Ворожка

Вона грала на святому і видурила у бідної бабусі
дев'ять тисяч гривень

Вона нахабно заявила престарілій жінці, мовляв, якщо та негайно не викладе 15 тисяч гривень, то протягом двох років вимре вся родина – чоловік, діти, онуки. А стареньку залишить, так би мовити, на закуску, щоб та ховала рідню, а сама померла остан-ньою. Літня черкащанка повірила. Рятуючи родину від нещастя, жінка зібрала по сусідах дев'ять тисяч гривень. Ворожка взяла пакунок із грішми і дала місяць строку, аби жінка донесла решту загаданої суми. Мовляв, лише тоді зніме закляття з родини.

Материнська любов
Катерина Петрівна – добра жінка, влітку вона доглядає дачу у Мошнах, а взимку більше переймається проблемами сім'ї, піклується про чоловіка, синів та онуків.
Готуючись із чоловіком до золотого весілля, Катерина Петрівна й не гадала, що цей день переверне все її життя. Її Дмитро Микитович устиг повоювати. Як дарунок долі сприйняли народження двох синів. Хлопці обрали батьків шлях – коли підросли, пішли вчитися на військових. Невісток Катерина Петрівна прийняла, як доньок, пишалася онуками. Життя про-майнуло, як прудкі коні берегами. Сини наполягли, щоб батьки святкували золоте весілля в ресторані.
Ірина сама напросилася на гостину. Принесла великий букет троянд. Ефектна блондинка з довгим пишним волоссям справила враження на гостей. Вона привітала ювілярів, сказала, що поспішає, і попросила старшого сина Ігоря провести її. Син підхопився, як галантний кавалер, і пішов із красунею. Звістка про розлучення старшого сина приголомшила батьків. Той мав гарну родину, мешкав у Києві у престижному районі. Дві доньки навчалися в університеті.

Чарівниця-розлучниця
Ірина давно займалася бізнесом. У Португалії навіть придбала гарний маєток. Знала, що приваблювала чоловіків. Але про свій поважний вік пам'ятала, розміняла ж бо п'ятий десяток. Легко пережила розлучення з останнім коханцем.
І все ж з її “підмоченою” репутацією не завадило б мати чоловіка, за яким не тягнувся б шлейф кримінальних справ і з яким без проблем можна було б подорожувати за кордон, куди спритна жінка переказувала свій капітал. Із перших днів вона вирішила тримати чоловіка на короткому повідку. Після весілля купила новесенький «Фольксваген». Автомобіль записала на себе. Спритна жінка вирішила розібратися і з родиною, щоб та не повернула коханого до колишньої дружини. Спочатку заборонила зустрічатися з меншим братом, сказала відверто: «Мені не подобається пика Олега». І той перестав бувати в їх домі. Потім дружина заявила: «Не хочу бачити ні доньок, ні внуків, життя існує лише для нас обох, насолоджуймося щастям кохання».
Якось вона сама зателефонувала до Катерини Петрівни і солодким голосом проворкотіла: «Матусю, який смачний борщик я зварила для чоловіка». Свекруха розтанула від щастя і почала давати поради, як краще заправляти страву та чим полюбляє ласувати Ігор. А ввечері зателефонував розлючений син і нагримав: «Мамо, навіщо ти вчиш мою дружину, як борщ варити?» Катерина Петрівна від образи розплакалася. Якось вона зателефонувала з дачі і попросила сина привезти хліба. Ігор раніше готовий був летіти до матері на перший поклик, а тут сказав: «Позич у сусідів, я не палитиму бензин заради буханки хліба».
Щоб налякати свекруху, хитра Ірина пустила в хід важку артилерію. Якось вона зателефонувала і випалила ошелешеній жінці: "Я причарувала твого сина, чарами розлучила. І ті чари нікому не зруйнувати. Живим від мене він не піде”. Катерина Петрівна випустила слухавку з рук і зомліла.

Ворожки і ворожбити
Із материнським серцем не так просто упоратися, особливо коли йдеться про дітей. І Катерина Петрівна вирішила застосувати зброю хитрої невістки. Вона пішла до ворожок. Люди порадили звернутися до сільського попа, клялися, що він не лише молитви знає, але й добрий чарівник. Жінка приїхала в село з подругою, чекала в хаті. Священик сказав, що поспішає в Київ, прийме іншим разом.
У Черкасах було багато ворожок. Одна з них, Олена, також не скупилася на обіцянки. Та коли наступного разу Катерина Петрівна навідалася до неї, та суворо заявила: «Тобі пороблено з великою силою. Отож маєш принести 15 тисяч гривень. Інакше за два роки вимре вся твоя родина – внуки, сини, чоловік. Ти поховаєш усіх і помреш останньою. Всю твою родину закатаю в асфальт і проїдуся по ньому».
Увечері Катерина Петрівна зомліла в одному із супермаркетів. Коли отямилась, то з переляком подумала: «Прокляття починає діяти». Жінка не зважала на поважний вік – 77 років, на проблеми з тиском. У голові засіли слова ворожки. Вона пішла по приятелях та сусідах, назбирала 9 тисяч гривень.
Катерина Петрівна завітала до ворожки із приятелями, гроші віддавала при свідках. Олена навіть розписку дала, що взяла 9 тисяч гривень.
– Дивись мені, даю місяць, щоб принесла решту, – суворо звеліла ворожка. – Інакше прокляття почне діяти.
Вранці Катерина Петрівна знайшла під дверима купу голок і цвяхів.
– Голки, щоб зашивати саван, а цвяхи – забивати труну, – блискавкою промайнуло в голові. І нещасна подалася до нової ворожки. А якось Катерина Петрівна почула на вулиці за спиною чиєсь бурмотіння. Жінка повернула голову і остовпіла – за нею йшов знайомий сільський піп, читав молитву і обсипав якимось зіллям. Де й сили взялися – стрілою помчала до знайомої ворожки.
– Рятуйте! Нечиста сила тягне мене в пекло! – закричала, ледве переступивши поріг.
Ворожка була зайнята з відвідувачем, на вулицю послала помічника. Той не пустив у приміщення попа. Віщунка ж заспокоїла перелякану Катерину Петрівну, зняла порчу, буцімто наслану попом, звісно ж, за гроші. Сказала, що Олена має більшу силу, ніж вона. Щоб заспокоїти нажахану відвідувачку, ворожка дала розписку, що була свідком ворожіння божевільного попа і відворожила всі закляття.
А Олена не заспокоювалася, телефонувала, запевняла, що має в Києві дядька, впливового журналіста-політичного оглядача, і разом вони бабцю в порошок зітруть. Катерина Петрівна вирішила звернутися до журналіста, благала його бути милосердним. Конверти поверталися до Черкас нерозпечатаними.
Оглянувши конверт із київською адресою, я, як журналістка, намагалася розтлумачити Катерині Петрівні, що жоден із журналістів не може жити в приміщенні Генеральної прокуратури України (саме ця адреса була зазначена як місце проживання знавця піару). Олена ж просто знущалася над бабцею, коли дала таку адресу. Під час перевірки виявилося, що сам журналіст і не підозрює, що в Черкасах шахраї прикриваються його іменем. Нині пенсіонерці варто звернутися в правоохоронні органи, оскільки жінка має свідків шахрайства та ще й власноруч написану розписку. А взагалі, в нелегкі часи краще ходити в церкву, розповідаючи про свої негаразди Богові і священику, який не жалує ворожок.

Валентина Васильченко

Залишити коментар

Ваше повідомленя