Владика Іоанн: «Головне у піст – не їсти свого ближнього»

Про те, що цікавить більшість людей, «Вечірка» запитала в архієпископа Черкаського й Чигиринського ІОАННА. 

Великий піст, який розпочався 15 лютого, триватиме до 3 квітня. Про нього нібито написано багато, усе просто й зрозуміло. Але щоразу виникають нові й нові питання, відповіді на які ми спробували віднайти.

– Піст більшість сприймає як дієту…

– Під час посту важливо, які думки виходять із нас, тому людина повинна ставити перед собою питання: «Про що я думаю і чому саме про це?» Друге те, що в нас входить, тобто отримання інформації. Ми обмежуємо себе в їжі, відмовляємося від перегляду розважальних передач, аби зрозуміти, на що хвора наша душа. Під час посту, відсторонюючи від себе життя, нам стає сумно, ми впадаємо в нудьгу, бо душа має потребу не в спілкуванні з Богом і живиться не духовною їжею, а тілесною, будучи обтяженою гріхами й пристрастями.

Душа прагне хліба й видовищ, шоу, розваг. Піст же дає змогу заспокоїтися, прийти в ту простоту необхідного, що потрібно для життя. Коли душа стиснута в рамках посту, її треба спрямувати до духовного і зробити так, щоб саме від духовної їжі людина отримувала задоволення. Якщо людина змінює лише раціон, відмовляючись від окремих продуктів, це марна справа.

– Говорять про те, що людина сама не може вирішувати, постувати їй чи ні...

– Без благословіння священика не беріть на себе ніяких "подвигів”. Старці, які суворо постували, йшли в печери, пустелі, аби замінити звички до гріха добродійностями. Тому, аби погані звички в нас не діяли, ми обмежуємо себе, вимикаючи телевізор, уникаючи забав, намагаємося не ходити в гості. Тоді звичка омертвляється, слабне, а добродійність стає другою природою.

Якщо ви вирішили постити, не проявляйте самовладність, яка в своїй основі має гординю, прийдіть до церкви і візьміть благословіння. На людину не можна накладати ярма, якого сам не можеш понести, адже часто священики менше постять, ніж миряни. Священик насамперед людина, і він несе такі обов'язки, щоб у потрібний час доби свого життя бути готовим звершувати свої священицькі обов'язки. До самого образу тілесного посту ми підходимо помірковано, тому церква дає послаблення і благословляє тих, хто тяжко працює, подорожує, хворим, вагітним, жінкам, які годують груддю. Не було ще такого випадку, коли б людині відмовили в послабленні посту.

– Чому існує таке обмеження і заборона в задоволеннях, як їжа, статеві стосунки, заняття спортом під час посту? Шкоди ж від цього ніякої?

– Подружні обов'язки є тільки обов'язками подружжя, тому варто зважати на слабкість одне одного. Але послаблення в цьому не зближує подружню пару з Богом. Але називати це гріхом не можна, бо це подружжя, і його призначення – сполучитися, стати однією плоттю. Якщо є спільна згода на те, щоб не було статевих стосунків, це нормальний спосіб. Якщо ж хтось із подружжя не згоден обмежуватися, то відмова іншого може завдати духовної шкоди. Тілесні обмеження перейдуть у духовні гріхи, які є тяжчими, ніж тілесні. Суворе обмеження в статевих стосунках повинно бути в останній тиждень посту, Страсний, із 29 березня до 3 квітня. Щодо спорту, то турбота про тіло не є табу, заборонено тільки пестити своє тіло і надавати йому такої уваги, якої воно недостойне. Але тіло є храмом душі, вмістилищем благодаті Святого Духу. Якщо ми бережемо тіло заради краси й того, що про нього думатимуть інші, в цьому гріх і пристрасть. Тому під час посту займатися, наприклад, шейпінгом або фітнесом не варто.

– У колективі під час посту організовують фуршети, і відмову від алкоголю та м'яса колеги не сприймають. Як бути?

– Правильно сприймуть, якщо людина побожна і це вияв її віри. Ті, хто зважився на піст, не бояться нарікань, докорів на зразок: «Ти нас не поважаєш». Людина повинна мати в житті принципи. Якщо вона їх не має, таку людину й поважати не будуть, навіть якщо вона постила, а тоді влаштувала в офісі гулянку. А якщо людина виявить християнську благочестивість, її поважатимуть і в колективі. Часто «хула з вуст нечестивця є благословінням».

– Нині дуже важко постувати ще й через брак якісних пісних продуктів.

– Дійсно, у наших предків асортимент продуктів і страв для посту був різноманітнішим. Це й соління, й сушені ягоди, фрукти, мариновані гриби, овочі. Люди набагато бідніше живуть, тому, аби придбати те, що їли раніше, треба шалені кошти. За канонами, олію не можна вживати у певні дні, але зараз ніхто зі служителів церкви не заборонятиме використовувати пісну олію протягом усього посту. Головне – не їсти їжі тварин-ного походження. Але духовна частина не може послабитися. Старці говорять про піст так: «Головне у цей період не їсти свого ближнього», тобто не сваритися, не засуджувати, не гніватися, не обмовляти.

Хто дотримується суворого посту, у того більше починає проявлятися така пристрасть, як гнів. Людина може бути доброю й лагідною, але як тільки починається обмеження в їжі, вона розуміє, що в ній багато гніву. Ми повинні пам'ятати, що ми всі грішні, хоча й не бачимо своїх гріхів. Нехай цей Великий піст допоможе їх виявити, щоб Бог їх вилікував!

Тетяна РОГОВСЬКА