Путана та її син

Валентина ВАСИЛЬЧЕНКО

У Придніпровському районному суді слухається справа про позбавлення батьківських прав повії. Бабуся погодилася взяти під опіку чотирирічного онука. З етичних міркувань усі імена героїв змінені.

Над прірвою наркоти

Марина обожнює свого 4-річного синочка. Малюк любить маму. Та чи не найбільше мама вподобала наркотики. Уже кілька місяців служба у справах дітей Придніпровського району розшукує безталанну матінку. Маленького Андрійка доглядає дядько Іван. Дядькові 21 рік, він тільки одружився, власних дітей не має. Племінникові ж став нянькою, мамою і татком. Він не проти взяти під опіку малюка. Але права на дитину вже заявила рідна бабуся Тетяна.

Тетяна працює в Італії, матеріально допомагає двом синам, доньці. Жінка написала заяву, що у випадку, якщо суд позбавить доньку батьківських прав на сина, вона залишить Італію, повернеться в Черкаси, аби оформити опіку над онуком і його доглядати.

Тетяна пам'ятає ті часи, коли почувалася щасливою маті-р'ю. Ще б пак, жінка виховувала трьох чудових діточок. Двоє синів росли слухняними працьовитими хлопчиками. Але особливою радістю матері була старша донька – Марина. Час линув швидко. Дочка росла, немов вербичка над водою. Непомітно перетворилася на красуню з великими карими очима та струнким станом. Матір розуміла з півслова. Уся хатня робота лежала на доньчиних плечах. Сусідки заздрили, яку помічницю викохала собі Тетяна.

Грім загримів, коли Тетяна в дверях побачила дільничного інспектора міліції. Правоохоронець ошелешив матір звісткою – її донечка вкрала мобільний телефон. Бідна жінка не йняла віри такому наклепу. Почали розбиратися в деталях, чому благополучна дівчинка наважилася на крадіжку? Виявилися жахливі речі – Марина уже міцно сиділа на голці, вона була наркоманкою зі стажем.

Дівчину відправили лікуватися. Та донечка й тиждень не протрималася. Тетяна дізналася, що наркотики продаються в кожному дворі і навіть у кожному під'їзді будинку.

Життя Тетяни перетворилося на пекло. Необхідно було пильнувати речі в квартирі, щоб за дозу не винесла донька. Якось, мандруючи по притонах у пошуках зниклої доньки, Тетяна дізналася адресу борделю. Жінку запевнили, що в цей час донька перебуває саме там разом з іншими повіями.

У Тетяни земля попливла під ногами, нещасна зомліла. Це був страшний удар для материнського серця. Шкільні подруги виходили заміж, народжували діточок. А Марина скочувалася все глибше у прірву наркоманії. Врешті вона перетворилася на дешеву повію, яка заробляла на чергову дозу на трасі.

Коли дівчина розміняла третій десяток, вона несподівано з’явилася в хаті з женихом – таким же наркоманом. Мати влаштувала скандал, намагаючись вигнати зятя із помешкання. Але їй це не вдалося. Відтепер сусіди стали свідками гучних скандалів із брудною лайкою. Частенько у квартирі Тетяни доводилося вибивати двері. Вагітність Марини примирила доньку з матір'ю. А коли народився Андрійко, зять безслідно зник. Марина врешті присмирніла.

Повія на суд приводила

Доньку з матір'ю примирила біда – хлопчик народився зі спотвореним обличчям. В Андрійка була заяча губа, і малюк не міг самостійно їсти. Необхідна була дорога операція, на яку в Марини не було коштів.

Марина нарешті влаштувалася на роботу, почала торгувати в кіоску біля будинку. Коли донька йшла на роботу, мати залишалася з онуком.

Бабуся кинулася шукати гроші на складну операцію для онука. У Київському інституті щелепної хірургії погодилися зробити операцію дитині з Черкас безкоштовно. У Київ разом з онуком поїхала бабуся.

Андрійко повернувся додому з новим обличчям. Усі раділи, що операція пройшла вдало, і Андрійко може гуляти з однолітками, не боячись, що від нього відвертатимуться, як від потвори.

Між тим, Марина повернулася до старого життя, присіла на наркотики, вийшла на панель. Її судили як повію. У суд жінка прийшла з дворічним малюком на руках. Крихітний Андрійко мав пізнавати з пелюшок весь бруд життя.

Тетяна втомилася від наркоманії доньки, скандалів у сім'ї, бідності. Вона подалася на заробітки в Італію. Їй вдалося знайти гарну роботу. І Тетяна почала допомагати грошима синам, які підросли, маленькому онукові. У її помешканні з’явилися дорогі речі – імпортний холодильник, телевізор, відеомагнітофон, комп'ютер. Сини обставили квартиру новими меблями.

Торік у грудні через синів мати передала доньці, що вишле гроші на лікування, якщо та погодиться лягти в наркодиспансер. І Марина погодилася.

Найменший брат Ігор тільки одружився. Марина попросила брата, щоб той забрав Андрійка, поки вона лікуватиметься. Сестра обіцяла, що, коли пройде курс лікування, неодмінно винайме помешкання і забере до себе сина. Одначе збігало півроку, а Марина не поспішала забирати сина. Та й брат не дорікав сестрі за племінника. Дядько Ігор годував малюка, бавився з ним, купав, розповідав казки, співав колискову і вкладав на ніч спати.

На гроші бабусі, які вона посилає з Італії, Андрійка одягають, немов принца. Тетяна телефонує, цікавиться онуком. Вона готова взяти опіку над Андрійком. Але жінка не бажає повертатися в пекло наркотиків, яке влаштувала матері донька. Тетяна повернеться до Черкас, коли суд винесе вердикт і позбавить Марину прав на сина. Тетяна викреслила Марину з власного життя.

Марина прибігає до сина раз на тиждень, приносить цукерки, іграшки, грається з ним годину. А потім обіймає малого і йде. Жінка поспішає у світ розваг та дурману.

Із Мариною побажали зустрітися працівники служби у справах дітей Придніпровського райвиконкому. Ігор називав адресу, за якою нібито мешкає сестра. Але в помешканні Марину не заставали. Ігор називав нові адреси. Проте матір-невидимку годі й там було знайти. 23 червня цього року координаційна рада служби у справах дітей підготувала матеріали про позбавлення Марини батьківських прав на сина і передала їх до суду.

ЗАМІСТЬ ЕПІЛОГУ

Хвора на СНІД повія ризикує здоров’ям сина

Марину розшукує міліція. Вона захворіла на СНІД. Невідомо, скільки клієнтів заразила повія і скількох ще заразить. За веселе бездумне життя також доводиться розплачуватися, і дорогою ціною.

– У Придніпровському районі в службі у справах дітей стоїть на обліку 190 малюків із неблагополучних сімей, із них 161 сирота: батьки позбавлені прав на дитину, а 29 дітей перебуває у складних життєвих обставинах. Андрійко належить до останньої категорії дітей, – коментує ситуацію заступник начальника відділу у справах дітей Придніпровського райвиконкому Юніана Івашина. – 113 дітей перебуває під опікою родичів, 11 малюків – у прийомних сім'ях і дитячих будинках сімейного типу, решта – в державних закладах.