що підприємство використовує землю з порушеннями. Як не дивно, через кілька днів з’явився припис прокурора міста, що ми не мали право вилучати землю, що це хороші люди... Сесія міськради, розглянувши протест прокурора, задовольнила його, знову залишивши в порушників цю землю. І в даному випадку їхнім прикриттям слугує прокурор міста: будь-які дії мерії, спрямовані на захист берегової смуги в інтересах жителів міста, обрубує своїми протестами, приписами тощо.
– Чи реально перешкодити тотальній забудові узбережжя «царськими селами», як це вже сталося в Києві?
– Це все непросто. І ще не один рік триватиме боротьба за берегову смугу. Думаю, що доти, поки не буде чіткої державної політики в галузі збереження берегової смуги, ця війна не закінчиться. Я не є великим прихильником політики, яку проводить останніми роками Кремль. Але років 2-3 тому в них вистачило мужності навести з цим лад, – аж до того, що просто берегом пройшлися бульдозери. І немає значення, хто там, що там: по-моєму, навіть будинок Пугачової просто знесли. І все, після цього там закінчилися зловживання. Поки такої позиції не буде на рівні Генеральної прокуратури України, на рівні Кабінету Міністрів, Міністерства екології й Міністерства внутрішніх справ, постійно буде спокуса. І в нас з’являтимуться охочі побудувати собі особисту хатинку на березі і закрити доступ іншим людям до води.
– Що може слугувати механізмом захисту черкаського узбережжя від таких охочих?
– Перший елемент – це, звичайно, затверджений генплан. Причому деякі ключові позиції в генплані ми додатково замовляємо проробити більш детально. Зокрема, позиція номер один – це берегова смуга. Я абсолютно переконаний, що Дніпро – одна з найбільших переваг і привабливих особливостей міста Черкас. І її треба максимально використовувати не в інтересах ста людей, які наріжуть собі шматочки і будуть спати з видом на Дніпро, а для тисяч і тисяч черкасців і гостей міста. Тому одночасно з генпланом ми хотіли б затвердити і детальний план розвитку берегової смуги. Це – перший рівень захисту. Тому що будь-які подальші дії із землевідведення чи будівництва будуть наштовхуватися на генеральний план. Якщо наступні мери і скликання міськради захочуть комусь виділити ці ділянки за іншим призначенням, їм доведеться змінювати генплан. А це досить непросто, оскільки треба проходити погодження не лише на рівні міської ради, а на рівні розробників – інститутів, архітекторів. Це досить складний механізм. Хоча практика показує, що іноді й архітектори наступають на горло власній пісні і підписують такі погодження, які і в страшному сні не присняться.
– Що ж тоді залишається черкащанам – з вилами виходити?
– Мені здається, що суспільство набуває готовності захищати свої інтереси. Коли наш комбінат комунальних підприємств наводив порядок на своєму пляжі на Митниці (вичистили смітники, зробили рекультивацію піску), то, щоб захистити пляжну територію від заїзду машин, узялися по вулиці Героїв Дніпра встановлювати півметро-вий штахетник, через який уже ніхто не проїде. То ми отримали відразу ж пікет місцевих жителів, мовляв, не дамо тут нічого будувати. Слава Богу, розібралися, пояснили їм, що йдеться не про закриття доступу до води. Реакція громадськості, попри те, що на неї не було підстав, мені сподобалася. Тому, якщо ще й громадськість до цього залучатиметься, то, можливо, нам вдасться відстояти берег Дніпра як спільну власність громади Черкас.

Тетяна ЄЩЕНКО

Залишити коментар

Ваше повідомленя